Структура базового модуля «Проектні технології в перетворюючій діяльності людини» включає «Вступ» і шість розділів: «Інформаційні джерела в проектній технології», «Проектна технологія як основа сучасного виробництва» «Методи творчого та критичного мислення в проектній технології», «Екологічні і техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини», «Обґрунтування проекту», «Технологія професійного успіху».

Зміст

При вивченні першого розділу учні засвоюють уміння шукати необхідну інформацію, застосовуючи різні джерела інформації та пошукові системи Інтернету. Вчитель акцентує увагу учнів не лише на необхідності знайти, але й відібрати ту інформацію, яка є корисною для проекту, визначити, що саме може бути використано для розв’язку завдання.

Другий розділ передбачає засвоєння старшокласниками основ проектної технології в умовах сучасного виробництва.

У третьому розділі «Методи творчого та критичного мислення в проектній технології» учні продовжують працювати з тією інформацією, яку вони знайшли, і яка відповідає темі проекту. Новим і незвичним в даному розділі є те, що учитель повинен привчати учнів не стільки знаходити і засвоювати інформацію, як навчатись застосовувати до неї певні прийоми мислення.

Отже, одним з основних завдань під час реалізації третього розділу базового модуля є навчати учнів технологічному творчому мисленню, що передбачає оволодіння певними методами (методи сенектики, асоціативні методи, морфологічний аналіз інформації тощо), які в сукупності представляють технологію опрацювання інформації та пошуку нових ідей для розв’язання проблемних завдань. Учитель повинен слідкувати за тим, щоб старшокласники формулювали власні самостійні судження, які є ознакою творчого та критичного мислення, а не репродуктивних суджень, які визначаються певними стереотипами. За таких умов навчальний процес обов’язково повинен бути організований як дослідження старшокласниками певної проблеми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії між всіма учасниками проекту.

Остаточним результатом роботи на даному етапі засвоєння модуля є власні судження учасників проекту, наприклад, у вигляді подальшого плану дій для розв’язку поставлених завдань.

П’ятий розділ «Обґрунтування проекту» передбачає проведення економічних, маркетингових та екологічного обґрунтування проекту. Інакше кажучи складений план дій переглядається з точки зору його економічності, екологічності та конкуретноспроможності на ринку послуг.

Шостий, заключний, розділ модуля має назву «Технологія професійного успіху». Під час вивчення даного розділу учні виконують творчий проект «Моя професійна кар’єра», що дає змогу вчителю закласти в учнів здатність проектувати своє професійне майбутнє.

---

Така структура базового модуля дозволяє залучати учнів, на сам перед до проектної діяльності як основи для будь-якого виду технологічних практичних робіт, як у галузі виробництва та бізнесу, так і галузі обслуговування.

Під час виконання старшокласниками творчих проектів основна увага у роботі учнів ставиться на формування у них умінь творчого та критичного мислення, уміння працювати з різними інформаційними джерелами, інтернет-технологіями, здійснювати дослідницьку роботу під час виконання відповідного проекту, проводити невеликі за обсягом маркетингові розвідки. Основний акцент ставиться на формування у старшокласників умінь не стільки засвоювати і відтворювати інформацію, як умінь більш високого рівня, які можуть діяти за будь-якого змісту, а саме: умінь здійснювати аналіз та синтез інформації, яка стосується певної проблеми, знаходити та вибирати необхідні ресурси для проекту, свідомо планувати власну роботу для досягнення поставлених завдань, оцінювати об’єкти та результати власної роботи.

8. Мета, особливості вивчення варіативного розділу програми «Технології» для 10-11 класів.

Реалізація змісту варіативної частини програми також відбувається за проектною технологією, тобто за активної та інтерактивної діяльності учнів, з використанням і вдосконаленням того комплексу прийомів, які закладено у базовий модуль програми.

За програмою рівня стандарту на вивчення варіативного модуля у 10 та 11 класах відводиться по 20 годин, при цьому учні освоюють по одному варіативному модулю. А за програмою академічного рівня на вивчення варіативного модуля відводиться по 40 годин і вивчається по два варіативних модулі.

За рахунок варіативної частини програми передбачається вивчення двох варіативних модулів у кожному з класів - академічний рівень, та по одному - навчаючись за програмою рівень стандарту.

Варіативні модулі засвоюються старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Теми творчих проектів учитель добирає з урахуванням часу, визначеного на вивчення матеріалу на уроках та самостійної роботи. На захист творчого проекту має відводитись 1 година.

У кожному класі передбачено по 18 години резерву часу, який учитель також може використати на вивчення як базового модуля, так і варіативних модулів.

9. Умови обрання варіативного модуля.

Варіативні модулі вчитель обирає з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, регіональних і національних особливостей виробничого середовища, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю їх навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

10. Системи трудового навчання: перші системи, проектно-технологічна система.

---

11.Система трудового навчання як основа його змісту, структури, методів і організаційних форм, та їх взаємозв’язку.

Система - це сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях та зв’язках один з одним, утворюють певну цілісність і єдність.

Під системою ТН розуміють основи його змісту, структури, методів і організаційних форм та їх взаємозв’язку.

Перші системи ТН:

Предметна

Операційна

Предметно – операційна

Операційно – предметна

Моторно – тренувальна

Операційно – комплексна

12.Перші системи «трудового навчання»: предметна, предметно-операційна, операційна, операційно-предметна, моторно-тренувальна, операційно-комплексна, їх характеристики.

Предметна система (Отто Соломон)

Предметну систему впровадив шведський діяч ручної справи Отто Соломон.

Навчання базується на основі виготовлення школярами предметів за їх моделями.

Перші колекції скл-сь із 100-та моделей. Учень мав оволодіти більше ніж 88 прийомами обробки деревини.

Вся серія включала 774 вправи. Тобто кожен прийом повторювався більше 9 раз. Причому нові прийоми вводились поступово. За рахунок того що складність моделей поступово зростала (указка циліндричної форми → конічної→зубець для гребель і т.д.)

Датську систему цього часу запропонував Міккельсон. На відміну від шведської увагу почали звертати на правильне виконання трудових прийомів.

За даною системою робота уч. скл. з 3-х етапів:

1-чисті вправи

2-попереднє застосування вправ

3-остаточне застос. вправ.

Також ця система характеризувалась тим що :

А) інструменти було сконструйовано з урахуванням фізичних можливостей дітей

Б) слідкували за робочими позами учнів

В) ручну працю повязували з малюванням і кресленням

Г) застосовувалось словесне пояснення.

НЕДОЛІКИ: Поширювалась дана система тільки на практичну частину уроку. Учні працювали за зразком, не приділялась увага формування в учнів трудових дій, операцій.

ПЕРЕВАГИ: характер праці продуктивний (за алгоритмом), за результатами діяльності передбачає під час відтворення вже відомого внесення елементів новизни. В кінці є виріб.

Операційна (Совєткін)

Її називають російською. Була розроблена у Московському училищі у 2-й пол.. 19 ст. групою співробітників на чолі з Совєткіним.

Система передбачала послідовне вивчення операцій які характерні для конкретної професії.

НЕДОЛІКИ: учні не включались в продуктивну працю, не навчались використовувати операції в комплексі і відповідно кінцевого результату праці небуло.

Предметно-операційна система навчання (Міккельсон)

Дана система може реалізувати завдання, поставлені перед сучасною школою. Аналізуючи предметно-операційну систему трудового навчання, можна виділити в ній риси, які в тій чи іншій мірі наближають її до інших систем. Зокрема, до предметної системи наближає її те, що за нею навчання праці здійснюється в процесі виготовлення практично корисних виробів. Але й вона відрізняється від предметної системи, оскільки в її основі лежить аналітичний підхід до виробничого процесу, поділ його на операції, за основний елемент навчання береться не предмет, а операція. З другого боку, аналітичний підхід до виробничого процесу – спільна ознака операційної і операційно-комплексної системи. Між предметно-операційною і операційно-комплексною системами є відмінність в організації закріплення набутих навичок. При операційно-комплексній системі навчання навички закріплюються в процесі виконання учнями комплексних робіт, які плануються циклічно після вивчення 2-3 операцій. При навчанні за предметно-операційною системою раніше утворені навички закріплюються систематично на кожних наступних заняттях, коли виготовляється черговий виріб, на якому вивчається нова операція. Отже, предметно-операційна система, будучи за окремими ознаками подібною до інших, не позбавлена ознак, властивих тільки їй.

---

ПЕРЕВАГИ: система дає можливість поєднувати трудове навчання з посильною працею, вивчення трудових процесів з виготовленням суспільно корисних виробів..

НЕДОЛІКИ: вже більше уваги приділяється формуванню трудових дій, але вона спрямована тільки на практичну роботу учнів.

Операційно-предметна (Владимерский)

Дія→операція→операції в комплексі

Спиці в руки→ набір петель→шарфик (уміння вязати)

Операційно-предметна система розроблена в 19 ст. Владимерским.

Він запропонував на першому етапі послідовне вивчення окремих операцій.

НЕДОЛІКИ: створюються значні труднощі для залучення учнів до продуктивної праці.

Моторно – тренувальна (Гастєв)

Розроблена ЦІП (центральним інститутом праці) Головним автором являється - Гастєв.

Спочатку йшла система тренувань. Тренувальні вправи розташовувались в такій послідовності:

1. Вправи з вихованням рухової культури

2. Вправи зі створенням біологічних установок (поза, хватка, темп,сила, координація)

3. Вправи з установкою зв’язків між окремими операціями

4. Вправи для закріплення виробничих прийомів.

Тобто все навчання поділялось на 4 періоди:

1-прийоми

2-операції

3-комплекс операцій

4-самостійна роботи.

НЕДОЛІКИ: перенасичена вправами.

ПЕРЕВАГИ: дидактична послідовність.

Операційно – комплексна

Вона склад. з таких етапів:

1-тренувальні вправи учнів у виконанні окремих рухів і прийомів.

2-Вправи на поєднання вивчених прийомів в операції, тобто комплексне вивчення рухів і прийомів.

3-послідовне комплексне застосування декількох операцій для виготовлення нескладних предметів.

4-самостійне виготовлення учнями предметів з включенням дедалі більшої кількості операцій .

5-удосконалення і спеціалізація набутих умінь і навичок.

НЕДОЛІКИ: не має характеру праці, спрямована на практичну частину.

Основний недолік перших систем, що всі вони були спрямовані на формування практичних умінь і навичок, не приділялось достатньої уваги розвитку творчості учнів.

13. Особливості проектно-технологічної системи.

Особливості проектно – технологічної системи

Дана система вирішує завдання, поставлені перед сучасною школою. Зміст цієї системи передбачає залучення учнів до творчої діяльності і кінцевий результат якої є виготовлення творчого проекту. Основна суть системи в тому що учні залучаються до творчої діяльності з продуктивним характером.

НЕДОЛІКИ: Система визначає переважно лише інтелектуальну діяльність учнів, а формування трудових і практичних умінь і навичок учнів може проходити по різному.

Кожна з розглянутих основних систем трудового навчання мас певні переваги, завдяки яким знаходила (або знаходить) застосування. Разом з тим кожна з них має і недоліки.

14. Становлення та розвиток теорії проектної діяльності і методу проектів у зарубіжній педагогіці.

Демократизація освіти передбачає постійне вирішення проблем оновлення навчально-виховного процесу в напрямку виховання самостійності учнів, розвитку їхньої ініціативи і творчості, а це, у свою чергу, потребує підвищення якості існуючих методів навчання та пошуку нових, більш продуктивних шляхів.

---

Саме тому в практиці навчально-виховної роботи школи вчені-педагоги і вчительські колективи шукають нових, нетрадиційних моделей навчання. Зупинимося тут коротко на характеристиці та історії виникнення методу проектів, а також історії його застосування в навчально-виховній роботі в зарубіжній школі.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще у 20-і роки минулого сторіччя в США. Метод ще мав назву методу проблем.

Метод проектів був запропонований і розроблений американським філософом Джоном Дьюї (http://uk.wikipedia.org/wiki/Джон_Дьюї) та його учнем Вільямом Кілпатріком. Вони запропонували ідею побудови навчального процесу на активній основі, на цілеспрямованій діяльності учнів з урахуванням їх особистої зацікавленості в знаннях. Американці змогли конструктивно підійти до суті методології й усвідомити її переваги. У проектній технології раціонально поєднувалися теоретичні знання та їх практичне застосування. Саме тому з часу появи проектної технології й дотепер вона активно використовується у практиці американської школи.

У Росії ідеї проектного навчання виникли практично паралельно з розробками американських педагогів. Під керівництвом російського педагога С.Т. Швацького в 1905 р. була організована група співробітників-однодумців, які намагалися активно використовувати проектні методи в практиці викладання.

У США, Англії, Бельгії, Німеччині та багатьох інших країнах ідеї проектної технології знайшли широкий відгук і втілення. Елементи методу проектів широко використовуються в сучасних моделях навчання в деяких зарубіжних країнах.

Методом проектів було передбачено планування учнями своєї навчальної діяльності та засобів її виконання. Матеріали для навчання брали з повсякденного життя учнів. Вважалося, що програми – це сукупність взаємопов'язаних досвідів, які мали стати змістом навчально-виховної роботи. Самі проекти носили індивідуальний та груповий характер і мали враховувати усі сторони життя кожного учня (екскурсії, гру, виготовлення нескладних виробів тощо). Виконання проектів відбувалося у певній послідовності: обрання проекту, усвідомлення завдання, що повстало перед учнем щодо його виконання та обговорення наслідків результатів. Учитель мав сприяти виконанню роботи.

Метод проекту започатковував низку ідей:

• усвідомлення зв'язку школи з життям;

• намагання учнів брати участь у плануванні своєї діяльності;

• обрання засобів здійснення визначеної роботи;

• використання в процесі навчання набутого життєвого досвіду;

• використання індивідуальних і групових методів навчання;

• використання позакласних і позашкільних форм навчально-виховної роботи;

• уміння планувати свою роботу;

• уміння підбивати підсумки та оцінювати наслідки роботи.

---

Смотрите также файлы

• ЗМІСТ.docx

• 11 метрологія.pdf

• 09-Gutsul.pdf

• zakon_kmu.doc

• nakazy.doc