ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2019
Просмотров: 718
Скачиваний: 3
Ваучер є документом суворого обліку. Порядок оформлення та використання ваучера затверджується Міністерством культури та туризму України.
Таким чином, збираючись у туристичну подорож та укладаючи відповідний туристичний договір, необхідно переконатися, що:
1) обраний вами туроператор (турагент):
-
має відповідну ліцензію. На вимогу туриста суб'єкт туристичної діяльності повинен пред'явити свою ліцензію;
-
має фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності перед туристами у вигляді гарантії банку або іншої кредитної установи на випадок його неплатоспроможності чи порушення процесу про визнання його банкрутом.
Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну щонайменше 20 000 євро. Для туроператорів, що надають послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, – щонайменше суму, еквівалентну 10 000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну щонайменше 2000 євро. При цьому необхідно дізнатися, який банк чи інша кредитна установа надала відповідну гарантію, чи не є ця кредитна установа сама неплатоспроможною, точно дізнатися адресу та телефон кредитної установи;
2) послуги, які надаються туроператором (турагентом), належним чином сертифіковані. Нагадую, що обов'язковій сертифікації підлягають готельні послуги та послуги харчування;
3) гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу, які самостійно надають певні послуги, мають відповідний дозвіл на право здійснення туристичного супроводу.
Крім того, необхідно з'ясувати, яка страхова компанія здійснює обов'язкове страхування (медичне та від нещасного випадку), якщо таке страхування здійснюється не самостійно туристом, а за допомогою відповідного суб'єкта туристичної діяльності, на основі його угоди зі страховою компанією. Інформація про умови обов'язкового страхування має бути доведена туроператором (турагентом) до відома туриста перед укладенням договору на туристичне обслуговування. Страхування має забезпечити медичну допомогу туристу та відшкодування його витрат при настанні страхового випадку в країні або місці, що ним відвідується.
-
Страхування в туризмі
Страхування в
туризмі - це
система відносин між страховою компанією
і туристом по захисту його життя і
здоров'я та майнових інтересів при
настанні страхових випадків.
Страхування здійснюється також
господарюючими суб'єктами, які страхують
своє майно, транспортні засоби, фінансові
ризики. Ці
види страхування в туризмі проводяться
в тому ж порядку, що й страхування в
інших галузях економіки.
Страховиками
визнаються юридичні особи, створені у
формі акціонерних, повних, командитних
товариств або товариств з додатковою
відповідальністю згідно із Законом
України "Про господарські товариства"
з урахуванням особливостей, передбачених
цим Законом, а також, хто одержали у
встановленому порядку ліцензію на
здійснення страхової діяльності.
Страхова діяльність в Україні здійснюється
тільки страховиками-резидентам
України.
Страхувальники
- це юридичні особи та дієздатні громадяни,
які уклали зі страховиками договори
страхування або є страхувальниками
відповідно до законодавства України.
Сутність страхування, як і будь-якої
іншої економічної категорії, визначається
її функціями.
Зміст
ризикової
функції страхування
полягає у відшкодуванні ризику. В межах
дії цієї функції відбувається перерозподіл
грошової форми вартості між учасниками
страхування у зв'язку з наслідками
випадкових страхових подій.Ризикова
функція страхування є головною, бо
страховий ризик, як ймовірність шкоди,
безпосередньо пов'язаний з основним
призначенням страхування по відшкодуванню
міжнародних втрат потерпілим.
Попереджувальна
функція страхування
полягає у фінансуванні за рахунок коштів
страхового фонду заходів по зменшенню
страхового ризику.
Ощадна
функція страхування
сприяє накопиченню грошової суми на
подальше життя.
Контрольна
функція страхування
полягає в
перевірці цільового формування та
використання коштів страхового
фонду.
Особливості страхування
в туризмі стосуються безпосередньо
страхування туристів. Застосовуються
наступні види страхування: медичне; від
нещасного випадку; майнове; на випадок
затримки транспорту; витрат, пов'язаних
із неможливістю здійснити поїздку;
асистанс; страхування відповідальності
власника автотранспортних засобів та
інші. Одним із основних видів страхування
в туризмі є медичне страхування, яке, в
основному, покриває всі витрати на
медичні послуги, послуги стаціонарного
лікування, перевезення машиною швидкої
допомоги, придбання ліків, догляд за
хворим, а у випадку смерті за кордоном
- траспортування тіла на батьківщину.
Не менш важливим є страхування від
нещасних випадків. Страховим випадком
визнаються: смерть застрахованого, яка
настала в результаті нещасного випадку,
що відбувся із застрахованим під час
дії договору страхування; інвалідність,
одержана в результаті нещасного випадку;
часткова втрата працездатності в
результаті нещасного випадку, який мав
місце під час дії договору страхування.
Стаття
17 Закону України "Про туризм"
передбачає, що "Страхування туристів
(медичне та від нещасного випадку)
обов'язкове і здійснюється суб'єктами
туристичної діяльності на основі угод
зі страховими компаніями, які мають
право на здійснення такої діяльності".
Суб'єкт
туристичної діяльності, який надає
туристичні послуги, зобов'язаний
забезпечити страхування туристів та
осіб, які їх супроводжують. Для цього
договір страхування із страховиком
можуть укласти самі туристи або суб'єкт
туристичної діяльності як агент страхової
компанії. У
першому випадку перевіряється наявність
у туриста страхового полісу і його копія
додається до договору про надання
туристичних послуг.
У другому
– договір страхування укладається
безпосередньо в туристичному підприємстві
агентом страхової компанії, яка має
ліцензію на право здійснення діяльності,
пов'язаної з організацією медичного
страхування і страхування від нещасного
випадку.
Особливим
видом
страхування
є
асистанс.
Він
забезпечує
туристів
або
спеціалістів,
відряджених
за
кордон,
допомогою
на
місці
в
технічній
(ремонт
автомобіля),
грошовій
або
іншій
формі.
Асистанс
- це перелік послуг (в межах угоди), які
надаються в необхідний момент в
натурально-речовій формі або у вигляді
грошових коштів через технічне, медичне
і фінансове сприяння.
Об'єктом
страхування відповідальності власників
автотранспорту є їх громадянська
відповідальність за можливе спричинення
шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній
пригоді. Завдані матеріальні збитки та
витрати, зумовлені нанесенням тілесних
пошкоджень потерпілим громадянам,
підлягають відшкодуванню страховою
компанією. За цим видом страхування
виплачуються матеріальні збитки,
пов'язані з відновленням транспортних
засобів та іншого майна, проводиться
оплата витрат на лікування потерпілих
громадян, протезування, перекваліфікацію,
відшкодовуються втрати сімейного
бюджету у зв'язку із тілесними пошкодженнями
або смертю потерпілого тощо.
В
міжнародній страховій діяльності
страхування відповідальності власників
автотранспорту відоме під назвою "зелена
картка".
"Зелена
картка"
- це система міжнародних угод про
обов'язкове страхування громадянської
відповідальності автовласника. Свою
назву вона отримала за кольором і формою
страхового полісу.
Система
"зелена картка" створена в 1949 році
і гарантує вільне пересування транспортних
засобів у межах кордонів 32 держав.
Обсяг відповідальності у зв'язку із
заподіяною шкодою регулюється, як
правило, діючим в цій країні законом
про обов'язкове страхування громадянської
відповідальності автовласників.
Практично
у всіх європейських країнах страхування
громадянської відповідальності власників
транспортних засобів обов'язкове. Такі
країни об'єднались у систему "Зелена
картка", де тісно співпрацюють уряди,
національні бюро "Зеленої картки"
і страхові ринки.
Відправляючись в
туристичну чи екскурсійну поїздку, на
відпочинок або оздоровлення, на маршрут
вихідного дня або у всесвітню подорож,
турист стикається з цілою низкою проблем,
які при збігу обставин можуть призвести
до негативних наслідків для його здоров'я
та майна, погано вплинути на настрій та
враження від поїздки.
Перебуваючи
в незнайомому середовищі, яке відрізняється
від місця постійного проживання, активно
відпочиваючи, турист постійно знаходиться
під впливом ризикових обставин. Він не
знає досконало звичаїв, мови, традицій,
побуту, не має імунітету від хвороб,
поширених у даній місцевості, не
пристосований до проживання та інтенсивних
навантажень у гірських районах, в пустелі
або на воді.
Закон України "Про
туризм" у розділі VIII надає гарантії
безпечного перебування туристів на
території України і зобов'язує органи
влади та суб'єктів туристичної діяльності
розробити комплекс заходів з безпеки
туристів. Зокрема, в статті 26 сказано:
"Місцеві органи державної виконавчої
влади в галузі туризму розробляють і
організовують виконання регіональних
програм забезпечення захисту та безпеки
туристів, особливо в місцях туристичної
активності.
Суб'єкти туристичної
діяльності розробляють конкретні заходи
щодо забезпечення безпеки туристів,
екскурсантів, які беруть участь у
туристичних подорожах, походах, змаганнях,
запобігання травматизму та нещасним
випадкам і несуть відповідальність за
їх виконання".
В Україні діє міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.1-95) "Туристично-екскурсійне обслуговування", який передбачає порядок проектування туристичних послуг, включаючи розгляд можливих ризиків, які можуть викликати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров'ю туриста та його майну.
Найбільш поширеним нещасним випадком серед туристів є травматизм. Ризик отримання травми може виникнути в різноманітних умовах, але найбільша вірогідність події виникає при переміщенні механізмів, предметів і безпосередньо туристів, зі складним рельєфом місцевості, при зсувах, сходженні лавин та інших атмосферних і природних явищ. Важливими у запобіганні травматизму є справне туристичне та спортивне спорядження, одяг, взуття тощо. При проектуванні туру необхідно брати до уваги вибір сприятливої пори року, вечірнього чи денного часу, раціонально обрати трасу туристичного маршруту, врахувати погодні умови, забезпечення відповідної екіпіровки, засобів індивідуального захисту, повне і своєчасне інформування туристів про можливу небезпеку та ін.
В багатьох випадках туристи самі порушують регламентовані правила поведінки і потрапляють в складні ситуації, відстають через неуважність від груп на екскурсіях, відправляються в райони, не рекомендовані для відвідування туристів, беруть участь у ризикових заходах, купаються у заборонених місцях, відвідують сумнівні розважальні заклади та ін.
З метою здійснення
практичної роботи по забезпеченню
безпеки туристів, наданню їм допомоги
і захисту в екстремальних ситуаціях,
туристичні підприємства, що спеціалізуються
на організації туристичних подорожей
з використанням активних форм пересування
туристів, створюють пошуково-рятувальні
служби або укладають угоди на обслуговування
з відповідними службами.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)
5. Реклама в туриз
Туристична реклама - активний засіб здійснення маркетингової політики туристичної фірми по просуванню туристичного продукту, посиленню зв'язку між виробником і споживачем туристичного продукту.
Реклама
- це засіб поширення інформації і
переконання людей, які створюють уяву
про продукт, викликають довіру до нього
та бажання купити цей продукт.
Рекламуючи ті чи інші послуги, туристична
фірма публічно подає дані про свої
можливості за допомогою художніх,
технічних і психологічних прийомів з
метою посилення попиту і збільшення їх
реалізації.
В
туризмі розрізняють рекламу:
- початкову - ознайомлення раніше встановленого кола споживачів з новим для конкретного ринку туристичним продуктом або послугами шляхом повідомлення детальних даних про якість, ціну, спосіб споживання, місце проведення туристичні акції;
- конкурентну - виділення рекламованого туристичного продукту з великої кількості аналогічної продукції, що пропонується конкуруючими туристичними фірмами;
- зберігаючу - підтримка високого рівня попиту на раніше рекламований туристичний продукт.
Реклама в туризмі має характерні риси, які визначаються специфікою галузі і її товару - туристичних послуг. Ця відмінність полягає в тому, що:
- туристична реклама несе велику відповідальність за правдивість і точність повідомлень, які просуваються за її допомогою;
- послуги,
які, на відміну від традиційних товарів,
не мають постійної якості, смаку,
корисності, вимагають пріоритетного
розвитку таких функцій реклами, як
інформаційність і пропаганда;
-
специфіка туристичних послуг передбачає
необхідність використання глядацьких,
наочних засобів, які більш повно
відображають об'єкти туристичного
інтересу (кіно-фотоматеріали, картини,
ілюстровані матеріали тощо).
- реклама є постійним супутником туризму і обслуговує людей не тільки до, але й під час, і після подорожі, що покладає на неї особливу відповідальність.
Реклама туристичної
фірми складається з двох частин: реклама
власних потреб і реклама своїх
можливостей.
Реклама потреб
- це вид реклами, необхідний для
інформування можливих партнерів про
існування підприємства і його потребах
в чомусь.
Основними об'єктами реклами
потреб є наступні оголошення:
-
про залучення посередників. Для
туристичної фірми ця реклама життєво
необхідна, оскільки без наявності і
розширення посередників її діяльність
може бути значно обмежена, що неминуче
призведе до краху. Туроператор зацікавлений
в залученні і поширенні інформації про
себе і його співпрацю з транспортними,
готельними, кредитно-фінансовими та
іншими організаціями. Турагент, будучи
посередником між туроператором і
клієнтом, на зможе ефективно працювати
без пошуку нових туроператорів у
відповідності з попитом клієнтів на
нові маршрути, вищий рівень обслуговування
тощо;
- про найняття на постійну або тимчасову роботу працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, які мають певну кваліфікацію та досвід роботи. Сезонний характер діяльності багатьох фірм змушує їх наймати працівників на активні туристичні сезони і без широкої інформації про це складно підібрати достатню кількість кваліфікованого персоналу;
- про пошук матеріально-технічних ресурсів, які можуть бути як основними, так і оборотними. Це бажання туристичного підприємства купити або орендувати приміщення під офіс, орендувати готелі, придбання меблів, інвентаря, залучення до співпраці власників пунктів прокату туристичного спорядження та ін;
- про розпродаж матеріально-технічних ресурсів. Необхідність в реалізації виникає у випадках, коли фірма проводить реконструкцію або модернізацію діючих об'єктів, продає свої філіали або надлишок товарно-матеріальних цінностей тощо.
Як правило, реклама потреб носить чисто інформаційний характер, тому вона може бути подана у вигляді звичайних об'яв у засобах масової інформації, розклеєних або розповсюджених листівках, розісланих спеціальних зверненнях.
Реклама можливостей - це напрямок рекламної діяльності фірми, завдяки якому зацікавлені сторони інформуються про можливості фірми в сфері надання туристичних послуг. Зацікавленими сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.
Як турагентська, так і туроператорська фірми зацікавлені в тому, щоби юридичні особи користувались їх послугами на постійній основі. Для цього зацікавлені сторони можуть підписати спеціальну угоду, згідно з якою цій юридичній особі при організації поїздок і розміщенні своїх працівників передбачені додаткові знижки.
Реклама - це самостійна галузь індустрії, в якій каналами поширення називають ті реальні засоби, які використовуються для популяризації та просування на ринок продукції та послуг. До каналів поширення відносять:
- засоби масової інформації;
- спеціалізовану друковану продукцію;
- завнішню рекламу; - засоби "директ мейл";