При визначенні необхідної чисельності працівників слід керуватися Методикою розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі норм з праці, затвердженою наказом Мінпраці від 04.09.2000 р. № 222

Штатний розклад затверджується, як правило, на початку року керівником підприємства і діє протягом календарного року. Необхідно відзначити, що штатний розклад складається і для допоміжних працівників підприємства з погодинною оплатою праці, обслуговуючих основне виробництво, проте для працівників з відрядною оплатою праці складання штатного розкладу, як правило, на практиці не застосовується.

Штатний розклад слід складати не поіменно, з вказівкою найменувань посад і прізвищ працівників, як це іноді зустрічається на підприємствах, а по структурних підрозділах в порядку підлеглості, у тому числі враховуючи підлеглість всередині структурного підрозділу
Зміна в штатний розклад вноситься у разі незначних змін організаційної структури, а саме введення нових посад та/або зміни окладів. У цьому випадку видається наказ про внесення змін в штатний розклад, який повинен відображати обґрунтування внесення змін і містити формулювання цих змін. Якщо керівником підприємства видається такий наказ, то штатний розклад, затверджений на початку року, можна не міняти, а керуватися наказом про внесення змін в штатний розклад.

Якщо ж протягом календарного року структура підприємства трансформується суттєво, то доцільно видавати наказ про затвердження штатного розкладу в новій редакції. У такому разі штатний розклад складається з урахуванням всіх змін і затверджується керівником підприємства на момент внесення цих змін. Слід зазначити, що щомісячно змінювати і затверджувати штатний розклад недоцільно. Посади працівників-сумісників, також як і решти працівників підприємства, для яких ця робота є основним місцем роботи, повинні бути передбачені в штатному розкладі.

На сьогоднішній день законодавчо не встановлено єдиної типової форми штатного розкладу.
Слід зазначити, що при розробці та затверджені штатного розкладу всім працівникам повинні присвоюватись тільки такі найменування посад та професій, що відповідають Державному класифікатору України ДК 003:2005 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 р. N 375.

Основні напрямки діяльності туристського підприємства

Форми організації поїздок:

• Виїзний туризм

• навчання закордоном

• спеціалізовані тури

• туризм в Україні

• Прийом та обслуговування іноземних

• бронювання та продаж усіх видів транспортувань

• online бронювання та продаж авіаквитків на сайті

• бронювання готелів по всьому світу в системі on-line на сайті

• чартерні перевезення

Географія подорожей:

Австралія Австрія Андорра Болгарія Бразилія Великобританія Голландія Греція Данія Домінікана Естонія Єгипет Іспанія Італія Ізраїль Кіпр Куба Литва Чехія Чилі

Латвія Мальта Норвегія Німеччина о. Мальдіви о. Барбадос ОАЕ, ПАР Польща Румунія Росія Словаччина Туреччина Туніс Україна Угорщина Франція Хорватія Хорватія Швейцарія Швеція

---

Види туризму: внутрішній, в’їзний ,виїзний

Типи туризму:екскурсійний,оздоровчий,пізнавальний,гірськолижний,

пляжний .

3.Договірні відносини в туризмі туроператорів, тур агентів та контрагентів (виконавці туристичних послуг)

Договірні відносини між туроператорами і турагентами можуть будуватися за однією з трьох моделей (таблиця).

Правові моделі договірні відносини туроператорів та турагетнтів

Через договір доручення ( туроператор, доручає турагентуукладати договори з туристами від імені туроператора )

Через договір купівлі-продажу майнових прав на туристський продукт

Через договір комісії турагент (комісіонер) будує взаємовідносини з туроператором (комітентом) на умовах комісійної винагороди, що складає 5-12% від обсягу продаж)

У договорах між туроператором і турагентами визначають права і обов'я-зки сторін, система взаєморозрахунків, форми контролю за діяльністю, умови

просування туристського продукту на ринок, зокрема організації реклами, визначаються умови продажу туристського продукту, ступінь відповідальності сторін при претензіях та ін.

У своїй діяльності турагенти керуються договірними дорученнями туро-ператора, відступ від яких є порушенням обов'язків і спричиняє за собою юри-дичні наслідки. Всі ділові операції агента повинні здійснюватися тільки на ко-ристь партнера. Права і обов'язки сторін регламентуються укладеними догово-рами, а також чинним законодавством.

Серед існуючих моделей взаємовідносин між туроператором і турагента-ми найбільше розповсюдження отримали договори – комісії (агентські договори або агентські угоди).

До агентського договору в даний час застосовуються положення про ко-мерційне представництво, регульовані ст. 243 Цивільного кодексу (ЦК) [2] і розділом 31 Господарського кодексу (ГК) [3].

Відповідно до ст. 295 ГК сутністю агентської діяльності є надання комер-ційним агентам послуг шляхом посередництва від імені, в інтересах, під конт-ролем і за рахунок сторони, що представляється (принципала).

Підставою для надання послуг з комерційного представництва є агентський договір, укладений у письмовій формі.Ключовим моментом агентського договору є той факт, що агент (представник) при виконанні договору діє від імені принципала, тобто, по суті, агентський договір можна порівнювати з договором доручення.

Сертифікація туристичних послуг

Деякі туристичні послуги потребують сертифікації, тобто підтвердження їх відповідності встановленим нормам та стандартам, про що видається певний документ – сертифікат відповідності. Туристичними послугами, які потребують обов'язкової сертифікації, є готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності.

Основні положення з сертифікації послуг у сфері туризму визначено у ст. 18 і 19 Закону України ”Про внесення змін до Закону України” ”Про туризм”. Перелік туристських послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони до-вкілля, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристської діяльності визначається Кабінетом Міністрів України. Підтвердження відповідності туристських послуг здійснюється в устано-вленому порядку. З метою підвищення рівня туристського обслуговування, сприяння спо-живачам у свідомому виборі туристських послуг, забезпечення рівних можли-востей суб'єктам туристської діяльності на ринку туристських послуг, забезпе-чення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, пі-двищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристської інфраструктури при-своюються категорії якості й рівня обслуговування. Встановлення об'єктам туристської інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчу-вання, курортним закладам тощо) відповідної категорії здійснюється за за-явою їх власника. Види категорій об'єктів туристської інфраструктури, порядок їх встанов-лення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України.

---

До готельних послуг належать послуги готелів з ресторанами або без ресторанів, послуги кемпінгів та місць для короткотермінового проживання, які розподіляються на послуги:

• молодіжних турбаз та гірських притулків;

• кемпінгів, включно з послугами майданчиків для автофургонів;

• місць короткострокового проживання;

• дитячих та студентських літніх таборів;

• центрів та будинків відпочинку;

• санаторних закладів та закладів оздоровчого характеру;

• здавання внайми умебльованих приміщень на короткий термін;

• з надання спальних місць у спальних вагонах, на круїзних суднах та інших транспортних і плавзасобах.

Договір комісії

За договором комісії одна сторона, яка бажає придбати або продати товар, послугу, доручає іншій стороні (посереднику) укласти від імені посередника договір із третьою особою на продаж або придбання такого товару або послуги.

Укласти договір комісії можуть фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи. Особа, яка дає доручення іншій особі здійснити угоду, називається Комітент, а особа, яка повинна здійснити таку угоду, називається Комісіонер.

Істотні умови договору (які обов'язково потрібно включити)

Сторони договору комісії обов'язково повинні передбачити, яке саме майно (товар, послугу) повинен купити або продати Комісіонер для Комітента, а також визначити, скільки таке майно має коштувати.

З метою уникнення можливих конфліктних ситуацій у договорі комісії слід детально прописати порядок виконання сторонами своїх обов'язків, укладення договорів із третіми особами, а також нарахування і сплати комісійної винагороди. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Договір комісії укладається у письмовій формі. Якщо за договором Комісіонер має укласти договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, такий договір комісії також підлягає нотаріальному посвідченню. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовились про суть угод, які Комісіонер має укласти в інтересах Комітента. Але якщо законом передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення договору, то він набирає чинності лише з моменту такого посвідчення.

Зміна договору або його розірвання здійснюється за згодою сторін, тобто шляхом укладення додаткової угоди. Вона має бути укладена в тій самій формі, що й договір комісії. Законом або договором можуть бути передбачені також випадки, коли сторони можуть односторонньо відмовитися від договору або розірвати договір комісії. Комітент має право в будь-який момент відмовитися від договору комісії. Водночас Комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли в договорі комісії не встановлений строк його дії.

---

Договір про надання послуг

Зобов'язання про надання послуг – це важлива група договірних зобов'язань, до яких належать страхування, комісія, туристичне обслуговування, інформаційні послуги, позика, кредит, банківський рахунок.

Загальним для всіх договірних зобов'язань з надання послуг є те, що об'єктом їх є послуги нематеріального характеру. У цьому полягає основна відмінність їх від договорів підряду, де об'єктом є результат діяльності виконавця, тобто матеріальний об'єкт.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Договір послуг, як правило, є платним. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.

З огляду на стан сучасного законодавства можна відокремити певні види договорів про надання послуг. В юридичній літературі, з огляду на характер діяльності надавача послуг, їх поділяють на послуги фактичного характеру – перевезення, зберігання, сплатне надання послуг; послуги юридичного характеру – доручення, комісія; комплексно юридичного та фактичного характеру – транспортне експедирування, управління майном, послуги фінансового характеру – позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, страхування.

Однією з істотних умов договору про сплатне надання послуг є оплата, тобто її розмір, терміни та порядок внесення.

У разі, якщо виконавець не може виконати умови договору не з власної вини, замовник зобов'язаний виплатити йому розумну плату. Якщо неможливість виконання договору виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма має диспозитивний характер. Сторони можуть пом'якшити наслідки для замовника, якщо договір про надання послуг неможливо виконати з його вини, або передбачити інший варіант перебігу подій.

Сторонами договору про надання послуг виступають: особа, яка надає послуги, – виконавець та особа, яка отримує послугу, – замовник. На них поширюються загальні правила щодо участі осіб у цивільному обігу.

У зв'язку з тим, що послуги переважно пов'язуються з особою, яка їх надає, до неї ставляться певні підвищені вимоги. Це значить, що здебільшого виконавець має отримати спеціальний дозвіл – ліцензію для здійснення своєї діяльності; мати певну кваліфікацію, освіту, стаж роботи. Ця вимога стосується юридичної, туристичної, медичної, аудиторської діяльності, послуг страхування тощо. Ризик втрати майна, що використовувалось у процесі виконання договору, оскільки про це ніде окремо не йдеться, несе, за загальним правилом, його власник.

---

Однією з істотних умов договору надання послуг є якість виконання роботи. Якщо послуги надані з відступом від умов договору або іншими явними недоліками, що роблять результат надання такої послуги непридатним, або виконавець своїми діями при виконанні договору спричинив шкоду замовникові, то сторони мають у договорі передбачити наслідки такого неналежного виконання або керуватися загальними правилами про відповідальність, передбаченими законом.

Договір надання послуг, як і договір підряду, є двостороннім, тобто права й обов'язки за ним має кожна сторона.

Не буде перебільшенням сказати, що туристичний договір є головним елементом у процесі підготовки до подорожі. Від правильності укладання такого договору значною мірою залежатиме й майбутній відпочинок туриста. Туристичні договори розподіляються на договори на туристичне, екскурсійне та готельне обслуговування.

Договір на туристичне обслуговування – це договір, відповідно до якого туроператор або турагент надає за замовленням туриста за обумовлену плату комплекс туристичних послуг (туристичний продукт). Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій формі. Він може також укладатися шляхом видачі (про що йдеться нижче) ваучера і навіть в електронній формі.

До укладення договору на туристичне обслуговування туроператор або турагент повинен надати туристу інформацію про:

1) основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), в тому числі інформацію щодо строків їх оформлення;

2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, в тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні вади) і вік туристів;

3) туроператора (турагента), його місцезнаходження та поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності тощо;

4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи банкрутства та кредитну установу, що надала таке забезпечення.

Як туроператор або турагент, так і турист можуть вимагати внесення змін у договір або розірвання договору у зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору. До істотних змін обставин належать:

1) погіршення умов подорожі, зміна термінів подорожі;

2) непередбачене підвищення транспортних тарифів;

3) введення нових або підвищення чинних ставок податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

4) різка зміна курсу національних валют;

5) інші підстави – за домовленістю сторін.

Турист має право відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення. Туроператор або турагент має право відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування туристові збитків, заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста. Наявність понесених збитків має бути підтверджена туристом.

---

Смотрите также файлы

• Звіт Прокопенко.doc

• звіт з практики.doc

• Metodichnka_kursova_OGG_2009.doc

• лекції ГО.doc

• кредит модул право маркетинг облік.doc