ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2019
Просмотров: 838
Скачиваний: 1
4. Непритомність.
Причини — раптова недостатність кровонаповнення мозку під впливом нервово - емоційного страху, вертикального прискорення тіла, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють рефлекторному розширенню м'язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок.
Ознаки
—
звичайно непритомність настає раптово,
але інколи перед нею буває блідість,
блювання, позиви до блювання, слабкість,
позіхання, посилене потовиділення.
У цей період пульс прискорюється, АТ
знижується. Під час непритомності пульс
уповільнюється до
40-50 ударів
за хвилину.
Допомога. При непритомності треба покласти хворого на спину, трохи підняти (на 15-20 см) нижні кінцівки для поліпшення кровообігу мозку. Потім вивільнюють шию і груди від одягу, який їх здавлює, поплескують по щоках, поливають обличчя, груди холодною водою, дають нюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба думати про западання язика. У крайньому разі вживають заходи до оживлення.
5. Струс мозку.
Причини — травматичне пошкодження тканин в діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і забитті голови. При цьому можуть виникати дрібні крововиливи і набряк мозкової тканини.
Ознаки — моментальна втрата свідомості, яка може бути короткочасна або тривати кілька годин. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання.
Допомога. Для запобігання удушення потерпілого у несвідомому стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернута на бік. На голову кладуть охолоджувальні компреси, при відсутності або порушенні дихання проводять штучне оживлення. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! При першій можливості потерпілого треба негайно госпіталізувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.
6. Кровотечі.
Причини — пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення.
Ознаки — артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові. Кров б'є фонтаном. При капілярній кровотечі вона виділяється краплями. Венозна кров має темно-червоне забарвлення.
Д
опомога.
Артеріальну
кровотечу зупиняють за допомогою
давлючої пов'язки. При кровотечі з
великим припливом крові передавлюють
артерію пальцем вище місця поранення,
а потім накладають давлючу пов'язку.
При кровотечі стегнової артерії
накладають джгут вище від місця кровотечі.
Під джгут кладуть шар марлі, щоб не
пошкодити шкіру і нерви, і вставляють
записку із зазначеним часом його
накладання
.
Тривалість використання джгута
обмежується двома годинами, інакше
омертвіє кінцівка. Якщо протягом цього
періоду немає можливості забезпечити
додаткову допомогу, то через
1,5-2 год.
джгут на кілька хвилин відпускають,
кровотечу при цьому зменшують іншими
методами
(давлячим
тампоном), а потім знову затягують
джгут. При кровотечі сонної артерії
рану по можливості здавлюють пальцем,
після чого набивають великою кількістю
марлі, тобто роблять тампонування.
К
апілярна
кровотеча добре зупиняється давлючою
пов'язкою. Для цього шкіру навколо
обробляють розчином йоду, спирту,
горілки, одеколону. Якщо з рани
виступає посторонній предмет, в місці
локалізації його треба зробити у пов'язці
отвір, інакше цей предмет може ще глибше
проникнути в середину і викликати
ускладнення. Венозну кровотечу зупинити
легше, ніж артеріальну. Для цього досить
підняти кінцівку, максимально зігнути
її в суглобі, накласти давлючу пов'язку.
Якщо потерпілий відкашлює яскраво червоною спіненою кров'ю, то це легенева кровотеча. При цьому дихання затруднене. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Хворому забороняється говорити і рухатись, необхідна госпіталізація.
Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася. Потерпілому забезпечують напівлежаче положення, ноги згинають в колінах. При значній крововтраті може розвинутись шок. Перш за все треба зупинити кровотечу, по можливості напоїти чаєм. Потерпілому надають положення, при якому голова, для нормального її кровозабезпечення має бути дещо нижче тулуба.
7. Переохолодження.
Причини — наступає внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм холодового фактора і розладу функцій життєво важливих систем організму, який настає при цьому. Цьому сприяє втома, малорухомість.
Ознаки. На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще деякий час скорочуватись. При зниженні температури тіла до 34-320С затьмарюється свідомість, припиняється вільне дихання, мова стає неусвідомленою.
Допомога. При легкому ступені переохолодження розігрівають тіло шляхом розтирання. Дають випити кілька склянок теплої рідини.
При середньому і важкому станах енергійно розтирають тіло шерстяною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, 100-150г 40% спирту-ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає роблять штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.
8. Відмороження.
Причини – виникає тільки при тривалій дії холоду, при дотиканні тіла до холодного металу на морозі, і з зрідженим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищеній вологості і сильному вітрі, при не дуже низькій температурі повітря (ОС). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму в наслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожуються пальці рук і ніг, ніс, вуха, щоки.
Ризик обмороження вимагає особливої пильності, оскільки, по-перше, воно може відбутися непомітно для вас, і, по-друге, будучи досить серйозним фактором саме по собі, воно може привести до гангрени.
У постраждалій частині тіла може виникнути як відчуття поколювання, так і оніміння.
Слідом за цим шкіра може чи побіліти, чи придбати сіруватий відтінок. Важливо частіше перевіряти стан відкритих частин тіла, особливо обличчя, включаючи ніс. Якщо ви знайдете обморожені ділянки, їх треба повільно і природним образом відігріти.
Кращий метод відігрівання — притисненням "шкіри до шкіри" (наприклад, сховавши руки в пахви).
Особливої уваги вимагають руки і ноги. Вони знаходяться на периферії кровообігу, а тому можуть дуже швидко переохолоджуватися.
Зробіть усе можливе, щоб застібки на зап'ястях, щиколотках, шиї і талії були ефективні, але не перешкоджали кровообігу.
У морозну погоду потрібно частіше перевіряти ноги, чи немає симптомів обмороження.
Розрізняють 4 ступеня відмороження тканин:
1. Почервоніння і набряк.
2. Утворення пухирів.
3. Утворення струпа.
4. Омертвіння частин тіла.
Допомога. Розтирання і зігрівання на місці події. Бажано помістити потерпілого біля джерела тепла і тут продовжити розтирання. Краще розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, а також рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце витирають до суха, змочують спиртом, горілкою або одеколоном. Взуття з відморожених частин тіла треба дуже акуратно зняти, якщо це не вдається зробити, треба розпороти ножем ті частини одягу або взуття, які утруднюють доступ до ушкоджених ділянок тіла.
При обмороженні ноги зніміть з потерпілого взуття і сховайте ногу в тепле місце на своєму тілі — у пахву чи на груди.
З
берігайте
руки по можливості захищеними, у разі
потреби зігрівайте їх під пахвами чи
між стегнами. Якщо ви відчуєте, що мороз
"кусає" пальці ніг, зігрійте їх,
якщо можливо, об тіло свого супутника.
Якщо ви один, постарайтеся зігріти пальці, ворушачи ними, чи ногою за допомогою масажу.
Якщо виявлене обмороження:
* не тріть і не масажуйте постраждалу ділянку;
* не прикладайте сніг чи лід — це небезпечно;
* не використовуйте для відігрівання відкритий вогонь;
* не давайте пити алкогольні напої;
* не дозволяйте потерпілому ходити, спираючи на недавно відморожену ногу;
* не розкривайте пухирів, що можуть з'явитися.
Якщо ноги довгостроково знаходяться в холодній воді, результатом цього найчастіше може з'явитися те, що іноді називають "окопні ноги ".
Кінцівка при цьому німіє, стає білою і не чуттєвою; шкіра може лопати і покриватися виразками. Варто знати, що такий стан може виникнути не тільки в граничній холодній воді.
Для цього може виявитися достатнім 15˚С, що істотно вище крапки замерзання. Тому, якщо у вас мокрі ноги, частіше перевіряйте їхній стан. Для профілактики варто намагатися не допускати контакту ніг з водою.
Якщо є, користайтеся рибацькими чоботями. Якщо ви промочили ноги, зніміть взуття, вилийте з них воду і якомога швидше відіжміть і переодягніть носки. Періодично по 5-10 хвилин розтирайте ноги, намагайтеся постійно ворушити ступнями і пальцями.
Якщо ж переохолодження ніг усе-таки відбулося, варто надійти в такий спосіб:
1. Дуже акуратно висушіть ноги, не розтираючи шкіри.
2. Ті місця, де шкіра тріснула, змажте антисептичним кремом.
3. Забинтуйте ноги (не туго!).
4. Тримаєте тіло в теплі, але постарайтеся, щоб ступні відігрівалися так повільно, як тільки можливо; ноги підніміть.
5. Не дозволяйте потерпілому ходити.
Перша долікарська допомога при обмороженні:
- Відведіть людину, яка постраждала в тепле приміщення.
- Зніміть з неї мокрий одяг або той, що тисне і замініть на вільний і сухий.
- Ні в якому разі не потрібно розігрівати людину дуже швидко, наприклад, кладучи її в гарячу ванну. В результаті раптового різкого підвищення температури може статися судинний колапс.
- При обмороженні потрібно зігрівати обморожену ділянку тіла протягом тридцяти хвилин, використовуючи при цьому вологе тепло. Помістіть обморожену кінцівку у воду, яка має температуру трохи вище температури тіла людини (від 37,5 до 39 градусів).
- На ті місця, які не можна помістити у воду, такі як щоки або ніс, можна покласти теплі компреси.
- Варто врахувати, що процес зігрівання шкіри може пройти хворобливо. Людина може відчути опік, шкіра при цьому розпухне і змінить свій колір.
- Після того, як обморожена шкіра буде зігріта, потрібно накласти на неї суху стерильну пов'язку. Якщо у вас обморожені пальці, необхідно прокласти бинти між кожним з них. Також потрібно зробити, якщо ви обморозили пальці ніг.
- Варто попередити повторне обмороження, і обгорнути відігріті ділянки тіла. А якщо відсутня можливість збереження пошкодженої ділянки в теплому стані, то її взагалі не варто зігрівати.
9. Перегрівання.
Причини - настає внаслідок тривалого перебування на сонці без захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі. Легкий ступінь - загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, посилена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорені, температура тіла 37,5 - 38,9°С. Середній ступінь - температура тіла 39 - 40°С, сильний головний біль, різка м'язова слабкість, миготіння в очах, шум в вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділення, посиніння губ, прискорення пульсу до 120 - 130 ударів за хвилину, часте і поверхневе дихання. Тяжкі ступені -перегрівання тіла кваліфікуються по різному: якщо температура повітря висока і його вологість підвищена, говорять про тепловий удар. Якщо довго діяли сонячні промені - сонячний удар. При цьому температура тіла піднімається вище 40°С, непритомність і втрата свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судороги, порушується серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне сечовиділення, припиняється дихання
Допомога. Треба покласти потерпілого в тінь або в прохолодне місце. Обмити його, облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянки серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба налагодити штучне дихання.
10. Термічні опіки.
Причини - виникають при дії високої температури (полум'я, попадання на шкіру гарячої рідини, розжарених предметів, тощо). Ознаки - залежать від тяжкості. Розрізняють
4 ступені опіків:
І - почервоніння шкіри і набряк;
II - пухирі наповнені жовтуватою рідиною;
III - утворення некрозу шкіри (струпів);
IV - обвуглювання тканин;
При великих опіках виникає шок.
Допомога. Необхідно швидко винести або вивести потерпілого з зони вогню. При займанні одягу треба негайно його зняти або накинути щось на потерпілого (покривало, мішок, тканину), тобто припинити доступ повітря до вогню. Полум'я на одязі можна гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом (якщо качатися по землі).
При опіках першого ступеня треба промити уражені ділянки шкіри асептичними засобами, потім обробити спиртом - ректифікатом. До обпечених ділянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі і відривати прилиплі до місця опіку шматки одягу, не можна накладати мазі, порошки. Попечену поверхню накривають чистою марлею. Якщо потерпілого морозить треба зігріти його: укрити, дати багато пиття. При сильних болях можна дати 100-150мл вина або горілки. При втраті свідомості в результаті отруєння чадним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. У випадку зупинки дихання треба зробити ШД.
Якщо до шкіри прилипли обгорілі рештки одягу, знімати їх і віддирати від тіла ні в якому разі не можна! Треба накласти на них пов'язку, використовуючи стерильний бинт, а якщо його немає, то зі стрічок попередньо попрасованої полотняної матерії.
Найбільш доступний засіб боротьби з опіковим шоком - обільне пиття. Потерпілого треба примусити випити до 5 літрів теплої води (не дивлячись на блювоту, відразу до рідини, відчуття переповнення в шлунку), розчинивши в кожному літрі по 1 столовій ложці повареної солі та 1 чайній ложці питної соди.
В перші 6 годин після опіку не менше 2 стаканів такого розчину за годину. Звичайно, це роблять лише в тому випадку, якщо немає ніяких ознак пошкодження органів живота, а потерпілий знаходиться в свідомості.
11. Хімічні опіки.
Причини - виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіри і слизову оболонку концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору. При загоранні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.
Ознаки - за глибиною ураження тканин хімічні опіки поділяються на 4 ступені:
1 - чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що супроводжується болем і почуттям опіку.
2 - великий набряк, утворення пухирів різного розміру і форми;
3 - потемніння тканин або побіління через кілька хвилин, годин.
Шкіра набрякає, виникають різкі болі;
4 - глибоке змертвіння не лише шкіри, а й підшкірне жирової клітковини, м'язів, зв'язкового апарату суглобів.
Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіку лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.