Файл: Kylt-nayk-movi-MR-do-SR-Lynchak-2013.doc

За функціональною класифікацією розрізняють такі різновиди наукового стилю:

а) власне науковий; б) науково-навчальний; в) науково-публіцистичний; г) науково-розмовний; ґ) науково-діловий; д) науково-довідковий; е) науково-художній; е) науково-інформативний; ж) науково-фантастичний; з) науково-дипломатичний.

ВАРІАНТ 19

1. Основні критерії культури наукової мови.

2. Дисертація (кандидатська і докторська). Структура наукового тексту.

3. Проблеми редагування наукових текстів.

4. Наведіть зразок плану наукової доповіді.

5. Виконайте тестове завдання. Позначте правильні відповіді.

Посилання – це: а) копіювання чужих думок, тексту без вказівки на першоджерело; б) дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації певної думки; в) фрагмент наукової праці, в якому автор подає відомості про предмет свого дослідження, наявні в інших наукових джерелах; г) відомості про джерело, наведені за певними правилами; ґ) засоби, завдяки яким створюють експериментальну частину роботи; д) спосіб корегування, доопрацювання, виправлення, компетентного оцінювання.

ВАРІАНТ 20

1. Структура та нормативні параметри наукового тексту.

2. Автореферат, анотація до автореферату.

3. Сутність і види перекладу.

4. Наведіть зразок плану академічної лекції.

5. Виконайте тестові завдання. Позначте правильні відповіді.

У наукових текстах уживається лексика: а) нейтральна; б) емоційно-експресивна; в) наукова фразеологія; г) канцеляризми; ґ) професіоналізми; д) ситуативні кліше; е) діалектизми; є) наукова термінологія.

ВАРІАНТ 21

1. Науковий стиль української мови: призначення, сфера функціонування, особливості.

2. Бібліографічний апарат наукового твору та правила його оформлення.

3. Правила скорочення у науковому тексті.

4. Наведіть зразок відгуку на автореферат дисертаційного дослідження.

5. Виконайте тестове завдання. Виберіть правильний варіант відповіді.

Невеликого обсягу науковий твір у періодичному науковому виданні (журналі), збірнику, де автор стисло викладає матеріали та результати здійсненого дослідження відповідно до поданої у назві теми, – це:

а) анотація; б) реферат; в) стаття; г) рецензія; ґ) конспект; д) відгук.

ВАРІАНТ 22

1. Поняття «наукова мова», «наукове мовлення».

2. Лексичний склад української наукової мови.

3. Нумерація в науковому тексті та її оформлення.

4. Наведіть зразок рецензії на дипломну роботу.

5. Виконайте тестове завдання. Позначте правильну відповідь.

Призначенням наукового стилю є:

а) спілкування та вплив; б) формування знань про дійсність; в) художнє відтворення дійсності; г) обговорення та пропаганда важливих суспільно-політичних проблем; ґ) обмін інформацією.

ВАРІАНТ 23

1. Суспільні функції мови науки.

2. Текст як засіб писемного професійного викладу наукової думки.

3. Загальні правила подання ілюстрацій, таблиць, формул.

4. Наведіть зразок тез наукового тексту.

5. Виконайте тестове завдання. Позначте варіант правильної відповіді.

Однією з особливостей наукового стилю є:

а) використання емоційно забарвленої, образної лексики; б) вживання готових словесних формул; в) переважання складносурядних речень; г) широке застосування слів у переносному значенні; ґ) використання схем, таблиць, графіків тощо.

ВАРІАНТ 24

1. Мовна норма як складова культури наукової мови. Типи мовних норм.

2. Наукова термінологічна лексика. Загальнонаукова та спеціальна термінологія.

3. Стаття – наукова публікація, в якій висвітлюються результати наукової діяльності.

4. Наведіть зразок резюме у науковому стилі.

5. Виконайте тестове завдання. Виберіть правильну відповідь.

Текстом наукового стилю є:

а) нота; б) есе; в) новела; г) відгук; ґ) притча.

ВАРІАНТ 25

1. Етика і етикет наукової взаємодії.

2. Фразеологія наукової мови.

3. Навчально-методичні видання – жанри науково-навчального різновиду наукового стилю.

4. Наведіть зразок плану магістерської роботи.

5. Виконайте тестове завдання. Позначте правильний варіант відповіді.

Яка з названих мовних ознак не характерна для наукового стилю?

а) спеціальна термінологія; б) використання канцелярської лексики; в) переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше); г) оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами; г) залучення цитат, посилання на першоджерела.

ВАРІАНТ 26

1. Усне мовлення науковця та його специфіка.

2. Лексикографічні джерела та їх використання у наукових дослідженнях.

3. Рецензія – оцінка наукової праці.

4. Наведіть зразок анотації до наукової статті.

5. Виконайте тестове завдання. Виберіть правильні відповіді.

Ознаки наукового стилю – це:

а) логічність; б) наявність емоційно-експресивної лексики; в) авторська індивідуальна манера; г) смислова точність; ґ) використання мовних штампів; д) переносне значення слів; е) лаконічність; є) влучність думки; ж) піднесеність, урочистість.

ВАРІАНТ 27

1. Жанри усного наукового монологічного мовлення.

2. Сутність і види перекладу.

3. Відгук як висловлення думки фахівця, висновків щодо певної наукової роботи.

4. Наведіть зразок наукової статті.

5. Виконайте тестове завдання. Позначте правильні відповіді.

Різновиди наукового стилю: а) науково-дипломатичний; б) власне

науковий; в) науково-популярний; г) науково-законодавчий; ґ) науково-діловий; д) науково-фантастичний; д) науково-навчальний; е) науково-економічний; є) науково-публіцистичний; ж) науково-механічний; з) науково-довідковий.

ВАРІАНТ 28

1. Жанри діалогічної наукової взаємодії (дискусія, диспут, полеміка).

2. Типові помилки при перекладі наукових текстів. Калькування елементів близькоспоріднених мов.

3. Автореферат – засіб інформування про отримані наукові результати.

4. Наведіть зразок резюме у науковому стилі.

5. Виконайте тестове завдання. Виберіть правильні відповіді.

Серед суспільних функцій наукової мови розрізняють: а) інформаційну; б) експресивну; в) дидактичну; г) перформативну; ґ) гносеологічну; д) комунікативну; е) емоційно-естетичну; є) епістемічну; ж) виховну; з) дослідницьку.

ВАРІАНТ 29

1. Етичні вимоги щодо наукового дискутивно-полемічного спілкування.

2. Редагування наукового тексту. Проблеми редагування.

3. Реферат як жанр академічного письма.

4. Наведіть зразок рецензії на навчальну програму.

5. Виконайте тестове завдання. Позначте правильні відповіді.

Жанри власне наукового різновиду наукового стилю – це: а) наукова

доповідь; б) монографія; в) дисертація; г) енциклопедія; ґ) каталог; д)

науковий звіт; е) словник; є) довідник; ж) підручник; з) нарис.

ВАРІАНТ 30

1. Поняття «наукова мова», «наукове мовлення».

2. Висловлення власної думки автора в тексті наукової праці.

3. Конспект як засіб організації наукової праці.

4. Наведіть зразок тезового плану до наукового тексту.

5. Виконайте тестове завдання. Позначте правильні відповіді.

Залежно від ступеня ознайомлення з інформацією розрізняють такі різновиди читання наукового тексту:

а) переглядове; б) реферативне; в) поглиблене; г) аналітико-критичне; ґ) конспективне; д) ознайомлювальне; е) ситуативне; є) композиційне.

5. Завдання для самостійної роботи студентів

Самостійна робота студентів є складовою навчального процесу, функціональний зміст якої полягає в систематизації й поглибленні теоретичних і практичних знань із дисципліни.

Для самостійної роботи студентів з курсу «Культура наукової мови» пропонується виконати 2 із 20 наведених нижче завдань. Кожне з них (за позитивного виконання) заслуговує на 10 балів. Номер завдання обирається довільно.

Завдання 1. Наведіть текст (уривок) наукового стилю за вашим фахом і схарактеризуйте його за такими критеріями:

А) стильовий/ жанровий різновид тексту;

Б) комунікативна мета даного тексту (повідомлення, пояснення, з’ясування, обґрунтування, роз’яснення, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ);

В) композиція (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);

Г) мовні засоби (уживання термінів, використання абстрактної лексики, наукової фразеології (стійких термінологічних словосполук); наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок; залучування цитат і посилань на першоджерела; переважання іменників; наявність дієслівних форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові й дієприкметникові звороти, які додатково окреслюють дії, предмети та явища; переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Завдання 2. До наведеного наукового тексту складіть три види планів: номінативний, питальний і тезовий.

Українська мова й наука: гармонія чи конфлікт?

Наука більше, ніж будь-яка інша сфера людської діяльності, потребувала й потребуватиме інтернаціональних мов, за допомогою яких учені всього світу могли б порозумітись один з одним. Такими мовами від раннього середньовіччя й по сьогодні були: латина (приблизно до кінця XVШ ст. – першої половини ХІХ ст.), потім французька, а трохи згодом – німецька (до 30-40-х рр. ХХ ст.) і, нарешті, англійська, разом із численними формалізованими кібернетичними мовами, складеними на її основі. У нашій країні засобом міжнаціонального спілкування вчених стала, крім того, російська мова, яка перебирає почасти й функції міжнародної мови для вчених тих країн і особливо в тих галузях, де радянська наука утримує провідні позиції. Тому з першого погляду питання про функціонування в науці функціональних мов народів СРСР, зокрема української, взагалі позбавлене інтересу, і дальша інтеграція на основі російської (в перспективі – англійської) мови видається якщо й не до кінця обов’язковою, то принаймні дуже бажаною.

Чи так це насправді? Спробуємо відповісти на це питання дуже коротко, розглянувши шлях розвитку української наукової мови й термінології за 125 років. Відразу зазначимо, що йтиметься переважно про науки природничі й технічні, оскільки науковці-гуманітарії за самою природою своєї діяльності тісніше пов’язані з національними традиціями, фольклором і літературою, а для фізика чи математика такий зв’язок є дуже опосередкованим передусім наявністю кола потенційних читачів.

Тому початок творення української природознавчої термінології пов’язаний не з роботою світової слави вчених-українців за походженням (математикові Остроградському, попри його дружбу з Шевченком і гарячу любов до рідного слова, всі наукові праці доводилося писати французькою мовою), а насамперед із просвітницькою діяльністю демократичної інтелігенції, що прагнула дати народові зрозумілі популярні брошури. Цей рух у межах Російської імперії розвивався впродовж дуже вузького відтинку часу – від 1861 р. (скасування кріпацтва) до 1863 р. (заборона царським міністром внутрішніх справ Валуєвим усіх українських книжок навчального спрямування і всіх перекладів – аж до перекладу Євангелія).

Але й упродовж цих неповних трьох років зроблено було чимало. Вийшла низка науково-популярних книжок і статей у часописі «Основа». Микола Костомаров видав на громадські кошти в друкарні Панька Куліша 1863 р. «Арифметику, або щотницю» Олександра Кониського, що була спробою загальноприступного українського підручника. Звісно, не всі тодішні термінологічні нововведення витримали випробування часом. Але поруч із доволі неорганічними запозиченнями («складаніє», «ділитель», «примір» з «Арифметики, або щотниці»), з’явилися і терміни, якими ми користуємося по сьогодні: «земна куля», «екватор», «меридіан» (брошура 1863 р. «Дещо про світ Божий»); при чому два останні терміни мали там доволі зграбні українські відповідники: «рівноденник» і «південник», створені за аналогією до польських «rawmk» та «poludmk».

Дальший розвиток української наукової термінології пов’язаний із Галичиною, де 1868 р. було створено товариство «Просвіта». Серед видань товариства знаходимо шкільні й гімназійні підручники, популярні брошури, що містили основи природничо-наукових знань для народу – переважно з рільництва, садівництва, медицини тощо.

Власне систематична робота українською мовою розпочалася у 1893 р. разом зі створенням у Львові Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ). Уже в 4-му томі «Записок» НТШ (1894 р.) з’явилася перша стаття з вищої математики «Про систематичне вираження вартостей функцій «mod-m» проф. Володимира Левицького. Поява кількості робіт, написаних українською, призвела до того, що математично-природно-лікарська секція НТШ стала в 1897 р. видавати власний окремий «Збірник» (редактори – І. Верхратський, В. Левицький).

Що спонукало науковців з європейським ім’ям, що вільно писали польською, німецькою й російською, друкувати свої праці насамперед українською мовою, хоча коло потенційних читачів нею було тоді страшенно вузьке? Відповідь на це питання міститься в передмові до першого тому «Збірника»: «Наш язик лише тоді зможе здобувати собі одвітного і гідного становища, коли розвинеться остільки, щоб міг стати поруч з образованими язиками других народів європейських, яко довідний середник зв’язного і опреділеного вираження мислей на усіх полях людського умства. Мусить проте наш язик виробити одвітну термінологію в ріжних вітах людських знань, мусить одвітно використати все багатство рідної словні, а заразом прямувати до потрібної прецизії, яку стрічаємо в других язиках, счастливіше розвитих. Без тих підвалин і думати годі про широкий розвиток науки в рідній бесіді».

Подвижництво галицьких учених (серед них не можна не назвати відомого фізика, професора Віденського університету Івана Пулюя, одного із співавторів українського перекладу «Біблії» Куліша, Пулюя і Нечуя-Левицького) спонукало до роботи і їх наддніпрянських колег, об’єднаних з 1907 р. в «Українське наукове товариство у Києві» (УНТ).

Революція 1905-1907 рр. призвела до скасування найбільш одіозних обмежень на українське слово. (Не можна принагідно не згадати ролі, яку відіграла в цій справі прогресивна російська інтеліґенція. Так, ще 1904 р. при Російській Академії наук було створено спеціальну комісію в складі всесвітньо відомих учених-академіків О. Шахматова, Ф. Корша, А. Фамінцина, П. Фортунатова, В. Зеленського, О. Лаппо-Данилевського, С. Ольденбурга. 18 лютого 1905 р. комісія подала на схвалення загальних зборів Академії записку «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова». У записці, складеній в основному О. Шахматовим та Ф. Коршем, доводилася неспроможність шовіністичних поглядів на українську мову як на «наріччя», вказувалося на необхідність скасування перепон на шляху її вільного розвитку, в тому числі в науці та освіті. Своє клопотання Академія підтримала й практично, надрукувавши у своїх працях україномовні статті проф. М. С. Грушевського). В цих умовах знову постало питання організації рідною мовою шкільної освіти. Зокрема, з 1916 р. підготовку до цього розпочав гурток київських математиків, очолюваний до цього академіком АН УРСР Миколою Кравчуком.