ТЕМА 1. ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

1.1. Поняття та зміст економіки праці. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

1.2. Предмет і завдання курсу „Економіка праці”.

Основні категорії та поняття

Праця, зміст праці, предмет економіки праці, завдання економіки праці.

1.1. Поняття та зміст економіки праці. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

Соціально-економічні реформи, що відбуваються у країні, курс на ринкову економіку, якому, на думку переважної більшості фахівців, немає альтернативи, вимагає радикального перетворення економічної науки, що передбачає освоєння нових теоретичних концепцій і методів прийняття рішень. Виникають нові галузі економічної науки, зокрема: економічна теорія, теорія менеджменту та маркетингу, еко­номіка ринків праці та інші. Важливе місце серед них посідає економіка праці.

Економіка праці — це функціональна наука, яка вивчає суспільні виробничі відносини, що виникають у процесі організації суспільної праці і відтворення робочої сили. Вона вивчає конкретні форми і методи свідомого використання суспільством економічних законів у сфері підвищення ефективності виробництва, його матеріального та морального стимулювання, відтворення робочої сили.

Значення економіки праці особливо зростає в умовах становлення ринкових відносин. Оволодіння цим напрямком знань — важлива передумова підвищення соціальної активності людей, ефективності їхньої трудової діяльності, оскільки курс „Економіка праці” побудований на об'єк­тивних економічних законах і механізмах ринкової економіки і враховує досягнення вітчизняної і зарубіжної теорії та практики в галузі трудових відносин.

Теоретичною основою економіки праці є економічна теорія. Вона ґрунтується на основних економічних законах, що вивчає теорія і використовує властиві їй категорії. Крім цього, економіка праці має тісний зв'язок з цілою низкою дисциплін, що мають працю за об'єкт вивчення: нормування праці, наукова організація праці, статистика праці, соціо­логія праці, фізіологія і психологія праці, охорона праці, трудове право та інші.

Зв’язок зі статистикою праці у тому, що економіка праці широко використовує статистичні дані, які характеризують масові явища та процеси у сфері праці. Фізіологія і психологія праці озброюють економістів природничо-науковими методами оцінки організації трудового процесу. Трудове право регулює трудові відносини, права й обов’язки працівників і підприємств.

Трудове право відіграє активну роль у зміцненні та вдосконаленні суспільної організації праці. Воно сприяє реалізації права на працю, розв’язанню проблеми кадрів, належному виконанню трудових обов’язків, зміцненню трудової дисципліни. Особливе місце посідають правові заходи, що об’єднуються загальним терміном „охорона праці”. Дотримання норм і вимог охорони праці та техніки безпеки, які визначаються спеціальними державними органами, є обов’язковою умовою правильної організації і підвищення ефективності праці.

---

1.2. Предмет і завдання курсу „Економіка праці”.

Більшість вітчизняних вчених-економістів вважають, що предметом даної дисципліни є сама праця, як доцільна діяльність людини, яка одночасно є взаємодією між людьми з приводу виробництва.

Таким чином, предметом курсу є вивчення суспільної праці, соціально-економічної політики в сфері трудової діяльності, конкретних сторін виробничих відносин, а також наукові прийоми і методи управління персоналом, працею і заробітною платою. Крім питань організації, про­дуктивності, оплати праці, планування та аналізу трудових показників, економіка праці вивчає ринок праці в еконо­мічній системі, зайнятість населення і безробіття, соціальне партнерство і соціальну політику.

У зарубіжних країнах фахівці вважають, що економіка праці — це дослідження функціонування й результату ринку у сфері праці, а у вузькому понятті — поведінка роботодавців і працівників у відповідь на дію загальних стимулів у вигляді заробітної плати, прибутку і негрошових факторів у галузі трудових взаємовідносин.

Виходячи зі змісту вказаних визначень розвиток предмету економіки праці, на думку деяких авторів, буде здійснюватися за наступними напрямками:

• розкриття сутності, змісту і регулювання, соціально-трудових відносин у галузі трудових ресурсів, ринку праці й зайнятості, що передбачає створення умов ефективного функціонування трудових ресурсів;

• економічні напрямки у галузі підвищення ефективності трудової діяльності (фактори, умови, резерви, показники);

• мотиваційні та стимулюючі напрямки створення передумов ефективного використання трудових ресурсів в умовах ринкових відносин;

• напрямки, пов'язані з кількісними аспектами управління трудовими процесами, а саме, з продуктивністю, складом і чисельністю працівників і їх оплатою.

Головною метою вивчення курсу є опанування студен­тами основ економіки праці і створення тим самим відпо­відної теоретичної бази для подальшого вивчення спеці­альних економічних дисциплін.

Завдання вивчення курсу полягають у:

• вивченні основних категорій і термінів, що вико­ристовуються в економіці праці; особливостей формування зайнятості і ринку праці, механізму його дії; структури та порядку відтворення трудових ресурсів, загальних засад соціального захисту населення в умовах ринкових відносин;

• оволодінні методами вивчення витрат робочого часу, нормування; поділу й кооперації праці, організації робочих місць; раціоналізації трудового процесу;

• здобутті навичок визначати показники продуктивності праці, розраховувати резерви зростання продуктивності праці на підприємстві; планувати та аналізувати трудові показники; визначати заробітну плату працівника за різних форм і систем оплати праці;

• вивченні порядку формування фондів оплати праці під­приємств і забезпечення ефективності їх використання; озна­йомленні з основними нормативними документами щодо організації та оплати праці;

• з'ясуванні механізму виявлення і використання пере­дового досвіду щодо забезпечення зростання продуктивності праці та прогресивних методів організації заробітної плати у країні та за кордоном.

---

Під час вивчення різних аспектів трудової діяльності економіка праці використовує цілий ряд методів дослідження, зокрема: аналітичний, розрахунковий, соціологічний, економіко-математичний, факторний метод планування та аналізу.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення економіки праці як науки.

2. Зв’язок економіки праці з іншими дисциплінами.

3. Що є предметом економіки праці?

4. Які завдання курсу „Економіка праці”?

5. Назвіть основні методи економіки праці.

---

ТЕМА 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЛЮДИНИ

2.1. Соціально-економічна категорія “трудові ресурси”.

2.2. Трудовий потенціал людини.

2.2.1. Поняття „робоча сила”, „людський капітал”, „трудовий потенціал”.

2.2.2. Компоненти трудового потенціалу.

2.2.3. Передумови реалізації потенціалу людини.

2.2.4. Компоненти трудового потенціалу в системі факторів якості життя.

Основні категорії та поняття

Населення, трудові ре­сурси, трудовий потенціал, людський потенціал, людський капітал, робоча сила.

2.1. Соціально-економічна категорія “трудові ресурси”

Трудові ресурси є найважливішою продуктивною силою суспі­льства, а також носієм відносин, що формуються у процесі відтво­рення робочої сили.

Трудові ресурси — це працездатне населення у працездатному віці, зайняте в різних сферах суспільна корисної праці й навчанням із відривом од виробництва. Це — чоловіки у віці 16-59 років і жін­ки у віці 16-54 роки, крім непрацюючих інвалідів праці й війни І та II груп і осіб, які отримують пенсії на пільгових умовах (чолові­ки віком 50-59 років, жінки віком 50-54 роки). До трудових ре­сурсів також відносять населення старше і молодше працездатного віку, якщо воно зайняте в суспільному виробництві.

Межі працездатного віку мають умовний характер і можуть змінюватися під впливом НТП, ступеня задоволення матеріальних і духовних потреб населення. Так, продовження термінів освіти приводять до підвищення фактичного середнього віку осіб, які вступають у трудову діяльність до 18 років.

Ширшим поняттям порівняно з робочою силою і трудовими ресурсами є поняття трудового потенціалу. Визначення останнього поки що має дискусійний характер; у загальному понятті під трудо­вим потенціалом розуміють можливу кількість і якість праці. Він має сукупність якостей, що визначають працездатність людини, тобто фізичний, психологічний, моральний потенціал, обсяг загаль­них і спеціальних знань і навичок.

В економічній літературі, крім указаних категорій, які характе­ризують робочу силу, використовуються також поняття людського капіталу та людського потенціалу. Під останнім прийнято розуміти сукупність знань, умінь і мотивацій населення. Результатом реалі­зації людського потенціалу виступає людський капітал. Цей термін прийшов до нас із західної економічної теорії. Людський капітал — це наявний запас здібностей і мотивацій населення, що впливають на зростання обсягів націо­нального виробництва і збільшення доходів населення.

В Україні, на сучасному етапі розвитку економічної системи, перетворення людського потенціалу на капітал потребує створен­ня певних умов, основними серед яких є: формування мотивації до нарощування людського потенціалу та ефективнішого його вико­ристання, стимулювання попиту на послуги постіндустріального суспільства, вихід України на світовий ринок високих технологій тощо.

---

2.2. Трудовий потенціал людини

2.2.1. Поняття „робоча сила”, „людський капітал”, „трудовий потенціал”

Традиційною для економічної науки є проблема впливу характеристик (якостей) людини на продуктивність праці.

Для визначення можливостей участі людини в економічних процесах звичайно використовуються зрозуміла „робоча сила” і „людський капітал”.

Під робочою силою прийнято розуміти здатність людини до праці, тобто сукупність її фізичних і інтелектуальних даних, що можуть бути застосовані у виробництві. Практично робоча сила характеризується, як правило, показниками здоров’я, утворення і професіоналізму.

Людський капітал розглядається як сукупність якостей, що визначають продуктивність і можуть стати джерелами доходу для людини, родини, підприємства і суспільству. Такими якостями звичайно вважають здоров’я, природні здібності, освіта, професіоналізм, мобільність.

Набір характеристик, що використовуються в літературі для визначення можливостей ефективної праці, не повною мірою відповідає реаліям сучасної економіки. Цей набір доцільно розширити на основі поняття трудового потенціалу. Його компоненти повинні характеризувати:

1. психофізіологічні можливості участі в суспільно корисній діяльності;

2. можливості нормальних соціальних контактів;

3. здатності до генерації нових ідей, методів, образів, представлень;

4. раціональність поводження;

5. наявність знань і навичок, необхідних для виконання визначених обов’язків і видів робіт;

6. пропозиція на ринку праці.

Приведеним аспектам відповідають наступні компоненти трудового потенціалу:

1. здоров’я;

2. моральність і уміння працювати із колективі;

3. творчий потенціал;

4. активність;

5. організованість;

6. освіта;

7. професіоналізм;

8. ресурси робочого часу.

Показники, що характеризують ці компоненти, можуть відноситися як до окремої людини, так і до різних колективів, у тому числі до персоналу підприємства і населенню країни в цілому.

Трудовий потенціал людини є частиною його потенціалу як особистості, тобто стосовно індивідуума трудовий потенціал — це частина потенціалу людини, що формується на основі природних даних (здібностей), освіти, виховання і життсвої о досвіду.

2.2.2. Компоненти трудового потенціалу

Здоров’я

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ) визначає здоров’я як „стан повного фізичного і соціального благополуччя. Благополуччя — це динамічний стан розуму, що характеризується певною психічною гармонією між здібностями, потребами і очікуваннями працюючого і тих вимог і можливостей, що пред’являє і надає навколишнє середовище”.

У цьому визначенні акцент зроблений на суб'єктивне сприйняття здоров’я. Власне кажучи, мова йде про задоволення життям. Ряд психологів розглядають задоволеність життям як конструктивне визначення того, що люди розуміють під щастям.

---

Смотрите также файлы

• Фінанси (конспект).doc

• Тексты для чтения - БАК_2015.doc

• Организация готельного господарства.doc

• Завдання _5 .doc

• osnovi-tyrizmoznavstva-Minich-Td-2013.doc