У дослідженні соціально-трудової сфери прийнято використо­вувати такі основні методи збирання інформації (рис. 12.1)

Анкетне опитування — найбільш поширений метод збирання інформації. Анкетування — систематизоване збирання інформації в респондентів за допомогою анкет. Структура анкети складається зі вступної, основної та демографічної частин.

У вступній частині зазвичай відображається звернення до рес­пондента, вказуються організація, яка проводить опитування, мета цього опитування, викладаються правила опитування.

В основній частині містяться декілька блоків запитань, які ви­світлюють проблему. У демографічній частині відображаються за­питання з соціального статусу респондента, його соціально-демографічні характеристики, такі як стать, вік, посада, професія, ро­динний стан, дохід тощо.

Метод інтерв’ю — метод одержання інформації через бесіду інтерв’юера з респондентом на певну тему. Інтерв’ю поділя­ються за технікою проведення на формалізовані, коли формулю­вання запитань, їхні перелік і зміст передбачаються заздалегідь, і неформалізовані — бесіда на певну тему, коли запитання і перед­бачувані відповіді не передбачаються заздалегідь. За процедурою проведення інтерв’ю поділяються на особисті, групові та глибинні. Особисте інтерв’ю передбачає проведення бесіди спеціального інтерв’юера з респондентами безпосередньо на вулиці, на роботі, в багатолюдних місцях тощо. Групове опитування передбачає опи­тування певної групи респондентів (до 10 осіб) - групи, сім’ї, бригади, з якими відбувається обговорення певної теми, причому характер такого обговорення інтерв’юер.

Глибинне інтерв’ю передбачає отримання найбільш повної ін­формації про соціально-трудові відносини. Завдання інтерв’юера полягає в заохоченні висловлювань респондента. За формою про­ведення інтерв’ю ще може бути телефонним або поштовим.

Метод спостереження полягає в цілеспрямованій і систематич­ній фіксації процесів і явищ соціально-трудової сфери. Цей метод доцільно застосовувати на початковому етапі проведення дослі­дження для збирання попередніх даних про об'єкт дослідження. Розрізняють декілька видів спостереження:

• безпосереднє — фіксацію різних процесів і явищ у момент їх виникнення;

• опосередковане (непряме) — фіксацію соціально-трудових процесів, що вже відбулися;

• залучене, яке передбачає присутність спостерігача в ситуації, що досліджується;

• незалучене, коли спостерігач знаходиться осторонь і не бере особистої участі в досліджуваній ситуації;

• структуроване, що передбачає розроблення спеціальної стан­дартної карти спостережень із попереднім визначенням елементів і ситуацій, які будуть спостерігатися;

• неструктуроване, яке не передбачає попереднього визначення елементів досліджуваного явища;

• польове, що є спостереженням досліджуваного явища в його природному оточенні;

• лабораторне, яке потребує штучного створення ситуації та подальшого її дослідження.

---

Метод аналізу документів передбачає вивчення різноманітних документів. Останні за формою поділяються на письмові тексти (рукописи, друковані), іконографічні (кіно-, відео-, фотоматеріали), фонетичні (магніто­фонні записи). Документи поділяються також і за джерелами ін­формації: вирізняють первинні (складені на основі прямого спо­стереження) і вторинні (складаються в результаті оброблення пер­винних документів).

Соціометричне опитування — опитування з метою виявлення психологічного клімату в колективі, а на цій основі — одержання кількісної оцінки міжособистісних відносин у ньому. Основним інструментом проведення соціометричного опитування є соціометрична картка, яка містить певний перелік питань і яку заповнює кожний член первинного колективу.

Метод тестування застосовується для виявлення в особи наяв­ності і ступеня виразності певних рис особистості, здібностей і вмінь, психічних станів та являє собою серію питань із можливими варіантами відповідей. Тестування часто застосовується в дослі­дженнях професійної орієнтації молоді, переваг кандидатів на ро­боче місце тощо. Слід підкреслити і деяку хибу тестування: вірні відповіді є вельми відносними, тому ускладнюють можливість об’єктивного оцінювання певних знань, умінь тощо.

Метод експерименту — найбільш складний і відповідальний метод збирання інформації, оскільки пов’язаний зі штучним ство­ренням експериментальної ситуації, наслідки якої можуть позначи­тися на матеріальному, фізичному чи психологічному стані членів колективу, де проводиться той чи інший експеримент. Для прове­дення експерименту необхідно вибирати найбільш суттєві харак­теристики соціального процесу чи явища, що вивчається. Треба враховувати зміни контрольних характеристик, що вводяться до­слідником. Для забезпечення успішності експерименту необхідно усунути можливість впливу на нього тих явищ, які не належать до ситуації, що вивчається.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю „моніторинг соціально-трудової сфери”.

2. Сформулюйте основні завдання моніторингу соціально-трудової сфери.

3. Які є основні напрями моніторингу?

4. Що є інформаційною базою моніторингу?

5. Що таке соціологічне дослідження і які є його види?

6. Які є етапи соціологічного дослідження?

7. Викладіть суть методів збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери.

---

ТЕМА 13. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (МОП) ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

13.1. Причини виникнення МОП, історія її розвитку та основні завдання.

13.2. Структура МОП.

13.3. Основні напрямки діяльності МОП.

13.4. Конвенції МОП.

Основні категорії та поняття

Міжнародна (генеральна) конференція праці, регіональні конференції праці, галузеві комітети, Адміністративна рада, генеральний директор. Міжнародне бюро праці, регіональні відділення МБП, багатодисциплі-нарні консультативні групи, Міжнародний інститут соціально-трудових відносин, Міжнародний навчальний центр.

13.1. Причини виникнення МОП, історія її розвитку та основні завдання

Проблеми міжнародного регулювання трудових відносин виник­ли ще на початку XIX ст. Ці проблеми загострювалися дедалі більше. У 1901 р. в м.Базелі (Швейцарія) було створено Міжнародну асоціацію з захисту трудящих, її виконавчим органом став Міжна­родний трудовий офіс. Головним завданням останнього було про­ведення порівняльного аналізу національних законодавств, інфор­мування держав, збирання й дослідження документації з трудового права. Міжнародна асоціація з захисту трудящих провела міжна­родні конференції, де було вироблено дві конвенції — про нічну працю жінок і про використання білого фарфору в сірниковій промисловості. Слід зазначити, що вказані конвенції не отримали підтримки в законодавствах держав. Діяльність Міжнародної асо­ціації по захисту трудящих припинилася на початку Першої світової війни.

Основними причинами виникнення МОП були:

• зростання чисельності та впливу робітничого класу, погір­шення його стану під час війни;

• активні революційні й соціальні виступи у країнах Західної Європи під впливом Жовтневого перевороту в Росії;

• бурхливий розвиток світової торгівлі й міжнародної конку­ренції.

Ці події, що відбувалися на початку XX ст., потребували появи міжнародної організації, яка захищала би права трудящих. Такою організацією стала Міжнародна організація праці (МОП). Ство­рення МОП було задекларовано Паризькою мирною конференцією 11 квітня 1919 р. Перша щорічна конференція МОП відкрилась у Вашингтоні 29 жовтня 1919 р.; в її роботі взяли участь представ­ники 41 країни. Кожну державу було представлено двома делега­тами від уряду та по одному — від підприємців і профспілок. Конференція прийняла шість міжнародних конвенцій: з питань трива­лості робочого дня у промисловості, боротьби з безробіттям, захисту материнства, обмеження праці жінок у нічний час, міні­мального віку приймання на роботу, обмеження праці молоді в нічний час у промисловості. Місцем розташування МОП було ви­значено Женеву. МОП діє за принципами трипартизму, тобто в структурі всіх органів МОП закріплено принцип: два представни­ки від уряду і по одному — від підприємців і профспілок.

---

Головною метою створення МОП було розроблення і прийнят­тя міжнародних трудових норм. У 1926 р. Міжнародна конферен­ція праці ухвалила рішення про створення механізму контролю за дотриманням міжнародних трудових норм. Було створено комітет незалежних експертів, завданнями якого стали розгляд доповідей урядів і надання аналізу цих доповідей генеральною конференцією МОП.

Під час Другої світової війни Міжнародна конференція праці відбулася двічі — 1941 р. в Нью-Йорку і 1944 р. у Філадельфії. На цих конференціях МОП чітко висловилася за підтримку бороть­би проти гітлеризму. У Філадельфії було сформульовано основні принципи, цілі та завдання МОП.

Як основні принципи МОП було визначено таке:

1. Міцний мир може бути встановлений тільки на основі соці­альної справедливості.

2. Ненадання країною трудящим нормальних умов праці є пе­решкодою для інших народів, які бажають поліпшити стан трудя­щих у своїх країнах.

3. Свобода слова і свобода об’єднань — необхідні умови постій­ного прогресу.

4. Бідність у будь-якому місці є загрозою для загального добро­буту.

5. Всі люди незалежно від раси, віри, статі мають право на ма­теріальний добробут і духовний розвиток в умовах незалежності й гідності, економічної стійкості та рівних можливостей.

Викладені принципи повинні бути головною метою національ­ної та міжнародної політики.

Завдання МОП — це досягнення якомога повнішої зайнятості населення, підвищення життєвого рівня, задоволеність роботою, навчання, політика в галузі оплати праці, право на колективні пе­реговори, соціальне забезпечення, охорона праці, захист добро­буту дітей і жінок, забезпечення необхідним харчуванням і жит­лом, надання рівних можливостей для загального і професійного навчання.

На основі цих принципів у жовтні 1946 р. в Монреалі було при­йнято чинний нині Статут МОП, де були визначено її цілі.

Основні цілі МОП зводяться до захисту інтересів і прав трудя­щих та їхніх організацій шляхом регламентації робочого часу, боро­тьбу з безробіттям, забезпечення гарантій заробітної плати за рівну працю, захист трудящих від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві, захист дітей, підлітків і жінок, регламен­тацію питань соціального страхування і соціального забезпечення, організацію професійно-технічного навчання трудящих та ін.

У 1946 р. МОП стала спеціалізованим закладом ООН. У 1960 р. при МОП було створено Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень, а 1965 р — Міжнародний навчальний центр у Турині.

13.2. Структура Міжнародної організації праці

Структуру МОП схематично представлено на рис. 13.1.

Найвищим органом МОП є Міжнародна (генеральна) конферен­ція праці. Вона скликається щорічно у червні в Женеві.

Основне завдання конференції — прийняття міжнародних трудових норм, конвенцій і рекомендацій. Конференція затверджує бюджет і про­граму діяльності МОП на кожне дворіччя. На ній вибирається ос­новний виконавчий орган МОП — Адміністративна рада.

---

Адміністративна рада скликається тричі на рік у Женеві. Вона здійснює керівництво МОП у проміжках між конференціями, оби­рає Генерального директора Міжнародного бюро праці, розглядає поточні питання діяльності МОП, готує для конференції пропози­ції з програми та бюджету. У межах Адміністративної ради пра­цюють комітети, які готують питання з різних напрямків діяльнос­ті МОП для розгляду на Адміністративній раді. У складі Адмініст­ративної ради 56 членів: 28 представників уряду, 14 представників підприємців і 14 представників профспілок.

Міжнародне бюро праці (МБП) — постійний секретаріат МОП, який здійснює всю поточну роботу з виконання рішень конферен­ції та Адміністративної ради. Міжнародне бюро праці діє під керів­ництвом Генерального директора, який обирається Адміністра­тивною радою на п’ять років із можливістю наступного пере­обрання. В апараті МБП близько 1900 співробітників більше 110 національностей, що працюють як у самій штабквартирі в Женеві, так і в 40 відділеннях МОП у різних регіонах світу. Створено ме­режу регіональних, багатодисциплінарних груп, які складаються з висококваліфікованих спеціалістів МОП. Крім того, за програмами поточної співпраці в різних регіонах світу працює близько 600 по­льових експертів.

Окрім перелічених офіційних органів МОП, періодично прово­дяться на тристоронній основі регіональні конференції МОП, га­лузеві й технічні наради з окремих галузей і груп галузей еконо­міки. Для розв’язання найбільш термінових питань час від часу скликаються наради експертів, які також відбуваються на тристо­ронній основі.

Міжнародний інститут соціально-трудових відносин — само­стійна установа, метою якої є сприяння поглибленому вивченню та усвідомленню проблем праці й методів їх вирішення. Централь­на тема діяльності інституту — підвищення ролі органів із праці у сприяння економічному та соціальному прогресу становлення нового.

Міжнародний інститут соціально-трудових відносин здійснює такі програми.

1. Органи з праці та економічний розвиток. Метою цієї програ­ми є вивчення впливу різних соціальних установ на збільшення виробництва, зайнятості, доходів і добробуту. Програма містить:

• розроблення системи показників, які характеризують різні ви­ди установ із праці;

• аналіз організаційних змін в установах із праці;

• дослідження ролі установ із праці в розповсюдженні сучасних технологій і професійних навичок;

• вивчення ролі установ із праці в запобіганні порушень прав людини, боротьба з бідністю.

2. Органи з праці та нові системи організації виробництва. У межах цієї програми дослідження проводяться в таких на­прямках:

• трудові норми як засіб сприяння постійній соціальній стійко­сті та економічному зростанню, розвиткові трудових ресурсів, структурній стабільності економіки, регулюванню міжнародної конкуренції;

• інтернаціоналізація економіки та її вплив на робочі місця, їхню якість, географічне розташування зайнятості;

• перспективи самостійного розвитку на регіональному і місце­вому рівнях.

---

Смотрите также файлы

• Фінанси (конспект).doc

• Тексты для чтения - БАК_2015.doc

• Организация готельного господарства.doc

• Завдання _5 .doc

• osnovi-tyrizmoznavstva-Minich-Td-2013.doc