ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.11.2019
Просмотров: 785
Скачиваний: 1
● назву роботи;
● прізвище, ім'я, по батькові автора та його статус;
● науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім!я, по- батькові наукового керівника і рецензента;
● місто та рік,
Приклад оформлення титульного аркуша наведено у Додатку А .
2.4.2. Завдання випускаючої кафедри
Завдання випускаючої кафедри є другою та третьою сторінками роботи, які містять:
(друга сторінка)
● найменування вищого навчального закладу, факультету, кафедри, де виконана робота;
● прізвище, ініціали завідувача випускної кафедри з обов’язковим зазначенням дати затвердження ним ДР;
● прізвище, ім'я, по батькові автора;
● назву роботи;
● науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім!я, по- батькові наукового керівника ;
● строк подання студентом (роботи) ;
● вихідні данні (роботи);
● зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити);
● перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень), або перелік матеріалу для презентації;
(третя сторінка)
● науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали консультантів розділів дипломної роботи з обов’язковим зазначенням дати видачі і прийняття завдання;
● календарний план;
● місце для підписів студента та керівника ДР.
Приклад оформлення аркушів завдання випускаючої кафедри наведено у Додатку Б .
2.4.3. Зміст
Зміст подають безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. До змісту включають структурні елементи у такому порядку:
перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (за необхідності]); вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок) суті роботи; висновки; рекомендації (за необхідності); список використаних джерел; назви додатків і номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу. Зразок змісту наведено у Додатку В.
2.4.4. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів
Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та розміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше — їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Якщо у дипломі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа — їх детальну розшифровку.
2.4.5. Вступ
Вступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів (якщо він є), починаючи з нової сторінки. У вступі розкривають сутність і стан дослідного питання та його значення, підстави та вихідні дані для розробки, обґрунтування необхідності проведення її виконання. Далі подають загальну характеристику роботи у рекомендованій нижче послідовності.
Разом з керівником ДР формулюють мету роботи і задачі, які необхідно розв'язати для досягнення поставленої мети, а також формулюють об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обрано для вивчення дипломантом, та предмет дослідження який міститься в межах об'єкта і виноситься в назву теми дипломної роботи.
Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.
Подають коротку анотацію нового рішення, запропонованого випускником особисто, або рішень, які набули подальшого розвитку, трудів вчених кафедри, факультету.
У випадку виконання комплексної дипломної роботи бакалавра у співавторстві, кожний випускник подає свою роботу, виділяючи власний внесок в ДРБ з необхідними посиланнями на роботи співавторів.
2.4.6. Основна частина
Суть роботи вміщують після вступу, починаючи з нової сторінки. Суть роботи — це викладення відомостей про предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття сутності даної роботи (опис теорії, методів, характеристик створеного об'єкта, принципів дії об'єкта, основних принципових рішень, що дають уявлення про його устрій тощо) та її результатів. Викладаючи суть роботи, особливу увагу приділяють новизні у ній, а також питанням сумісності, взаємозамінності, надійності, безпеки, екології, ресурсозбереження, економічності. Суть роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Кожний розділ починають з нової сторінки.
В розділах основної частини подають:
● сучасні відомості за темою роботи і вибір її напрямків;
● типові нормативні розрахунки, опис конструктивних заходів,
схемні рішення тощо;
● теоретичну, проектну, дослідну частину;
● нормативні розділи, що вимагаються відповідним стандартом освіти;
● аналіз і узагальнення результатів роботи.
В огляді літератури окреслюють основні етапи науково-технічного розвитку обраної проблеми. Автор повинен стисло визначити питання, що підлягають розгляду, і своє місце у розв'язанні проблеми.
У наступних розділах з вичерпною повнотою викладаються результати власних розробок автора, або тих, що розширюють та удосконалюють відомі рішення. Автор повинен давати оцінку новизни вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними вітчизняними і зарубіжними результатами, обґрунтування потреби додаткових досліджень тощо.
Розділи можна поділяти на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Певні докази або подробиці дослідження можна розмістити у додатках.
Питання технічного використання та технічного обслуговування, обґрунтування доцільності запропонованих заходів, охорони праці та охорони навколишнього середовища, цивільної оборони мають бути максимально пов'язані з основною частиною роботи.
2.4.7. Висновки
Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.
Текст висновків можна поділяти на пункти.
2.4.8. Рекомендації
За потребою рекомендації вміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. У рекомендаціях визначають подальші роботи, які вважають необхідними, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження. Текст рекомендацій можна поділяти на пункти.
2.4.9. Список використаних джерел
Список використаної літератури, який починають з нової сторінки, завершує основну частину. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять після рекомендацій, якщо вони є. Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями у тексті (номерні посилання). Список використаної літератури складають із джерел у тому порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті
(найбільш зручний для користування). Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати з таких стандартів:
● ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления";
● ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила";
● ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись, Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".
2.4.9. Додаток
Додаток необхідно починати з нової сторінки. У додатках вміщують матеріал, який:
● є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;
● не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення.
У додаток, за необхідністю, можна включити допоміжний матеріал, наприклад:
● проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки;
● таблиці додаткових цифрових даних;
● протоколи і акти випробувань, впровадження;
● опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків;
● інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп'ютерах створених методів;
● текст розроблених програм;
● ілюстрації допоміжного характеру;
● специфікації креслень тощо.
3. Правила оформлення роботи
3.1 Загальні правила
Робота може бути рукописною (за умови якісного виконання), надрукованою за допомогою комп'ютера або на друкарській машинці. Текст подають з однієї сторони аркуша білого паперу формату А4 (210*297 мм). Кількість рядків на сторінці — до 30 за умови рівномірного її заповнення. Мінімальна висота друкарського шрифту 1,8 мм. Бажано використовувати шрифти текстового редактора Word . Кегль шрифту — не менше 12 пт. (стандарт - 14 пт,).
Впродовж усієї роботи необхідно дотримуватись рівномірної густини, контрастності й чіткості зображення. Всі лінїі, літери, цифри та знаки повинні бути однаково чорними. Окремі слова, формули, знаки, які вписують чорнилом, тушшю, пастою у надрукований текст мають бути чорного кольору, при цьому густина вписаного тексту мас максимально наближуватись до густини основного тексту. Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки. Виправлення повинно бути чорного кольору.
Текст роботи друкують, дотримуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній — не менше 20 мм, правий — не менше 10 мм.
Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати 0,63 - 1,25 см.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж 1,5 рядки.
Якщо підрозділ, пункт або підпункт починаються у нижній частині сторінки, то за ними мають розміщуватися не менше двох рядків тексту. В іншому разі текст слід починати з нової сторінки. Допускається включення до роботи сторінок, виконаних методом репрографії. Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках. Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Першу сторінку структурних частин роботи із заголовками "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "РЕКОМЕНДАЦІЇ" та "СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ" не нумерують.
Розділи та підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) не підкреслюючи, без крапки у кінці. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.
Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.
Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.
3.2. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів
Перелік повинен розташовуватись двома колонками. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці скорочення і терміни, праворуч - їх детальну розшифровку.
3.3. Нумерація сторінок роботи
Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами без знака - №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Титульний аркуш (перша сторінка диплома) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють, на наступних сторінках номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці.
3.4. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах викладення суті роботи, їх позначають арабськими цифрами з крапкою в кінці номера( наприклад: 2. Постановка завдання роботи). Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складають із номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою; після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.4.2.» (другий пункт четвертого підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
3.5. Наведення переліків
Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (-) — це, так званий, перший рівень деталізації.
Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого — з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.
Приклад:
До суднової енергетичної установки входять:
а) теплові машини:
1) дизель;
2) утилізаційний котел;