Файл: 610_Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні, О.Н. Ярмиш, В.О. Серьогін.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 23.11.2019
Просмотров: 13420
Скачиваний: 2
Державний секретар Кабінету Міністрів України особисто забезпечує контроль за виконанням міністерствами та іншими органами виконавчої влади актів Кабінету Міністрів України; крім того організація контролю за виконанням актів Кабінету Міністрів України покладена на Управління діловодства Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Питання для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України готуються органами виконавчої влади, а управління і відділи Секретаріату Кабинету Міністрів України надають допомогу і контролюють своєчасне надання матеріалів.
Контроль за виконанням доручень, які були дані на засіданні Кабінету Міністрів України, здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України, який регулярно інформує Прем’єр-міністра про стан їх виконання.
Кабінет Міністрів здійснює контроль за виконанням власних актів центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими підвідомчими йому органами, установами та організаціями, систематично розглядає ці питання на своїх засіданнях. Державний Секретар за пропозиціями Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів формує на квартал перелік питань, пов’язаних із виконанням цих актів, а також із звітуванням керівників органів (організацій) про результати діяльності цих органів (організацій), для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів. У разі потреби Прем’єр-міністром, Першим віце-прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами може утворюватися комісія для перевірки діяльності державного органу (організації), керівник якого звітує на засіданні Кабінету Міністрів.
Державний орган (організація), звіт керівника якого заслуховується на засіданні Кабінету Міністрів, подає у визначений термін доповідну записку щодо внесеного на розгляд питання, яка підписується керівником органу, а у разі відсутності керівника - особою, яка його заміщає. Доповідна записка повинна містити всебічний аналіз, проведений на підставі перевірених та документально підтверджених фактів, з об’єктивною оцінкою стану справ і результатів реалізації актів законодавства; за наявності негативних фактів - причини та заходи, що вживаються для виправлення становища.
Якщо перевірка діяльності державного органу (організації) проводилася утвореною для цього комісією, доповідна записка про результати перевірки за підписом голови комісії подається Кабінетові Міністрів. У разі виникнення в процесі підготовки звіту потреби в прийнятті Кабінетом Міністрів рішення державний орган організація, звіт керівника якого заслуховується, одночасно подає необхідний проект акта законодавства.
Внесена до Кабінету Міністрів доповідна записка передається відповідному структурному підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів у день її реєстрації . На основі її аналізу та інформаційно-довідкових матеріалів структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів готує для Прем’єр-міністра інформаційно-аналітичні матеріали та викладає свої пропозиції щодо рішення Кабінету Міністрів з даного питання.
Голови обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій щороку до 1 березня подають Кабінетові Міністрів звіти про результати діяльності очолюваних ними органів у порядку та за формою, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2000 р. № 388.
Урядові комітети систематично розглядають на своїх засіданнях стан виконання завдань, що випливають із рішень Кабінету Міністрів України, і вживають невідкладних заходів для усунення недоліків у цій роботі та доповідають про стан виконавської дисципліни у центральних органах виконавчої влади на кожному засіданні уряду. У центральних органах виконавчої відповідальність за організацію контролю виконання рішень Кабінету Міністрів України та доручень Прем’єр-міністра України покладається на перших заступників керівників (якщо такі є) або державних секретарів.
Секретаріат Кабінету Міністрів України організовує контроль за виконанням органами виконавчої влади рішень Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, а також доручень Прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України. Практикується і здійснення подвійного контролю. Зокрема, контроль за виконанням доручень Прем’єр-міністра України поряд із Секретаріатом Кабінету Міністрів здійснює і Служба Прем’єр-міністра України.
В умовах функціонування державного апарату за принципом розподілу влад особливого значення в організації роботи Кабінету Міністрів України набуває метод координації, застосування якого забезпечує узгодження діяльності уряду та усієї «виконавчої вертикалі» з діяльністю інших органів державної влади.
Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри забезпечують координацію діяльності міністерств та інших органів виконавчої влади відповідно до розподілу функціональних повноважень, які були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 784.
Згідно з названою постановою Прем'єр-міністр України як глава уряду координує проведення в Україні адміністративної реформи, а також роботу з проведення приватизації. До його функцій належить також координація діяльності Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Він координує діяльність Міністерства юстиції, Міністерства з надзвичайних ситуацій (у частині, що стосується питань цивільної оборони), Державної митної служби, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу, Фонду державного майна, Державного департаменту з питань виконання покарань, а також Спеціального представництва Кабінету Міністрів України у справах Європейського Союзу.
Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри відповідно до розподілу функціональних повноважень спрямовують і координують роботу органів виконавчої влади; забезпечують взаємодію Кабінету Міністрів з Верховною Радою та Президентом України в процесі підготовки, прийняття і реалізації законодавчих та інших нормативних актів; беруть участь в установленому порядку в роботі органів, що утворюються Президентом України та Кабінетом Міністрів, а також у засіданнях колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, у роботі обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Здійснюючи свої координаційні повноваження, Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри дають письмові вказівки керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінетові Міністрів органів, установ та організацій, які оформляються як доручення.
На сучасному етапі першочергового значення набуває координація діяльності законодавчої і виконавчої гілок влади. З цією метою використовуються форми, які довели свою ефективність за минулі роки, і водночас ведуться інтенсивні пошуки нових шляхів координації дій між парламентом і урядом України. Члени Кабінету Міністрів України беруть участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України, засіданнях Ради національної безпеки й оборони, у роботі робочих груп парламентських комітетів.
Координація поточної діяльності уряду з парламентом здійснюється Управлінням забезпечення зв’язків з Верховною Радою України, що є структурною ланкою Департаменту внутрішньої політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. Для кращої поінформованості депутатів Управління по взаємодії з парламентом пропонує широкий обмін документами. Зокрема, комітетам і Секретаріату Верховної Ради України надаються постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, а також накази і розпорядження міністерств і відомств. За таких постійних інформаційних потоків відпадає багато питань щодо координації роботи органів державної влади і водночас сама їх діяльність стає значно «прозорішою» для широкого загалу.
Перспективним засобом координації дій парламенту та уряду є функціонування Консультативної ради з питань співробітництва Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України. Цей консультативно-дорадчий орган був утворений постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 р. №685 з урахуванням пропозицій Верховної Ради України з метою проведення політичних консультацій та вироблення органами законодавчої і виконавчої влади спільної політики, спрямованої на вирішення суспільно-політичних, соціально-економічних та інших питань, що мають загальнодержавне значення.
Основними завданнями Консультативної ради є:
– розв’язання проблем, які потребують першочергового розгляду Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України;
– вироблення узгоджених позицій щодо реалізації основних засад державної політики шляхом прийняття актів законодавства та забезпечення їх виконання;
– сприяння законодавчому забезпеченню організації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до Конституції України, вирішення інших питань, що мають важливе суспільно-політичне та соціально-економічне значення.
Консультативна рада відповідно до покладених на неї завдань: вносить пропозиції щодо розроблення та розгляду Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України проектів актів законодавства; розглядає механізми застосування прийнятих Верховною Радою України законів, здійснює моніторинг ефективності їх реалізації; бере участь у розробленні Програми діяльності Кабінету Міністрів України, сприяє розгляду і прийняттю рішення щодо її схвалення; подає в установленому порядку Верховній Раді України і Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі з питань призначення на посади та звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Структура Консультативної ради побудована на засадах паритетності. Її співголовами за посадою є Прем’єр-міністр України та Перший заступник Голови Верховної Ради України. До складу Консультативної ради входять керівники депутатських фракцій та груп Верховної Ради України, керівники Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України. Персональний склад Консультативної ради затверджує Кабінет Міністрів України з урахуванням пропозицій Верховної Ради України.
Основною організаційною формою роботи Консультативної ради є засідання, які проводяться в міру потреби, а під час пленарних засідань Верховної Ради України не рідше ніж один раз на тиждень. Засідання Консультативної ради скликаються її співголовами або на вимогу не менш як однієї третини її членів. У разі відсутності керівників депутатських фракцій та груп за їх дорученням у засіданнях Консультативної ради можуть брати участь уповноважені представники цих фракцій та груп. У засіданнях Консультативної ради за пропозицією співголів і за погодженням з членами Ради також можуть брати участь інші народні депутати України, керівники Національного банку та центральних органів виконавчої влади.
Порядок денний засідання Консультативної ради формується секретарем на основі пропозицій її членів та схвалюється співголовами Ради. Порядок денний і регламент роботи Консультативної ради обговорюються і затверджуються більшістю присутніх членів Ради на початку кожного засідання.
На засіданнях Консультативної ради почергово головують співголови Ради.
Прийняті більшістю голосів членів Консультативної ради домовленості, досягнуті під час її засідань, оформляються протоколом засідання Ради.
На підставі домовленостей, досягнутих під час засідань Консультативної ради, співголови Ради в межах своїх повноважень можуть давати комітетам, комісіям та іншим органам Верховної Ради України, центральним і місцевим органам виконавчої влади відповідні доручення, в тому числі щодо розроблення відповідних актів Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, згідно з установленими процедурами.
Пропозиції Консультативної ради, для реалізації яких необхідні повноваження Президента України, подаються в установленому порядку Президентові України за підписом співголів Ради.
Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Консультативної ради здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України та Апаратом Верховної Ради України.
Діяльність Консультативної ради відображає взаємини парламенту й уряду як паритетних суб’єктів – вищих органів державної влади. Однак відносини між цими органами характеризуються також тим, що Кабінет Міністрів є підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України. При цьому слід відзначити, що уряд звітує перед парламентом не тільки за власну діяльність, але й за функціонування усієї виконавчої гілки влади. Тому підготовка звіту уряду об’єктивно потребує скоординованих дій органів виконавчої влади всіх рівнів.
Суттєва координація діяльності між урядом та іншими органами виконавчої влади простежується під час підготовки матеріалів до «Дня Уряду» у Верховній Раді України, порядок проведення якого визначено «Положенням про День Уряду України у Верховній Раді України», затвердженим Верховною Радою України 1 лютого 1996 р. (із змінами від 07.02.1997 р.). Основною метою Днів Уряду є: ознайомити депутатів і громадян з певною проблемою; надати депутатам можливість публічно оголосити питання, які цікавлять їхніх виборців; одержати необхідну інформацію про дію і використання прийнятих законів; одержати інформацію про те, як можна поліпшити конкретний закон, щоб досягти бажаних результатів; привернути увагу міністрів до розв’язання певних проблем. Не пізніше як за 5 днів до проведення «Дня Уряду», Секретаріат Верховної Ради передає зведені запитання до Кабінету Міністрів України, а уряд в той же термін надає народним депутатам аналітичні та довідкові матеріали з питань, що розглядатимуться на “Дні Уряду”. Запитання на «Дні Уряду» подаються згідно з визначеною тематикою у письмовій формі і мають стосуватися компетенції Кабінету Міністрів України та інших центральних органів державної виконавчої влади. Наприкінці засідання Прем’єр-міністр України і головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради України підбивають підсумок проведення «Дня Уряду». «День Уряду України» проводиться відкрито, з повною радіотрансляцією та телетрансляцією в запису.