Файл: 610_Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні, О.Н. Ярмиш, В.О. Серьогін.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 23.11.2019
Просмотров: 13332
Скачиваний: 2
Інформацію, довідкові та аналітичні матеріали до проведення Дня Уряду України готують за визначеною Верховною Радою тематикою міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів органи, установи і організації за дорученням Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів (відповідно до розподілу функціональних повноважень) та подають Кабінетові Міністрів не пізніше ніж за 6 днів до його проведення. Вони ж не пізніше ніж за один день до засідання Верховної Ради подають доповідачеві стисло сформульовані відповіді на письмові запитання за визначеною тематикою, які надійшли з Верховної Ради.
У разі коли відповідно до Регламенту Верховної Ради України Верховною Радою передбачається заслухати звіт будь-якого члена Кабінету Міністрів про його діяльність, з основними положеннями звіту міністра попередньо ознайомлюється Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністр (відповідно до розподілу функціональних повноважень), а у разі звіту Першого віце-прем’єр-міністра або Віце-прем’єр-міністра – ознайомлюється Прем’єр-міністр.
Підготовку проекту відповіді на депутатський запит до Кабінету Міністрів Прем’єр-міністр або Перший віце-прем’єр-міністр, Віце-прем’єр-міністр (відповідно до розподілу повноважень) в день його надходження доручає міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям, іншим підвідомчим Кабінетові Міністрів органам, установам і організаціям, до компетенції яких належить вирішення порушеного в запиті питання.
Координація діяльності уряду з судами базується на невтручанні у відправлення правосуддя і визнанні незалежності суду. Тому взаємодія уряду з судовими органами обмежується формуванням Державного бюджету, забезпеченням діяльності суддів і виконанням судових рішень.
Кабінет Міністрів відповідно до законів України взаємодіє з головами Конституційного Суду, Верховного Суду та Вищого арбітражного суду у процесі розроблення проекту Державного бюджету України на кожний наступний рік у частині фінансування судів, а також розглядає пропозиції Міністерства юстиції щодо видатків на утримання судів загальної юрисдикції.
У разі визнання Конституційним Судом законів або їх окремих положень неконституційними Кабінет Міністрів у межах наданих повноважень вживає заходів до забезпечення правового врегулювання суспільних відносин, яких стосується рішення Конституційного Суду, надає у разі витребування Конституційним Судом письмове підтвердження виконання його рішення або дотримання висновку. У разі прийняття колегіями суддів Конституційного Суду, Конституційним Судом рішення про залучення Кабінету Міністрів або його представника до участі у розгляді справи Прем’єр-міністр призначає посадову особу, яка представляє Кабінет Міністрів у конституційному провадженні. Представник Кабінету Міністрів у Конституційному Суді погоджує позицію з Прем’єр-міністром або за його дорученням з Першим віце-прем’єр-міністром чи з Віце-прем’єр-міністром, а у разі потреби – з Міністерством юстиції.
Документи, що надходять до Кабінету Міністрів з питань розгляду судами справ, відповідачем у яких є Кабінет Міністрів, у день їх реєстрації передаються відповідному структурному підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів, який разом з Юридичним департаментом готує проект листа за підписом Державного секретаря Міністерству юстиції та центральному органу виконавчої влади (підприємству, установі, організації), яких стосується питання, що розглядається судом, щодо підготовки необхідних матеріалів та проектів документів Кабінету Міністрів. Уповноважений орган готує за підписом керівника обгрунтований висновок і подає його Міністерству юстиції разом з копіями необхідних документів, завіреними в установленому порядку, та у разі потреби з відповідними поясненнями. Міністерство юстиції інформує уряд про хід розгляду справ у судах та про прийняті рішення, у разі потреби вносить пропозиції щодо подальших дій Кабінету Міністрів.
Істотне значення для реалізації повноважень уряду має злагоджене функціонування структурних підрозділів його апарату. Департаменти, самостійні управління та відділи Секретаріату Кабінету Міністрів України у своїй діяльності взаємодіють зі Службою Прем’єр-міністра України, службами віце-прем’єр-міністрів України та Службою Державного секретаря Кабінету Міністрів України шляхом проведення спільних нарад, консультацій, узгодження планів тощо.
Формою координації діяльності Кабінету Міністрів України з найбільш широким колом суб’єктів є участь Прем’єр-міністра України і міністрів у засіданнях Національної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування. Вони вносять пропозиції щодо порядку денного засідань Національної Ради і мають право вирішального голосу на її засіданнях.
Виконання складних завдань державного будівництва в сучасних умовах вимагає від уряду широкого застосування методу інформаційного забезпечення діяльності. Інформація надходить до Кабінету Міністрів України з наступних джерел: 1) з Верховної Ради України (депутатські запити, “Дні уряду” та ін.); 2) від Президента України та його Адміністрації (укази, розпорядження, доручення); 3) від підлеглих органів виконавчої влади (на засіданнях уряду, під час робочих зустрічей з посадовими особами); 4) від засобів масової інформації, у тому числі державних (тексти правових актів, статті, інтерв’ю, листи читачів та ін.); 5) через безпосереднє спілкування з громадянами (звернення громадян, інформаційні запити, бесіди з громадянами під час робочих поїздок по країні Прем’єр-міністра України та інших членів уряду тощо). Використання всіх шляхів дає змогу налагодити постійний інформаційний зв’язок між урядом і громадськістю.
Увага уряду до інформаційного забезпечення своєї діяльності виявилася й у структурних змінах у Секретаріаті Кабінету Міністрів України. Зокрема, у структурі апарату створено Центр інформаційних ресурсів, Управління зв’язків з громадськістю, Відділ технічного супроводження обчислювальної техніки та комп’ютерних мереж. Важливим засобом отримання інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень уряду, є моніторинг, який здійснюють відповідні структурні ланки Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Одним із завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 рр. є створення інфраструктури телекомунікацій для Кабінету Міністрів України, інформаційно-аналітичної системи Кабінету Міністрів України як складової частини інтегрованої інформаційно-аналітичної системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також обладнання робочих станцій для підвищення рівня інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої, нормотворчої та правозастосовчої діяльності.
Керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівники державних організацій регулярно інформують уряд про свою діяльність щодо виконання Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України. Ці питання включаються до третього розділу порядку денного засідань уряду. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює його Секретаріат. Зокрема, він надає урядові інформацію про стан виконання рішень, прийнятих на засіданнях Кабінету Міністрів України, та про стан розгляду у парламенті внесених урядом законопроектів.
Істотне місце в організації роботи Кабінету Міністрів України займає метод організації роботи з кадрами апарату. В цілому, робота з кадрами здійснюється Кабінетом Міністрів України згідно зі Стратегію реформування системи державної служби в Україні, затвердженою Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. №599/2000.
Відповідальність за підбір компетентних кадрів в органах виконавчої влади покладена на Прем’єр-міністра України, а за підбір кадрів Секретаріату Кабінету Міністрів України - на Державного секретаря Кабінету Міністрів України, який затверджує порядок формування державного замовлення на перепідготовку і підвищення кваліфікації співробітників урядового апарату.
25 травня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №732 «Про порядок розгляду питань, пов’язаних з призначенням і звільненням з посади заступників і керівників центральних органів державної влади». Відповідно до цієї постанови, питання про призначення і звільнення членів Кабінету Міністрів України, керівників міністерств і відомств, їхніх заступників розглядаються відповідно до результатів співбесіди, поданням і документами особової справи, що готує Управління кадрового забезпечення Кабінету Міністрів України. Після проведення співбесіди Управління готує подання на ім’я Прем’єр-міністра, проект указу Президента і разом з особовою справою направляє це в Адміністрацію Президента для прийняття остаточного рішення.
Кабінет Міністрів України здійснює контроль за проходженням державної служби в Україні і вживає заходів для забезпечення її ефективного функціонування через Головне управління державної служби.
Посади співробітників апарату Кабінету Міністрів України поділяються на адміністративні і патронатні. До адміністративних належать посади Державного секретаря Кабінету Міністрів України, а також інші посади керівників, заступників керівників та спеціалістів, крім патронатних посад. До патронатних відносяться посади радників, консультантів, помічників, прес-секретарів та інші посади, передбачені штатним розписом для організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності членів Кабінету Міністрів України. На посади патронатної служби відповідні керівники мають право самостійно добирати та приймати осіб поза конкурсом. Разом з тим посади патронажної служби в установленому порядку відносяться до відповідних категорій посад державних службовців. У разі необхідності на посади патронажної служби керівник може призначати на умовах контракту осіб, які не набувають статусу державних службовців.
На засіданнях уряду регулярно розглядаються питання додержання виконавської дисципліни керівниками органів виконавчої влади і працівниками Секретаріату Кабінету Міністрів України. При цьому особлива увага приділяється своєчасності виконання указів, розпоряджень та доручень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України. За фактами невиконання зазначених завдань глави держави та уряду керівники відповідних органів виконавчої влади притягаються до дисциплінарної відповідальності (суворе попередження, догана) або зобов’язуються провести службове розслідування і притягти до суворої відповідальності винних осіб. Крім того, на керівників відповідних органів виконавчої влади покладається зобов’язання забезпечити виконання поставлених завдань, вжити невідкладних заходів для усунення недоліків у роботі та підвищення відповідальності державних службовців за виконання покладених на них завдань і про результати доповісти урядові.
Робота з кадрами апарату безпосередньо пов’язана з використанням соціально-психологічних методів впливу. Домінуючим у роботі Кабінету Міністрів України є метод переконання, але у випадках грубого порушення виконавчої дисципліни уряд вдається і до заходів примусового характеру, зокрема до дисциплінарної відповідальності.
§8. Акти Кабінету Міністрів України
Конституційно закріплено, що Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції приймає постанови і розпорядження, які відрізняються за характером і структурою. Якщо урядові акти мають нормативний характер, вони видаються у формі постанов, акти з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, – у формі розпоряджень. Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів здійснюєтся згідно з Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р.
Нормативно закріплено вимоги до тексту і структури урядових актів. Структурно постанову Кабінету Міністрів складають такі елементи, як назва, вступна і постановляюча частина, додатки (у разі потреби), підпис і реквізити: порядковий реєстраційний номер, місце і дата прийняття. Розпорядження має аналогічну структуру, крім вступної та постановчої частини.
Назва акта повинна бути лаконічною і відображати її основний зміст. У вступній частині постанови зазначається мета акта або посилання на акт законодавства України, на виконання якого вона спрямована, тощо.
Постановча частина містить: нормативні положення, правові норми; конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою; визначення виду і міри негативних правових наслідків недотримання цих правил (зокрема, юридичної відповідальності); умови та порядок дії інших нормативних актів або їх окремих норм, які врегульовують інші правовідносини і спрямовані на вирішення питань, що виникають у зв’язку з набранням чинності даною постановою; у разі потреби – посилання на додатки; норми, пов’язані з набранням чинності постановою або її окремими положеннями, та у разі потреби – перелік суб’єктів контролю за її виконанням, приписи про необхідність прийняття нових актів тощо.
Розпорядження повинне містити індивідуально визначені приписи щодо виконання конкретних завдань чи вирішення питань оперативного характеру (з посиланням у разі потреби на додатки).
У випадках, коли постановою або розпорядженням вносяться зміни відповідно до інших постанов чи розпоряджень, у них викладається суть цих змін. Якщо акти Кабінету Міністрів (їх окремі норми) визнаються такими, що втратили чинність, наводиться їх перелік. Не допускається повторення норм, визначених раніше прийнятими актами Кабінету Міністрів. Завдання та заходи можуть оформлятися як таблиці, що додаються до акта. Для кожного завдання (заходу) визначаються термін виконання та виконавці.
За формою викладу постанова складається з пунктів. Пункт містить завершене нормативне положення і може мати підпункти, а підпункти – абзаци. Пункти, а в разі потреби і абзаци нумеруються. У разі потреби весь текст постанови може бути поділений на розділи і підрозділи, які мають заголовки і нумеруються.