Файл: Стилистика.pdf

Гальперин И.Р.   Текст как объект лингвистического исследования.  – М.: Наука, 1981.  – 

135 с.  

І. Загальні питання лінгвістики тексту та шляхи їх вирішення. 
Текст  –  витвір  мовотворчого  процесу,  якому  властива  завершеність,  об`єктивований  у 

вигляді  письмового  документа,  літературно  оформленого  відповідно  до  виду  цього 
документа,  твір,  що  складається  з  назви  (заголовка)  та  ряду  особливих  одиниць  (понад 
фразових  єдностей),  об`єднаних  різними  типами  лексичного,  граматичного,  логічного, 
стилістичного зв`язку, який має певну цілеспрямованість і прагматичну установку. 

Тексту  властива  двоїста  природа  –  стан  спокою  та  стан  руху.  Так,  стан  спокою 

проявляється  в  тексті  як  в  послідовності  одиниць  різних  рівнів,  рух,  в  даному  випадку  є 
імпліцитним.  Але,  в  процесі  декодування  (читання)  текст  «рухається»,  відбувається 
перекодування сигналів певного коду читачем, і стан спокою є імпліцитним.  

Текст  як  факт  мовного  акту  є  системним,  представляє  собою  певне  завершене 

повідомлення  ,  що  має  зміст,  є  організованим  за  певною  абстрактною  моделлю  однієї  з 
існуючих в літературній мові форм повідомлень (функціонального стилю, його різновидів і 
жанрів). Основними ознаками тексту є: 

Зміст – інформація, які міститься в тексті в цілому; 
Смисл  –  думка,  повідомлення,  які  містяться  в  реченні  чи  в  понад  фразовій  єдності; 

відноситься  до  завершеного  мовного  відрізка,  що  виражає  певне  судження,  є  ситуативно 
орієнтованим; 

Значення – належить морфемам, словам, словосполученням, синтаксичним конструкціям. 
Як  і  будь-яка  абстрактна  модель,  модель  тексту  не  може  охопити  всі  вказані  ознаки  і 

допускає варіації цих ознак, враховуючи найбільш суттєві з них. В моделях текстів особливо 
проявляються зазначені ознаки.  

Існують «правильні» і «неправильні» тексти, тобто такі, в яких в повній мірі чи частково 

проявляються властиві даному тексту категорії, і такі, в яких порушуються основні категорії. 
«Неправильні» тексти можуть відповідати основним вимогам тексту, бо «неправильне», при 
неодноразовому повторенні, стає правильним, подібно тому, як речення «Зелені ідеї скажено 
сплять» є реченням, незважаючи на те, що воно є «неправильним».  

Більшість  текстів  впливають  на  почуття  читача,  здатні  викликати  естетичну  реакцію. 

Вони  представляють  собою  діалог  між  автором  і  читачем,  примушуючи  останнього 
сприймати  текст  як  запрограмоване  повідомлення,  завдяки  різноманітності  трактувань 
інформації, що міститься в тексті.  

Текст  як  витвір  мовотворчого  процесу  може  бути  проаналізований  з  точки  зору 

відповідності  /  невідповідності  певним  загальним  закономірностям,  при  цьому  ці 
закономірності  мають  бути  розглянутими  як  інваріанти  текстів  кожного  з  функціональних 
стилів. Під правильними текстами розуміються такі,  в яких враховані  всі  вимоги, вказані в 
визначенні  поняття  «текст»,  тобто  відповідність  тексті  заголовку,  завершеністю  по 
відношенню  до  заголовка,  літературна  оформленість,  властива  даному  функціональному 
стилю,  наявність  понад  фразових  єдностей,  об`єднаних  різними,  в  основному  логічними 
типами зв`язку, наявність цілеспрямованості та прагматичної установки. 

 
ІІ. Види інформації в тексті. 
Як багато сказано несказаним. 
Інформація – повідомлення, оформлене як словосполучення номінативного характеру. Це 

може  бути  речення,  в  якому  повідомляються  факти,  сукупність  речень  (понад  фразова 
єдність,  абзац),  цілий  текст.  Інформація  в  такому  плані  ототожнюється  з  номінацією, 
смислом, змістом.  

Інформація  –  отримання  нових  знань  щодо  предметів,  явищ,  відношень,  подій 

об`єктивної дійсності.  

Інформація,  як  основна  категорія  тексту,  різноманітна  за  своїм  прагматичним 

призначенням. Так, доцільно розділити її на: 

Змістовно-фактуальну інформацію, містить повідомлення про факти, події, процеси, що 

відбувались,  відбуваються  чи  будуть  відбуватись  у  світі,  дійсному  чи  уявному;  є 
експліцитною, вираженою вербально; 

Змістовно-концептуальну  інформацію,  повідомляє  читачу  про  індивідуально-авторське 

розуміння відносин між явищами, пояснює їх причини та наслідки, з`ясовує значення таких 
відносин для життя людей; є імпліцитною, задумом автора + змістовна інтерпретація твору. 

Змістовно-підтекстову  інформацію,  потайна  інформація,  що  ґрунтується  на  властивості 

мовних одиниць породжувати асоціативні і коннотативні значення.  

Інформація  тексту  залежить  від  його  заголовка  (назви),  бо  при  номінації  розкривається 

прагматична спрямованість тексту. 

Мова  –  певний  код,  де  сигнали  (фонеми,  морфеми,  лексеми,  синтаксеми,  стилістичні 

засоби) організовані з метою передати певну інформацію, що є доступною всім реципієнтам, 
які  володіють  цим  кодом.  Код  –  норми  літературної  мови,  поділяються  на  ряд  субколів  – 
функціональних  стилів.  Тобто,  літературна  мова  –  інваріант  загальної  мовної  системи,  а 
функціональні стилі – варіанти загальної мовної системи. Тому, важливим при декодуванні 
інформації тексту є знання варіантів мовного коду. 

Першою  і  головною  категорією  художнього  тексту  є  концептуальність,  яка 

співвідноситься з ідеєю твору. Термін загострює увагу на поняття нового, що відкривається 
не  відразу,  а  поступово,  розкривається  лише  на  рівні  вислову,  частіше  в  рамках  тексту. 
Концептуальність спирається на досвід читача чи на попередню інформацію, представлену в 
тексті. 

При трактуванні художнього тексту важливими є наступні поняття: 
Пресуппозиція  –  вимоги,  при  яких  досягається  адекватне  розуміння  смислу  речення; 

робить можливим експлікацію підтексту. 

Підтекст  –  явище  лінгвістичне,  виводиться  із  здатності  речень  породжувати  додаткові 

смисли  завдяки  різним  структурним  особливостям,  своєрідністю  поєднання  речень, 
символіці  мовних  факторів.  Основною  особливістю  є  те,  що  при  першому  читанні  твору, 
підтекст є непомітним для читача, і лише повторне читання дозволяє збагнути його в повній 
мірі. Підтекст є імпліцитним, представляє собою додаткову інформацію.  

Експлікація  –  тенденція  мов  до  відкритого  явного  словесного  вираження  семантичних 

компонентів.  Імплікація  –  категорія  значення  слова,  є  синонімом  підтексту,  але  імплікація 
припускає, що певна інформація є відомою, тому її можна опустити. 

 
Основні категорії (художнього) тексту. 

категорія  членування,  припускає  певне  членування  тексту,  є  протилежною  до 
категорії  інтеграції.  Так,  художній  текст  (роман)  можна  розділити  на  том,  книгу, 
частину,  розділ,  абзац,  понад  фразову  єдність.  Подібне  членування  є  об`ємно-
прагматичним,  бо  воно  враховує  об`єм  (розмір)  частин  твору  і  увагу  читача. 
Контекстно-варіативне  членування  за  різними  формами  мовотворчих  актів  (мова 
автора, опис, роздуми, діалог, цитація, непряма мова, тощо); 

Членування за цифрами / буквами (наукові тексти). 

Категорія когезії (глибинно текстового зв`язку) – особливі типи зв`язку, які забезпечують 

континуум,  тобто  логічну  послідовність  (темпоральну,  просторову)  взаємозалежність 
окремих  повідомлень,  фактів,  дій,  тощо.  Засобами  когезії  є:  сполучники,  займенники, 
дієприкметникові  звороти,  перерахування,  графічні  засоби  (    а),  б),  в),  1),  2),  3)…), 
паралелізм, хіазм, порівняння, алюзія, метафора. 

Категорія континуума пов`язана з поняттями часу і простору, нерозривний потік в часі і 

просторі; рух / послідовність подій, фактів.  

Категорія автосемантії відрізків тексту – залежність і незалежність фрагментів тексту по 

відношенню до всього тексту чи його частини; 

Категорія  ретроспекції  –  граматична  категорія  тексту,  яка  об`єднує  форми  мовного 

вираження,  відносить  читача  до  попередньої  змістовно-фактуальної  інформації. 
Проявляється у тих випадках, коли попередня інформація вже була зазначена в тексті, і коли 
вона є необхідною для зв`язку подій, для повідомлення нової інформації читачу, дати йому 
можливість переосмислити її, актуалізувати певні фрагменти тексту. 

Категорія  проспекції  –  граматична  категорія  тексту,  що  об`єднує  різні  мовні  форми 

віднесення  змістовно-фактуальної  інформації  до  того,  про  що  йтиме  мова  у  подальших 
частинах тексту. Дає змогу уявити зв`язок  і зумовленість подій / епізодів твору. 

Категорія  модальності  –  відношення  особистості  до  дійсності,  оцінка  автором 

зображуваних ним фактів / подій.  

Категорія  інтеграції  –  процес  об`єднання  фрагментів  тексту  в  єдине  ціле,  а  не  його 

результат, підпорядкування цілісних частин твору певній інформації, яка міститься в ньому. 
Результат  інтеграції  пов`язаний  з  категорією  завершеності,  реалізується  в  тексті  завдяки 
засобам когезії, асоціаціям. Когезія – категорія логічного плану, інтеграція – психологічного. 
Когезія  є  категорією  синтагматичною,  інтеграція  –  парадигматичною  (когезія  –  лінійна, 
інтеграція – вертикальна). 

 
Текст  є  завершеним  тоді,  коли  з  точки  зору  автора  його  задум  отримав  вичерпне 

вираження. Завершеність тексту – функція задуму, що є підґрунтям твору і розгортається у 
вигляді повідомлень, описів, роздумів, оповідань та інших формах комунікативного процесу. 
Якщо,  автор  вважає,  що  бажаного  результату  було  досягнуто  поступовим  рухом  теми,  її 
розгортанням – текст є завершеним.