ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7717
Скачиваний: 7
дження мовлення. Дуже часто в мовознавчих досліджен-
нях індукцію й дедукцію використовують одночасно, що
робить результати дослідження достовірнішими, об'єктив-
нішими.
12 Загальні питання мовознавства
У спеціально-науковому значенні термін метод озна-
чає шлях пізнання й витлумачення явищ, який викорис-
товують у певній (окремій) науці. Застосування тих чи
інших спеціальних методів залежить від конкретного об'єк-
та дослідження і тих завдань, які поставив перед собою
дослідник. Так, скажімо, якщо дослідник хоче встанови-
ти спільне й відмінне в структурі української та німець-
кої мов, то він застосує зіставний метод, а коли йому пот-
рібно дослідити, яку форму мало те чи інше українське
слово у праслов'янській мові, він скористається порівняль-
но-історичним методом.
Кожен дослідницький метод реалізується в певній сис-
темі наукових прийомів (суцільна вибірка матеріалу для
дослідження текстів, класифікація його за критеріями,
зіставлення класифікаційних рядів за певними парамет-
рами, статистична обробка отриманих результатів тощо).
Такі дії вченого нерідко називають методами, хоч пра-
вильніше було б їх називати прийомами або методикою
дослідження.
Основними методами дослідження мови є описовий,
порівняльно-історичний, зіставний і структурний.
Описовий МЕТОД. Його мета — дати точний і повний
опис мовних одиниць. Суть методу полягає в інвентари-
зації та систематизації мовних одиниць. Так, наприк-
лад, якщо необхідно дослідити фонетичну систему якоїсь
мови, вчений повинен вичленити з мовлення всі звуки,
ідентифікувати їх і подати їх повний список (інвента-
ризувати звуки), відтак класифікувати їх (виділити го-
лосні й приголосні, приголосні поділити на сонорні й
шумні, шумні — на дзвінкі й глухі тощо). Цей метод
має велике практичне значення, оскільки пов'язує лін-
гвістику з суспільними потребами. На його основі ство-
рено так необхідні описові граматики різних мов і тлу-
мачні, орфографічні, орфоепічні та інші нормативні слов-
ники.
ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ МЕТОД. Його об'єктом є спорідне-
ні мови, тобто ті, які мають спільного предка. Головне
завдання цього методу — відкриття законів, за якими
розвивалися споріднені мови в минулому. За його допо-
могою можна реконструювати (відтворити) давні не за-
фіксовані в пам'ятках писемності мовні одиниці — зву-
ки, слова, їх форми і значення. Наприклад, порівняння
східнослов'янської (української, російської, білоруської)
форми слова город із польською grod (ogrdd), болгарською
Мовознавство як наука 13
град, литовською gardas, німецькою Garten, англійською
garden дало можливість реконструювати індоєвропейсь-
ку форму цього слова *gordъ (при реконструкції цієї фор-
ми враховували фонетичні закони, тобто закономірні змі-
ни звуків, які мали місце в різних мовах після розпаду
індоєвропейської прамови). Якщо описовий метод засто-
совують до вивчення сучасного стану мови, то порівняль-
но-історичний — до минулого, до того ж дуже далекого,
яке не засвідчене писемними документами. Саме на осно-
ві порівняльно-історичного методу вчені дійшли виснов-
ку, що у далекому минулому існувала індоєвропейська мо-
ва-основа (прамова), відтак спільнослов'янська (прасло-
в'янська) мова, з якої розвинулися всі слов'янські мови.
На основі порівняльно-історичного методу створено істо-
ричні й порівняльно-історичні граматики мов і етимоло-
гічні словники (словники, які пояснюють походження
слів).
ЗІСТАВНИЙ МЕТОД. ЙОГО об'єктом є вивчення різних мов —
споріднених і неспоріднених. Мета — шляхом зіставлення
виявити спільні, однакові (ізоморфні) й відмінні, специ-
фічні (аломорфні) риси зіставлюваних мов у звуковій, слов-
никовій і граматичній системах. Так, наприклад, зістав-
лення дієслова в українській і англійській мовах виявить
наявність в українській мові категорії виду (доконаного і
недоконаного) і відсутність її в англійській мові, а зістав-
лення іменника — наявність в англійській мові категорії
означеності (виражається артиклем the) і неозначеності (ви-
ражається артиклем а), якої немає в українській мові.
Практичне застосування зіставний метод знайшов у теорії
та практиці перекладу і в методиці викладання іноземних
мов. На його основі створюють зіставні граматики мов, по-
рівняльні типології мов та двомовні перекладні й диферен-
ційні словники.
СТРУКТУРНИЙ МЕТОД. ВІН застосовується при дослідженні
структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної
функціональної структури, елементи якої співвіднесені й
пов'язані строгою системою відношень і зв'язків. Струк-
турний метод реалізується в чотирьох методиках лінгвіс-
тичного дослідження — дистрибутивній, безпосередніх
складників, трансформаційній і компонентного аналізу.
Дистрибутивний аналіз (від лат. distributio "розподіл").
Опирається на положення про те, що різні мовні елементи
мають різне оточення (дистрибуцію). Оскільки оточення
кожного елемента є своєрідним, специфічним, неповтор-
14 Загальні питання мовознавства
ним, то на його (оточення) основі можна докладно вивчи-
ти досліджуваний мовний елемент. Почувши слово вуди-
ти, кожен легко вгадає його "партнера" рибу. Перед анг-
лійським am завжди знаходиться тільки /, а перед німе-
цьким bist — du. Маючи текст, ми можемо вивчати дис-
трибутивні властивості мовної одиниці (звука, морфеми,
слова), навіть не знаючи, як вона вимовляється і що вона
означає. У невідомому тексті на основі дистрибуції мож-
на визначити межі слова, відокремити основу від закін-
чення (закінчення в тексті буде частіше траплятися, ніж
основа), визначити суфікси, префікси, голосні та приго-
лосні звуки.
Дистрибутивний аналіз є корисним для машинного
перекладу (на основі оточення визначають значення ба-
гатозначного слова) і для дешифрування невідомих тек-
стів.
Аналіз за безпосередніми складниками. В його основу
покладено поступове членування мовної одиниці (слова,
словосполучення, речення) на складники, яке продовжуєть-
ся доти, поки не залишаться нерозкладні елементи. Так,
наприклад, речення Пахне сонцем наше грішне небо
(В. Стус) внаслідок аналізу за безпосередніми складника-
ми матиме таку схему:
Пахне сонцем наше грішне небо-
і і і і і
р— І pJzzr^
Схема показує, з яких блоків складається це речен-
ня і в якій послідовності з виділених блоків воно буду-
валося.
Якщо проаналізувати за безпосередніми складниками
слово непідкупність, то воно матиме схему
непідкупність,
____________яка розшифровується так: від кореня куп- дієслова ку-
пити за допомогою префікса під- утворене слово під-
куп; від основи підкуп за допомогою суфікса -н при-
кметник підкупний, а від основи цього прикметника за
допомогою суфікса -ість — іменник підкупність, а від
нього за допомогою префікса не все наведене слово.
Мовознавство як наука 15
Як бачимо, аналіз за безпосередніми складниками пока-
зує морфемний склад слова та послідовність етапів його
творення.
Трансформаційний аналіз. Його суть полягає в тому,
що основою класифікації мовних одиниць є їх здатність чи
нездатність перетворюватися (трансформуватися) на інші
одиниці. Якщо одна з досліджуваних одиниць допускає
якусь трансформацію, а інша — ні, то такі одиниці нале-
жать до різних класифікаційних рубрик. Візьмемо дві фра-
зи: Спів пташок і Копання картоплі. Перша з них транс-
формується у фразу Пташиний спів, тоді як друга подіб-
ного перетворення (*Картопляне копання) не допускає. Ця
розбіжність трансформацій засвідчує те, що у фразі Спів
пташок слово пташок є неузгодженим означенням,
оскільки воно трансформується в прикметник, тоді як сло-
во картопля у фразі Копання картоплі виступає в ролі
додатка, позаяк його не можна трансформувати у прикмет-
ник.
Трансформаційний аналіз знайшов практичне застосу-
вання в прикладній лінгвістиці, особливо в автоматично-
му перекладі (різні синтаксичні конструкції трансформу-
ються в основну, інваріантну, а вже інваріантні перекла-
даються на іншу мову) й у викладанні рідної та іноземної
мов.
Компонентний аналіз. Застосовується для опису зна-
чень слів. Суть його полягає в розщепленні значення сло-
ва на його елементарні смисли, які називають семами,
або компонентами. Ці компоненти — своєрідні атоми зна-
чення. Так, наприклад, значення слова йти складається з
сем 'переміщуватися' 'по землі' 'в одному напрямку', зна-
чення слова ходити — з сем 'переміщуватися' 'по землі'
'в різних напрямках', значення слова бігти — з сем 'пе-
реміщуватися' 'по землі' 'в одному напрямку' 'швидко',
значення слова літати — з сем 'переміщуватися' 'в по-
вітрі' 'в різних напрямках', а значення слова плисти — з
сем 'переміщуватися' 'по воді' 'в одному напрямку'. Як
бачимо, у значеннях семи повторюються. Різняться зна-
чення близьких за смислом слів здебільшого одним ком-
понентом. Компонентний аналіз виявився дуже корисним
для укладання тлумачних словників: за його допомогою
кожне значення слова отримує вичерпне і несуперечливе
тлумачення.
Крім розглянутих, у лінгвістиці застосовують соціо-
лінгвістичні (анкетування й інтерв'ювання мовців з ме-
1 6 Загальні питання мовознавства
тою вивчення мовної ситуації), психолінгвістичні (психо-
лінгвістичні експерименти для дослідження різних мовних
асоціацій), математичні (для виявлення статистичних ха-
рактеристик мовних одиниць) та інші методи.
Література
ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К., 1991. — С 5—15.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 5-23.
3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —
С. 50-59.
4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1963. — С 4—7,
189—205.
5. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 4—6.
6. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 6—11,
16—20.
ДОДАТКОВА
1. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —
С. 24—32.
2. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С. 3 - 6 , 8-17.
3. Горнунг Б.В. Место лингвистики в системе наук и использование
в ней методов других наук // Вопросы языкознания. — 1960. — №4. —
С. 31 - 36.
4. Шендельс Е.И. Связь языкознания с другими науками. — М., 1962.
Запитання. Завдання
1. Дайте визначення мовознавства.
2. У чому полягає різниця між конкретним і загальним мовознавст-
вом?
3. Які лінгвістичні дисципліни виділяють у межах загального мово-
знавства?
4. Чим різняться теоретичне і прикладне мовознавство?
5. У якому стосунку перебуває "Вступ до мовознавства" до "Загаль-
ного мовознавства"?
6. Назвіть основні проблеми "Вступу до мовознавства".
7. З якими суспільними науками пов'язане мовознавство, і в чому
полягає цей зв'язок?
Мовознавство як наука 17
8. З якими природничими науками пов'язане мовознавство? Які нау-
ки виникли на стику мовознавства і природничих наук?
9. Розкрийте взаємозв'язки мовознавства й філософії.
10. Дайте визначення терміна метод. У яких значеннях вживається
термін метод у мовознавчій літературі?
11. Назвіть основні методи дослідження мови.
12. Розкрийте суть і завдання описового методу. Де цей метод
знайшов практичне застосування?
13. Що є об'єктом дослідження порівняльно-історичного методу? Які
прийоми використовує порівняльно-історичний метод? Які праці створе-
но на основі цього методу?
14. Чим зіставний метод відрізняється від порівняльно-історичного?
Яке практичне застосування має зіставний метод?
15. Яка мета структурного методу? В яких методиках реалізується стру-
ктурний метод? Чим структурний метод відрізняється від описового? Що
в них спільне?
16. Розкрийте методику дистрибутивного аналізу.
17. Що таке аналіз за безпосередніми складниками? Де його засто-
совують?
18. У чому суть трансформаційного аналізу?
19. До вивчення яких мовних одиниць застосовують компонентний
аналіз? Розкрийте його суть та практичне значення.
20. Які ще методи використовують у лінгвістичних дослідженнях?
1.2. Природа, сутність, функції
та будова мови
Природа і сутність мови
Що таке мова? Здавалося б, на це запитання можна
дуже легко відповісти, бо кожен із нас користується мо-
вою в повсякденному житті і вона є для всіх звичайним
явищем, над природою якого пересічні люди не замис-
люються. Однак відповісти на це просте запитання не-
просто. І хоч спроби такі було зроблено ще вченими дав-
ніх Китаю, Індії, Греції та Риму, й донині однозначного
розв'язання цієї проблеми немає. У науці відомі три по-
гляди на природу мови. Одні вчені розглядали мову як
біологічне явище, другі — як психічне, а треті — як
суспільне. Так, скажімо, німецький мовознавець Август
Шлейхер (1821—1868), який започаткував натуралістич-
ний напрям у мовознавстві, вважав, що мова — природ-
ний організм, який народжується, розвивається, старіє
й умирає. Німецькі вчені Макс Мюллер (1823—1900) та
Йоганн-Готфрід Гердер (1744—1803) розглядали мову як
явище психічне. Можна вважати, що такого ж погляду
дотримувалися Вільгельм фон Гумбольдт (1767—1835),
який розглядав мову як "дух", тобто свідомість народу,
та Олександр Потебня (1835—1891). Репрезентований ци-
ми вченими напрям у мовознавстві отримав назву психо-
логічного.
Більшість учених інтерпретують мову як явище соціаль-
не. Таке трактування мови започаткували вже Дені Дідро
(1713—1784), Ж.-Ж. Руссо (1712—1778), Мішель Бреаль
(1832—1915), а згодом обґрунтували Поль Лафарг (1842—
1911), Антуан Мейє (1866—1936), Жозеф Вандрієс (1875—
1960), Фердинанд де Соссюр (1857—1913), Альбер Сеше
(1870—1946), Ш. Баллі (1865—1947), яких вважають осно-
воположниками соціологічного напряму в мовознавстві.
Мова, безумовно, не є біологічним явищем, бо вона не
закладена в біологічній природі людини. Якщо б вона ма-
ла біологічну природу, то дитина, народившись, одразу б
сама заговорила. Однак такого не буває. Дитину потрібно
навчити мови. Діти, які з якихось причин опинилися по-
за суспільством, стають безмовними. Науці відомо чима-
ло випадків, коли діти виростали серед тварин. Вони, зви-
Природа, сутність, функції та будова мови 19
чайно, не розмовляли. Більше того, повернувшись у люд-
ський колектив, діти вже не могли спілкуватися навіть на
примітивному рівні, оскільки пропустили так званий сен-
зитивний період (вік від 2 до 5 років) — період найактивні-
шого опанування мови. Так, наприклад, у 1963 р. в жур-
налі "Наука и жизнь" (№ 1) було опубліковано замітку "Син
вовчиці", де йшлося про знайденого в Індії голого хлопчи-
ка, що, очевидно, відстав від вовчої зграї. Йому було при-
близно вісім років. У лікарні, куди його помістили, він ла-