ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 8615
Скачиваний: 1
Я. І. Бедріи. Безпека життєдіяльності
У випадку, коли небезпечна ситуація формується з випадкових подій, кількість котрих перевищує 3, то її ймовірність легше розрахувати, розбивши попередньо вхідні події на групи по 2 або по 3 події.
Таким чином, вивчення умов, процесів формування НС, їх моделювання та оцінка шляхом розрахунку ймовірності виникнення дозволяє прогнозувати НС, обґрунтовано розробляти ефективні заходи щодо їх попередження.
1.5. Психологічні властивості людини
До основнихпсихологічнихвластивостейлюдини, які забезпечують її психологічну надійність з точки зору БЖД, належать пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності тощо [6].
1.5.1. Пам'ять
Пам ять — це комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують накопичення, зберігання та пригадування або актуалізацію того, що збереглося.
Пам'ять — це психофізіологічний процес збереження та відтворення інформації. Виокремлюють короткочасну, оперативну та довгочасну пам 'ять.
Короткочасна пам'ять зберігає інформацію під час обмеженого, як правило, невеликого, проміжку часу.
Довгочасна пам'ять розрахована на тривалий, заздалегідь не окреслений, термін зберігання шформації.
Оперативна пам'ять займає проміжний стан. Вона розрахована на зберігання матеріалу під час раніше заданого терміну.
Розрізняють також зорову, рухову, емоційну пам'ять, тактильну, нюхову, смакову та ін.
Середній об'єм короткочасної пам'яті обмежений: це 2—7 одиниці інтегрованої інформації. Особливістю цієї пам 'яті є зміщен -ня, коли при перенасиченості пам'яті людини інформація, що надходить, частково витісняє ту, що там зберігається. Завдяки короткочасній пам'яті людина може опрацювати значний обсяг шформації, знищити непотрібну та забезпечити запам'ятовування удовгочасній пам'яті необхідного матеріалу. У довгочасну пам'ять шформація надходить через короткочасну, виступає ніби у ролі
56
/. Основи безпеки життєдіяльності
фільтра, який здійснює суворий відбір важливого (з точки зору людини) матеріалу. Властивістю короткочасної пам'яті є можливість за певних умов розширити її часові межі (зосередже-ння волі, розумова активність, безперервне повторювання слів, цифр).
Довгочасна пам 'ять має змістовну організацію. Вона має практично безмежний обсяг, але обмежені можливості довільного зі а-дування повідомлень, які у ній зберігаються.
У операторській діяльності процеси короткочасної та довгочасної пам'яті практично відбуваються паралельно та взаємопов'язано.
Пригадування здійснюється у вигляді відтворення і впізнавання. Відтворення відбувається за відсутності запам'ятовуваного матеріалу, а впізнавання — при його повторному пред'явленні в нових умовах.
Пам'ять залежить від певних відділів великих півкуль головного мозку. Відділи мозку, що відповідають за певний вид пам'яті, пов'язані між собою замкнутими ланцюжками нейронів. Лобові та скроневі ділянки кори головного мозку, уражені травмою, погіршують пам'ять загалом, хворий неспроможний запам'ятовувати, зберігати та відтворювати інформацію.
Кількаразове повторення відкладає інформацію в пам'яті. За лежно від того, що людина запам'ятовує, виділяють різні види пам'яті. рухову, образну, емоційну, словесну, слухову, зорову.
Рухова пам 'ять лежить в основі навчання рухам, вироблення побутових, спортивних і трудових навичок, навичок письма.
Образна пам 'ять допомагає запам'ятати і відтворити в уяві обличчя людей, картини природи, запахи, звуки та мелодії.
Емоційна пам'ять зберігає пережиті людиною почуття, це співчуття іншій людині. Запам'ятовуванню сприяють біологічно активні речовини, які виділяються під час емоційного збудження.
Словесна пам'ять полягає у запам'ятовуванні, збереженні і відтворенні прочитаного, почутого або сказаного.
Слухова пам 'ять дає змогу контролювати роботу механізмів і машин, сприймати аварійні звукові сигнали.
Зорова пам'ять забезпечує запам'ятовування технологічних операцій, які вимагають особливої уваги. Пам'ять буває тривала і короткотривала.
Довгочасна пам 'ять використовується для запам'ятовування на довгий час відомостей, пов'язаних з професією і необхідних в побуті.
57
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
Короткочасна пам 'ять служить для запам'ятовування на короткий час (запис лекцій).
Довільна (логічна) пам'ять характеризується наявністю спеціального завдання: запам'ятати для того, щоб потім відтворити. За пам 'ятовування являє собою спеціальну дію, спрямовану на збе-реження людиною певної інформації в певному вигляді і на певний час. Усі види пам'яті взаємопов'язані.
Обсяг пам'яті—це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після одноразового пред'явлення.
Точність відтворення — не ступінь відповідності сприйнятого матеріалу відтвореному.
Забування — закономірний процес, який оберігає пам'ять від надлишкової, непотрібної інформації, звільняє місце для сприйняття нової, необхідної; забування — це не втрата знання, а втрата здатності пригадати. Основний засіб проти забування—повторення.
На розвиток і якість пам'яті впливають фізичний і психічний стани .людини. її тренованість, професія, вік. Пам'ять погіршується з віком.
До 20—25 років пам'ять поліпшується і до 30—40 років залишається на одному рівні, потім здатність запам'ятовувати і згадувати поступово спадає. Краще повторювати частіше і потроху, ніж рідше і багато. Найкраще відтворюється матеріал наступного дня. Повторювати слід через 2—3 дні, а не відразу. Краще повторювати двічі уважно, ніждесять разів неуважно. Важливо чергувати складний матеріал з більш доступним, цікавий з менш цікавим.
Новий матеріал слід записувати, повторювати подумки, краще вголос.
Найефективнішим є запам'ятовування перед сном, бо сон закріплює результати запам'ятовування. Успішність запам'ятовування залежить від мотивів, зацікавлення, емоційності внутрішнього світа. Вважають, що погана пам'ять - це погано організована пам'ять.
На продуктивність пам'яті впливають як суб'єктивні, так і об'єктивні причини.
Суб'єктивні причини: природна здатність сприймати та запа -м'ятовувати інформацію, метод запам'ятовування, попередній досвід, установка, зацікавлення, емоції, стан організму.
Об'єктивні причини: характер матеріалу (логічність, зв'язність, зрозумілість, наочність, рифмованість) та кількість матеріалу і зовнішні умови.
58
1. Основи безпеки життєдіяльності
На запам'ятовування та згадування інформації значно впливають емоції.
Існують ефективні методи тренування пам'яті. Одні з цих методів ґрунтуються на регуляції уваги, другі передбачають удосконалення сприйняття матеріалу, треті базуються на керуванні уявою, четверті — на розвитку у людини здібностей осмислювати та структуризувати запам'ятовування матеріалу, п'яті — на активному використанні у процесах запам 'ятовування та пригадування спеціальних методів та дій.
1.5.2. Мислення
Мислення — це процес пізнання. Наслідком мислення є думка. Здатність мислити — властивість людини.
Мислення - процес відтворення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними.
Мислення дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачити хід подій, результати наших власних дій, прогнозувати розвиток процесу і результати майбутніхдій; це здатність людини правильно і швидко виносити судження і приймати рішення.
Мислительні дії та операції. Мислення (розумові операції) складається з таких процесів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, які взаємозв'язані та існують як система операцій, у якій дія кожної з них є зворотною операцією.
Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості рівних об'єктів. Все в світі пізнається не інакше, як через порівняння.
Аналіз—мислене розчленування об'єктів свідомості, виділення окремих їх частин, елементів, ознак і властивостей.
Синтез — мислене об'єднання окремих частин, ознак і властивостей об'єктів у єдине ціле. Аналіз і синтез є протилежними і водночас нерозривно пов'язаними між собою процесами, постійно чергуються і переплітаються. Це основні операції мислення.
Абстрагування — мислене відокремлення одних ознак та властивостей від інших і від предметів, яким вони притаманні. Абст-рактним є наукове мислення, тому що абстракція відіграє провідну роль в утворенні тих понять, у яких воно виявляється і яки-
59
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
ми оперує; абстракція готує основу для широких і ґрунтовних узагальнень.
Пізнання являє собою рухдумки від конкретного до абстрак-тного і знову до конкретного.
Конкретизація — це перехід від абстрактного до конкретного.
Узагальнення - розкриття загальних властивостей і відношень, що існують в реальній дійсності. Від глибини узагальнень залежить і коло передбачені, які може зробити людина.
Форми мислення. Розрізняють три форми мислення: судження, умовиводи, поняття.
Судження — це рух нашого мислення, ототожнення і розрізнення його об'єктів, переходи від поодинокого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки, від причини до наслідку, від частини до цілого.
Судження — форма мисленого відображення об'єктивної дійсності. В судженні ми завжди стверджуємо або заперечуємо наявність у певному об'єкті якихосьознак, властивостей, зв'язків з іншими об'єктами.
Судження є істинним, якщо воно адекватно відображає зв'язки та взаємовідносини, що існують в об'єктивній дійсності, і що перевіряється практично.
Міркування являє собою низку пов'язаних між собою су джень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинність якої-небудь думки, довести її або заперечити, відстояти її в суперечці.
Умовиводом називають таку розумову дію, або форму мислення, в якій з одного або декількох певним способом зв'язаних суджень, що відображають взаємовідношення предметів чи явиш об'єктивної дійсності, виводиться нове судження. Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні та аналогічні.
Індуктивний умовивід — умовивід, в якому ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних—до більш загальних суджень.
Дедуктивний умовивід — умовивід, в якому ми йдемо від загальних суджень до часткових і поодиноких.
Індукція і дедукція нерозривно пов'язані між собою в людському мисленні. За допомогою індукції робляться загальні висновки. Шляхом дедукції застосовуємо їх до нових ситуацій.
Аналогія—умовивід, що грунтується на подібності деяких ознак об'єктів.
Мислення є логічним, якщо хід думок правильно відображає зв'язок предметів, явищ об'єктивної дійсності.
60