ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 8567
Скачиваний: 1
2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва іі у побуті
2.2. Іонізуючі випромінювання. Радіаційна безпека
2.2.1. Визначення та дози іонізуючого випромінювання
Термін "іонізуюче випромінювання" (IB) об'єднує різні за своєю фізичною природою види випромінювань. Схожість між ними полягає в тому, шо всі вони мають високу енергією, реалізують свою біологічну дію через ефекти іонізації та наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних структурах клітини, які можуть призвести до її загибелі [9].
Важливо підкреслити, що IB не сприймається органами відчуттів людини: людина не бачить його, не чує та не відчуває його впливу на тіло.
IB існувало на Землі задовго до появи людини, а також було у космосі завжди. Однак його вплив на організм було виявлено лише у кінці минулого століття.
У 1895 р. французький вчений Анрі Бекерель поклав кілька фотографічних плівок у шухляду стола, прикрив їх шматками мінералу, який містив уран. Коли він проявив плівки, то побачив на них сліди якихось випромінювань. Цим явищем зацікавилась Марія Кюрі. У 1898 р. вона та її чоловік П'єр Кюрі з'ясували, що випромінювання урану пов'язане з його перетворенням у інші елементи. Вони назвали один із елементів полонієм, другий — радієм (лат. — той, що випромінює). Так з'явилося поняття "радіоактивність". Відкриття Бекереля та дослідження Кюрі були підготовлені працями українського вченого Івана Пулюя, котрий вивчав іонізуючі випромінювання та Вільгельма Рентгена, який у 1895 р. відкрив Х-промені, які були названі рентгенівськими променями, хоча дослідження І.Пулюя були виконані раніше і більш якісно.
Бекерель першим пізнав негативні властивості радіоактивного випромінювання. Він поклав пробірку з радієм у кишеню та отримав опік шкіри. Марія Кюрі померла від раку крові внаслідок впливу радіації. В усякому разі 336 чоловік, які в той час працювали з радіоактивними матеріалами, померли внаслідок опромінення. Але остаточно люди пізнали негативні наслідки IB після вибуху атомних бомб в 1945 р. в Японії та після Чорнобильської катастрофи в 1986 р.
111
Я. І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності
IB називається квантове (електромагнітне) та корпускулярне (яке складається з елементарних часток) випромінювання, під впливом якого в газоподібному, рідкому та твердому середовищі із нейтральних атомів та молекул утворюються іони (позитивні та негативні частки).
Класифікація IB наведено на рис. 17.
Усі випромінювання за своїм походженням поділяються на квантові (електромагнітні) та корпускулярні.
До квантових IB належать ультрафіолетове, рентгенівське та гамма-випромінювання, до корпускулярного - альфа-випромінювання, бета-випромінювання та потоки часток (нейтронів, про тонів та ін.).
Рис. 17. Класифікація іонізуючих випромінювань
Ультрафіолетове випромінювання — це найбільша короткохвильова частина спектра сонячного світла, генерується атомами чи молекулами внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках. Довжина хвилі — (400—1)х109м.
Рентгенівське випромінювання виникає внаслідок зміни стану електронів на внутрішніх оболонках атома, довжина хвилі — (1000—1)х1-12м. Гамма-випромінювання (ГВ) генерується збудженим и ядрами атомів та елементарними частками; довжина хвилі - (ІОО-І)х10- |5м. Це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке займає зону більш високих частот, ніж рентгенів-
112
2 Безпеко життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва и у побуті
ське випромінювання. Маючи дуже малу довжину хвилі, воно має яскраво виражені корпускулярні властивості, тобто поводиться, ніби потік часток. Виникає під час ядерних вибухів, розпадах радіоактивних ядер, елементарних часток, а також при проходженні швидких заряджених часток крізь речовину. Завдяки великій енергії (до 5 МеВ) у природних радіоактивних речовинах (до 70 МеВ при штучних ядерних реакціях). ГВ легко іонізує різні речовини та здатне саме викликати деякі ядерні реакції. ГВ може проникати крізь великі товщі речовини. Використовується у медицині (променева терапія), для стерилізації приміщень, апаратури, ліків, продуктів харчування.
Альфа-випромінювання (АВ) - це потік позитивно заряджених часток - атомів гелію, які рухаються зі швидкістю близько 20 000 км/с, виникаючи при розпаді радіоактивних ізотопів. Тепер відомо близько 40 природних та понад 200 штучних альфа-активних ядер. Проникаюча здатність АВ мала. Найбільшу небезпеку становить проникнення альфа-ізотопів (наприклад, плу-тоній-239) всередину організму, енергія альфа-часток становить від 2 до 8 МеВ.
Бета-випромінювання (БВ) - це потік електронів чи позитронів (бета-часток), які випромінюються атомними ядрами при бета-розпаді радіоактивних ізотопів. їх швидкість близька до швидкості світла.
Потоки нейтронів, протонів виникають при ядерних реакціях, їх дія залежить від енергії часток. Звичайно, потоки нейтронів поділяють на повільні (холодні), швидкі та надшвидкі.
Джерелами ІВ є ядерні вибухи, енергетичні ядерні установки та інші ядерні реактори, прискорювачі заряджених часток, рентгенівські апарати, радіоактивні ізотопи, уранова промисловість, радіоактивні відходи тощо.
Джерелами ІВ є прилади, які працюють з великими напругами споживання: високовольтні випрямляючі діоди (кенотрони), потужні генераторні та модуляторні лампи, потужні НВЧ підсилювачі та генератори-клістрони, ЛБХ, магнетрони та ін.
ІВ виникає при розпаді радіоактивних ядер. Кількісною характеристикою джерела випромінювання є активність, яка виражається числом радіоактивних перетворень за одиницю часу.
У системі СІ за одиницю активності прийняте одне ядерне перетворення за секунду - бекерель (розп/с). Позасистемною
113
114
Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності
2 Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті
Еквівалентна доза IB визначає біологічний вплив різних видів іонізуючих випромінювань на організм людини та служить для оцінки радіаційної небезпеки цих видів випромінювань. Вона дає змогу приводити біологічний ефект будь-яких IB до впливу, який викликають гамма-промені:
Д = К•Дп,де
К - коефіцієнт якості випромінювання, який вказує, у скільки разів біологічний ефект даного виду випромінювання відрізняється від такої ж дії гама-випромінювання. К = 1 для рентгенівського випромінювання, 10 - для нейтронів, 20 — для альфа-випромінювання.
Еквівалентна доза у системі СІ вимірюється зивертами (Зв). Зиверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма- та бета-випромінювань). Часто використовують позасистемну одиницю бер (біологчний еквівалент рентгена).
1 бер = 0,01 Дж/кг;
1 бер = 0,01 Зв;
1 Зв = 100 бер.
При виключенні проникнення радіоактивного пилу в організм можна вважати, що експозиційна, поглинута та еквівалентна дози практично рівні:
1 бер = 1 рад = 1 Р.
Різні частини тіла неоднаково реагують на отриману дозу опромінення. Наприклад, при однаковій еквівалентній дозі виникнення раку в легенях ймовірніше, ніж у щитовидній залозі, опромінення статевих залоз особливо небезпечне через можливі генетичні ушкодження.
Тому дози опромінення органів та тканин враховуються за різними коефіцієнтами.
При рівномірному опроміненні усього тіла із 100% дози червоний кістковий мозок здатний поглинути 12%, молочні залози-15%, легені — 12%, яєчники чи сім'яники — 25%, щитовидна залоза — 3%, кісткова тканина - 3%, інші тканини - 30%. Дані цифри характеризують коефіцієнти радіаційного ризику цих органів.
Сумарний ефект опромінення організму характеризується ефективною еквівалентною дозою, яка отримується шляхом складання
115