2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

Локальний захист дуже ефективний і використовується час­то. Він заснований на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з хорошою провідністю. Захист приміщень від зовнішніх випро­мінювань можна здійснити завдяки обклеюванню стін металізо­ваними шпалерами, захисту вікон сітками, металізованими што­рами. Опромінення у такому приміщенні зводиться до мінімуму, але віддзеркалене від екранів випромінювання перерозподіляється у просторі та потрапляє на інші об'єкти.

До інженерно-технічних засобів захисту також належать:

• конструктивна можливість працювати на зниженій по­тужності у процесі налагоджування, регулювання та профілакти­ки;

• робота на еквівалент налагоджування;

• дистанційне керування.

Для персоналу, що обслуговує радіозасоби та перебуває на не­великій відстані, потрібно забезпечити надійний захист шляхом екранування апаратури.

Глибина проникнення ВЧ- та НВЧ-променів в екран не пере­вищує міліметра, тому товщину екрана вибирають із конструк­тивних міркувань.

Поряд із віддзеркалювальними поширені екрани із матері­алів, що поглинають випромінювання. Такі екрани повинні за­безпечити узгодження з навколишнім простором, звідкіля падає випромінювання, тобто мінімально його відбивати.

Зараз існує велика кількість радіопоглинальних матеріалів як однорідного складу, так і композиційних, котрі складаються з різного розміру та форм часток діелектричних та магнітних речовин. Для відтворення електричних втрат, звичайно, вико­ристовують речовини на основі вуглецю, для магнітних - фери­ти. З метою кращого узгодження поглинача з навколишнім про­стором поверхня екрана робиться шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

Радіопоглинальні матеріали можуть використовуватися для захисту навколишнього середовища від ЕМП, яке генерується Джерелом, що перебуває в екранованому об'єкті. Крім того, ра-

141

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

діопоглиначами для захисту від віддзеркалення облицьовуються стіни безлунких камер-приміщень, де випробовуються випромі­нювальні пристрої. Радіопоглинальні матеріали використовують­ся в кінцевих навантаженнях, еквівалентах системах. Нарешті, поглинальні об'єкти із подібних матеріалів використовуються для зменшення перевіддзеркалення та поглинання ЕМП всередині ек­ранованих приміщень.

Засоби індивідуального захисту використовують лише у тих випадках, коли інші захисні заходи неможливі чи недостатньо ефективні: при переході через зони збільшеної інтенсивності вип­ромінювання, при ремонтних та налагоджувальних роботах у ава­рійних ситуаціях, під час короткочасного контролю та зміни інтен­сивності опромінення. Такі засоби незручні в експлуатації, обме­жують можливість виконання робочих операцій, погіршують гігієнічні умови. У радіочастотному діапазоні засоби індивідуаль­ного захисту базуються на принципі екранування людини з ви­користанням відбивання та поглинання ЕМП.

Для захисту тіла використовується одяг із металізованих тка­нин та радіопоглинальних матеріалів. Металізована тканина скла­дається із бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Таким чином, ця тканина, наче металева сітка, при відстані між нитками до 0,5 мм послаблює випромінювання не менш як на 20-30 дБ. При зшиванні деталей захисного одягу потрібно забезпечити контакт ізольованих провідників. Тому електрогерметизація швів проводиться електропровідними роз­чинами чи клеями, які забезпечують гальванічний контакт або збільшують ємнісний зв'язок неконтактуючих проводів.

Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на внутрішній бік провідною плівкою двоокису олова. Гумова опра­ва окулярів має запресовану металеву сітку чи обклеєна металізова­ною тканиною. За допомогою таких окулярів випромінювання НВЧ послаблюється на 20-30 дБ.

Раніше використовувані рукавички та бахили тепер вважа­ють непотрібними, оскільки допустила величина щільності по­току енергії для рук та ніг у багато разів вища, ніж для тіла.

Колективні та індивідуальні засоби захисту можуть забезпечи­ти тривалу безпечну роботу персоналу на радіооб'єктах.

142

---

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

2.4. Хімічні та біологічні чинники безпеки

2.4.1. Загальна характеристика отруйних речовин

Отруйні речовини. Сьогодні у світі виробляється близько 1 млн різних хімічних речовин, з яких приблизно 700 широко викори­стовуються у промисловості, сільському господарстві та у побуті. Переважна більшість використовуваних людиною хімічних ре­човин завдає певної шкоди її здоров'ю, а інколи й життю.

Небезпека хімічних речовин визначається їх здатністю прони­кати крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки, а також навіть у порівняно малих дозах порушувати нормальну жит­тєдіяльність, викликати різні хворобливі стани, а за певних умов

- летальний наслідок. Ступінь та характер порушень нормальної
життєдіяльністі організму (ураження) залежить від фізико-
хімічних, токсичних властивостей хімічних речовин, тривалості
та шляхів впливу на організм.

Для небезпечних хімічних речовин (НХР) встановлюється їх гранично допустима концентрація (ГДК) у повітрі, воді та інших середовищах.

ГДК - це максимальна кількість НХР в одиниці об'єму (по­вітря, води чи інших рідин) чи маси (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негатив­них наступних змін у потомстві. При встановленні ГДК викори­стовують розрахункові методи, результати біологічних експери­ментів, а також матеріали динамічних спостережень за станом здо­ров'я осіб, які підлягали впливу НХР різної концентрації. Рівні ГДК однієї й тієї самої речовини щодо різних об'єктів навколиш­нього середовища неоднакові (наприклад, встановлені ГДК для свинцю та його неорганічних сполук: у воді водоймищ господарсь­ко-питного використання - 0,1 мг/л, у повітрі виробничих при­міщень- 0,01 мг/м³, в атмосферному повітрі середньодобова ГДК

- 0,0007 мг/м³.

Серед небезпечних хімічних речовин особливо виділяють спе­ціальні отруйні речовини (ОР), які призначені для знищення лю­дей, тварин, атакож сільськогосподарських рослин.

Отруйні речовини — це токсичні хімічні сполук з певними фізичними та хімічними властивостями, які роблять можливим

143

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

їх бойове використання з метою ураження живої сили, зараження місцевості та бойової техніки. Для досягнення максимального ефекту ОР переводять у бойові стани: пара, аерозоль, краплі. За­лежно від бойового стану ОР уражають людину, проникаючи крізь органи диханя, шкірний покрив, травний тракт, рани.

Крім того, людина може отримати ураження внаслідок спо­живання заражених продуктів харчуваня та води, а також при впливі на слизові оболонки очей та носоглотки.

Результатом тривалого використання ОР можуть бути важкі еко­логічні та генетичні наслідки, ліквідація яких потребує декількох десятиліть.

ОР за призначенням поділяють на 4 групи залежно від харак­теру їх уражаючої дії: смертельні; ті, що виводять з ладу тимчасо­во; подразнювальні та навчальні.

За фізичною дією на організм розрізняють ОР:

• нервово-паралітичні: GA (табун), GB (зарин), GJX (зоман), УХ(Ві-Екс);

• шкірно-наривні: Н (технічний іприт), НД (перегнаний іприт). НО та НТ (іпритні рецептури), HN (азотистий іприт);

• задушливі - GG (фосген);

• психохімічні- BZ (Бі-зет);

• подразнювальні: CN (хлорацетофенон), адамсит.

Усі ОР — це хімічні сполуки, які мають хімічне найменуван­ня, наприклад, АС-нитрил мурашиної кислоти, НД-діхлордіетил-сульфід, CN-фенолхлорметилкетон.

Найбільшого розвитку останнім часом зазнали речовини VX, GB, НД, BZ, CS, CR, а також токсини. Як ОР можуть використову­ватися ботуличний токсин та стафілококовий ентеротоксин.

За швидкістю настання уражаючої дії ОР класифікують та­ким чином:

• швидкодіючі ОР, які не мають періоду прихованої дії, котрі за декілька хвилин призводять до смерті чи до втрати боє­здатності внаслідок тимчасового ураження: СВ. СД, АС, СК, CS. CR;

• повільно діючі ОР, які мають період прихованої дії та призводять до ураження за деякий час: VX, НД, CG, BZ.

Швидкість уражаючої дії, наприклад, для X, залежить від бойо­вого станута шляхів впливу на організм. Якщоустані грубодиспер-сного аерозолю крапель шкірно-резобтивна дія цієї ОР виявляєть-

144

---

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

ся уповільненою, то у стані пари та дрібнодисперсного аерозолю його інгаляційна уражаюча дія досягається швидко. Швидкість дії ОР залежить також від величини дози, яка потрапила в організм. При великих дозах дія ОР проявляється значно швидше.

Залежно від тривалості збереження уражаючої здатності ОР поділяють на дві групи:

• стійкі ОР, які зберігають свою уражаючу дію протягом декількох годин або діб (VX, GJX, НД);

• нестійкі ОР, котрі зберігають свою уражаючу дію кілька хвилин після їх застосування.

Речовина СВ залежно від засобу та умов застосування може поводитись як стійка, так і як нестійка ОР. В літніх умовах вона поводиться як нестійка ОР, особливо при зараженні невсмокту-вальних поверхонь, а в зимових - як стійка.

До ОР смертельної дії належать: GA (табун), GB (зарин), GJI (зоман), VX, Н (азотний іприт), АС (синильна кислота), СК (хлор-ціан), CG (фосген) та ін.

Зарин (GB) — ОР нервово-паралітичної дії, без кольору та майже без запаху рідина. Добре розчиняється у воді та органічних розчинах, дуже токсична ОР. Ознаки ураження виявляються швидко, без періоду прихованої дії. Однією із зовнішніх ознак є звуження зіниць очей. Зарин має кумулятивну дію при усіх шля­хах його проникнення в організм. Основний бойовий стан зари­ну - пара та неосідаючий аерозоль. При концентрації парів зари­ну у повітрі 5ХІ0-⁴ г/м³ виникають перші ознаки ураження: міоз, страх світла, утруднене дихання, біль у грудях.

Зоман (ЄД) - ОР нервово-паралітичної дії. Це прозора рідина з легким запахом камфори. Погано розчиняється у воді, добре - в органічних розчинниках, горючих та мастильних речовинах. Ура­жає людину незалежно від шляхів проникнення в організм. За характером дії зоман аналогічний зарину, але ще токсичніший.

VX(BI-ikc) - ОР нервово-паралітичної дії. Це безколірна слаб-колетка рідина без запаху, малорозчинна у воді, але добре - в органічних розчинах. Небезпека ураження VX через органи ди­хання залежить від метеорологічних умов та засобів переведення її У бойовий стан. Вважають, що VX дуже ефективно діє у вигляді тонкодисперсного аерозолю та крапель. VX діє крізь шкірні по­криви та одяг. В зв'язку з цим VX розглядається як ОР, здатна завдавати ураження живій силі, захищеній протигазами. Симп-

145

---

Смотрите также файлы

• Світогляд, його структура та роль в житті людини.doc

• Екзамен з мовознавства.doc

• Кочерган.Генеалогічна класифікація мов.doc

• Методи дослідження мови.doc

• КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «Рекреаційні комплекси світу» «Географія туристично-рекреаційних зон Мексики».docx