2. Безпека житті діяльності у повсякденних умовах виробництва и у пооуті

Найбільш потенційно небезпечним в Україні є Донецько-Придніпровський район, в Одесі — припортовий завод.

Другою групою небезпечних хімічних речовин є промислові отрути. До них належать НХР, які використовуються на вироб­ництві, що є джерелом небезпеки гострих та хронічних інтокси-кацій при порушенні правил техніки безпеки та гігієни праці. Промислові отрути справляють миттєвий і поступовий вплив на організм.

Найтоксичнішими із промислових отрут є: ртуть, свинець, бе­рилій, талій, оловоорганічні сполуки, ароматичні сполуки, нітро-та аміносполуки, галогенізовані вуглеводи, фосфорорганічні ре­човини, арсен, анілін та його похідні, бензин, бензол та ін. Небез­пека забруднення ртуттю води, повітря, грунту, продуктів харчу­вання найвища порівняно з іншими токсикантами з причини ве­ликого розповсюдження ртуті та її сполук; металева ртуть широко використовується у медичних та побутових (технічних) термо­метрах, люмінесцентних лампах. Органічні сполуки ртуті входять до складу травників зерна (гранозан). Значна кількість ртуті ви­діляється в атмосферу під час згорання твердого палива. Вона ви­діляється також при спалюванні автомобільного палива, яке містить сірку. Токсичною є металева ртуть (особливо її пари), солі двовалентної ртуті. Але найнебезпечнішими є її органічні сполу­ки, особливо метильні, етильні, фенольні. У природних водах, ґрунтах відбувається біохімічне метилування ртуті, тобто підси­лення її токсичності.

Для промислових підприємств встановлена ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони - ГОСТ 12.1.007-76 «Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности». Згідно з ним ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони ма­ють бути такими, які при щоденній роботі протягом 8 год. чи при іншій тривалості, але не більше за 41 год. на тиждень протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювання чи відхилення у стані здоров'я, що виявляються сучасними метода­ми досліджень в процесі роботи чи у віддалені періоди життя су­часного та майбутнього поколінь.

При вмісті у повітрі робочої зони одночасно декількох шкідли­вих речовин односпрямованої дії оцінку здійснюють за сумою відношень фактичних концентрацій речовини до їх ГДК, яка не може перевищувати одиниці:

151

---

Я.І. Бедрііі. Безпека життєдіяльності

Таблиця 8

ГДК шкідливих речовин

№	Назва речовини	гдк,	Клас	Агрегатний
		мг/м	небезпеки	стан
1	Азоту оксиди	5	2	П
2	Аміак	20	4	П
3	Ангідрид сірчистий	10	3	П
4	Ангідрид сірки	1	2	А
5	Ацетон	200	4	П
6	Бензин-розчинник	300	4	П
7	Бензин паливний	100	4	П
8	Гас	300	4	П
9	Кислота сірчана	1	2	А
10	Луги їдкі	0,5	2	А
11	Озон	0,1	1	П
12	Ртуть металева	0,1/0,5	1	П
13	Сулема	0,1	1	А
14	Свинець та його
	органічні сполуки	0,1/0,007	1	А
15	Оксид вуглецю	20	4	П
16	Хлор	1	2	А

Примітки: П- пара, А- аерозоль. 152

---

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

Таблиця 9

Характеристика деяких шкідливих речовин

-№	Назва речовини	ГДК, мг/м	Клас небезпеки	Дія на організм людини
1	Свинець	0,01	1	Подразнює усі органи та системи організму, справляє кумулятивну дію
2	Вуглеводи	300	4	Викликає хронічне отруєння із поганим самопочуттям та апетитом, втратою маси тіла, швидкою втомою, сонливістю. Деякі вуглеводи справляють специфічну дію
3	Ацетон	200	4	Послідовно уражає усі відділи центральної нервової системи, має кумулятивну здатністью
4	Ефір	300	4	Подразнює слизові оболонки очей та верхніх дихальних шляхів, викликає опіки
5	Сірчана кислота	1	3	Викликає опіки з великою глибиною ушкодження, подразнює слизові оболонки
6	Пил (двоокису кремнію понад 70%) полірувальний, скловолокно	4 2 4	4 2 4	Подразнює слизові оболонки -II--II-
7	Оксид вуглецю	20	4	Викликає головний біль, запаморочення, безсоння, порушення обміну речовин, втрату свідомості

Допустимий вміст у воді шкідливих речовин регламентуєть­ся «Правилами охраны поверхностных вод от загрязнения сточ­ными водами». Склад та властивості води за будь-яких типів вододжерела, засобу обробки води та конструктивних особливос­тей водогінної мережі мусять забезпечувати безпеку її в епідеміч­ному відношенні, нешкідливість хімічного вмісту та задовільні органолептичні властивості. Питна вода повинна мати загальну жорсткість не більше ніж 7 мг/л, міді - 1,0 мг/л, цинку -5 мг/л, заліза — 0,3 мг/л, хлору (у найближчій точці від насосної станції) - від 0,3 до 0,5 мг/л.

153

---

Я.І. Бедрій. Безпека життєдіяльності

2.4.3. Вплив шкідливих хімічних речовин на організм людини

Дія шкідливих речовин на організм людини може супровод­жуватися інтоксикацією, що призводить до розвитку професій­них захворювань (наприклад, при отруєнні промисловими отру­тами), а також викликає деякі шкірні захворювання — екземи, дерматити (спричинюють мінеральні оливи, кам'яновугільні смо­ли, льогот тощо).

Усі хімічні речовини по-різному проявляють свій токсичний вплив на організм, згідно з яким вони поділяються на подразню­вальні, припікаючі, шкірно-наривні, задушливі, снотворні, су­домні та ін. Причому більшість з них незалежно від дози та шляху проникнення в організм має вибіркову токсичність, тобто здатність впливати на окремі клітини та структури тканини, не зачіпаючи при цьому інші, з якими вони перебувають у безпосе­редньому контакті. Згідно з принципом вибіркової токсичності розрізняють:

• кров'яні отрути, що впливають головним чином на клітини крові (чадний газ, селітра тощо);

• нервові чи нейротоксичні отрути, що уражають клітини цен­тральної та периферійної нервової системи (алкоголь, наркотики тощо);

• ниркові та печінкові отрути, котрі порушують функції цих органів (сполуки важких металів, деякі грибкові токсини тощо);

• серцеві отрути, при впливі котрих порушується робота сер­ця (деякі рослинні отрути із групи алкалоїдів);

• кишково-шлункові отрути, котрі уражають шлунок та ки­шечник (концентровані розчини кислот та лугів).

Особливу актуальність проблема гострих отруєнь отримала останніми десятиріччями, коли у більшості цивілізованих країн світу виникла «токсична ситуація», пов'язана а накопиченням у навколишньому середовищі великої кількості хімічних речовин, які використовуються для бойових, виробничих, медичних та інших цілей. Заданими Всесвітньої організації охорони здоров'я, в цілому по європейських країнах у зв'язку з гострими отруєннями у лікарні для лікування надходить приблизно 1 особа на кожну тисячу населення та понад 1% цих хворих гинуть. Для порівняння підкреслимо, що рівень госпіталізації через з інфаркт міокарда до­рівнює 0,8 людини на тисячу населення. Загальна кількість жертв гострих отруєнь значно перевищує число загиблих унаслідок до-154

---

2. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва й у побуті

рожно-транспортних пригод. Особливий неспокій викликає не­ухильне зростання кількості гострих отруєнь серед дітей.

Часто опосередкованою причиною інгаляційного походжен­ня можуть бути і токсичні речовини, які виробляються у резуль­таті неконтрольованих хімічних реакцій під час промислових аварій, особливо — пожеж.

За даними американських фахівців, до 80% загиблих при по­жежах є жертвами не вогню, а токсичних продуктів горіння.

2.4.4. Біологічні небезпечні речовини

До біологічно небезпечних речовин належать токсини та бак­терії, які є продуктами життєдіяльності отруйних тварин, рослин, патогенних мікробів чи отримані штучним шляхом, а також біо­логічна зброя.

Бактеріологічна (біологічна) зброя — це спеціальні боєприпаси та бойові прилади із засобами доставки, заряджені біологічними засобами. Призначена для масового ураження живої сили супро­тивника, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарсь­ких культур, а також пошкодження деяких видів військових мате­ріалів та обладнання.

Уражаюча дія біологічної зброї грунтується у першу чергу на використанні хвороботворних здатностей патогенних мікробів та токсичних продуктів їх життєдіяльності. У наш час інфекційні хво­роби все ще можуть помітно впливати на хід бойових дій.

Наприклад, у американців під час війни у В'єтнамі від інфек­ційних захворювань вийшло із ладу солдат та офіцерів у 3 рази більше, ніж вони втратили вбитими та пораненими. Основу біо­логічної зброї становлять біологічні засоби (БЗ), до яких нале­жать хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) та вироблені деякими бактеріями отрути (токсини).

Патогенні мікроорганізми розрізняються за розміром та видом впливу на організм: бактерії мають розмір від 0,5 до 8—10 мкм, віруси - від 0,8 до 0,35 мкм, рикетсії мають розмір між бактеріями та вірусами - від 0,3 до 0,5 мкм, грибки - від 3,0 до 50 мкм.

Розрізняють такі види біологічної зброї:

- клас бактерій: збудники чуми, сибірки, сапу, туляремії, холе-Ри тощо;

Із великої кількості бактерій, знайдених у природі, лише не­велика кількість видів викликає захворювання, тобто є патоген-

155

---

Смотрите также файлы

• Світогляд, його структура та роль в житті людини.doc

• Екзамен з мовознавства.doc

• Кочерган.Генеалогічна класифікація мов.doc

• Методи дослідження мови.doc

• КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ «Рекреаційні комплекси світу» «Географія туристично-рекреаційних зон Мексики».docx