Економіко-географічний простір формується господарськими об’єктами та їхніми зв’язками на певній території. Об’єкт (підприємство) впливає на навколишню територію у трьох напрямах: виробництво, населення, природа. Формується три ареали впливу: виробничий, соціальний, економічний. Три ареали разом творять економіко-географічне поле підприємства.

Перетин множини полів різних об’єктів дає нам економіко-географічний простір. Він характеризується комплексністю території та дуже тісним зв’язком об’єкту з територією. А коли наперед висуваються не територія, а організаційно-господарські зв’язки, виявлені через систему управління, то вживається термін “економічний простір”. Кожний керований господарський об’єкт входить до економічного поля. Існують економічні поля підприємства, фірми, концерну тощо. Перетин економічних полів утворює економічний простір, – сукупність економічних стосунків на даній території, що виявляються через відношення управління.

Економічний простір не так жорстко пов’язаний з територією, як економіко-географічний, бо відношення управління можуть формуватися між дуже віддаленими об’єктами. Крім того, якщо в економіко-географічному просторі зв’язок між виробництвом, соціумом і природою здійснюється безпосередньо, то в економічному – опосередковано. Тому економічний простір не завжди суміщується з економіко-географічним, але чим більше вони суміщуються, тим більше можливостей для оптимальних розв’язань.

Таким чином, РПС здійснюється у просторі, що характеризується багатомірністю, має власні специфічні закони й закономірності розвитку. Їх треба враховувати у наукових дослідженнях та у практиці розміщення виробництва.

ТЕМА 2. Фактори РПС

План

1. Групи факторів РПС

2. Характеристика факторів РПС

1. Групи факторів РПС

Факторами розміщення продуктивних сил називають усю сукупність причин, що обумовлюють вибір місця для розміщення окремих підприємств, їхніх груп і галузей.

Розрізняють наступні групи факторів РПС:

1. Природні - характеризують запаси і склад природних ресурсів, умови їхньої експлуатації і використання.

2. Екологічні - природоохоронні заходи для дбайливого використання ресурсів і забезпеченню приємних екологічних умов для життя і діяльності населення.

3. Технічні - досягнутий і можливий рівні розвитку техніки і
технологій виробничої інфраструктури.

4. Соціально-демографічні характеризують можливості
забезпеченості підприємств трудовими ресурсами, стан соціально -
економічної інфраструктури.

5. Економічні - величина капітальних вкладень, строки окупності,ефективність виробництва, якість продукції і її конкурентоздатність,господарські зв'язки, ЕГП.

Оцінка кожного фактора здійснюється за допомогою вивчення й аналізу особливостей розвитку галузі і виробництва:

---

1. Склад витрат на виробництво;

2. Співвідношення матеріальних і енергетичних витрат;

3. Трудомісткість;

4. Показники використання основних фондів.

3. Характеристика факторів РПС

Природні фактори

Сировинний: У багатьох галузях витрати на сировину і матеріали складають велику частину від загальних витрат. Такі виробництва називають матеріалоємними.

Матеріалоємність - відношення суми витрат на сировину і матеріали до вартості готової продукції.

S

М = -, де

P

S - витрати на сировину та матеріали;

Р - собівартість продукції

У таких галузях, як трубопрокатне виробництво, виготовлення скла, виробництво металургійного устаткування вигідніше возити сировину, чим готову продукцію.

Паливно-енергетичний фактор: щодо енергоємності виробництв розрізняють три типи галузей:

1. Високоенергоємні - частка паливно-енергетичних витрат складає 30 - 45 %; Металургійні підприємства - такі підприємства розміщаються поблизу джерел палива або на шляхах його перевезення.

2. Середньо та мало енергоємні - частка паливно-енергетичних витрат складає ≈15- 20%;

3. Неенергоємні - частка паливно-енергетичних витрат складає 15 % і менше;

Водний: до водоємних галузей відносяться: хімічної, металургійної, енергетична промисловості, а також підприємства сільського господарства.

Соціально-демографічні фактори

Фактор робочої сили: показником цього фактора служить частка заробітної плати в собівартості виробленої продукції.

Розрізняються:

1) Високотрудоємні виробництва - виробництво електроніки,
оптико-механічних виробів, взуття і т.д.

2) Середньотрудоємні виробництва - легкої, хімічна промисловості.

3) Нетрудоємних виробництва - гірничодобувна, металургійна
промисловості.

Споживчий - фактор, спрямований на обслуговування населення. Відбиває необхідність розташування підприємств поблизу ринків збуту готової продукції.

Екологічний - до екологічно несприятливих виробництв відносяться хімічна, енергетична промисловості, цементне виробництво.

Існують СНтП, ПДВ, ПДС, порушення яких веде не тільки до погіршення екологічної рівноваги, але і до додаткових витрат підприємств.

Економічні фактори

Фінансовий — сутність полягають у пільгових умовах інвестування й оподатковування. Підприємство повинне розташовуватися таким чином, щоб можна було залучити якнайбільше інвестицій.

Технологічний - залучення капіталу й іноземних інвестицій у країни, що характеризуються високим науковим рівнем і передовими технологіями.

Стратегічний - відноситься до розміщення військових і інших стратегічних підприємств.

Фактор ЕГП:

ЕГП - сукупність просторових відносин якого-небудь об'єкта (підприємства, району, міста ...) до того, що перебуває за його межами, та маючих визначену економічну значимість.

По характеру навколишніх просторових об'єктів ЕГП може бути:

---

• промислово-географічним;

• демографічним;

• транспортно- географічним;

• агро-географічним.

Транспортний - визначальний вплив роблять витрати сировини і палива на одиницю продукції. Якщо вони перевищують «вагу» готової продукції, то підприємство вигідніше розміщати поблизу джерел сировини і палива.

ТЕМА 3. Закономірності ТА принципи РПС.

План

1. Основні закони РПС

2. Принципи РПС

Усі підприємства розташовуються у відповідності факторів розміщення, а також визначених закономірностей і законів:

1. Закон пропорційного розвитку компонентів територіальних
соціально-економічних систем. Забезпечується найбільш раціональний
обмін енергією, речовиною й інформацією в будь-якому місці території. Для цього розробляються якісні і кількісні параметри даної пропорційності.

2. Закон раціоналізації територіально-економічних зв'язків. Відбиває добір найбільш оптимальних просторових компонентів економічного тяжіння. Сюди відносяться родовища ресурсів, джерела палива, пункти реалізації продукції, трудові ресурси. Кожне підприємство повинне знаходитися не тільки відповідно до вигідності в економічному плані, але й у вигідному географічному положенні.

3. Закон територіальної концентрації продуктивних сил. Досягнення оптимальних параметрів рівнів концентрації продуктивних сил, з урахуванням вимог охорони природи й умов життя населення є важливою задачею сучасної соціально-економічної географії. Необхідно переглядати, у якому місці буде більш висока продуктивність, де більш затребувана підприємство і де від підприємства буде найменша шкода.

4. Закон територіальної диференціації продуктивних сил. Виражається в народногосподарській спеціалізації, що обумовлює вибір на хазяйновито освоєній території місць економічно вигідних рівнів концентрації визначених видів людської діяльності, виходячи з наявності і сполучення природних умов і ресурсів, а також соціально-економічних факторів.

5. Закон територіального комплексування продуктивних сил забезпечує взаємозв'язок систем розселення з розміщенням виробничих підприємств.

Завдяки дії цих законів забезпечується найбільш раціональний обмін енергією, речовиною, інформацією між усіма компонентами ТСЄС.

Виходячи зі стратегічних цілей розвитку народного господарства, дії законів формуються принципи територіальної організації і регіональної економічної політики.

1. Принцип раціонального розміщення виробництва. Він полягає в прагненні до такого розміщення продуктивних сил, що забезпечило б високу ефективність функціонування народного господарства при мінімальних витратах.

2. Принцип оптимального розміщення виробництва. Це означає вибір кращого варіанта не тільки з запропонованих, але і з усіх можливих.

3. Принцип комплексності забезпечує найвищий рівень спеціалізації району з урахуванням територіального поділу праці.

---

4. Принцип збереження екологічної рівноваги.

5. Принцип обмеження централізму - держава не повинна втручатися в діяльність підприємств і місцевих органів влади.

Дотримання цих принципів є основою регіональної політики держави.

Регіональна політика - це сфера керування економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому і регіональному аспектах.

Засобом регулювання територіальної організації продуктивних сил країни і її соціально-економічного розвитку повинні стати регіональні програми.

ТЕМА 4. МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ

План

1. Показники розвитку регіонів і РПС

2. Економічна оцінка території

І. Показники розвитку і РПС

Під рівнем економічного розвитку регіону розуміється ступінь розвитку його продуктивних сил і життєвого благополуччя населення. Узагальнену характеристику цих явищ дають показники:

1. національний доход на душу населення

НД = Vнд/Ч, де Vнд - обсяг національного доходу,

Ч - чисельність населення

2) продуктивність праці

ПТ = Vнд/Чм, де Чм - чисельність працюючих у матеріальному виробництві

3) виробництво національного доходу на 1 усл. одиницю поточних
витрат

Ер = Vнд/(М+А+3), де М - матеріальні витрати; А - амортизаційні відрахування; 3 - зарплата.

Формування регіонального валового національного продукту (ВНП) і національного доходу мають свої особливості. Вони полягають у тім, що величина і структура виробленого продукту не збігаються з відтвореними ресурсами. Також не збігаються по величині зроблений і спожитий продукт. Це порозумівається тим, що кожний регіон має самостійний цикл виробництва. В одних регіонах процеси відтворення здійснюються цілком за рахунок власних ресурсів, в інші для цього залучаються ресурси інших регіонів.

Для оцінки місця і ролі району в створенні сукупного суспільного продукту використовується показник сальдо регіонального ввозу - вивозу. У цьому відношенні регіони можуть бути з позитивним, негативним і нейтральним сальдо. При наявності регіонів з позитивним і негативним сальдо має місце перерозподіл суспільного продукту на користь регіонів з негативним сальдо.

Оцінка розміщення продуктивних сил здійснюється за допомогою методів просторового аналізу. Він включать у себе регіональний і локальний аналізи.

РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ - це аналіз регіональних факторів для пізнання закономірностей і особливості динаміки конкретних районів цілях визначення раціональних шляхів їх соціально - економічного розвитку.

ЛОКАЛЬНИЙ АНАЛІЗ - це аналіз факторів розвитку і розміщення конкретних об'єктів з метою пізнання і визначення напрямків і розмірів їхнього розвитку у виробничому і соціально - економічному відносинах.

При просторовому аналізі використовуються показники територіальної концентрації (ПКтерр) і дисперсії (КД).

---

п

∑ Р1 ²

1

ПКтерр = ------ Р1 - величина визначеної ознаки

п

∑ Р1

1

Розглянемо приклади:

1. У пункті А - 5тис.чел. производственно промислового персоналу, Б -4,У-2,Г-0,Д-0,Е-0.

ПК = 25 + 16 + 4/11=4.09

2. У пункті Ж -9, 3-7, И-4,Д-2, Л - 0ПК = 81+49+16+4/22=6.8

В другому випадку концентрація персоналу вище, значить тут можна обґрунтувати великомаcштабне промислове виробництво. У першому випадку персонал розпилений, тому краще організувати подетальне виробництво.

Недоліком ПК є відсутність територіальних параметрів. Цей недолік компенсується використанням коефіцієнта дисперсії.

КД = УВ1 *Р 1 +УВ2*Р2+...+Увп*Рп/0.56* vs

УВ -питома вага вивченої ознаки

Р - відстань від пунктів до головного центра;

Б - площа району.

В міру зростання концентрації і зменшення дисперсії КД прагне до 0.

2. Економічна оцінка території

Вибір місця розташування нового підприємства вимагає здійснення територіального аналізу, що проводиться на рівні країни або її окремих регіонів. По його результатах складаються схеми РПС. Вони підрозділяються на загальні, галузеві, регіональні.

Загальні схеми відбивають стратегічні напрямки в РПС країни. Вони з'єднують інтереси розвитку галузей і регіонів. Вони дають можливість розрахувати ефект від розміщення виробництва всієї країни.

Галузеві схеми спираються на аналіз ефективності розміщення окремих галузей народного господарства.

Регіональні схеми охоплюють території економічних районів, областей і інших населених пунктів.

Територіальний аналіз починається з функціонального зонування. Виділяються зони формуючого впливу й економічного впливу.

Зона формуючого впливу має радіус приступності 2-3 години. Тут розміщаються підприємства, що роблять для міста відносно що швидко псується продукцію споживчого попиту: молокозаводи, м'ясокомбінати, птахофабрики. Тут же можуть розміщатися рекреаційні заклади: будинки і бази відпочинку, кемпінги, санаторії. Масові поїздки здійснюються лише в культурно-побутових цілях у місто або рекреаційних цілях з міста.

Зона економічного впливу має радіус приступності 3-4 години і більше. Масові поїздки жителів цієї зони не характерні: переважають ділові поїздки і вантажопотоки виробничого призначення.

ТЕМ А 5. Угрупування галузей відносно факторів розміщення

План

1. Показники факторів РПС

2. Фактори положення та відстані

Показники факторів РПС

Угруповання факторів по окремих факторах і їхніх техніко-економічних показниках виробництва (матеріалоємність, трудомісткість, енергоємність і т.д.) являє собою перший етап класифікації виробництва щодо факторів розміщення.

Значення і роль факторів розміщення знаходяться в залежності від техніко-економічної і технологічної специфіки виробництва. Ті фактори, що в одних виробничих галузях виступають на перший план, в інших виявляються другорядними.

---

Смотрите также файлы

• Аграрное право-Деркаченко.doc

• Финансы-2007.doc

• Аудит у заруб_жних країнах.doc

• Налоговое право -опорный конспект.doc

• Страхование.doc