Класифікація галузей господарства по факторах виробництва складається з трьох етапів:

- на першому етапі здійснюється угруповання виробництва і галузей по факторах розміщення;

- на другому - визначається ступінь впливу виробництва;

- на третьому - здійснюється аналіз сукупного впливу на виробництво факторів положення і факторів відстані.

Деякі фактори виробництва відіграють подвійну роль для визначення місця розміщення підприємства. Наприклад, споживчий фактор підсилюється фактором робочої сили, оскільки місця зосередження населення одночасно служать не тільки джерелами трудових ресурсів, але і споживачами значної кількості промислової продукції.

2. Фактори положення і відстані

У протиріччя один одному завжди ставляться фактори положення і фактори відстані. Порівняльний аналіз цих факторів по кожнім об'єкті дозволяє виділити 8 груп галузей обробної промисловості, що мають наступну просторову орієнтацію виробництва:

1. сировинну;

2. сировинну і паливно-енергетичну;

3. паливно-енергетичну;

4. споживчу;

5. паливно-енергетичну і споживчу;

6. споживчу і сировинну;

7. споживчу і на робочу силу;

8. на робочу силу.

У складі видобувної промисловості можна розрізняти, з однієї сторони галузі, де роль транспортного фактора зводиться до вибору таких об'єктів експлуатації, що забезпечують мінімальні витрати по перевезеннях, а з іншого боку - галузі, де витрати по перевезеннях готової продукції мають другорядне значення внаслідок експлуатації особливо коштовних видів корисних копалин.

Висновок: Просторова орієнтація галузей складається головним чином під впливом факторів положення, а фактор відстані має тільки доповнюють функції.

Розміщення обробних і видобувних підприємств знаходиться в тісній взаємній залежності (розсредоточеності).

Особливої уваги заслуговує проблема раціонального

територіального сполучення підприємств усередині даної галузі. Основу внутрішньогалузевої взаємодії підприємств у більшості випадків складають вертикальні зв'язки по всій лінії єдиного виробничого процесу, від сировини до готової продукції. Це відбивається в двох протилежних варіантах:

1. окремі технологічні стадії роз'єднані між собою , підкоряючи різним факторам розміщення , причому виробництво напівфабрикатів притягує до джерел сировини, а виробництво готової продукції - до місць споживання;

2. усі технологічні стадії присутні спільно, формуючи територіальне сполучення родинних підприємств.

У просторовому відношенні галузі складаються з якісно різних сполучень підприємств. З одного боку, це децентралізована система розміщення, при якій окремі стадії технологічного процесу існують окремо друг від друга , з іншого боку - система розміщення, що характеризується територіальною спільністю підприємств, зайнятих послідовними діями.

---

ТЕМА 6. РОЗМІЩЕННЯ ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕЙ МАШИНОБУДУВАННЯ

ПЛАН:

1Загальна характеристика.

2.Галузі машинобудування

1.Загальна характеристика

Машинобудування і металообробка є функціональним ядром міжгалузевого машинобудівного комплексу (ММК).

На сьгодні на частку машинобудування в Україні доводиться близько 37% загального обсягу промислової продукції; 42% кількості промислово - виробничого персоналу і 35% вартості його промислово - виробничих фондів.

Вирішальне значення в розміщенні машинобудівних підприємств грають такі фактори як споживчий, сировинний, трудовий, науковий і транспортно - географічне положення.

Розміщення машинобудування залежить техніко – економічної специфіки виробництва. По особливостях технології ряд галузей машинобудування тяжіють до наукових центрів. Створюються технополіси.

Машинобудування – одна з провідних галузей промисловості. Створюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів – знаряддя праці, машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці, інші показники, що визначають ефективність виробництва.

Основні фактори, що впливають на розміщення підприємств машинобудування. Підвищення ефективності машинобудівного виробництва визначається не лише впровадженням у виробництво нових типів машин і устаткування, вдосконаленням його галузевої структури, реконструкцією та технічним переозброєнням. Великі можливості приховані у вдосконаленні територіальної організації галузі, кращому розташуванні її підприємств.

На це істотно впливає традиційний рівень машинобудування й використання виробничих потужностей, а також різні реґіональні фактори й умови, потреба районів у продукції галузі, забезпеченість паливом, електроенергією, транспортом, наявність промислових майданчиків тощо. Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів.

Отже, за своїми тенденціями у розміщенні підприємства машинобудування можна погрупувати наступним чином:

– галузі, які характеризуються високою металомісткістю, малою працемісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або поодинокими екземплярами (підйомно-транспортне, металургійне, енергетичне машинобудування). Підприємства таких галузей доцільно розташовувати у районах металургійних баз;

– галузі, які характеризуються середньою металомісткістю, невисокою працемісткістю й транспортабельністю готової продукції за невеликих обсягів її випуску (виробництво обладнання для нафтової й хімічної промисловості, будівельних, шляхових і сільськогосподарських машин); підприємства повинні розміщуватись, як правило, у районах споживання продукції;

---

– галузі, які випускають масову продукцію з високою працемісткістю й фондомісткістю (автомобіле- й тракторобудування, дизелебудування, устаткування для легкої, харчової та поліграфічної промисловості); звичайно розміщуються у центрах машинобудівної промисловості з наявністю кваліфікованих кадрів;

– галузі точного машинобудування, котрим властиві дуже висока працемісткість, мала металомісткість, підвищена фондомісткість (радіотехнічна та електронна промисловість, приладобудування, деякі виробництва електротехнічної промисловості); розміщуються у районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути.

Ускладнення машинобудівного виробництва визначило поділ країн на виробників масової та наукомісткої продукції. Це зберегло висококваліфіковані виробництва у країнах з високим рівнем науково-технічного прогресу, де є великі витрати на наукові дослідження при освоєнні нових видів продукції.

Треба підкреслити чималу роль спеціалізації та кооперування виробництва у машинобудуванні. Спеціалізація виробництва передбачає концентрацію випуску конструктивно й технологічно подібних виробів, а також концентрацію окремих операцій у відокремлених галузях, на підприємствах. Вона сприяє зростанню продуктивності праці за рахунок використання продуктивнішого обладнання.

Попредметна спеціалізація передбачає зосередження використання конструктивно схожих машин та обладнання на спеціалізованих підприємствах. До підприємств попредметної спеціалізації у машинобудуванні відносять автомобільні, тракторні, верстатобудівні заводи.

Подетальна (вузлова) спеціалізація означає зосередження на окремих підприємствах виробництва обмеженої кількості деталей, вузлів, агрегатів для використання їх на попредметно спеціалізованих підприємствах. За приклад подетально спеціалізованих підприємств можуть правити підшипникові заводи, заводи автомобільних двигунів тощо.

Технологічна спеціалізація, яка передбачає створення підприємств для виконання окремих технологічних операцій (процесів). До таких підприємств можна зарахувати заводи для виробництва литва, поковок, зварювальних конструкцій.

Розвиток спеціалізації (особливо подетальної й технологічної) визначає поширення кооперування як форми виробничих зв’язків між підприємствами, що беруть участь у спільному виготовленні продукції. Завдяки кооперуванню з’являється можливість скоротити виробництво більшості складних машин, прискорити впровадження нової техніки.

Не в кожній країні є умови для розвитку прогресивного спеціалізованого виробництва, розрахованого на масовий або серійний випуск машинобудівної продукції. Перешкоджає брак місткого внутрішнього ринку, здатного використати продукцію великого підприємства, сировини, кадрів вчених і фахівців. Натомість надзвичайно розвинута внутрішньо- й міжгалузева спеціалізація у США, де підприємства, які випускають складну продукцію, часто лише збиральними, що одержують деталі та вузли від численних субпідрядників.

---

Підприємства, які випускають складну продукцію, називаються заводами-суміжниками. Вадою цього процесу є те, що спеціалізація у сполученні з територіальним поділом праці часом призводить до формування вузькоспеціалізованих центрів або навіть районів.

2. ВИДИ МАШИНОБУДУВАННЯ (галузі)

Важке машинобудування: включає виробництво машин, устаткування для нафтової, металургійної, гірської, вугільної, хімічної, газової промисловості. В Україні важке машинобудування розташоване переважно в Донецько -Придніпровському економічному районі. Характерні підприємства повного виробничого циклу.

В Україні найбільшим підприємством важкого машинобудування є НКМЗ. Великі машинобудівні заводи розташовані в Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Кривому Розі, Краматорську, Дружківці.

Транспортне машинобудування:

Забезпечує народне господарство залізно-дорожній транспорт, суднобудування, авіа, автомобілі, автобуси.

В Україні найбільші залізнодорожні транспортні підприємства розташовуються в: Харків (ХЗТМ), Київ. Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ.

Автомобільна промисловість кооперується в: Луцьк (ВАЗ), Сімферополь (Волга), Запоріжжя(ЗАЗ - ДЕУ), Одеса; Львів (ЛАЗ)-автобуси; Кременчук(КРаЗ) - великовантажні автомобілі, Ужгород(УАЗ).

Суднобудування: найбільший центр морського суднобудування в Миколаєві, де розташовані 3 заводи: Чорноморський «Океан», ім. 61 Комунара, також суднобудівні центри розташовані в Києві. Херсоні, Одесі. Маріуполі.

Сільськогосподарське машинобудування:

Притягається до місць споживання готової продукції. Спеціалізація підприємства відповідає профілеві сільського господарства району. Де воно розміщено.

В Україні діють понад 100 підприємств сільськогосподарського машинобудування. Виділяють окремо галузь : тракторобудування. Масове виробництво тракторів уперше налагодилося в м. Харкові.

Радіотехнічна промисловість:

Тяжіє до великих промислових центрів. Основними центрами є Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Харків, Львів. Підприємства відрізняються невеликою матеріалоємністю. Важливу роль у розміщенні виробництва побутової радіотехніки й електроапаратури грає споживчий фактор.

Хімічне машинобудування:

Випускаються машини для хімічної промисловості: змішувачі, дробарки, фільтри, сушильні камери, компресори.

Найбільші заводи розташовані: Полтава, Суми, Київ, Одеса, Павлоград.

ПТМ, будівельне і дорожнє машинобудування:

Включає виробництво кранів, що крокують екскаваторів, підвісних канатних доріг, дорожніх машин і т.д.

Найбільші центри: Дніпропетровськ, Київ, Одеса, Краматорськ. Бердянськ.

ТЕМА 7. МАШИНОБУДІВНІ РАЙОНИ УКРАЇНИ

План

1. Фактори, що впливають на розміщення підприємств
машинобудування

2. Характеристика машинобудівних районів

---

1. Фактори, що впливають на розміщення підприємств машинобудування

Машинобудування України відіграє велику роль у територіальному поділі праці, а також у формуванні ВНП України.

Машинобудування можна охарактеризувати наступними показниками:

1. по матеріалоємності - підприємства машинобудівного комплексу відносяться до середньоматеріаломістких видів виробництв. Витрати на сировину і матеріали складають близько 20-25% від загальних витрат.

2. по енергоємності - средньоенергоємні.

3. по трудомісткості - середньо- і нетрудомісткі.'

4. по водоємкості - не водоємні;

5) по екологічній безпеці - другий клас екологічної безпеки, тобто підприємства помірного екологічного навантаження.

Ці показники дозволяють виділити наступні пріоритетні фактори розміщення підприємств даного комплексу: споживчий - вигідніше возити сировина і матеріали, чим готову продукцію; фактор робочої сили - на машинобудівних підприємствах України трудиться близько 42% від усього промислово-виробничого персоналу; технологічний фактор - в Україні починаються спроби створення машинобудівних технополісів; транспортний - підприємства машинобудування відправляють вироблену продукцію в різні міста і країни світу (Німеччина, Франція, Австрія й ін.)

У наслідок спеціалізації і кооперування машинобудівних заводів часто виникають сприятливі умови для їхньої концентрації і створення спеціалізованих промислових районів і вузлів.

2.Характеристика машинобудівних районів

1. Харківський машинобудівний район. Найбільш розвинутий в Україні. Включає машинобудування Харківської, Полтавської і Сумської областей. У районі зосереджено 25% робітників, зайнятих у машинобудівній промисловості. Машинобудування в районі склалося відповідно до потреб народного господарства СНД. Район спеціалізується на важкому енергетичному, транспортному, сільськогосподарському, електротехнічному машинобудуванні, приладобудуванні. Найбільша концентрація машинобудування відзначається в Харкові, а також у Полтаві, Кременчуці, Сумах.

2. Донбаський машинобудівний район включає Донецьку і Луганську області. Машинобудування району орієнтується на власні ресурси і спеціалізується на виробництві металоємкої продукції - машин і устаткування для чорної металургії, гірничодобувної промисловості, транспорту, сільського господарства і т.п. Найбільші машинобудівні центри району: Донецьк, Краматорськ, Луганськ, Маріуполь, Горлівка, Дружківка.

3. Придніпровський. Район охоплює територію Дніпропетровської,Запорізької і Кіровоградської областей. Ведуче місце тут займає важке машинобудування виробництво металургійного устаткування,верстатобудування, енергетичне, транспортне, електротехнічне,сільськогосподарське й ін. Основні центри машинобудування району:
Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривій Ріг, Нікополь, Запорожжя,
Мелітополь, Бердянськ, Токмак і Кіровоград.

---

Смотрите также файлы

• Аграрное право-Деркаченко.doc

• Финансы-2007.doc

• Аудит у заруб_жних країнах.doc

• Налоговое право -опорный конспект.doc

• Страхование.doc