Файл: Трудове право-2012.doc

Діючим трудовим законодавством передбачені строки, періодичність і місце виплати заробітної плати. Вона виплачується регулярно в робочі дні, у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У випадку, якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, зарплата виплачується напередодні. Виплата здійснюється за місцем роботи.

Однією з гарантій права працівників на оплату праці є встановлене законодавством (ст. 127 КЗпП України) обмеження відрахувань із заробітної плати. Насамперед слід відзначити, що відрахування із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Що стосується відрахувань на покриття заборгованості підприємству з боку працівника, то вони можуть здійснюватися за наказом (розпорядженням) власника :

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку із призовом або вступом на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу; переводиться за його згодою на інше підприємство, в станову організацію або переходить на виборну посаду; при відмові працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також при відмові від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (ст.36 КЗпП України). Це правило також поширюється на випадки звільнення працівника з ініціативи власника на підставах: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності , не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений тривалішій строк збереження місця роботи або (посади) при певному захворюванні (ст. 40 КЗпП України). Відрахування не здійснюється, якщо працівник направляється на навчання або переходить на пенсію;

---

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136 КЗпП України).

Крім обмеження випадків, коли можуть провадитися відрахування із заробітної плати за наказом (розпорядженням) власника, законодавець одночасно встановив і певні обмеження розміру відрахувань при кожній виплаті зарплати (ст. 128 КЗпП України). Загальний розмір всіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством, - 50% зарплати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні із зарплати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п’ятдесят відсотків заробітку. Ці обмеження, однак, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Гарантії права на оплату праці передбачені також у випадку банкрутства підприємства або ліквідації його в судовому порядку. У першу чергу виконуються зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержувати за працю, виконану в період, що передував банкрутству або ліквідації підприємства (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат за акціями трудового колективу).

ТЕМА 8: Гарантії та компенсації

Гарантійні виплати - це грошові виплати, які провадяться працівникам за час, коли вони з поважних причин, передбаченим законодавством, звільнені від виконання своїх трудових обов'язків. Вони діляться на виплати:

а) працівникам за час виконання державних або громадських обов'язків (ст.119 КЗпП України);

б) при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст.120 КЗпП України);

в) при службових відрядженнях ( ст. 121 КЗпП України);

г) за час підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122 КЗпП України);

д) за час перебування в медичному закладі на обстеженні (ст.123 КЗпП України);

е) донорам ( ст.124 КЗпП України);

ж) працівникам – авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій (ст.126 КЗпП України);

з) за участь у колективних переговорах і підготовці проекту колективного договору або угоди;

и) незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудового арбітражу під час роботи в примирних органах, тобто, за участь у вирішенні колективного трудового спору.

Гарантійні доплати здійснюються у разі зниження заробітку. До основних видів гарантійних доплат належать:

• доплати працівникам, молодше вісімнадцяти років (ст. 194 КЗпП України);

• доплати при переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу протягом двох тижнів з дня переведення, і переміщенні працівника, коли зменшується заробіток з незалежних від нього причин, протягом двох місяців з дня переміщення (ст. 114 КЗпП України);

• доплати при переведенні на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років (ст. 178 КЗпП України)

---

Компенсаційні виплати - це грошові виплати по відшкодуванню працівникові матеріальних витрат, які він змушений був нести у зв'язку з виконанням трудових обов'язків. До основних видів компенсаційних виплат належать такі:

• виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП України);

• витрати на відрядження при направленні в службове відрядження

(ст. 121 КЗпП України);

• компенсація за зношування інструментів, що належать працівникам

(ст. 125 КЗпП України);

• виплати при призові на військову службу або проходженні військових зборів;

• виплати при направленні для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва;

• компенсація витрат за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок;

• компенсація окремим категоріям працівників бюджетних установ і організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків та ін.

Кодексом законів України про працю (322-VІІІ) установлено ряд гарантій та компенсацій. Зокрема, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір виду діяльності; безкоштовне сприяння державними службами зайнятості в підборі належної роботи й працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами, установами, організаціями, відповідно до попередньо поданих заявок, роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів; безкоштовне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу й незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 5¹).

Кодексом законів України про працю (322-VІІІ) установлено гарантії під час укладення, зміни та припинення трудового договору, зокрема, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу; не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг під час укладення, зміни та припинення трудового договору залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду й характеру занять, місця проживання; вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть установлюватися законодавством України (ст. 22).

Крім того, слід звернути увагу, що працівникам, які за поважних причин не можуть виконувати трудові обов’язки, законодавством установлюються гарантії, які надаються у вигляді збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку в таких випадках.

---

Зокрема, Кодексом законів про працю України (322-VІІІ) установлено гарантії у зв’язку зі службовими відрядженнями (ст. 121), на час виконання державних або громадських обов’язків (ст. 119), у разі обрання на виборні посади (ст. 118), у разі переїзду на роботу в іншу місцевість у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в цій місцевості (ст. 120), у випадку підвищення кваліфікації (ст. 122), у разі направлення на обстеження до медичного закладу (ст. 123), під час здавання крові для переливання (ст. 124), за участі авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій у їх упровадженні (ст. 126).

На час участі в колективних переговорах представників сторін, а також спеціалістів, запрошених для участі в роботі комісій, на період колективних переговорів та підготовки проекту колективного договору встановлено гарантії Законом України «Про колективні договори і угоди» (ст. 12).

Також, Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (137/98-ВР) закріплено гарантії незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбітражів; зокрема, незалежним посередникам, членам примирних комісій та трудових арбітражів на час роботи у примирних органах гарантується збереження місця роботи (посади) й середнього заробітку; крім того, незалежному посереднику, члену примирної комісії та трудового арбітражу оплата праці в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати та відшкодування витрат, пов’язаних із участю у примирній процедурі, проводяться за рахунок сторін колективного трудового спору (конфлікту) за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди — у рівних частках (ст. 14).

Відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (1045-ХІV) передбачено гарантії діяльності профспілок щодо прав членів виборних органів профспілок, об’єднань профспілок, повноважних представників цих органів (ст. 40) та гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 41).

До гарантій також віднесено обов’язок роботодавця щодо створення умов діяльності профспілок (ст. 42), надання профспілковим організаціям підприємств, установ або організацій будинків, приміщень, споруд для проведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи (ст. 43), надання інформації на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 45).

Разом із цим слід звернути увагу, що однією з гарантій є обмеження відрахування із заробітної плати можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством, зокрема Кодексом законів про працю України (322-VІІІ), Законом України «Про оплату праці» (108/95-ВР), «Про виконавче провадження» (606-XIV).

За кожної виплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у разі стягнення аліментів, компенсування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, — 50 % заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

---

Як виняток у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

До стягнення на заробітну плату вдаються за відсутності у працівника (боржника) коштів на рахунках у кредитних установах, відсутності чи недостатності майна для повного покриття належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує одного мінімального розміру заробітної плати. Відрахування із заробітної плати (заробітку) проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих державним виконавцем виконавчих документів.

Відповідно до Кодексу законів про працю України працівникам компенсуються витрати у зв’язку зі службовими відрядженнями (ст. 121), за зношування інструментів, що належать працівникам (ст. 125), у разі переїзду на роботу в іншу місцевість у зв’язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в цю місцевість (ст. 120).

Слід запам’ятати також випадки виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.

У разі звільнення працівника з роботи роботодавець за його бажанням зобов’язаний виплатити йому грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, додаткової відпустки за наявності дітей, або ж перерахувати у разі його переведення на роботу на інше підприємство кошти на рахунок того підприємства, на яке він перейшов.

Частина щорічної відпустки за бажанням працівника (за винятком неповнолітніх) замінюється грошовою компенсацією за умови, що тривалість наданої йому щорічної та додаткових відпусток є не меншою, ніж 24 календарні дні.

Крім того, варто звернути увагу, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (2050-III) передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з затримкою термінів її виплати.

Так, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням термінів її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги.

Працівники мають право на компенсацію втрати частини заробітної плати за таких умов: затримки на один і більше календарних місяців її виплати, нарахованої працівникові, та якщо індекс цін на споживчі товари й тарифів на послуги за період затримки виплати заробітної плати зріс більш як на 1 %.

Також слід з’ясувати, яка відмінність між гарантією та компенсаційними виплатами або їх єдність.

ТЕМА 9: Дисципліна праці

План лекції:

1. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.

2. Поняття, зміст та методи забезпечення трудової дисципліни.

3. Заохочення в трудовому праві.

4. Дисциплінарна відповідальність та її види.

---