ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 7144
Скачиваний: 3
1. За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність
фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що
внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність
усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана
недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
{Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2798-IV від 06.09.2005}
Стаття 43. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
1. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного
року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
2. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце
перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за
тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше
січня наступного року.
3. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним
процесуальним кодексом України.
Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також
фізичної особи, місце перебування якої невідоме
1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за
останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
2. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної
особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення
судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.
3. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи,
місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь,
погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
4. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок цього майна
утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати.
5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної
особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було
невідомим.
Стаття 45. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою
1. Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано
відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення
про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої
особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою
1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного
проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона
пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її
загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати
фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після
завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру.
{Частина перша статті 46 із змінами, внесеними згідно з Законом № 1568-VI від
2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена
судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням
конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього
строку, але не раніше спливу шести місяців.
3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду
про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають
підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями,
може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним
процесуальним кодексом України.
Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою
1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових
наслідків, які настають у разі смерті.
2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати
протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.
Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно,
накладає на нього заборону відчуження.
Стаття 48. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою
1. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано
відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив
рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи
скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
2. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право
вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та
безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна,
придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.
3. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його,
якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка
була оголошена померлою, жива.
У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою,
відшкодовується вартість цього майна.
4. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у
власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване
ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.
Стаття 49. Акти цивільного стану
1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і
започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом
цивільних прав та обов'язків.
2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження,
набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку,
надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи
недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських
прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження,
громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
{Частина третя статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2398-VI від
4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення
батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому
внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
{Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2710-IV від 23.06.2005, № 524-V
Глава 5
ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ
Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності
1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична
особа з повною цивільною дієздатністю.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності
встановлюються Конституцією України та законом.
2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної
реєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши
відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є
підприємцем.
{Статтю 50
1
виключено на підставі Закону № 1258-VII від 13.05.2014}
Стаття 51. Застосування до підприємницької діяльності фізичних осіб нормативно-
правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб
1. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти,
що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом
або не випливає із суті відносин.
Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи - підприємця
1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з
підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може
бути звернено стягнення.
2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями,
пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві
спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Стаття 53. Банкрутство фізичної особи - підприємця
1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із
здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку,
встановленому законом.
Стаття 54. Управління майном, що використовується у підприємницькій діяльності,
органом опіки та піклування
1. Якщо фізична особа - підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її
цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у
підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування
може призначити управителя цього майна.
Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про управління цим майном.
2. При здійсненні повноважень щодо управління майном управитель діє від свого імені в
інтересах особи, яка є власником майна.
3. У договорі про управління майном встановлюються права та обов'язки управителя.
Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю управителя майном відповідно
до правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника.
4. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали обставини, на підставі яких
він був укладений.
Глава 6
ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ
Стаття 55. Завдання опіки та піклування
1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і
майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за
станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Стаття 56. Орган опіки та піклування
{Стаття 56 в частині повноважень місцевих державних адміністрацій вводиться в дію
одночасно із введенням у дію Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України
"Про місцеві державні адміністрації" щодо повноважень місцевих державних адміністрацій
стосовно встановлення опіки та піклування над неповнолітніми особами - див. п.2 Закону №
2825-VI від 21.12.2010}
1. Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні
адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
2. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо
забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування,
встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
{Текст статті 56 в редакції Закону № 2825-VI від 21.12.2010}
Стаття 57. Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування
1. Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування,
зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.
Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка
1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені
батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
{Частина перша статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2825-VI від
Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування
1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені
батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
{Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2825-VI від
Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом
1. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає
опікуна за поданням органу опіки та піклування.
2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної
дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
3. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде
встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням
органу опіки та піклування.
4. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде
встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за
поданням органу опіки та піклування.
{Стаття 60 в редакції Закону № 2450-IV від 03.03.2005}
Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування
1. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над
неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60
цього Кодексу.
Стаття 62. Місце встановлення опіки або піклування
1. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка
потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника
1. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків,