ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 574
Скачиваний: 2
Неподаткові доходи не залежать від доходу (прибутку) платника, не пов’язані з результатами його господарської діяльності – ця особливість властива податкам.
При стягненні неподаткових доходів використовуються як обов’язкові (примусові) методи мобілізації фінансових ресурсів, так і добровільні методи, які нехарактерні для податків.
Значна кількість неподаткових доходів (державне мито, різноманітні збори, плати, штрафи тощо) сплачується одноразово при зверненні до держави (уповноважених нею органів) за вчиненням певної дії на користь платника, тоді як податки стягуються регулярно, періодично, у точно встановлені законодавцем строки. Платіжне зобов’язання суб’єкта неподаткового доходу виникає лише в момент звернення до державного органу чи установи і припиняється в момент сплати. Після сплати митного платежу для держави виникає обов’язок виконати ту дію, за вчинення якої одержують плату. Відмова від його виконання дає привід для оскарження бездіяльності державних органів. Обов’язок сплати неподаткового доходу – обов’язок одиничний, який минає, непостійний, нетривалий і далеко не загальний. Значно складніші ті правові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і платниками податків – з іншого. Обов’язок сплати податку (за рідкими винятками) не є обов’язком одномоментним, таким, що припиняється, не повторюється періодично, а є обов’язоком, який триває залежно від того, чи продовжує існувати той об’єкт оподаткування, що встановлений законом. Податковий обов’язок триває, періодично відновлюючись, доки існує той факт (об’єкт оподаткування), який служить підставою для стягнення податку згідно із законом. Податковий обов’язок не є наслідком звернення до держави чи її органів за якою-небудь послугою. Він діє завдяки закону і його вимогам, звернениним до платників, які, за визначеними в законі ознаками, визнаються такими, що підлягають оподаткуванню. За сплатою податку не настає вчинення будь-якої дії з боку держави в інтересах того, хто заплатив податок.
Платниками неподаткових доходів можуть виступати як підприємства та організації, так і окремі громадяни. Причому, якщо до сплати податків залучаються всі підприємства, організації, громадяни (за винятком тих, які користуються пільгами), то питання про коло платників неподаткових доходів вирішується інакше. Їх сплачують не всі підприємства, організації, громадяни, а лише ті, які одержують для користування деякі види державного майна, звертаються до державних органів за вчиненням певних дій та ін. Поряд із суб’єктами підприємницької діяльності до сплати деяких видів неподаткових доходів можуть залучатися і державні неприбуткові установи (школи, лікарні тощо).
Підприємства і громадяни стають платниками неподаткових доходів у більшості випадків у зв’язку зі своїм волевиявленням, звертаючись до відповідних державних органів за вчиненням певних дій, за одержанням деяких видів державного майна, купуючи білети грошово-речової лотереї, та ін. Проте у деяких випадках вони повинні вчиняти такі дії в обов’язковому порядку, наприклад, громадяни – прописку паспорта. Правовою підставою для стягнення податку, навпаки, не є звернення будь-якої особи до державної установи чи посадової особи, що породжує певну дію з їхнього боку. Податок стягується з цієї особи незалежно від її волевиявлення, тому що держава визнає за необхідне вимагати від неї пожертви на користь держави для покриття державних видатків та у зв’язку з тим, що ця особа володіє певним майном, одержує доходи .
Одним із обов’язкових суб’єктів податкових правовідносин є фінансовий орган, який представляє інтереси держави в цілому. Стягуючи ж неподаткові доходи досить часто від імені держави виступає не спеціалізований фінансовий орган, а інші органи, установи, організації, основним предметом діяльності яких є не стягнення платежів, а інше (наприклад, головне завдання суду – здійснення правосуддя).
4. Децентралізовані державні доходи.
Децентралізовані доходи – це доходи державних підприємств, установ, організацій, які формуються переважно за рахунок їх прибутку і використовуються по місцю їх створення.
Перерозподільні процеси, які здійснюються за допомогою державних фінансів, – це явище макрорівня, проте роль державних фінансів виявляється також у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів.
Децентралізовані доходи складають кошти, що поступають у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, міністерств, відомств, інших органів безпосередньо, незважаючи на Державний бюджет та інші централізовані фонди. Передача частини державних доходів у децентралізоване управління до певної міри умовна. В цій ситуації не змінюється власник, а державні кошти передаються в оперативне управління, не стаючи власністю державних підприємств.
децентралізовані доходи, що надходять в розпорядження окремих державних підприємств, установ і організацій, що формуються за рахунок їх доходів і використовуються відповідно до їх фінансових планів.
Диференціація доходів за джерелами утворення дає можливість деталізувати їх склад і визначити форми надходжень їх у централізовані фонди. Так, доходи від юридичних осіб і громадянпідприємців складаються з:
1) доходів, які безпосередньо надходять від них у формі:
податків, рентних платежів, відрахувань на покриття витрат на геологорозвідувальні роботи, внесків у пенсійний фонд та на соціальне страхування тощо;
2) платежів за користування природними ресурсами та плати за забруднення природного середовища, відрахування на будівництво та ремонт автомобільних доріг;
3) плати за надання послуг органами держави (державне мито, мито, митні збори, збори за державну реєстрацію тощо).
Доходи від населення надходять у формі державних і місцевих податків, платежів у Пенсійний фонд та добровільних внесків (придбання облігацій державних та місцевих позик).
Аналіз правового режиму доходів, які надходять у розпорядження держави або органу місцевого самоврядування, свідчить про те, що більшість з них є обов’язковими платежами. Так їх визначає ст.14 Закону України “Про систему оподаткування”. Перелік обов’язкових платежів, що міститься в ст. 14, повинен бути вичерпним, а всі інші платежі можна вважати добровільними. Справа в тому, що всі платежі, які визнані законодавче обов’язковими, можна стягувати примусово. Якщо виду платежу в Законі “Про систему оподаткування” немає, платники можуть його не вносити. Останнім часом почали вносити доповнення в Закон України “Про систему оподаткування”, інакше податкові адміністрації не можуть ставити питання про примусове стягнення платежів.
Децентралізовані фінансові ресурси – створюються окремими суб’єктами
господарювання. Децентралізовані фінансові ресурси існують для забезпечення
розширеного відтворення діяльності підприємств і утворюються за рахунок
чистого доходу, прибутку, амортизаційних відрахувань, кредитів, позик,
акціонерних капіталів, пайових внесків, виручки від реалізації майна,
вибуло або зайве, кредитних зборів, а також за рахунок інших надходжень,
грошових коштів(благодійні і спонсорські).
Децентралізовані ресурси: дивіденди за цінні папери, прибуток,
інвестиції, кредити, амортизаційні відрахування.
Напрямки використання децентралізованих фінансових ресурсів держави:
. розширене відтворення і розвиток підприємств;
. вирішення соціальних проблем;
. матеріальне стимулювання працюючих;
. страхування фінансових резервів.
децентралізовані — доходи, які залишаються в розпорядженні
державних підприємств, установ і організацій при розподілі та перерозподілі
валового внутрішнього продукту.
4.1. Доходи державних підприємств та організацій – складова частина державних доходів.
До організацій, створених органами державної влади, і місцевого самоврядування належать організації та установи соціального забезпечення, охорони здоров'я, наукові організації та ін. Ці організації є юридичними особами, господарсько-фінансова діяльність яких здійснюється на основі кошторису доходів і видатків та надходжень від проведення господарських і фінансових операцій, необхідних для виконання завдань, передбачених їхніми установчими документами.
Залежно від джерел фінансового забезпечення згадані організації (суб'єкти господарювання) поділяються на такі: 1) фінансуються лише за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; 2) фінансуються за рахунок коштів, одержаних від надання послуг (робіт), що відповідають їх основному функціональному призначенню.
Бюджетні організації, які повністю або частково фінансуються із загального фонду бюджетів різних рівнів, складають кошторис доходів і видатків — основний планово-фінансовий документ. Кошторис доходів і видатків підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Розпорядниками згаданих коштів є бюджетні установи та організації в особі їх керівників, уповноважених на одержання асигнувань, взяття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Одночасно з кошторисом складається зведення показників спеціального фонду кошторису установи у розрізі спеціальних коштів та інших власних надходжень.
Згідно з чинним законодавством України бюджетні організації та установи як суб'єкти господарювання наділені господарською компетенцією, мають право вільно займатися зазначеною в установчих документах підприємницькою діяльністю у межах переліку платних послуг відповідно до їх функціональних повноважень та послуг з провадження господарської (виробничої) діяльності. Доходи від підприємництва та інші надходження коштів кваліфікують як позабюджетні, що включаються до спеціального фонду кошторису, їх поділяють на власні надходження, інші надходження та інші власні надходження.
Право мати згадані кошти надають організації за умов, якщо витрати, пов'язані зі здійсненням наведеної діяльності, повністю забезпечуються одержаними доходами.
У більшості випадків власні надходження державних організацій та установ пов'язані з:
— наданням платних послуг, які відповідають профілю організації (спрямовують на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених послуг);
— орендною і квартирною платою та іншими надходженнями від експлуатації будівель і приміщень, основних засобів, що належать установі; надходженнями від орендарів (суборендарів) за спільне господарське обслуговування приміщень (паливо, освітлення тощо) (спрямовують на утримання обладнання і ремонт будівель (приміщень); покриття видатків зі спільного господарського обслуговування);
— наданням транспортних послуг із перевезення населення, вантажів, ремонту транспортних засобів, користування стоянками, що знаходяться на території установи або їй належать (спрямовують на проведення ремонту та обслуговування автотранспорту, інших механізмів, стоянок, придбання пально-мастильних матеріалів);
— надходженнями від господарсько-виробничої діяльності допоміжних підприємств і господарств, що відповідають профілю роботи установи і передбачені положенням про цю установу (спрямовують на видатки з організації виконання цих робіт та на утримання установи);
— коштами, отриманими від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей, за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (у тому числі відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки) та ін., що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи (спрямовують на покриття витрат, пов'язаних зі збиранням і транспортуванням зазначених матеріалів, на преміювання осіб, зайнятих збиранням металевого брухту й відходів, витрат на інші господарські потреби і на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, на інші видатки за кошторисом);
— сумами за дорученнями —- коштами, які бюджетні установи та організації отримують від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і доброчинних фондів для виконання певних доручень (спрямовують на придбання замовлених у централізованому порядку бланків документації з бухгалтерського обліку, звітності, статистики; інші кошти, отримані від підприємств, установ, організацій та приватних осіб для виконання окремих доручень). Доброчинні внески та пожертви, отримані відповідно до чинного законодавства, мають супроводжуватися письмовим підтвердженням мети внесків (лист, заява або відповідні записи спонсора на розрахункових документах тощо).
До інших надходжень належать:
— депозитні суми—кошти, що надходять у тимчасове розпорядження установ та організацій, які мають право отримувати на тимчасове зберігання кошти фізичних та юридичних осіб і з настанням певних умов підлягають поверненню тим, хто їх вніс, або перерахуванню за призначенням. їх надходження до установи не пов'язується з виконанням кошторису доходів і видатків. Наприклад, кошти хворих, які перебувають на лікуванні в лікарняних закладах;
— доброчинна допомога підприємств, установ, організацій, громадських організацій та громадян у вигляді матеріальних і нематеріальних цінностей за умови, що особи, які зробили внески, не визначили їх цільового призначення;
— кошти, отримані в результаті задоволення судових позовів до підприємств, установ, організацій та окремих осіб щодо відшкодування нанесених збитків державній установі.
Залежно від сфери діяльності бюджетні організації та установи можуть мати й інші види коштів, інші надходження та надходження зі спеціальних фондів, наприклад:
— у середніх загальноосвітніх закладах за рахунок коштів бюджету та інших джерел утворюють фонд загального обов'язкового навчання;
— у вищих навчальних закладах — дотації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, кредити та-позики банків, дивіденди від цінних паперів і доходи від розміщення на депозитних вкладах вільних позабюджетних коштів, гранти та інші види надходжень від міжнародних організацій і фондів, штрафні санкції;
— у науково-дослідних організаціях — кошти державного інноваційного фонду; позабюджетного фонду впровадження фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт галузевого спрямування та ін.;
— у закладах охорони здоров'я — суми, які згідно з чинним законодавством отримують станції переливання крові за відпуск донорської крові та її компонентів і виготовлених з них препаратів; кошти, які отримують медичні установи за виготовлення і реалізацію ретро плацентарної крові; плата за утримання підопічних у геріатричних пансіонатах, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних їх утримувати тощо. До інших власних надходжень належать:
— кошти, що надходять від діяльності закладів громадського харчування, які належать державним установам та організаціям (спрямовуються на покриття витрат, пов'язаних з діяльністю цих закладів);
— кошти, які отримують установи від реалізації путівок на туристські та спортивні бази, в пансіонати, санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку (спрямовуються на утримання туристських та спортивних баз, пансіонатів, санаторно-курортних закладів і закладів відпочинку);
— кошти працівників за харчування, отримане за місцем роботи (спрямовуються на покриття видатків, пов'язаних з організацією харчування).
Відповідно до законодавства перераховані доходи бюджетних організацій, що мають статус неприбуткових, звільняються від оподаткування.
Для встановлення ознак неприбутковості бюджетних організацій складають розрахунок, у якому фіксують суму нерозподілених загальних валових доходів за станом на кінець 1-го кварталу планового року з метою їх оподаткування. Складений розрахунок є підставою для введення організації до Реєстру неприбуткових організацій та установ.