ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 594
Скачиваний: 2
Неоподатковувані доходи бюджетних організацій:
— доходи від надання послуг, що відповідають їх функціональному призначенню, і від проведення господарських або виробничих операцій, передбачених чинним законодавством;
— пасивні доходи (доходи, отримані у вигляді відсотків, страхових виплат і відшкодувань тощо), крім орендної плати, яка виключена з їх складу;
— кошти або майно, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
— кошти або майно, які надходять неприбутковим організаціям, у разі ліквідації активів іншої неприбуткової організації.
Окреслюючи коло доходів, які не підлягають оподаткуванню податком на прибуток, потрібно звернути увагу на операції, що проводять з необоротними активами:
1) перерозподіл майна між державними установами та організаціями за згодою власника. Такі операції не приносять доходу організації, яка передає його іншій, незважаючи на дооцінку його вартості до справедливої. Операція з передачі майна іншій організації є простим його вилученням власником, а можлива сума дооцінки майна до рівня справедливої вартості не оподатковується, оскільки відсутні об'єкт і база оподаткування;
2) продаж майна державними установами:
— доходи, отримані від продажу державного майна за згодою його власника, у повному обсязі перераховують до бюджету того рівня, за рахунок коштів якого воно було створене;
- прибутки, отримані від продажу майна, створеного за рахунок коштів спеціального фонду, підлягають оподаткуванню податком на прибуток за базовою ставкою. Доходи, отримані від продажу майна, оподатковують податком на додану вартість;
— доходи, отримані державними організаціями від надання в оренду необоротних активів, оподатковуються у встановленому порядку;
3) прибутки, отримані від продажу матеріальних цінностей (майна), придбаного за рахунок загального фонду, підлягають оподаткуванню податком на прибуток, тобто після сплати з отриманого доходу податку на додану вартість з отриманої суми сплачується податок на прибуток за базовою ставкою.
Від обкладання податком на додану вартість звільняють операції з надання благодійної допомоги, а саме — безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) з метою їх безпосереднього використання у доброчинних цілях, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) одержувачам (суб'єктам) благодійної допомоги. Одержувач благодійної допомоги податок на додану вартість з отриманих засобів не сплачує, оскільки відсутні об'єкт і база оподаткування.
Від податку на додану вартість також звільнені такі господарські операції бюджетних організацій: науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету; розробки, виконувані установами освіти, та інші науково-дослідні й проектно-конструкторські роботи; послуги установ культури і мистецтва, театрально-видовищні, спортивні, культурно-освітні, розважальні заходи, крім відеопоказу; послуги у сфері освіти, пов'язані з навчально-виробничим процесом, курси, гуртки, секції, студії або уроки, що оплачують безпосередньо учні; послуги з догляду за хворими і громадянами похилого віку та ін.
Державні організації є платниками податку за рухоме майно, плати за землю, комунального податку.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин державні організації та установи сплачують у загальноприйнятому порядку.
Державні організації та установи є платниками плати за землю. Однак більшість з них, а саме вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту та інші заклади, установи й організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету, звільнені від сплати земельного податку.
Якщо бюджетні організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні підприємства, що працюють на комерційних засадах або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, то податок за земельні ділянки, зайняті підприємствами, що працюють на комерційних засадах, або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.
Державні організації та установи звільняються від сплати комунального податку.
Державні організації та установи є платниками зборів до державних цільових фондів (збори на обов'язкове державне пенсійне страхування; загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття).
4.2. Прибуток державних підприємств
Прибуток
є важливим показником ефективності
виробничо-господарської діяльності, а
також джерелом формування централізованих
і децентралізованих фінансових
ресурсів.
Отриманий підприємством
прибуток може бути використаний для
задоволення різноманітних потреб.
По-перше, він спрямовується на формування
фінансових ресурсів держави, фінансування
бюджетних видатків. Це досягається
вилученням у підприємств частини
прибутку в державний бюджет. По-друге,
прибуток є джерелом формування фінансових
ресурсів самих підприємств і
використовується ними для забезпечення
господарської діяльності.
Отже,
отриманий підприємством прибуток є
об'єктом розподілу. У розподілі прибутку
можна виділити два етапи. Перший етап
- це розподіл загального прибутку. На
цьому етапі учасниками розподілу є
держава й підприємство. У результаті
розподілу кожний з учасників одержує
свою частку прибутку. Пропорція розподілу
прибутку між державою і підприємствами
має важливе значення для забезпечення
державних потреб і потреб підприємств.
Це одне з принципових питань реалізації
фінансової політики держави, від
правильного вирішення якого залежить
розвиток економіки в цілому.
Пропорції
розподілу прибутку між державою
(бюджетом) і підприємством складаються
під впливом кількох, чинників. Істотне
значення при цьому має податкова політика
держави щодо суб'єктів господарювання.
Ця політика реалізується в сумі податків,
що сплачуються за рахунок прибутку, у
визначенні об'єктів оподаткування,
ставках оподаткування, у порядку надання
податкових пільг.
Другий етап -
це розподіл і використання прибутку,
що залишився в розпорядженні підприємств
після здійснення платежів до бюджету.
На цьому етапі можуть створюватися за
рахунок прибутку цільові фонди для
фінансування відповідних витрат.
Прибуток,
що залишався в розпорядженні підприємства,
не дорівнював чистому прибутку. Чинні
нормативні акти визначали, що за рахунок
прибутку підприємства повинні були
сплачувати штрафи в таких випадках:
за
порушення господарських договорів із
суб'єктами господарювання;
за
несвоєчасне подання в податкову
адміністрацію необхідних розрахунків;
за
затримку перерахування коштів до бюджету
і державних цільових фондів;
за
приховування прибутку від оподаткування,
заниження інших податків;
за
недотримання встановлених лімітів
забору води або використання води без
укладання відповідної угоди (це стосується
використання води з державних
водогосподарських систем);
за
прострочені банківські позички;
за
невиконання квоти зі створення робочих
місць для інвалідів;
за інші
порушення.
З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).