Файл: Документ Microsoft Office Word (3).docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 26.11.2019

Просмотров: 594

Скачиваний: 2

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Неоподатковувані доходи бюджетних організацій:

доходи від надання послуг, що відповідають їх функціональному призначенню, і від проведення господарських або виробничих операцій, передбачених чинним законодавством;

пасивні доходи (доходи, отримані у вигляді відсотків, страхових виплат і відшкодувань тощо), крім орендної плати, яка виключена з їх складу;

кошти або майно, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

кошти або майно, які надходять неприбутковим організаціям, у разі ліквідації активів іншої неприбуткової організації.

Окреслюючи коло доходів, які не підлягають оподаткуванню податком на прибуток, потрібно звернути увагу на операції, що проводять з необоротними активами:

1) перерозподіл майна між державними установами та організаціями за згодою власника. Такі операції не приносять доходу організації, яка передає його іншій, незважаючи на дооцінку його вартості до справедливої. Операція з передачі майна іншій організації є простим його вилученням власником, а можлива сума дооцінки майна до рівня справедливої вартості не оподатковується, оскільки відсутні об'єкт і база оподаткування;

2) продаж майна державними установами:

доходи, отримані від продажу державного майна за згодою його власника, у повному обсязі перераховують до бюджету того рівня, за рахунок коштів якого воно було створене;

- прибутки, отримані від продажу майна, створеного за рахунок коштів спеціального фонду, підлягають оподаткуванню податком на прибуток за базовою ставкою. Доходи, отримані від продажу майна, оподатковують податком на додану вартість;

доходи, отримані державними організаціями від надання в оренду необоротних активів, оподатковуються у встановленому порядку;

3) прибутки, отримані від продажу матеріальних цінностей (майна), придбаного за рахунок загального фонду, підлягають оподаткуванню податком на прибуток, тобто після сплати з отриманого доходу податку на додану вартість з отриманої суми сплачується податок на прибуток за базовою ставкою.

Від обкладання податком на додану вартість звільняють операції з надання благодійної допомоги, а саме — безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) з метою їх безпосереднього використання у доброчинних цілях, а також операції з безоплатної передачі таких товарів (робіт, послуг) одержувачам (суб'єктам) благодійної допомоги. Одержувач благодійної допомоги податок на додану вартість з отриманих засобів не сплачує, оскільки відсутні об'єкт і база оподаткування.

Від податку на додану вартість також звільнені такі господарські операції бюджетних організацій: науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, що проводяться за рахунок державного бюджету; розробки, виконувані установами освіти, та інші науково-дослідні й проектно-конструкторські роботи; послуги установ культури і мистецтва, театрально-видовищні, спортивні, культурно-освітні, розважальні заходи, крім відеопоказу; послуги у сфері освіти, пов'язані з навчально-виробничим процесом, курси, гуртки, секції, студії або уроки, що оплачують безпосередньо учні; послуги з догляду за хворими і громадянами похилого віку та ін.


Державні організації є платниками податку за рухоме майно, плати за землю, комунального податку.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин державні організації та установи сплачують у загальноприйнятому порядку.

Державні організації та установи є платниками плати за землю. Однак більшість з них, а саме вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту та інші заклади, установи й організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету, звільнені від сплати земельного податку.

Якщо бюджетні організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні підприємства, що працюють на комерційних засадах або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, то податок за земельні ділянки, зайняті підприємствами, що працюють на комерційних засадах, або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах.

Державні організації та установи звільняються від сплати комунального податку.

Державні організації та установи є платниками зборів до державних цільових фондів (збори на обов'язкове державне пенсійне страхування; загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття).


4.2. Прибуток державних підприємств


Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат
.



Прибуток, що залишався в розпорядженні підприємства, не дорівнював чистому прибутку. Чинні нормативні акти визначали, що за рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

за прострочені банківські позички;

за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

за інші порушення.


З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).