ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.11.2019
Просмотров: 3876
Скачиваний: 2
ДОНБАСЬКИЙ ІНСТИТУТ ТЕХНІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
МІЖНАРОДНОГО НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
імені академіка Юрія Бугая
ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА
конспект лекцій
ЗАТВЕРЖДЕНО
на засіданні Вченої
ради ДІТМ МНТУ
Протокол N___8___
Від 10.04 2009р
м. Краматорськ- 2009
Тема 1. Предмет теорії держави і права
1.Предмет теорії держави і права
2. Теорія держави і права в системі суспільних наук
3. Роль і місце теорії держави і права в системі юридичних наук
4. Функції теорії держави і права
5. Теорія держави і права як навчальна дисципліна
6. Методологія теоріі держави і права
1.1 Предмет теорії держави і права
Наука — одна з найважливіших сфер людської діяльності, спря-мована на пізнання навколишнього світу і виявлення основних зако-номірностей його розвитку. Кожна наука вивчає певну сферу, яка складає її об’єкт. Об’єкт науки виражає реальність досліджуваних явищ у цілому, а предмет науки виражає межі, в яких вивчається той чи інший об’єкт.
Юридична наука складається з багатьох напрямів наукового дослі-дження, має свій специфічний об’єкт, який притаманний усім юридичним наукам, в тому числі теорії держави і права. Він виокремлює всю юридичну науку серед інших — як суспільних, так і технічних. Цим об’єктом є вся сфера державно-правового життя суспільства.
У системі юридичних наук особливе місце належить теорії держави і права. Об’єкт пізнання теорії держави і права збігається з об’єктом юридичної науки в цілому, але від інших юридичних наук теорія держави і права відрізняється своїм предметом, тобто сферою, в межах якої ця наука вивчає всю державно-правову надбудову сус-пільства.
Держава і право вивчаються також такими гуманітарними науками, як філософія, політологія, соціологія, соціальна психологія тощо.Але тільки теорія держави і права вивчає ці явища як окремий, самостійний предмет, відокремлює державу і право від інших соціальних явищ та досліджує їх внутрішні закономірності, вплив державно-правових явищ на всі сфери суспільного буття і як відбувається зворотний вплив. Але водночас держава і право не можуть не розглядатися в тісному зв’язку з економікою, політикою, мораллю, культурою тощо
Теорія держави і права — це система узагальнених знань про ос-новні, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права, їх сутність та соціальне призначення.
Метою теорії держави і права як науки є одержання, оновлення та поглиблення узагальнених, достовірних знань про державу і право, а також виявлення глибинних зв’язків між державно-правовими та ін-шими суспільними явищами. Отже, предметом теорії держави і права є складна і багатоаспектна державно-правова дійсність, загальні та специфічні об’єктивні закономірності її розвитку.
Теорія держави і права виступає провідною правознавчою наукою, що визначає теоретичні основи інших юридичних наук. Щодо них теорія держави і права виступає як узагальнююча, синтезуюча наука, що має основоположне значення.
Предмет теорії держави і права є єдиним, адже держава і право не-від’ємні, взаємопов’язані соціальні інститути. Теорія держави і права розглядає державу в її правовому оформленні та право в його державному забезпеченні, гарантуванні.
1.2. Теорія держави і права в системі суспільних наук
У центрі уваги багатьох гуманітарних наук — питання про державу і право. Але кожна з цих наук вивчає державу і право лише в межах свого об’єкта.Філософія — основоположна наука про загальні закономірності розвитку суспільства і природи. Вона науково обґрунтовує суспільне буття в цілому; вивчає найзагальніші закономірності суспільного розвитку, включаючи й ті, що мають відношення до держави і права; досліджує місце і роль держави і права в розвитку суспільства в цілому, виступаючи теоретичним підґрунтям для юридичної науки. На межі філософії та юридичної науки розвивається філософія права.
Соціологія — наука про суспільство як цілісну систему, про суспільні інститути, процеси і групи, вивчає проблеми управління суспільними процесами. Безперечно, держава і право є суспільствознавчими категоріями, проте соціологія суттєво відрізняється від них, залишаючи поза увагою юридичні аспекти функціонування держави і права, робить основний акцент на суто соціологічні питання.
Політологія — наука, яка вивчає політику, політичну систему та її складові: політичні інститути, політичні відносини, політичні процеси і політичну діяльність. Держава і право невіддільні від політики, від влади. Державна влада є найвищою формою політичної влади. Але політологія також абстрагується від вивчення юридичних питань, залишаючи у сфері свого інтересу лише суто політичні.
Історія вивчає різні типи цивілізацій, етапи суспільного розвитку, зміну суспільно-економічних формацій, конкретні форми держав у різних народів на певних етапах розвитку, правові пам’ятки. Але історія не робить узагальнюючих висновків щодо державно-правових явищ з погляду їх юридичної сутності.
Економічна теорія вивчає економічні відносини між людьми, від-носини виробництва, обміну і розподілу. При цьому не можна обійти роль держави і права в цих процесах, адже нормальне функціонування економіки залежить від ефективності правового регулювання в цій сфері. З другого боку, тип держави і права багато в чому залежить від рівня розвитку економіки, яка є основою життєдіяльності суспільства. Але ця наука також не торкається їх юридичних аспектів.
Соціальна психологія вивчає методи впливу на поведінку людей, її надбання є цінними для поглиблення знань правової свідомості, правового регулювання. Ця наука теж не торкається специфічних юридичних аспектів функціонування держави і права.
Таким чином, усі суспільні науки так чи інакше під своїм кутом зору вивчають державу і право. Але тільки теорії держави і права притаманні ці суспільні явища як самостійний (і самодостатній) предмет дослідження. Проте при їх вивченні теорія держави і права враховує прогресивні надбання інших суспільних наук, використовує їх для повнішого і глибшого розуміння державно-правової дійсності.
1.3. Роль і місце теорії держави і права в системі юридичних наук
Юридична наука є складним і комплексним утворенням, що включає різні галузі знань про державу і право. Систему юридичних наук можна поділити на такі групи: історико-теоретичні, галузеві, прикладні, міжгалузеві й науки міжнародного та зарубіжного права.
Історико-теоретичні науки, до яких належать сама теорія держави і права, загальна історія держави і права, історія держави і права України, римське право, історія політичних і правових вчень, тісно пов’язані з теорією держави і права. Але теорія держави і права, на відміну від цих наук, розкриває не окремі, притаманні певним державам на певних етапах розвитку, а саме загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ, досліджує й узагальнює всі існуючі концепції і теорії держави і права.
Галузеві науки (науки конституційного, адміністративного, циві-льного, сімейного, трудового, кримінального права та ін.) відображають окрему сторону державно-правової дійсності в межах певної сфери суспільних відносин, в межах певного предмета правового регулювання. Щодо цих наук теорія держави і права виступає як узагальнююча, синтезуюча наука, яка відіграє методологічну роль. Без її висновків, вироблених нею наукових категорій, методів дослідження галузеві науки обійтися не можуть.
Прикладні науки (криміналістика, судова медицина, правова ста-тистика, юридична психологія, судова психіатрія, судово-бухгалтерська експертиза) менше пов’язані з теорією держави і права. Ці науки ближчі до природничих та технічних, з якими вони безпосередньо межують (наприклад, судова медицина — з медициною, криміналістика — з технічними науками). Знання цих наук сприяє вирішенню певних питань, що постають перед юридичною практикою.
Міжгалузеві науки виникли в результаті поєднання знань окремих галузевих наук (наприклад, наука господарського права є міжгалузевою наукою, бо поєднує науки цивільного та адміністративного права).
Науки, що вивчають міжнародне право (міжнародне приватне право, міжнародне публічне право, право міжнародних договорів, право міжнародних організацій, дипломатичне і консульське право, право міжнародної безпеки, міжнародне економічне право, міжнародні права людини, міжнародне морське право, міжнародне повітряне право, міжнародне космічне право, міжнародне право охорони навколишнього середовища) та зарубіжні держави і право.
Теорія держави і права посідає фундаментальне місце в системі юридичних наук. На відміну від інших юридичних наук, вивчає державу і право в їх найбільш узагальненому вигляді, досліджує загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права як єдиних і цілісних систем. Вона розробляє такі основоположні для юридичної науки питання, як сутність, тип, форми, функції, структура і механізм дії держави і права, правова система, які виступають теоретичним підґрунтям для правознавства в цілому. Наука, яку ми розглядаємо, є загальною теорією держави і права. Вона розробляє і формулює основні теоретичні поняття і категорії юриспруденції, якими користуються всі юридичні науки, кожна з яких щодо свого предмета також розробляє теорію, що притаманна лише їй, розповсюджується лише на коло тих питань, які вона вивчає. Теорія держави і права щодо інших юридичних наук виступає як загальна теорія для юриспруденції в цілому. Саме цим визначається її провідна роль, її пріоритетне місце в юридичній науці.
Специфічною особливістю теорії держави і права є вивчення держави і права, державно-правових явищ в їх органічній єдності і взаємній опосередкованості. Теорія держави і права є єдиною цілісною наукою, яка вивчає державу і право, державно-правові явища в їх взаємозв’язках та взаємодії, що відображає нерозривність держави і права в реальному житті.
Теорія держави і права є проблемною і плюралістичною наукою. Різноманітні погляди вчених виникають у зв’язку з їх розбіжністю на одні й ті самі явища, і це цілком закономірно. Теорія держави і права постійно поповнюється новими ідеями і розвивається в різних напрямах. У міру накопичення знань про державно-правові явища змістовно збагачується предмет теорії держави і права.
1.4. Функції теорії держави і права
Кожна наука виконує певні пізнавальні функції. Функції теорії держави і права - це основні напрями її пізнавального впливу, в яких розкриваються її суть, зміст, соціальне, наукове і навчальне призначення. Функції теорії держави і права так само, як і інших наук, визначаються насамперед особливостями її предмета.
Онтологічна функція - перша і відправна. Онтологія - філософське вчення про буття (від грецьк. оу (оутоО - суще), в якому досліджуються основи і принципи буття, його структура, закономірності. Виконуючи онтологічну функцію, теорія держави і права відповідає на запитання, що являють собою держава і право, як і чому вони виникли, яке їхнє майбутнє тощо. Пізнання глибинної сутності державно-правових явищ відбувається в межах цієї функції.
Гносеологічна функція. Гносеологія (від грецьк. ушоіС— знання, пізнання) - теорія пізнання, наука про пізнання. Ця функція націлена на вивчення його природи. Теорія держави і права розробляє теоретичні прийоми наукового пізнання державно-правових явищ, які допомагають досягти оптимального результату. З розвитком юридичної науки пов’язана евристична функція теорії держави і права. Евристика - мистецтво знаходження істини, мистецтво нових відкриттів (від грецьк. єоргаат— знаходжу, відкриваю). Теорія держави і права відкриває нові закономірності розвитку держави і права. Найважливішою евристичною проблемою теорії держави і права є вирішення тих питань, які постають перед юридичною наукою у процесі розвитку суспільства.
Як фундаментальна наука теорія держави і права виконує щодо галузевих і спеціальних юридичних дисциплін методологічну функцію. Теорія держави і права розробляє такі способи, підходи і прийоми наукового дослідження, які використовуються не лише нею самою, але й іншими юридичними науками - галузевими і спеціальними.
Теорія держави і права виконує політичну функцію, яка визначається насамперед тим, що об’єктом теоретичного відображення є політичні явища - держава і право. Теорія держави і права покликана формувати наукові основи як внутрішньої, так і зовнішньої державної політики, забезпечувати науковість державного управління.
Тісно пов’язана з політичною функцією ідеологічна. Вона відображає світоглядну сторону науки. Ця функція закономірно виходить із самої природи теоретичного мислення, яке в системі юридичної науки виробляє нові духовні цінності, нові ідеї, наприклад ідею правової держави, пріоритету прав людини, демократії.
Практично-організаторська (практично-прикладна) функція. Грецька етимологія терміна “органон” - “знаряддя”, “інструмент” -недвозначно примушує розглядати теорію держави і права як своєрідний інструмент перетворення, реформування реальних процесів і явищ державно-правового життя. На основі розроблених цією наукою теоретичних положень здійснюються реальні суспільні перетворення (теорії соціально-правової держави, громадянського суспільства).
Прогностична функція теорії держави і права (від грецьк. ярдууШоїС- прогноз, передбачення, засноване на певних даних) виявляється у висуненні гіпотез про майбутній розвиток держави і права.
Теорії держави і права властива системотворча функція. Саме теорія держави і права об’єднує всю юридичну науку в чітку злагоджену систему, визначає її єдність. Властивість системності в юридичній науці обумовлюється системним характером предмета пізнання цієї науки- держави і права. Тісно пов’язана із системотворчою функцією теорії держави і права комунікативна функція, яка дозволяє їй забезпечувати зв’язок з іншими юридичними науками, а також із суспільними та технічними науками, їх інтеграцію і системність.
Навчальна функція теорії держави і права полягає в тому, що ця наука є першоосновою в опануванні всіх інших юридичних наук, це ключ до юридичних знань.
Теорія держави і права виконує аксіологічну функцію (аксіологія — наука про цінності), вивчаючи державу і право як певні суспільні цінності, надбання людської цивілізації.
Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право передбачає найтісніший зв’язок всіх функцій між собою. Функції теорії держави і права взаємозв’язані й доповнюють одна одну. Лише взяті в єдності, в системі вони дають повне уявлення про призначення теорії держави і права.