Файл: Тема 6. Управління поточним функціонуванням операційної системи.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 234
Скачиваний: 1
Тема 6
Управління поточним функціонуванням операційної системи
1. Оперативне управління у виробничих системах
2. Управління матеріально-технічним забезпеченням та збутом
3. Управління матеріально-технічними запасами
1. Оперативне управління у виробничих системах
Основний зміст оперативного управління виробництвом полягає в конкретизації плану випуску продукції в часі і просторі, безперервному контролі і регулюванні його виконання.
У системі оперативного керування виділяють кілька фаз:
1. планування
2. облік
3. контроль
4. аналіз
5. регулювання
1. Під час планування для кожного підрозділу підприємства уточнюють обсяг і номенклатуру продукції, яку потрібно випустити в заданий період. Головна задача оперативного плану полягає у забезпеченні чіткої, погодженої роботи усіх підрозділів підприємства.
Для цього у процесі ОП показники тактичного плану (виробничої програми) деталізуються в просторі (по виробництвах, цехах, робочих місцях) і в часі (установлюються завдання на декаду, добу, зміну, годину). Плани доводяться до безпосередніх виконавців, і організується їх виконання.
2. Для повного і достовірного відображення ходу виконання робіт організують оперативний облік. Він забезпечує своєчасне, повне та достовірне відображення ходу виконання робіт та операцій, руху напівфабрикатів, деталей та виробів кожним виробничим підрозділом підприємства. Дані обліку піддаються ретельному контролю та аналізу.
3. Задача контролю полягає у порівнянні фактичних параметрів щодо технології та продукції, даних про хід виробничого процесу із нормативними величинами.
4. Оперативний аналіз має забезпечити своєчасність оцінки. Об'єктами аналізу можуть бути робота устаткування, робітників, стан запасів та ін. У результаті аналізу виявляють причини відхилення від запланованого ходу виробництва і пропонують різні заходи щодо ліквідації цих причин.
5. Завершальним етапом оперативного керування є регулювання ходу виробничого процесу. Така необхідність викликана усілякими випадковими відхиленнями від плану або внесенням коректувань у первісний план.
Диспетчеризація – це система безперервного контролю й оперативного регулювання ходу виробництва з метою забезпечення виконання плану відповідно до розробленого календарного графіка.
Головна функція диспетчеризації – постійний контроль за відхиленнями та ліквідація їх наслідків.
Диспетчеризація здійснюється за допомогою спеціальних засобів зв'язку і сигналізації, промислового телебачення, світлових табло, автоматики, обчислювальних засобів і т.д.
На типовому підприємстві виготовлення виробів, розпочинається в одному кінці виробничої лінії через послідовний ряд технологічних операцій і закінчується обробкою виробів на іншому кінці виробничого ланцюжка. На таких підприємствах часто використовується система потокового виробництва з "виштовхуванням" виробу, запущеного у виробництво. По завершенню оброблення на одній дільниці виріб "виштовхується" на наступну незалежно від того, чи готова вона прийняти цей виріб на оброблення.
Багато підприємств надають перевагу іншій системі виробництва з "витягуванням" оброблюваних виробів, яке передбачає більш чітку координацію роботи виробничих дільниць. У цьому випадку оброблювані вироби послідовно "витягують" із попередньої ділянки в міру необхідності.
Обидві системи широко застосовуються на різних підприємствах та в різних типах економіки (ринковій, централізованій).
Виштовхувальна система планування – це система, що ґрунтується на принципі виштовхування напівфабрикату на всьому шляху виготовлення виробу (рис. 1).
Р
ис.
1. Схема виштовхувальної системи
планування
Із схеми видно, що при даній структурі процесом централізованого планування охоплено кожний цех: цех отримує конкретні місячні завдання і звітує про їх виконання перед центральними органами планування. Готову продукцію цех передає на міжцеховий склад. При такому плануванні і цех, і центральні органи планування цікавить лише виконання строків та обсягів планового завдання. Кожний окремий цех при цьому існує ніби ізольовано. Його не цікавить, що буде з продукцією, яку він відправляє на проміжний склад, чи є там залишки продукції від попереднього місяця, чи проміжний склад порожній.
Система планування, що базується на принципі витягування готового напівфабрикату (рис. 2) з попередньої операції на наступну протягом усього часу виготовлення аж до готового продукту, передбачає розрахунок та створення на його основі величин оборотних заділів на всіх робочих місцях. Значення цих заділів визначається середньою потребою в конкретних виробах, що виготовляються даним підприємством, на короткий відрізок часу — від одного до трьох місяців.
Рис. 2. Витягувальна система планування
Система виштовхувального виду в основному орієнтована на відносно постійний попит протягом досить тривалого проміжку часу (річний період).
Витягувальна система орієнтована на роботу зі змінним відповідно до попиту ритмом виготовлення виробів. Тут плановими періодами для визначення величин середніх оборотних заділів є періоди від одного до трьох місяців. А оперативне управління в цій системі використовує значно менші планові періоди, аж до зміни, тому значення середньо розрахункових ритмів у цих системах перемінні.
2. Управління матеріально-технічним забезпеченням та збутом
Матеріально-технічне забезпечення та збут – функції операційного менеджменту. Забезпечення виробництва – це початкова ланка виробничого процесу, а збут – завершальна.
Матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) – це процес постачання на склади підприємства чи відразу на робочі місця, відповідно до виробничих планів, необхідних матеріально-технічних ресурсів.
Основна задача МТЗ – своєчасне, безперебійне та комплектне забезпечення виробництва усіма необхідними матеріальними ресурсами.
Розрізняют дві основні форми організації МТЗ – транзитну та складську.
При транзитній формі постачання сировина або ресурси надходять на підприємство від добувних, збагачуючих або виробляючих підприємств. Таке постачання доцільне, якщо підприємство потребує сировини на певний проміжок часу у кількості, що дорівнює або більше транзитної норми.
Складська форма постачання передбачає, що необхідна кількість ресурсів надходить із баз або складів постачально-збутових організацій. Доцільна при постачанні матеріалів, що використовуються у невеликих кількостях.
Основні функції МТЗ:
Маркетингові дослідження ринків постачальників за конкретними видами ресурсів.
Планування потреби фірми в матеріальних ресурсах.
Визначення обґрунтованих норм запасу матеріально-технічних ресурсів та доведення цих норм до працівників складів,
Регулювання рівнів запасів та контроль за їх станом
Розроблення організаційно-технічний заходів з економії матеріальних ресурсів, зниження норм і нормативів витрат ресурсів
Оперативний облік надходження ресурсів, контроль за їх витратами цехами та службами
Аналіз ефективності використання ресурсів та стимулювання поліпшення їх використання
Суть збутової діяльності – організація процесу просування готової продукції на ринок та організація товарного обміну з метою отримання підприємницького прибутку.
Збутова діяльність передбачає:
орієнтацію виробництва на ринок
роботу з покупцем
отримання інформації про ринок
представництво підприємства для споживачів
організацію ефективних каналів розподілу та просування товарів.
Зміст функцій збутової діяльності включає три напрямки:
1. планування (прогнозування) – вивчення зовнішніх та внутрішніх умов, визначення цілей, розроблення прогнозів, планов постачання готових товарів, вибір каналів розповсюдження товару, планування додаткових послуг, складення кошторисів тощо
2. організація – збір інформації щодо попиту, укладення контрактів, вибір форм та методів реалізації, тощо
3. контроль та координування – контроль за постачанням, дотримання договорів, своєчасність оплати розрахунків, предявлення претензій тощо.
3. Управління матеріально-технічними запасами
Запаси – це матеріальні цінності, які очікують виробничого або особистого споживання.
Ціль створення запасів – утворення визначеного буфера між послідовними постачаннями матеріалів і виключення необхідності безперервних постачань.
Існують різні підходи до класифікації запасів. Так, розрізняють три основних типи запасів:
1. запаси вихідних матеріалів, закуплених комплектуючих деталей і матеріалів, що витрачаються, для створення буфера між обсягом закупівель і обсягом їхнього споживання у виробництві.
2. запаси незавершеного виробництва, що створюють визначений буфер між послідовними виробничими операціями.
3. запаси готової продукції, що є буфером між продуктивністю операційної системи і швидкістю відвантаження або продажі продукції.
Класифікація за часом дозволяє виокремити різні кількісні рівні запасів:
1. Максимально бажаний запас – це рівень запасу, що економічно доцільний у даній системі управління запасами.
2. Пороговий рівень запасу – використовується для визначення моменту часу для видачі чергового запасу.
3. Поточний запас – відповідає рівню запасу у будь-який момент обліку. Може співпадати із максимальним, пороговим або гарантійним запасом.
4. Гарантійний запас (страховий) – призначений для безперервного постачання споживача у випадку непередбачених ситуацій.
Для управління запасами потрібно створити систему контролю. Для цього використовується метод «АВС-аналізу». В результаті усі запаси, в залежності від їх частки в загальній вартості товарних запасів, діляться на три групи.
У групу А входять ті матеріальні ресурси, на частку яких приходиться біля 70-80% загальної вартості запасів. Причому кількість назв таких запасів складає приблизно 15-20% усіх запасів.
У групу В входить біля 30% назв запасів, а у вартості вони займають 15-25%.
У групу С входять інші запаси. Це дешеві матеріали (десь 5% річного обсягу), але загальна кількість їх назв складає 55%.
Політика контролю, заснована на АВС-аналізі така:
-
По групі А обирають більш надійних постачальників.
-
Назви А частіше контролюють, ніж В і С. Вони розміщуються на більш надійних місцях на складі.
-
Прогноз потреби товарів групи А повинен бути більш ретельним.