Файл: lis_test_2012.pdf

85 

непрямі; 

умовно постійні; 

безпосередні; 

прямі; 

натуральні. 
 
 

252.

Витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, що 

включають до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів 

носять назву: 

спеціальні; 

постійні; 

комплексні; 

умовні; 

непрямі. 
 

253.

Під  сукупністю  економічно  однорідних  витрат,  що  мають 

однаковий економічний зміст, слід розуміти: 

економічні статті; 

економічні елементи; 

одноманітні статті; 

статті калькуляції; 

калькуляційні елементи. 
 

254.

До складу елемента "матеріальні витрати" не входять: 

відрядження; 

сировина і матеріали; 

оплата праці; 

пально-мастильні матеріали; 
 коренева плата; 

відрахування на соціальні заходи. 
 

255.

До складу елемента "витрати на оплату праці" не входять: 

оплата навчання персоналу; 

витрати на збут; 

оплата праці робітників; 

адміністративні витрати; 
 витрати на перепідготовку кадрів; 

відрахування на соціальні заходи. 
 

256.

До складу елемента "витрати на соціальні заходи" не відносяться: 

оплата витрат на охорону праці; 

пенсійне страхування; 

оплата праці адміністрації; 

відрахування на індивідуальне страхування персоналу; 

коренева плата. 
 

257.

Яка  з  класифікацій  групування  витрат  не  дозволяє  визначити 

собівартість одиниці товару в разі випуску кількох видів продукції: 

економічні елементи; 

86 

калькуляційні витрати; 

статті калькуляції; 

елементи витрат; 

прямі витрати. 
 
 
 

258.

Поширення практики заготівлі деревини сторонніми організаціями 

(приватні підприємці тощо) зумовлює суттєве збільшення ваги статті 

калькуляції: 

коренева плата; 

покупні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги 

виробничого характеру; 

зворотні відходи; 

витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції; 

основна заробітна плата. 
 

259.

До статті калькуляції "Паливо і енергія на технологічні цілі" не 

відносять витрати на:  

пально-мастильні матеріали під час здійснення лісозаготівельних робіт; 

пально-мастильні матеріали працівників лісової охорони; 

пально-мастильні матеріали для управлінського апарату підприємства; 

пально-мастильні матеріали пов’язані з транспортуванням деревини до 

споживача. 
 

260.

Стаття калькуляції "Зворотні відходи" передбачає:  

коригування величини сумарних витрат на скориговану суму вартості 

використаних відходів; 

збільшення вартості статті "сировина і матеріали" на величину вартості 

зворотних відходів; 

вираховування (зменшення) вартості зворотних відходів із загальної суми 

матеріальних витрат; 

зменшення відрахувань до усіх фондів на величину вартості "зворотні відходи". 
 

261.

До статті калькуляції "Витрати, пов’язані з підготовкою та 

освоєнням виробництва продукції" належать витрати пов’язані з: 

будівництвом лісових доріг; 

освоєнням нових виробництв; 

проведенням рубок догляду; 

підготовчими роботами до лісозаготівель. 
 

262.

До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію 

устаткування" не відносять: 

витрати для проведення поточного ремонту; 

оплату праці трактористів-машиністів; 

послуги лісовозного транспорту на вивезення деревини; 

будівництво лісовозних доріг. 
 

263.

До статті калькуляції "загальновиробничі витрати" не відносять: 

витрати на утримання та експлуатацію устаткування структурних підрозділів; 

87 

виробничі накладні витрати на організацію виробництва; 

заробітна плата обслуговуючого персоналу адміністрації підприємств; 

витрати на пожежну і сторожову охорону. 

264.

До статті калькуляції "адміністративні витрати" відносять: 

витрати на службові відрядження апарату управління; 

витрати на утримання основних засобів загальногосподарського використання; 

витрати на зв'язок; 

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків. 

265.

До статті калькуляції "витрати на збут" відносять: 

трелювання деревини в межах лісосіки; 

витрати на зв’язок; 

витрати на доставку продукції до споживача; 

витрати на рекламу та дослідження ринку; 

витрати на оплату праці персоналу підприємства. 

266.

Види собівартості: 

технологічна; 

адміністративна; 

виробнича; 

постійна; 

повна; 

змінна. 

267.

Технологічна собівартість включає: 

обов’язкові витрати для виготовлення продукції; 

мінімально необхідні витрати для виготовлення продукції; 

оптимальні витрати для виготовлення необхідної кількості продукції; 

раціональні витрати на виготовлення одиниці продукції; 
 максимальні витрати на одиницю виготовлення продукції. 

268.

Виробничу собівартість знаходять шляхом: 

додавання до технологічної собівартості загальновиробничих витрат; 

додавання до технологічної собівартості адміністративних витрат; 

додавання до технологічної собівартості позавиробничих витрат; 

додавання до технологічної собівартості непрямих витрат; 

віднімання від адміністративної собівартості повних витрат. 

269.

Повну собівартість знаходять шляхом: 

додавання до технологічної собівартості виробничих витрат; 

додавання до виробничої собівартості адміністративних витрат та витрат на 

збут; 

додавання до технологічної собівартості виробничої собівартості; 

додавання до виробничої собівартості загальновиробничих витрат; 

додавання до виробничої собівартості технологічних і адміністративних витрат. 

270.

Ціна – це: 

88 

економічний вимір витрачених на виробництво продукції економічних 

ресурсів; 

вартість виготовленої продукції без ПДВ; 

натуральний вираз продукції, яка підлягає реалізації; 

грошовий вираз вартості продукції з ПДВ; 

грошовий вираз вартості виготовленої продукції. 

271.

Функції ціни – це: 

обігова; 

планово-облікова; 

директивна; 

відновна; 

стимулювальна; 

розподільна. 
 

272.

Процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, 

визначення їх рівня, співвідношення та структури носить назву: 

методика формування ціни; 

ціноформування; 

ціноутворення; 

собівартості продукції; 

рентабельності. 
 

273.

Методи ціноутворення – це: 

встановлення ціни за рівнем середньогалузевого прибутку; 

середні витрати плюс прибуток; 

середні доходи плюс прибуток; 

розрахунок ціни на підставі цільового прибутку; 

визначення ціни на основні раціональної рентабельності; 

обрахунок ціни на підставі максимального прибутку. 

274.

Методи ціноутворення,  які отримали поширення в лісовому 

господарстві: 

встановлення ціни за рівнем середньогалузевого прибутку; 

середні витрати плюс прибуток; 

середні доходи плюс прибуток; 

розрахунок ціни на підставі цільового прибутку; 

визначення ціни за результатами проведення торгів; 

обрахунок ціни на підставі максимального прибутку; 

встановлення ціни на основі суб’єктивної цінності товару. 

275.

Залежно від рівня регулювання виділяють такі ціни: 

середні; 

фіксовані; 

вільні; 

франко; 

регламентовані; 

регульовані; 

мінімальні. 

89 

276.

У лісовому господарстві застосовують переважно ціни:

внутрішні; 

регульовані; 

вільні; 

обмежені; 

зафіксовані; 

експортні. 
 

277.

Вільна ціна – це: 

вартість товару, яка встановлена на основі домовленостей держави, продавця і 

покупця; 

вартість товару, яка є вільною від оподаткування; 

грошовий вираз товару, отриманий в процесі аукціонних торгів; 

грошовий вимір вартості товару, який визначається в процесі домовленостей 

між продавцем і покупцем; 

вартість товару, приведена до вартості товарів на світових ринках. 
 

278.

Регульована ціна: 

формується за принципами вільного ціноутворення за умови їх державного 

регулювання шляхом обмеження рентабельності; 

формується за принципами вільного ціноутворення за умови їх державного 

регулювання шляхом обмеження собівартості продукції; 

формується за принципами вільного ціноутворення за умови їх державного 

регулювання шляхом обмеження прибутку; 

встановлюється державою на продукції (товари і послуги), які мають 

визначальне значення для життєдіяльності населення; 

формується за принципами вільного ціноутворення за умови їх державного 

регулювання шляхом обмеження чистого прибутку. 
  

279.

Фіксовані ціни: 

передбачають фіксацію рівня рентабельність під час визначення ціни на окремі 

товари і послуги; 

встановлюються на продукцію, які відпускається для населення, яке має 

сукупний дохід менше рівня прожиткового мінімуму; 

передбачають незмінність цін впродовж терміну дії меморандуму між 

державою і господарюючими суб’єктами; 

встановлюється товаровиробником з метою фіксації величини прибутку; 

встановлюються державою на продукції (товари, послуги), які мають 

визначальне значення для життєдіяльності населення. 

280.

У загальному вигляді ціна включає: 

усі види собівартості та нормований прибуток; 

повну собівартість та прибуток; 

повну собівартість, прибуток і податок на додану вартість; 

повну собівартість та рентабельність; 

виробничу собівартість, адміністративні витрати та рентабельність. 
  

281.

Ціна франко: 

визначає місце переходу відповідальності товару від виробника до споживача; 

встановлюється залежно від місця передачі товару та відповідальності за нього