Файл: Костюк.pdf

271

Підприємство – основна ланка народного господарства, самостій-

ний суб'єкт, який забезпечує планомірне виробництво більшості товарів 
і послуг, здійснює науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою 
привласнення прибутку.

Пільги – переваги, додаткові права, надані визначеним категоріям 

громадян чи окремим організаціям, підприємствам, регіонам. Найчастіше 
такі переваги мають форму повного чи часткового звільнення від сплати 
податків (податкові пільги) і від внесення інших обов'язкових платежів 
(наприклад, безплатний проїзд у суспільному транспорті), а також звіль-
нення від виконання загальних для всіх обов'язків чи форму додаткових 
виплат (підвищені стипендії, пенсії, посібники).

Повна зайнятість – надання суспільством усьому працездатному на-

селенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі 
якої здійснюється індивідуальне (у межах сім'ї), колективне (за участю 
фірм, компаній) та суспільне (за участю держави) відтворення робочої 
си ли і задоволення усіх потреб.

Податки – примусове вилучення (привласнення) державою частини 

необхідного та додаткового продукту з фізичних та юридичних осіб відпо-
відно до прийнятих законів з метою виконання державних функцій.

Податок на додану вартість (ПДВ)

 – 

податок, який накладають на 

різницю між вартістю товарів, проданих фірмою, і вартістю матеріалів і 
послуг, куплених фірмою в інших фірм.

Поділ праці – процес відокремлення різних видів людської діяльнос-

ті, що виявляється у спеціалізації працівника на виготовленні одного про-
дукту, окремих його деталей або на виконанні певної трудової операції.

Пожвавлення – зростання виробництва в обсягах, які були досягну ті 

перед кризою.

Політична економія – наука, яка вивчає виробничі відносини між 

людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різнома-
нітних товарів та послуг.

Попит – платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці мо-

жуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

Посткейнсіанство – один з етапів еволюції кейнсіанства, представ-

ники якого розглядають теорію Кейнса лише як елемент нової системи 
економічних поглядів поряд з поглядами представників інституціональ-
ного напряму (їхніх теорій ринку та ціноутворення), з деякими положен-
нями Маркса з проблем відтворення за капіталізму.

Право власності – санкціоноване державою законодавче закріп лення 

вольових відносин між людьми в правових законах, актах і нормах, які є 
формою вияву відносин економічної власності.

Праця – цілеспрямована, усвідомлена діяльність людей, у процесі 

якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулю-

272

ють і контролюють обмін речовин між людиною і природою і водночас 
зміню ють, вдосконалюють себе.

Предмет праці – речовина природи, на яку людина діє в процесі пра-

ці, піддаючи її обробленню.

Предмет економічної теорії: 1) система економічних відносин у про-

цесі діалектичної взаємодії з розвитком продуктивних сил в усіх сферах 
суспільного відтворення, а також пізнання законів та закономірностей 
та кої взаємодії, цілісність і взаємоорганізованість якої забезпечується су-
часним господарським механізмом; 2) відносини економічної власності і 
влади у взаємодії з розвитком продуктивних сил, притаманні їм закони і 
суперечності, економічна політика держави, а також закономірності цієї 
взаємодії, розвиток основних інститутів суспільства.

Прибуток (з якісного боку) – перетворена форма додаткового про-

дукту й додаткової вартості, яка виражає відносини між власниками 
засо бів виробництва і найманими працівниками з приводу його створен-
ня І привласнення.

Приватизація – перехід державної власності в руки окремої особи 

або сім'ї.

Приватне підприємство – вид підприємства, в якому суб'єктом є од на 

фізична особа, що несе повну відповідальність перед кредиторами і са-
мостійно управляє всіма стадіями виробничої та комерційної діяльності.

Принцип матеріалізму (щодо пізнання суспільного способу вироб-

ництва) – принцип, який передбачає необхідність з'ясування причин 
ви никнення й розвитку виробничих відносин, виокремлення в способі 
вироб ництва його первісних рушійних сил – продуктивних сил.

Природний рівень безробіття

 – 

такий рівень безробіття, за якого чин-

ники, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у 
рівновазі. За цього рівня безробіття темп інфляції не змінюється. Осно-
вними чинниками зниження природного рівня безробіття є поліпшення 
інформованості населення про вільні робочі місця, вдосконалення про-
фесійної підготовки з дефіцитних спеціальностей тощо.

Продуктивні сили – фактори (передусім людина), які забезпечують пере-

творення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріаль-
ні й духовні блага і визначають зростання продуктивності сус пільної праці.

Продуктивність праці – кількість продукції, виробленої за одиницю 

робочого часу.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг з певними цінами, які ви-

робники готові продати на ринку.

Проста праця – праця, яка не потребує відповідної освіти та кваліфі кації.
Протекціонізм – державна політика захисту внутрішнього рин-

ку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у 
проникнен ні на зовнішні ринки.

273

Процес інтернаціоналізації грошових відносин – побудова цілісної 

інтернаціональної системи грошових відносин на основі перетворення 
світових грошей на матеріального носія інтернаціональної вартості і про-
цесу інтернаціоналізації товарно-грошових відносин.

Раціональна зайнятість – зайнятість, яка має місце в суспільстві з 

урахуванням доцільності перерозподілу і використання трудових ресур-
сів, їх статево-вікової та освітньої структури.

Реальна заробітна плата – кількість споживчих вартостей (товарів і 

послуг), які працівник може придбати за свій грошовий заробіток за пев-
ного рівня цін після сплати податків.

Ревальвація (з лат. – оцінка) – підвищення обмін ного курсу грошової 

одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої країни.

Рента – дохід осіб, що забезпечують національну економіку зе-

мельними ресурсами.

Реструктуризація підприємств – довготермінові сутнісно-якісні змі ни 

структури елементів цілісної економічної системи (техніко-економічних, 
організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності, 
форм та методів управління) на мікрорівні та їх організаційно-правових 
форм з метою підвищення ефективності праці та конкурентоспромож-
ності.

Речовий зміст способу виробництва – процес розвитку продуктив них 

сил, які виражають процес праці, ставлення людини до природи, техніко-
економічні зв'язки і відносини між людьми.

Ринкова економіка (ринкове господарство) – тип економіки, зас-

нований на приватній власності, в якому відбувається вільна гра ринко-
вих сил.

Ринок засобів виробництва, або ринок капіталу (за термінологією 

економікс), – сукупність економічних відносин між різними суб'єктами 
підприємницької діяльності з приводу організації купівлі-продажу засо-
бів і предметів праці та їх використання.

Ринок золота – сукупність економічних відносин з приводу організа-

ції та купівлі-продажу золота.

Ринок інтелектуальної власності – підсистема економічних відно-

син між різними господарюючими суб'єктами з приводу організації, 
вико 

ристання і купівлі-продажу патентів, ліцензій та інших об'єктів 

інтелекту альної  власності.

Ринок послуг – сукупність економічних відносин між виробниками і 

споживачами із приводу організації, надання та купівлі-продажу послуг.

Ринок предметів споживання – підсистема економічних відносин 

між економічними суб'єктами (передусім, продавцями і покупцями) з 
при воду організації, використання і купівлі-продажу товарів тривалого 

274

корис 

тування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки, 

пральних машин тощо) та поточного споживання.

Ринок робочої сили – сукупність економічних відносин з приводу ор-

ганізації, купівлі-продажу робочої сили та її використання між зайняти-
ми і незайнятими найманими працівниками, з одного боку, підприємця-
ми і біржами праці (державними і приватними) – з іншого.

Робоча сила – сукупність фізичних, розумових і організаторських 

властивостей людини, набутих знань і досвіду, які вона застосовує в про-
цесі виробництва для створення необхідного і додаткового продукту.

Роздержавлення – процес переходу державної власності в інші не-

державні форми: приватну, кооперативну, акціонерну та ін.

Світова організація торгівлі (СОТ) – організація, заснована в 1994 р. 

Генеральною угодою з тарифів і торгівлі з метою забезпечення вільного 
доступу до напівзакритих ринків країн-учасниць.

Світове господарство – сукупність національних господарств та еко-

номічних взаємозв'язків між ними, або сукупність економічних відно син, 
які функціонують на національному та міжнародному рівнях і підпо-
рядковуються дії відповідних законів.

Світовий ринок – сукупність сучасних національних ринків окремих 

країн у їх взаємодії, пов'язаних міжнародними економічними відносина-
ми та наднаціональним регулюванням.

Синдикат – об'єднання низки підпри ємств однієї галузі промисло-

вості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але 
втрачають власність на вироблений продукт, а отже, зберігають виробни-
чу, але втрачають комерційну самостійність.

Синтез (з грец. – складання) – поєднання розрізнених рані ше частин 

і сторін у цілісність з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Система управління – свідомо організований, цілеспрямований і ак-

тивний вплив різних суб'єктів управління на процес розвитку та функці-
онування суспільного способу виробництва, економічної системи, їх 
окре мих підсистем та елементів.

Складна праця – праця, для виконання якої потрібні спеціальна під-

готовка, оволодіння певною спеціальністю, що, у свою чергу, передбачає 
потребу в здобутті освіти.

Соціальна ефективність – відповідність господарської діяльності 

основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої 
людини.

Соціальна політика сучасної держави – комплекс соціально-

економічних заходів держави та організацій, спрямованих на послаблен-
ня нерівності у розподілі доходів та майна, на захист населення від безро-
біття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень та ін.

275

Соціально-економічний уклад – особливий тип виробничих відно-

син, передусім відносин економічної власності, якому властиві специфіч-
ні закони розвитку.

Соціально-орієнтована ринкова економіка – модель соціально-

економічного розвитку, що передбачає переважання приватної власності 
та ринку в процесі їх поєднання з державною власністю і державним ре-
гулюванням та систему соціального захисту населення.

Споживання – сума грошей, які витрачають люди на придбання ма-

теріальних благ і послуг для задоволення власних потреб (фізіологічних, 
соціальних і духовних).

Споживча вартість – певна річ або послуга, яка завдяки своїм ко-

рисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби.

Споживчий кредит – кошти, які банки, спеціалізовані кредитні інс-

титути та торгові компанії надають фізичним особам для придбання 
това рів тривалого користування.

Структура ринку – сукупність окремих ринків у межах національної 

економіки або внутрішнього ринку, а також світового ринку та його окре-
мих регіонів і взаємодія між ними.

Структурна криза – кризові явища тривалого нециклічного характе-

ру, що проявляються в занепаді окремих галузей і комплексів (груп) галу-
зей народногосподарського значення, порушують ключові загальноеко-
номічні (відтворювальні) пропорції.

Суверенітет – повна неза лежність держави від інших держав у її вну-

трішніх справах і зовнішніх від носинах.

Суспільна форма – виробничі відносини, або відносини економічної 

власності, соціально-економічні зв'язки і відносини між людьми з при-
воду привласнення засобів виробництва, предметів споживання, об'єктів 
інте лектуальної власності й послуг тощо у всіх сферах суспільного від-
творення.

Сутність – комплекс внутрішньо необхідних, постійних та глибинних 

зв'язків і відносин, які визначають основні ознаки, особливості й тенден-
ції розвитку певної матеріальної системи.

Сучасний ринок – сукупність економічних відносин між домаш-

німи господарствами, різними типами підприємств, фірм та компаній 
(насам перед, великими компаніями) і державою (утому числі наднаці-
ональними органами) з приводу купівлі товарів і послуг у сфері обміну 
та механізм за безпечення цього процесу відповідно до законів товарного 
виробництва і грошового обігу.

Тіньова економіка – вид економічної діяльності, спрямованої на от-

римання заборонених доходів, на ухилення від різних форм (держав-
ного, наддержавного, громадського) контролю та сплати податків при 
здійснен ні легальних видів діяльності.