Файл: Костюк.pdf

266

Ліміт – гранична кількість, установлене кількісне обмеження на ку-

півлю, продаж, кредит, обсяги угод, ввіз і вивіз товарів, видобуток корис-
них копалин, використання природних ресурсів, рівень оплати праці, ва-
лютні операції.

Ліцензія: 1) дозвіл на здійснення експортно-імпортних операцій, ввіз 

і вивіз товарів в обмежених межах, виданий державними органами з ме-
тою контролю експорту, імпорту, руху валюти; 2) надання організаціям і 
особам права використання захищених патентами винаходів, технології, 
технічної і комерційної інформації; 3) дозвіл на здійснення різноманіт-
них видів діяльності у визначених межах, виданий державними органа-
ми щодо тих видів, що мають потребу в обмеженні з метою стягування 
платежів за виданий дозвіл (наприклад, ліцензії на відстріл рідких диких 
тварин).

Ломбард – установа, що видає позички під заставу рухомого майна, 

речей, переданих установі на збереження. Оцінювання вартості речей 
здійснюється за згодою сторін. Власникові речі видається іменний лом-
бардний квиток (розписка). У випадку неповернення позички, невикупу 
майна його власником воно переходить у власність ломбарду і може бути 
продано ним. Іноді майно здають у ломбард як у надійне сховище, а не з 
метою одержання кредиту. Кредити під заставу майна засновані вперше 
в XV ст. у Франції лихварями, вихідцями з Ломбардії, звідки й походить 
слово «ломбард».

Людські ресурси (людська праця) – один з головних факторів вироб-

ництва; характеризується кількістю та якістю людських зусиль, які спря-
мовуються на виробництво товарів і послуг.

Макроекономіка – наука про національну економіку як єдине ціле; 

вивчає загальний рівень виробництва, зайнятості, цін, доходу та інші су-
купні економічні змінні.

Маркетинг (з англ. – ринок) – системне вивчення ринку і пот реб спо-

живачів, організація й управління на цій основі діяльністю фірми, компа-
нії щодо розробки (конструювання) нових видів товарів, їх вироб ництва і 
збуту з метою отримання прибутку.

Марксизм – система філософських, економічних і політичних погля-

дів, яку в XIX ст. розвинув К. Маркс. Марксизм передрікав, що ринкова 
економіка, або капіталізм, неминуче загине внаслідок зростання її вну-
трішніх суперечностей, а могильником капіталізму стане пролетаріат, 
якого дедалі нещадніше експлуатуватимуть.

Менеджери (з англ. управляючий) – соціальний прошарок суспіль-

ства, сформований з професійних управляючих (директорів компа ній і 
фірм, керівників підрозділів підприємства тощо).

Менеджмент – цілеспрямований вплив власників підприємств (а та-

кож фірм і компаній) та менеджерів різних ланок на потреби й інтереси 

267

інших працівників для ефективної організації колективної праці з метою 
привласнення максимального прибутку.

Меркантилізм – економічна школа в аналітичній економії (XV – 

XVII ст.), представники якої ототожнювали багатство нації з золотом і 
вважали, що економічна політика має сприяти припливу до країни біль-
шої кількості золота підтриманням активного торговельного балансу.

Метод економічної теорії – шлях пізнання системи економічних 

відно син у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтво-
рення у теорії діалектики, у системі економічних законів та категорій цієї 
взаємодії.

Механізм використання економічних законів – комплекс заходів, 

спрямованих на подолання антагоністичних форм розвитку суперечнос-
тей (які пронизують закони), формування науково обґрунтованої систе-
ми управління народним господарством передусім шляхом використан-
ня економічних, правових та адміністративних важелів.

Механізм дії економічних законів – послідовність розвитку внут-

рішніх суперечностей різних груп та типів економічних законів, а отже, 
бо ротьба суперечливих сторін, чинників, що їх визначають, та ін.

Мито – податок на імпортні товари.
Міжгалузева конкуренція – конкуренція між товаровиробниками, 

які діють у різних галузях народного господарства.

Міжнародна міграція робочої сили – процес переміщення праце-

здатного населення у межах світового господарства в пошуках роботи, 
кра щих умов життя та ін., а також сукупність економічних відносин з 
приводу ор ганізації цього процесу та привласнення результатів праці мі-
грантів.

Міжнародна політика

 – 

це сукупність методів і засобів, спрямованих 

на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів суб'єктів між-
народних відносин.

Міжнародна торгівля – торгівля між країнами, яку формують вве-

зення (імпорт) та вивезення (експорт) товарів і послуг, що підпорядкову-
ються дії відповідних законів.

Міжнародний поділ праці (МПП) – це процес відособлення на між-

народному рівні різних видів трудової діяльності, які взаємодіють один 
з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об'єктивну основу 
міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів 
діяльності.

Міжнародний кредит – кредит, наданий державою або кредитно-фі-

нансовим інститутом однієї країни відповідним установам іншої на пев-
ний термін.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – система техніко-

економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин (або 

268

економіч ної власності) між економічними суб'єктами різних країн з при-
воду організації руху товарів, робочої сили та інших об'єктів і привлас-
нення отрима них при цьому результатів.

Мінова вартість – властивість товару обмінюватися; пропорція, в 

якій один товар обмінюється на інші.

Мінімальна заробітна плата – найнижча заробітна плата, яку праце-

давці на законній підставі платять за роботу.

Мінімальна ціна – офіційно встановлена ціна, яка перевищує рівно-

важну ціну.

Монетаризм (з англ. – гроші) – економічна концепція, згідно з якою 

грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуванні еконо мічної 
кон'юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв'язків між зміною 
кількості грошей і величиною валового національного продукту, а також 
у розвитку виробництва.

Монополізований ринок – ринок, на якому один-два виробники або 

продавці можуть зосередити у своїх руках усю або переважну масу вироб-
леної продукції, всю сукупність товарів певного виду і диктувати ціни.

Монополія (з італ. моно – один, полія – продаю) – окремі наймо-

гутніші підприємства або об'єднання підприємств, які виготовляють 
переваж ну кількість певної продукції, внаслідок чого впливають на про-
цес ціноутво рення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монопольна рента – форма економічної реалізації власності на уні-

кальні за родючістю землі, джерелом якої є праця найманих працівників 
та частина доходів покупців, що надходить до землевласника через меха-
нізм монопольних цін.

Моральне зношування – втрата основними фондами частини своєї 

вартості без відповідного фізичного зношування, яка не переноситься на 
вартість створюваного продукту.

Народна економіка – економіка, яка грунтується на домінуванні 

тру дової колективної власності, принципах самоуправління і всебічно-
го соці ального контролю й захисту працівників з використанням інших 
форм власності (в тому числі приватної) та національного і наднаціо-
нального демократичного економічного планування.

Народонаселення – сукупність індивідів, які, відповідно до соціобіо-

логічної та економічної сутності людини, здійснюють власну життєдіяль-
ність у межах певного ладу, вступають між собою у суспільні відносини 
(економічні, політичні, правові, сімейні, національні, культурні тощо).

Натуральне виробництво – виробництво, за якого продукти праці 

призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для спо-
живання всередині господарства, що їх виробило, а відносини між людь-
ми грунтуються здебільшого на експлуатації.

269

Науково-технічна революція (НТР) – докорінні змінну взаємо-

дії лю дини і природи, а також у системі продуктивних сил та техніко-
економічних відносин.

Науково-технічний прогрес (НТП) – якісні (еволюційні) та істотні 

(ре волюційні) зміни засобів і предметів праці, технологій тощо, тобто іс-
нуючої системи продуктивних сил, на основі досягнень науки та інфор-
мації, а також аналогічні зміни техніко-економічних відносин – відносин 
спеціалізації, ко оперування, комбінування виробництва, його концен-
трації тощо.

Національне багатство – сукупність створених і нагромаджених у 

кра їні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, ви-
робничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, які 
призначені для розширеного відтворення і досягнення головної мети 
суспільства.

Національний дохід – сума факторних доходів; різниця між чистим 

націо нальним продуктом (ЧНП) і непрямими податками.

Національний ринок – сукупність окремих сегментних ринків у їхній 

взаємодії та взаємозалежності в межах народного господарства.

«Невидима рука» – концепція, запроваджена в аналітичну еконо-

мію Адамом Смітом. Згідно з цією доктриною, кожна людина, прагнучи 
власної вигоди, в умовах ринкової економіки водночас немовби керуєть-
ся “невидимою рукою”, щоб у кінцевому підсумку сприяти вигоді всіх і 
кожного.

Недосконала конкуренція – ринкова ситуація, коли фірма (або де-

кілька фірм) виро бляє і постачає таку частку продукту, що може ви-
рішально впливати на формування ціни. До недосконалої конкуренції 
відносять чисту монополію, олігополію і монополістичну конкуренцію.

Неокласичний синтез – узагальнююча економічна концепція, в 

якій поєднуються раціональні теорії ціноутворення і розподілу доходів 
у межах неокласичного напряму (зокрема, в межах концепції загальної 
економіч ної рівноваги} та зростання національного доходу в межах кейн-
сіанського напряму економічної теорії.

Нецінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за спо-

живача через упровадження досягнень науково-технічного прогресу у 
ви робництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту.

Номінальна заробітна плата – грошова сума, яку отримує праців ник 

за продаж капіталістові своєї робочої сили.

Нуліфікація (з лат. – знищення) – вид грошової реформи, за якого 

знецінені грошові знаки анулюються, оголошуються недійсними.

Облігація – цінний папір, який приносить процент. Облігації ви-

пускають корпорації та уряди і гарантують у майбутньому повернення 
суми грошей (ціна облігації) плюс процент у точно встановленому розмі-

270

рі. Оборот капіталу – постійно повторюваний кругооборот всього аван-
сового капіталу.

Оборотні виробничі фонди (оборотний капітал) – частина продук-

тивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, 
витра чається за один виробничий цикл, а вартість її при цьому повніс-
тю пере носиться на новостворений продукт і після реалізації продукції 
поверта ється до підприємця у грошовій формі.

Олігополістичний ринок – ринок, на якому кілька продавців певних 

товарів чи послуг можуть домовлятися між собою (письмово або усно) 
щодо поділу ринків збуту і впливати на рівень цін, тобто існує групова 
монополія.

Олігополія – ринок, на якому декілька фірм продають стандарти-

зований або диференційований продукт; вхід нових фірм на цей ринок 
ускладнений; фірми на цьому ринку мають обмежений контроль над ці-
ною продукту внаслідок взаємозалежності (за винятком змови між фір-
мами); на такому ринку типовою є нецінова конкуренція.

Олігопсонія – ринок, на якому є лише декілька покупців.
Оренда землі – тимчасове надання землі за плату капіталістові-

орендарю або селянинові, який не наймає робочої сили.

Основні виробничі фонди (основний капітал) (в аспекті суспільної 

форми) – частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у 
процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений 
продукт частинами, в міру свого зношування.

Паперові гроші – грошові знаки або символи повноцінних грошей, 

які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави.

Паритет купівельної сили – співвідношення між двома (кількома) 

валютами за їх купівельною спроможністю щодо товарів чи послуг (час-
тковий паритет) або щодо всього суспільного продукту (повний пари-
тет), а також через зіставлення витрат виробництва.

Партнерство (господарське товариство) – правова форма фірми, що 

об'єднує двох або більше вла сників, які погоджуються розподіляти між 
собою при бутки чи збитки фірми у певній пропорції.

Пасивні операції – операції, змістом яких є отримання позички, що 

здійснюються з метою акумуляції коштів для наступного фінансування 
ак тивних  операцій.

Піднесення – швидке зростання виробництва, яке супроводжується 

скороченням безробіття, розширенням обсягів кредиту та ін., внаслідок 
чого економіка виходить на рівень, який перевищує попередні рівні.

Підприємництво – самостійне організаційно-господарське новаторс-

тво на основі використання різних можливостей для випуску нових або 
ста рих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, рин-
ків збуту тощо для отримання прибутків та реалізації власної мети.