Файл: Костюк.pdf

261

іншого, внаслі док чого підприємці змушені знижувати витрати виробни-
цтва, поліпшува ти якість товарів і послуг тощо.

Закон концентрації виробництва – закон, що виражає внутрішньо не-

обхідні, сталі й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил і проце-
сом конкуренції (дії відповідних законів), під впливом яких відбувається 
зосередження факторів виробництва (речових і особистісних) на вели-
ких підприємствах.

Закон монополізації виробництва – закон, який виражає внутрішньо 

необхідні, сталі й суттєві зв'язки між конкуренцією великих підприємств 
од нієї або споріднених галузей промисловості та процесами концентрації 
й централізації виробництва і власності, завдяки яким у все меншої кіль-
кості компаній зосереджується все більша частка виробленої продукції.

Закон Оукена – зворотна залежність між рівнем безробіття і реаль-

ним ВВП, яка показує, що зниження безробіття на 1 % збільшує реаль-
ний ВВП приблизно на 2 %.

Закон підвищення екологічних потреб – закон, який виражає внут-

рішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між зростанням інтенсивнос-
ті праці, нервових, психічних та емоційних навантажень на людський 
орга нізм за умов забруднення та погіршення довкілля і необхідністю 
задово лення екологічних потреб для належного відтворення людини як 
біологіч ної (природної) істоти.

Закон попиту – за незмінюваності всіх інших параметрів зниження 

ці ни зумовлює відповідне зростання величини попиту, і навпаки.

Закон попиту і пропозиції – закон, згідно з яким пропозиція формує 

попит через асортимент виготовлених товарів і запропонованих послуг 
та їх ціни, а попит визначає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при 
цьо му на виробництво.

Закон пропозиції – закон, що виражає прямо пропорційну залеж ність 

між ціною товару і тією його кількістю, яка може бути запропонова на для 
продажу (за рівності всіх інших умов).

Закон Сея – закон, згідно з яким продавець товару чи послуги отри-

мує за їх реалізацію гроші, купує за них інші товари або послуги, тому 
про позиція породжує власний попит і в господарстві вони автоматич-
но урів новажуються по всій сукупності реальних товарів і послуг, тому 
неможли ві їхнє надвиробництво і дефіцит.

Закон циклічного розвитку – закон, який виражає внутрішньо не-

обхідні, сталі й суттєві зв'язки між періодичним оновленням елемен-
тів технологічного способу виробництва в межах різних типів цикліч-
них ко ливань та відповідними структурними змінами інших елементів 
економіч ної системи (відносин економічної власності, господарського 

262

механізму) і відновленням через певний час на цій основі макроеконо-
мічної рівно ваги.

Закони грошового обігу – закони, що виражають внутрішньо необ-

хідні, сталі і суттєві зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей і 
швидкістю їх обігу; цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю 
грошей. Законодавство валютне – сукупність правових норм, що регулю-
ють порядок здійснення угод з валютними цінностями всередині країни, 
угод між резидентами й нерезидентами, а також порядок ввозу, вивозу, 
переказування та пересилання за кордон чи із-за кордону національної 
та іноземної валюти й інших валютних цінностей.

Заощадження – відкладений попит, або частина доходу, що 

залишаєть ся в розпорядженні власника, за винятком витрат на особисте 
споживання.

Заробітна плата – грошове вираження вартості й ціни товару робоча 

сила та частково результативності функціонування робочої сили.

Засоби праці – створена за законами природи річ або комплекс ре чей, 

якими людина діє на предмети праці.

Земельна рента – економічна форма реалізації власності на землю 

у вигляді доходу, який створюється найманими працівниками, але при-
власнюється власником землі за і здачу в оренду.

Змішана економіка – модель соціально-економічного розвитку, що 

передбачає оптимальне поєднання приватної, колективної і державної 
форм власності, плану і ринку, проведення інституційно-соціальних ре-
форм та національного економічного планування з метою побудови прог-
ресивнішого ладу.

Змовницька олігополія – виникає тоді, коли декілька фірм, які охо-

плюють олігопольну галузь, досягають таємної угоди про запровадження 
цін, поділ ринків або якесь інше обмеження конкуренції.

Зовнішня політика – це діяльність держави у сфері регулювання зо-

внішніх відносин, яка випливає з інтересів країни та її суб'єктів.

Імпорт – видатки окремих осіб чи фірм на товари і послуги, виробле-

ні в інших країнах.

Інвестиції – вкладення в розвиток відносин економічної власності на 

основі вдосконалення продуктивних сил.

Індукція – хід міркувань від фактів до узагальнень.
Інституціоналізм – один із напрямів за хідної економічної думки, який 

основне значення надає аналізу ролі інсти тутів у прийнятті економічних 
рішень та в економічній діяльності, їх спря мованості й ефективності.

Інтелектуальна власність – власність на інтелектуальний продукт.

263

Інтенсивний тип економічного зростання – зростання національної 

економіки, яке ґрунтується на якісному вдосконаленні та ефективному 
використанні факторів виробництва на основі науково-технічного про-
гресу.

Інтенсивність праці – витрати праці за одиницю робочого часу.
Інтернаціоналізація виробництва – економічна форма розвитку між-

народного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва.

Інфляція – знецінення грошей, зниження їх купівельної спромож-

ності, що виявляється у зростанні цін.

Інфляція витрат – форма інфляції, яка виникає внаслідок зростання 

витрат виробництва, які переносяться на ціни товарів, що виготовляють-
ся, і оплачуються споживачами або входять у витрати іншого підприємс-
тва і спричиняють зростання цін на інші товари.

Інфляція попиту – форма інфляції, що виникає за зростання попиту 

за рахунок додаткової емісії грошей при повній завантаженості виробни-
чих потужностей і повній зайнятості (цей вид інфляції є емісійним).

Інформаційна незалежність – здатність держави на основі інфор-

маційних технологій “інтелектуальних” суперкомп'ютерів п'ятого та 
шос того поколінь, найновіших систем зв'язку, сучасних персональних 
комп'ютерів) забезпечити організаціям, кожній особі отримання будь-
якої інформації, накопиченої людством, а також власність держави на 
свій інформаційний простір.

Інформаційне суспільство – найрозвинутіша епоха людської цивілі-

зації, що настає внаслідок інформаційної революції та базується на інфор-
маційній технології, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей еко-
номіки й управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку, що 
якісно змінює зміст праці, надає кожній особі (що закріплюється законо-
давчими актами) будь-яку інформацію і знання.

Інфраструктура – капітальні блага, які зазвичай забезпечує держава 

для використання їх усіма громадянами і фірмами (наприклад, автомагі-
стралі, мости, міські транспортні системи, системи водопостачання, во-
доочисні споруди, аеропорти тощо).

Іпотечний кредит – кредит, який банки та спеціалізовані фінансово-

кредитні інститути надають у формі довготер мінових позичок під заста-
ву нерухомості.

Кадрова незалежність – здатність держави розвивати на рівні су-

часних вимог системи освіти, охорони здоров'я, культури, зорієнтовані 
на усунення кадрової небезпеки, і формувати на цій основі патріотично 
на лаштований кадровий потенціал.

Капітал – виробниче відношення між най маними працівниками і ка-

піталістами, за якого знаряддя праці, певні мате ріальні блага, мінові вар-
тості є засобом привласнення частини чужої праці.

264

Капіталізація доходів – визначення ціни певного об'єкта купівлі-

продажу на основі доходу, який приносить цей об'єкт.

Картель – об'єднання кількох підпри ємств однієї галузі виробництва, 

учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виробле-
ний продукт, виробничу та комерційну са мостійність, а домовляються 
про частку кожного в загальному обсязі ви робництва, ціну, ринки збуту.

Кейнсіанство – один з напрямів сучасної макроекономічної теорії, 

представники якого вважають за необхідне активне державне регулю-
вання економіки, здійснюють комплексний аналіз опосередкованого 
впливу держави на розвиток макроекономічних процесів.

Класична школа – панівний до появи робіт Джона Кейнса напрям 

аналітичної економії, засновником якого був Адам Сміт. Школа виходила 
з того, що природні економічні закони (конкуренція, ціни, індивідуальні 
егоїстичні інтереси тощо) є найкращим механізмом узгодження приват-
них і суспільних інтересів, розподілу ресурсів та доходів, стимулювання 
ефективного розвитку економіки.

Комерційний кредит – кошти, які підприємства (фірми, компанії) 

на дають іншим підприємствам у формі продажу товару з відстрочкою 
плате жу й оформляють векселем з метою отримання позичкового відсо-
тка.

Комунальна власність – форма колективної власності, за якої засо би 

виробництва, результати виробництва та праці привласнюються тери-
торіальними колективами (громадами).

Конверсія – перехід від процесу мілітаризації економіки до економі-

ки роззброєння, переведення військового виробництва на випуск про-
дукції, призначеної для мирного використання.

Конвертована валюта – національна грошова одиниця, яка вільно 

(через купівлю-продаж) обмінюється на іноземні валюти, виконує функ-
ції світових грошей, тобто вільно використовується у міжнародному 
платіж ному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.

Конгломерат (з лат. – нагромадження) – монополіс тичне об'єднання, 

утворене внаслідок поглинання прибуткових різногалузевих підпри-
ємств, які не мали виробничої й технічної спільності.

Конкретна праця – суспільна праця, що витрачається в особливо до-

цільній формі з використанням певних засобів і предметів праці з пев ною 
метою і створює специфічну споживчу вартість.

Конкуренція (з лат. – змагання, суперництво) – бороть ба між това-

ровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту то варів та по-
слуг, за привласнення найбільших прибутків.

Концентрація виробництва – зосередження засобів виробництва, 

працівників І обсягів виробництва на великих підприємствах.

265

Концентрація капіталу – зростання масштабів відокремлено фун-

кціонуючих форм капіталу.

Кооперація праці – форма організації праці, виконання робіт, за якої 

значна кількість людей планомірно і спільно бере участь в одному або 
різних пов'язаних між собою трудових процесах.

Кредит (з лат. – позика) – форма руху позичкового капіталу, що вира-

жає відносини економічної власності між кредиторами й позичаль никами 
і забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий. Кредитна 
система (з погляду економічної форми) – сукупність кредит них відносин 
економічної власності, форм кредиту та методів кредитування.

Кредитні гроші – найрозвинутіша форма грошей, яка є знаком (сим-

волом) вартості, виконує роль загального еквівалента, забезпечує рух по-
зичкового капіталу та еволюцію кредитних відносин.

Криза – головна фаза економічного циклу, що суп роводжується різ-

ким скороченням обсягів виробництва, зростанням безро біття тощо і 
продовжується до встановлення відносної ринкової рівноваги.

Критерії економічного прогресу – ознаки, показники, на основі яких 

обґрунтовується оцінка сутності, в тому числі якості, поступального 
розвит ку економічної системи і головної продуктивної сили —людини.

Кругооборот капіталу – безперервний рух капіталу, в якому він пос-

лідовно перетворюється з однієї форми на іншу і робить повний кругообо-
рот з приростом.

Лібералізація економіки – перехід до приватної капіталістичної влас-

ності та заснованого на ній ринкового механізму саморегулювання як 
основної підсистеми господарського механізму.

Лібералізм (з лат. – вільний) – сукупність поглядів, основ ним змістом 

яких є заперечення необхідності втручання держави в еконо мічне життя 
й розуміння механізму самоорганізованого ринку як єдиного ефективно-
го регулятора господарських процесів.

Лізинг – довгострокова оренда (на термін від 6 місяців до декількох 

років) машин, устаткування, транспортних засобів, споруджень вироб-
ничого призначення, що передбачає можливість їхнього наступного ви-
купу орендарем.

Лізингова компанія – компанія (лізингодавець), що придбає устатку-

вання за свій рахунок і здає його в оренду на кілька років.

Ліквідність: 1) у діловій термінології здатність перетворення активів 

фірми, цінностей у готівку, мобільність активів; 2) здатність позичаль-
ника забезпечити своєчасне виконання боргових зобов'язань; платоспро-
можність; 3) здатність ринку поглинати цінні папери, міра їхніх продажів 
при існуючому рівні цін, без їхньої істотної зміни; 4) у широкому значен-
ні слова - ефективність, дієвість.