ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 7283
Скачиваний: 5
115
ється
за
допомогою
проведення
їх
фітосанітарної
експертизи
.
Вона
дає
змогу
встановити
видовий
склад
збудників
та
інфекційне
наван
-
таження
,
а
відтак
—
правильно
підібрати
препарат
і
проводити
ди
-
ференційоване
застосування
норм
його
витрати
.
Ефективність
протруювання
значною
мірою
залежить
від
строків
його
проведення
.
Контактні
препарати
більш
ефективні
при
завчас
-
ному
протруюванні
,
а
системні
—
при
передпосівному
.
Контактні
протруйники
при
збільшенні
тривалості
дії
на
збудника
значно
по
-
силюють
захисний
ефект
.
Фунгітоксичність
системних
протруйників
виявляється
тільки
при
проростанні
насіння
і
одночасному
пробу
-
дженні
та
рості
збудників
.
Ці
препарати
поступово
розкладаються
і
до
початку
проростання
насіння
значно
втрачають
свою
фунгіцидну
токсичність
,
що
помітно
знижує
їх
біологічну
ефективність
.
Найважливішим
показником
якості
протруювання
є
повнота
протруювання
(
П
),
яку
визначають
відношенням
маси
фактично
нанесеного
на
насіння
або
садивний
матеріал
препарату
(
Х
)
до
встановленої
норми
його
витрати
(
Н
):
/
100.
П Х Н
=
⋅
Повнота
протруювання
має
становити
±
10 %
встановленої
норми
.
2.4.1.
Інші
способи
обробки
насіннєвого
матеріалу
Дражування
насіння
—
спосіб
обробки
насіння
,
який
передбачає
нанесення
на
нього
одно
-
або
багатошарової
оболонки
,
що
склада
-
ється
з
макро
-
і
мікроелементів
,
регуляторів
росту
,
пестицидів
тощо
.
Дражування
проводять
у
спеціальних
машинах
-
дражираторах
.
У
процесі
дражування
навколо
насіння
формується
штучна
оболонка
,
яка
надає
йому
кулеподібної
форми
,
вирівнює
масу
і
розміри
окре
-
мих
насінин
.
Введенням
в
оболонку
відповідних
пестицидів
насіння
та
сходи
захищаються
від
ураження
збудниками
хвороб
і
шкідни
-
ками
.
Дражування
насіння
найбільшого
значення
набуло
в
овочів
-
ництві
та
буряківництві
.
Для
дражування
насіння
овочевих
культур
використовують
су
-
міші
з
таких
компонентів
, %:
торфу
— 26,8 – 25,8;
діатоліту
— 26,8 –
25,8;
натрійкарбоксиметилцелюлози
— 0,6 – 0,7;
суперфосфату
—
1,1 – 1,2;
води
— 44,5 – 44,7;
пестицид
—
згідно
з
фітосанітарним
станом
насіння
та
нормою
витрати
для
відповідного
виду
рослин
.
Натрійкарбоксиметилцелюлозу
використовують
як
наповнювач
і
клейку
речовину
.
Усі
компоненти
під
час
дражування
вводять
у
дражиратор
у
пилоподібному
стані
,
щоб
часточки
були
не
більші
0,1 – 0,2
мм
і
становили
не
менше
85 %.
Тверді
компоненти
заздале
-
гідь
змішують
до
однорідної
маси
.
Сухе
насіння
додають
у
дражира
-
тор
і
змочують
розпиленою
водою
,
але
так
,
щоб
воно
зберігало
сип
-
116
кість
.
Після
цього
почергово
подають
пилоподібну
суміш
і
розпиле
-
ну
воду
.
Через
30 – 35
хв
після
початку
дражування
припиняють
подачу
компонентів
і
проводять
обкаткування
насіння
протягом
8 –
10
хв
.
Дражоване
насіння
у
сушарці
витримують
при
температурі
30 – 35
°
С
протягом
5
год
.
Після
сушіння
його
калібрують
і
затарю
-
ють
.
Дражоване
насіння
більш
вимогливе
до
умов
зволоження
.
На
важких
перезволожених
або
сухих
ґрунтах
застосування
дражова
-
ного
насіння
менш
ефективне
порівняно
з
легкими
ґрунтами
опти
-
мальної
вологості
.
Інкрустування
насіння
—
спосіб
обробки
насіння
,
який
передба
-
чає
нанесення
на
оболонку
насінин
полімерної
плівки
,
до
складу
якої
входять
необхідні
для
активізації
проростання
насіння
речови
-
ни
та
пестициди
для
захисту
його
від
ураження
ґрунтовими
збудни
-
ками
хвороб
і
шкідниками
.
Під
впливом
ґрунтової
вологи
полімерна
плівка
набрякає
і
пропускає
воду
до
насіння
.
Використання
розчи
-
нів
полімерів
передбачає
надійне
закріплення
пестицидів
на
повер
-
хні
насіння
,
значно
зменшує
пестицидне
навантаження
на
навко
-
лишнє
середовище
,
поліпшує
санітарно
-
гігієнічні
умови
праці
при
обробці
та
висіванні
насіння
.
При
інкрустуванні
насіння
робоча
суміш
проникає
в
місця
мік
-
ротравм
,
особливо
в
межах
зародка
,
що
формує
сприятливе
середо
-
вище
для
інтенсивного
росту
і
розвитку
проростків
.
Інкрустування
насіння
виконується
шляхом
змочування
його
поверхні
водним
роз
-
чином
полівінілового
спирту
в
концентрації
1 – 2 %.
Залежно
від
культури
витрата
робочої
суміші
становить
40 – 50
л
/
т
.
Технологія
приготування
робочої
суміші
така
: 1
кг
порошку
полівінілового
спирту
(
ПВС
)
розчиняють
у
холодній
воді
(10 – 12
л
),
розмішують
до
утворення
сметаноподібної
маси
,
потім
її
заливають
кип
’
ятком
,
до
-
водять
об
’
єм
до
50
л
і
одержують
2%-
й
розчин
ПВС
.
Для
приготу
-
вання
1,5%-
го
розчину
ПВС
необхідно
додати
до
нього
25
л
холодної
води
,
відповідно
для
1%-
го
— 50
л
води
.
Кожні
10
л
робочої
суміші
,
нанесеної
на
1
тонну
насіння
,
підвищують
його
вологість
на
1 %.
Тому
для
завчасного
(
допосівного
)
інкрустування
дозволяється
ви
-
користовувати
насіння
,
яке
доведене
до
посівних
кондицій
з
вологі
-
стю
на
1 – 5 %
меншою
від
кондиційного
.
Чим
сухіше
насіння
,
тим
більше
наноситься
на
нього
рідини
.
Інкрустування
насіння
на
ви
-
робництві
виконується
згідно
з
методичними
рекомендаціями
нау
-
кових
закладів
.
Гідрофобізація
насіння
—
технологічний
захід
,
який
передбачає
обробку
насіння
гідрофобним
плівкоутворювальним
розчином
,
до
складу
якого
входять
відповідні
пестициди
.
Гідрофобізація
насіння
дає
можливість
надійно
закріпити
на
ньому
пестицид
і
подовжити
термін
захисної
дії
препарату
.
Поряд
з
цим
до
робочих
гідрофобних
розчинів
можна
додавати
мікро
-
і
макроелементи
,
регулятори
росту
,
репеленти
тощо
.
Основне
призначення
гідрофобізації
—
захист
на
-
117
сіння
від
пошкодження
ґрунтовими
шкідниками
і
ураження
фіто
-
патогенними
грибами
.
Капсулювання
насіння
—
технологічний
захід
,
який
передбачає
створення
навколо
насіння
штучної
оболонки
,
яка
на
певний
час
захищає
насіння
від
несприятливих
погодних
умов
,
що
дає
можли
-
вість
регулювати
строки
його
проростання
.
На
практиці
використо
-
вуються
різні
технології
капсулювання
насіння
,
що
передбачають
створення
робочих
сумішей
,
до
складу
яких
входить
вода
,
пестици
-
ди
,
репеленти
та
інші
біологічно
активні
речовини
.
Капсулювання
насіння
—
один
із
заходів
,
спрямованих
на
створення
сприятливого
живильного
середовища
для
проростання
і
захисту
насіння
від
по
-
шкодження
ґрунтовими
шкідниками
і
ураження
збудниками
хво
-
роб
.
Локальне
застосування
пестицидів
,
макро
-
і
мікродобрив
та
інших
біологічно
активних
речовин
є
значним
резервом
їх
економії
і
зменшення
негативного
впливу
на
навколишнє
середовище
.
Токсикація
рослин
.
Останнім
часом
у
хімічному
захисті
набув
широкого
застосування
метод
токсикації
рослин
шляхом
передпосів
-
ної
обробки
насіння
пестицидами
або
припосівного
внесення
їх
у
формі
гранул
у
ґрунт
.
Цей
метод
набагато
прогресивніший
порівня
-
но
з
суцільним
обприскуванням
посівів
,
тому
що
має
низку
принци
-
пових
переваг
.
Передусім
він
менш
небезпечний
для
навколишньо
-
го
природного
середовища
,
в
тому
числі
і
для
ентомофагів
.
Це
пов
’
язано
,
з
одного
боку
,
з
локальністю
застосування
,
оскільки
пес
-
тициди
не
потрапляють
в
атмосферу
,
а
з
другого
—
з
меншими
(
в
3 – 4
і
більше
разів
)
нормами
їх
витрат
.
На
відміну
від
обприску
-
вання
,
токсикація
дає
гарантію
щодо
захисту
сходів
рослин
від
по
-
шкоджень
такими
небезпечними
видами
,
як
хлібна
жужелиця
,
бу
-
рякові
довгоносики
та
ін
.
у
критичний
період
(
початок
їх
появи
).
Важливим
є
те
,
що
цей
метод
створює
сприятливі
передумови
ком
-
бінованого
застосування
в
єдиному
технологічному
процесі
інсекти
-
цидів
,
фунгіцидів
,
мінеральних
добрив
,
мікроелементів
,
біологічно
активних
речовин
тощо
.
Розсівання
і
внесення
в
ґрунт
гранульованих
препаратів
застосо
-
вується
для
боротьби
з
ґрунтовими
шкідниками
і
шкідниками
схо
-
дів
.
Спосіб
передбачає
як
суцільне
внесення
в
ґрунт
або
розсівання
по
його
поверхні
,
так
і
внесення
в
рядки
гранульованих
препаратів
разом
з
насінням
.
До
інсектицидів
,
які
використовуються
для
токсикації
,
крім
за
-
гальних
вимог
,
існують
і
додаткові
:
препарати
мають
добре
прони
-
кати
в
рослини
,
накопичуватися
в
них
у
необхідній
кількості
і
збері
-
гатися
тривалий
час
,
після
чого
мають
розкладатися
і
знешкоджу
-
ватися
.
Крім
того
,
ці
препарати
повинні
виявляти
токсичні
власти
-
вості
у
широких
межах
температури
і
вологості
ґрунту
.
Значний
інтерес
до
токсикації
виник
після
відкриття
органічних
синтетичних
препаратів
системної
дії
.
118
Токсикація
рослин
здійснюється
способом
передпосівної
обробки
насіння
і
внесенням
у
ґрунт
препаратів
у
гранулах
у
період
сівби
.
Швидкість
проникнення
,
розповсюдження
,
накопичення
і
розкла
-
дання
інсектицидів
системної
дії
може
бути
різною
і
залежати
від
їх
фізико
-
хімічних
властивостей
,
виду
і
віку
рослин
,
біотичних
і
абіо
-
тичних
факторів
.
Як
гранульовані
препарати
використовуються
суперфосфат
або
амофос
з
додаванням
необхідного
інсектициду
.
Залежно
від
при
-
значення
препарату
розмір
гранул
буває
різним
—
від
0,25
до
5
мм
.
Дрібногранульований
інсектицид
(0,25 – 1,5
мм
)
забезпечує
рівно
-
мірніший
розподіл
препарату
по
поверхні
ґрунту
і
рослин
,
надає
сходам
токсичності
з
перших
днів
їх
появи
,
але
швидко
втрачає
ток
-
сичні
властивості
.
Великі
гранули
(3 – 5
мм
)
розподіляються
у
ґрунті
нерівномірно
і
сходи
набувають
токсичності
на
4 – 5-
ту
добу
,
зате
тривалість
збереження
токсичності
збільшується
в
результаті
повіль
-
ного
надходження
препарату
в
рослину
в
міру
руйнування
гранул
у
ґрунті
.
Найбільш
ефективні
для
контактних
інсектицидних
препара
-
тів
гранули
розміром
0,25 – 1,5
мм
,
для
системних
— 3 – 5
мм
.
Гранульовані
інсектициди
з
добривами
повинні
відповідати
та
-
ким
вимогам
:
не
втрачати
токсичних
властивостей
як
при
зберіган
-
ні
,
так
і
у
вологому
ґрунті
;
добрива
не
повинні
вступати
у
взаємодію
з
інсектицидами
;
вміст
інсектициду
у
препараті
повинен
бути
та
-
ким
,
щоб
його
норма
відповідала
нормі
внесення
елемента
живлен
-
ня
при
сівбі
або
підживленні
відповідної
культури
.
Виходячи
з
біологічних
особливостей
шкідників
і
токсичних
вла
-
стивостей
інсектицидів
,
рекомендуються
такі
способи
їх
викорис
-
тання
:
розсівання
і
внесення
в
ґрунт
.
Розсівання
препаратів
з
властивостями
контактної
дії
по
поверх
-
ні
ґрунту
використовується
для
захисту
сільськогосподарських
культур
від
шкідників
,
що
мешкають
на
поверхні
ґрунту
.
Поверхне
-
ве
розсівання
контактних
або
системних
інсектицидів
використову
-
ють
для
захисту
рослин
від
шкідників
,
що
мешкають
на
них
.
Внесення
в
ґрунт
гранульованих
інсектицидів
з
контактними
або
системними
властивостями
застосовується
проти
ґрунтових
шкід
-
ників
.
Глибина
внесення
гранулянтів
залежить
від
шкідників
,
типу
ґрунту
та
інших
факторів
і
коливається
від
5 – 10
см
(
мухи
)
до
20
см
(
дротяники
).
Щоб
уникнути
фітотоксичної
дії
гранульованих
інсек
-
тицидів
на
молоді
рослини
,
при
внесенні
в
ґрунт
одночасно
з
сівбою
їх
необхідно
розміщати
паралельно
до
посівного
рядка
на
відстані
2 – 4
см
або
нижче
глибини
загортання
насіння
на
1 – 3
см
.
Внесен
-
ня
гранульованих
препаратів
в
ґрунт
проводиться
за
допомогою
культиватора
з
рослинопідживлювачем
з
насіннєпроводом
або
ком
-
бінованими
сівалками
з
аплікаторами
.
Фумігація
.
Суть
методу
полягає
у
використанні
пестицидів
,
які
виділяють
отруйні
гази
і
пару
.
Найчастіше
фумігацію
застосовують
119
для
знезараження
різних
приміщень
від
шкідників
запасів
,
ґрунту
,
насіння
та
інших
рослинних
продуктів
.
Роботи
необхідно
проводити
згідно
зі
спеціальними
інструкціями
,
обов
’
язково
дотримуватися
встановлених
регламентів
.
Переваги
цього
методу
полягають
у
мож
-
ливості
знищення
шкідливих
організмів
,
що
живуть
у
малодоступ
-
них
місцях
(
щілини
складських
приміщень
,
ґрунт
,
зерно
).
Однак
паро
-
і
газоподібні
речовини
,
розширюючись
,
не
можуть
зберігати
сталого
об
’
єму
,
а
загибель
організмів
настає
при
отруєнні
лише
про
-
тягом
тривалого
часу
(
експозиції
).
Тому
фумігація
,
як
правило
,
ви
-
користовується
лише
в
обмеженому
просторі
.
Обмеженість
і
техніч
-
на
складність
застосування
є
недоліками
фумігації
.
Ефективність
фумігації
і
техніка
її
проведення
зумовлені
фізико
-
хімічними
властивостями
самих
фумігантів
.
Найважливішими
вла
-
стивостями
препаратів
є
:
швидкість
випаровування
,
леткість
,
дифу
-
зія
у
повітрі
,
сорбція
різними
предметами
і
об
’
єктами
,
вогне
-
і
вибу
-
хонебезпечність
,
негативна
дія
на
металеві
вироби
,
висока
токсич
-
ність
для
теплокровних
.
Швидкість
випаровування
фуміганту
визначається
об
’
ємом
пари
,
яка
випаровуються
з
площі
1
см
2
за
1
с
.
Вона
перебуває
в
прямій
залежності
від
температури
повітря
або
самого
фуміганту
і
величи
-
ни
відкритої
поверхні
,
і
в
оберненій
—
від
температури
кипіння
,
тиску
фуміганту
.
Тому
для
одержання
смертельної
дози
шкідливими
організмами
у
мінімально
короткий
строк
необхідно
підігрівати
приміщення
або
фумігант
,
а
для
збільшення
поверхні
випарову
-
вання
фумігант
розливають
у
плоскі
невисокі
місткості
або
ним
змочують
мішковину
,
яку
потім
розвішують
у
приміщенні
.
Леткість
характеризується
найбільшою
кількістю
пароподібного
фуміганту
в
одиниці
об
’
єму
повітря
при
певних
температурах
і
тис
-
ку
.
Вона
виражається
у
мг
/
л
або
г
/
м
3
повітря
і
збільшується
при
під
-
вищенні
температури
повітря
(
фуміганту
).
Леткість
зростає
при
зниженні
тиску
повітря
і
температури
ки
-
піння
фуміганту
,
що
використовується
при
вакуумній
фумігації
у
камері
.
Ефективність
фумігації
залежить
також
від
швидкості
проник
-
нення
фуміганту
у
товщу
предметів
,
що
фумігуються
,
зумовленої
швидкістю
дифузії
.
Швидкість
дифузії
фуміганту
у
повітрі
збільшу
-
ється
з
підвищенням
його
температури
і
пружності
його
пари
.
Про
-
никнення
фуміганту
у
товщу
предметів
,
що
фумігуються
,
можна
прискорити
підвищенням
температури
.
У
процесі
фумігації
велике
значення
має
сорбція
фуміганту
ма
-
теріалом
,
що
фумігується
.
Розрізняють
адсорбцію
—
згущення
фумі
-
ганту
на
поверхні
і
поглинання
поверхневими
шарами
,
абсорб
-
цію
—
проникнення
фуміганту
в
усю
масу
матеріалу
і
хемосорб
-
цію
—
хімічну
взаємодію
фуміганту
з
речовинами
і
предметами
,
які
знезаражуються
.
У
практиці
не
завжди
вдається
провести
розмежу
-