ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 11460
Скачиваний: 5
155
³
досягнення
тієї
самої
мети
за
допомогою
спеціальних
хімічних
сполук
,
які
діють
на
специфічні
нейрогормональні
рецептори
ко
-
мах
,
тощо
.
Атрактанти
—
природні
або
синтетичні
речовини
,
які
запахом
або
смаком
приваблюють
тварин
,
особливо
комах
,
стимулюють
їх
живлення
(
харчові
А
),
відкладання
яєць
,
агрегацію
особин
і
їх
спа
-
рювання
(
статеві
А
).
Атрактивність
(
принаджувальність
)
складових
кольорового
спект
-
ра
для
багатьох
комах
відома
давно
.
Проте
на
практиці
цей
засіб
використовується
лише
для
окремих
видів
.
Найширшого
викорис
-
тання
набула
жовта
частина
спектра
для
тепличної
білокрилки
в
умовах
закритого
ґрунту
.
Найбільш
придатним
і
повністю
безпеч
-
ним
засобом
виявлення
і
зменшення
чисельності
імаго
білокрилки
є
використання
жовтих
клейових
пасток
(
ЖКП
).
Як
пастки
викорис
-
товують
різні
пофарбовані
в
жовтий
колір
матеріали
(
твердий
па
-
пір
,
фанеру
,
полімерні
плівки
тощо
),
на
поверхню
яких
наноситься
тонкий
шар
клейкої
речовини
,
яка
тривалий
час
не
висихає
і
не
має
репелентних
властивостей
.
Найбільш
доцільно
використовувати
для
цього
спеціальний
ентомологічний
клей
«
Пестифікс
», «
Ліпо
-
фікс
»
та
ін
.
Пастки
і
отруєні
принади
—
одні
із
найстаріших
методів
бороть
-
би
зі
шкідниками
.
У
багатьох
пастках
для
комах
хімічні
препарати
не
використовуються
.
В
перших
«
хімічних
»
пастках
використовува
-
лися
харчові
атрактанти
,
наприклад
,
шматочки
бульб
картоплі
для
відловлювання
дротяників
і
слимаків
.
Цей
спосіб
згодом
став
одним
з
варіантів
хімічного
знищення
приваблених
комах
.
Метод
приваб
-
лювальних
культур
широко
використовувався
в
закритому
ґрунті
,
а
також
у
боротьбі
з
пустельною
сараною
,
слимаками
та
іншими
шкі
-
дниками
в
польових
умовах
.
Істотним
недоліком
натуральних
харчових
принад
є
необхідність
застосування
їх
у
значних
кількостях
.
Наприклад
,
для
значного
зменшення
чисельності
того
чи
іншого
шкідника
плодових
культур
необхідно
було
б
витратити
таку
кількість
плодів
,
яка
перевершила
б
увесь
очікуваний
врожай
.
Цей
метод
боротьби
економічно
був
би
абсолютно
не
виправданим
.
Для
вирішення
цієї
проблеми
слід
би
було
створити
дешеві
синтетичні
атрактанти
,
придатні
до
викорис
-
тання
у
спеціальних
пастках
.
Репеленти
—
хімічні
препарати
з
групи
пестицидів
,
які
викорис
-
товуються
для
відлякування
комах
від
рослин
,
якими
вони
жив
-
ляться
.
Репелентні
речовини
продукуються
окремими
видами
тва
-
рин
,
комах
,
рослинами
,
а
також
штучно
синтезуються
.
Природні
репеленти
поширені
серед
окремих
видів
комах
,
які
користуються
ними
для
захисту
від
інших
видів
.
Відомо
понад
50
видів
таких
комах
.
Репелентні
речовини
виявлені
також
і
у
деяких
рослинах
(
кропі
,
інших
ефіроолійних
),
що
зумовлює
стійкість
остан
-
156
ніх
до
окремих
видів
шкідників
.
Однак
надійних
репелентів
для
захисту
рослин
від
рослиноїдних
комах
поки
що
немає
.
Репеленти
тваринного
і
рослинного
походження
в
практиці
ви
-
користовують
давно
(
пахучі
рослини
,
олії
тощо
).
На
даний
час
вико
-
ристовуються
,
в
основному
,
хімічні
,
зокрема
синтетичні
речовини
,
які
мають
тривалий
строк
дії
.
За
хімічною
структурою
це
складні
ефіри
,
спирти
,
альдегіди
,
ефірні
олії
та
ін
.
Залежно
від
дії
на
поведінку
комах
репеленти
поділяють
на
окремі
групи
.
Репеленти
ольфофакторні
,
або
руміганти
.
Це
п
’
янкі
речовини
,
які
діють
на
нервові
закінчення
нюхових
органів
членистоногих
і
заважають
їм
у
виборі
об
’
єкта
для
живлення
.
Репеленти
протисмакові
.
Речовини
,
які
належать
до
цієї
групи
,
негативно
діють
на
органи
смаку
та
нюху
комах
при
безпосередньо
-
му
контакті
з
обробленою
поверхнею
рослин
.
Репеленти
маскувальні
,
або
дезорієнтуючі
.
При
застосуванні
ней
-
тралізують
або
знищують
природні
запахи
,
які
приваблюють
шкід
-
ників
.
Більшість
репелентів
—
хімічні
речовини
малотоксичні
для
теплокровних
тварин
і
людей
.
Однак
серед
них
є
сполуки
,
які
здатні
подразнювати
шкірний
покрив
,
мають
неприємний
запах
і
належать
до
середньо
-
та
високотоксичних
.
Тому
при
їх
використанні
необхідно
дотримуватися
передбачених
правил
техніки
безпеки
.
Найбільш
відомим
для
більшості
населення
репелентом
є
наф
-
талін
,
який
використовується
для
відлякування
одежної
молі
.
Вра
-
ховуючи
механізм
дії
нафталіну
,
необхідно
пам
’
ятати
,
що
бажаного
ефекту
можна
досягти
лише
тоді
,
коли
препарат
буде
вміщений
у
середовище
до
появи
там
молі
.
В
іншому
разі
його
використання
є
неефективним
.
Довгий
час
тримати
препарат
у
середовищі
не
ба
-
жано
,
тим
більше
у
житловому
приміщенні
.
На
сьогодні
репеленти
використовуються
,
головним
чином
,
для
захисту
людей
і
тварин
від
нападів
кровосисних
комах
і
в
окремих
випадках
захисту
рослин
від
шкідників
.
Використання
репелентів
з
метою
захисту
сільськогосподарських
культур
від
шкідників
має
певну
перспективу
.
Одним
з
напрямів
є
вибіркове
застосування
інсектицидів
і
репелентів
.
Для
цього
основ
-
ну
частину
поля
обробляють
репелентом
,
залишаючи
необроблені
смуги
,
на
яких
накопичуються
шкідники
.
Згодом
ці
смуги
обробля
-
ють
тим
чи
іншим
інсектицидом
.
Крім
того
,
можливе
їх
комбіноване
використання
тощо
.
Можна
використовувати
репеленти
і
для
від
-
лякування
птахів
,
гризунів
.
Антифіданти
—
хімічні
сполуки
,
які
,
змінюючи
смак
рослин
і
матеріалів
,
запобігають
їх
поїданню
комахами
і
тваринами
.
Роботи
щодо
створення
антифідантних
хімічних
препаратів
по
-
чалися
у
30-
ті
роки
ХХ
ст
.
Проте
тільки
у
1963
р
.
були
виділені
ре
-
човини
(
фентігідроксид
і
фентінацетат
),
які
мали
антифідантні
157
властивості
.
Після
цього
були
розпочаті
інтенсивні
пошуки
хімічних
сполук
з
аналогічною
дією
.
Можливість
використання
антифідантів
у
захисті
рослин
має
особливе
значення
.
Це
пов
’
язано
з
тим
,
що
во
-
ни
не
спричинюють
негативних
екологічних
змін
у
навколишньому
природному
середовищі
і
дають
позитивний
ефект
.
При
використанні
антифідантних
речовин
однією
з
проблем
є
необхідність
повного
покриття
вегетативної
маси
рослин
,
оскільки
ці
сполуки
мають
контактну
дію
.
У
зв
’
язку
з
цим
проводяться
пошу
-
ки
антифідантів
системної
дії
.
Найбільш
вивчені
антифіданти
комах
.
Антифіданти
,
як
і
репе
-
ленти
,
не
знищують
тварин
.
Комахи
сідають
на
рослини
,
оброблені
антифідантами
,
але
не
живляться
ними
(
не
завдають
шкоди
).
Інко
-
ли
після
контакту
з
антифідантними
речовинами
живлення
комах
призупиняється
на
тривалий
час
.
Комахи
можуть
гинути
від
голоду
,
залишаючись
на
кормовій
рослині
за
наявності
на
ній
антифідан
-
тів
.
Відомо
,
що
живлення
комах
збуджується
хеморецепцією
у
відпо
-
відних
органах
.
Сполуки
,
які
викликають
таку
реакцію
,
характерні
для
кола
кормових
рослин
певного
виду
.
Вони
,
як
правило
,
і
не
ма
-
ють
особливої
кормової
цінності
,
але
комахи
з
’
їдають
оброблений
ними
папір
,
який
непридатний
як
харчовий
продукт
,
і
гинуть
.
Складнішим
є
сигнал
про
закінчення
або
відмову
від
живлення
.
Якщо
його
припинити
штучно
,
комахи
живитимуться
доти
,
поки
не
загинуть
від
переїдання
.
Так
,
наприклад
,
впливає
метилевгеном
на
тропічну
плодову
муху
.
З
’
їдання
комахами
непридатного
для
них
корму
або
надмірне
по
-
глинання
його
практично
не
спостерігається
в
природних
умовах
.
Од
-
нак
антифідантні
сполуки
,
що
спричинюють
такі
явища
,
вже
знайдені
і
проводяться
пошуки
нових
,
ефективніших
сполук
такого
типу
.
Антирезистенти
—
хімічні
сполуки
,
які
позитивно
впливають
на
підвищення
стійкості
рослин
проти
пошкодження
шкідниками
і
ураження
збудниками
грибних
хвороб
.
Стерилянти
комах
—
це
хімічні
сполуки
або
фізичні
фактори
,
які
позбавляють
комах
здатності
розмножуватись
.
Променеву
стерилі
-
зацію
найчастіше
проводять
гамма
-
випромінюванням
.
Розмноже
-
них
у
штучних
умовах
комах
опромінюють
дозами
,
які
спричинюють
у
них
зміни
в
генеративних
органах
і
статевих
клітинах
,
що
приво
-
дить
до
повної
їх
безплідності
.
Стерильних
самок
або
самців
випус
-
кають
у
природне
середовище
у
кількості
,
яка
набагато
перевищує
чисельність
природних
популяцій
.
У
результаті
повторних
випусків
стерилізованих
особин
популяція
шкідника
може
бути
знищена
пов
-
ністю
.
Стерилізуючі
властивості
мають
також
і
деякі
хімічні
сполу
-
ки
,
які
прийнято
називати
хемостерилянтами
.
Вони
умовно
поділе
-
ні
на
три
групи
:
антиметаболіти
—
метатрексат
,
аміноптерин
,
втор
-
урацил
та
ін
. (
порушують
обмін
речовин
і
спричинюють
стериль
-
158
ність
,
головним
чином
самок
),
алкілуючі
речовини
—
хлорамбуцил
,
афолат
,
афроксит
та
ін
. (
впливають
на
зміни
в
хромосомах
статевих
клітин
і
спричинюють
стерильність
,
головним
чином
самців
).
До
третьої
групи
входять
деякі
інші
сполуки
.
Хемостерилянти
можна
використовувати
як
окремі
препарати
або
в
суміші
з
атрактантами
.
4.2.
КЛАСИФІКАЦІЯ
ПЕСТИЦИДІВ
ЗА
ХІМІЧНИМ
СКЛАДОМ
За
наявності
великого
асортименту
пестицидних
препаратів
важ
-
ливе
значення
має
їх
класифікація
за
хімічною
природою
.
Як
пестициди
використовуються
хімічні
препарати
,
що
належать
до
різних
класів
сполук
.
Нині
існує
міжнародна
класифікація
,
яка
надрукована
в
одинадцятому
виданні
«
Довідник
з
пестицидів
»
Бри
-
танської
ради
із
захисту
рослин
(The Pesticide Manual, Editor:
C.D.S.
Tomlin, Eleventh Edition, 1997, British Crop Protection
Council).
Проте
в
державах
СНД
науковці
і
виробничники
поки
що
користуються
класифікацією
,
опрацьованою
М
.
М
.
Мельниковим
(
Н
.
Н
.
Мельников
.
Пестициды
.
Химия
,
технология
и
применение
. —
М
.:
Химия
, 1987).
Класифікація
пестицидів
за
хімічним
складом
є
найпоширені
-
шою
.
Умовно
їх
можна
об
’
єднати
в
такі
класи
: 1)
хлорорганічні
;
2)
фосфорорганічні
; 3)
похідні
карбамінової
,
тіо
-
і
дитіокарбамінової
кислот
; 4)
карбонові
кислоти
та
їх
похідні
(
хлорфеноксіоцтові
кисло
-
ти
;
арилалкілкарбонові
кислоти
); 5)
галоїдзаміщені
аніліди
карбо
-
нових
кислот
; 6)
похідні
сечовини
; 7)
гетероциклічні
сполуки
(
похі
-
дні
симтриазинів
,
бензімідазолу
,
триазолу
,
морфоліну
,
фенілпіра
-
золу
та
ін
.); 8)
нітро
-
і
галоїдпохідні
фенолу
; 9)
вуглеводні
,
кетони
,
альдегіди
та
їх
похідні
; 10)
сірка
та
її
препарати
; 11)
фторовмісні
сполуки
; 12)
купрумвмісні
(
мідьвмісні
)
сполуки
; 13)
органічні
мета
-
ловмісні
сполуки
; 14)
синтетичні
піретроїди
; 15)
похідні
нереїсток
-
сину
; 16)
фенілпіразоли
.
В
окремих
випадках
пестицидні
речовини
поєднують
не
за
хіміч
-
ною
будовою
,
а
за
механізмом
дії
:
феромони
,
синтетичні
ауксини
,
антикоагулянти
крові
тощо
.
Варто
зазначити
,
що
всі
існуючі
класи
-
фікації
не
є
постійними
,
вони
змінюються
у
міру
розвитку
хімічної
промисловості
,
в
тому
числі
і
хімії
пестицидів
.
Близькі
за
будовою
представники
одного
і
того
самого
класу
ре
-
човин
мають
різні
пестицидні
і
токсичні
властивості
,
відрізняючись
одна
від
одної
інколи
призначенням
,
частіше
—
силою
пестицидної
і
токсичної
дії
.
Незважаючи
на
вказану
різницю
,
представники
од
-
ного
й
того
самого
класу
сполук
мають
і
схожі
властивості
,
а
дуже
часто
—
ті
самі
механізми
дії
.
159
Знання
хімічної
класифікації
дає
змогу
фахівцям
із
захисту
рос
-
лин
,
насамперед
працівникам
контрольно
-
токсикологічних
лабора
-
торій
,
орієнтуватися
в
потоці
інформації
про
пестициди
при
всій
їх
різноманітності
і
подібності
,
а
особливо
—
при
вивченні
нових
пес
-
тицидних
речовин
,
що
надходять
на
український
ринок
.
До
хімічних
сполук
,
які
використовуються
або
пропонуються
для
захисту
рослин
від
шкідливих
організмів
,
висуваються
такі
вимоги
:
³
пестицидна
ефективність
—
повинні
знищувати
або
обмежу
-
вати
розвиток
шкідливих
тварин
,
збудників
хвороб
,
бур
’
янів
,
не
впливаючи
негативно
на
довкілля
;
³
економічна
ефективність
—
витрати
на
використання
пести
-
цидного
препарату
повинні
бути
значно
меншими
порівняно
з
вар
-
тістю
збереженої
сільськогосподарської
продукції
внаслідок
його
застосування
;
³
санітарно
-
гігієнічні
властивості
—
не
спричинювати
негатив
-
ного
впливу
на
здоров
’
я
людей
і
довкілля
під
час
використання
і
у
віддаленому
майбутньому
.
У
підручнику
відомості
про
пестициди
викладено
згідно
з
хіміч
-
ною
класифікацією
,
яка
використовується
в
країнах
СНД
.
4.3.
ГІГІЄНІЧНА
КЛАСИФІКАЦІЯ
ПЕСТИЦИДІВ
Гігієна
—
медична
наука
,
яка
вивчає
вплив
умов
довкілля
,
в
то
-
му
числі
і
пестицидів
,
на
здоров
’
я
людей
.
Гігієна
розглядає
ці
фак
-
тори
з
погляду
впливу
їх
на
людей
не
окремо
,
а
як
єдине
і
взаємо
-
пов
’
язане
ціле
.
На
підставі
вивчення
численних
факторів
зовніш
-
нього
середовища
гігієна
розробляє
правила
,
норми
і
практичні
за
-
ходи
з
метою
його
оздоровлення
.
Для
вирішення
цього
важливого
питання
гігієна
використовує
фізичні
,
хімічні
,
фізіологічні
,
токси
-
кологічні
та
інші
методи
.
Гігієна
включає
низку
самостійних
розді
-
лів
,
у
тому
числі
й
гігієну
пестицидів
.
Якщо
гігієна
—
наука
про
здоров
’
я
загалом
,
то
гігієна
застосу
-
вання
пестицидів
—
наука
про
методи
,
способи
і
заходи
охорони
здоров
’
я
населення
у
зв
’
язку
з
використанням
пестицидів
,
циркуля
-
цією
їх
в
навколишньому
середовищі
і
накопиченням
в
різних
об
’
єктах
,
у
тому
числі
живих
організмах
,
включаючи
тварин
і
люди
-
ну
.
В
її
завдання
входить
розробка
методів
і
засобів
профілактики
гострих
,
хронічних
отруєнь
й
інших
видів
захворювань
,
а
також
розробка
ефективних
заходів
санітарної
охорони
навколишнього
середовища
,
особливо
таких
важливих
для
життя
і
здоров
’
я
людей
компонентів
,
як
повітря
,
вода
,
ґрунт
,
харчові
продукти
рослинного
і
тваринного
походження
.
Цими
завданнями
керуються
гігієністи
при
оцінці
асортименту
,
регламентів
застосування
пестицидів
,
які
дозволяються
для
використання
.