ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.11.2019
Просмотров: 890
Скачиваний: 1
-
Щитоноска бурякова - Cassidanebulosa L.
Родина листоїди - Chrysomelidae
Ряд твердокрилі або Жуки - Coleopterа
Бурякова щитоноска широко розповсюджена в бурякосіючих районах України (Саблук, 2002).
Жук 6-7 мм, зверху іржаво-коричневий, іноді бурувато-зелений з чорними плямами на надкрилах; краї передньоспинки і надкрила сильно розпластані; знизу чорний. Яйце 0,4-0,5 мм, овальне, світло-жовте, зверху вкрите слизом, що застигає у вигляді прозорої плівки. Личинка 7-8 мм, жовтувато-зелена з рудуватою головою; плоска і широка з 17 парами зазубрених шиловидних виростів, із яких задня сама довга; задній кінець тіла личинка держить злегка піднятим і носить на ньому линочні шкурки і екскременти. Лялечка 6,5 мм, яскраво-зелена, плоска з п’ятьма зазубреними лопастями по бокам, з темною продовгуватою смугою на спині і двома жовтими смугами по її сторонам.
Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці частіше всього в чагарниках і розріджених деревних насадженнях. Вихід жуків із місць зимівлі відмічається у квітні. У теплі години дня перелітають в місця зосередження - ділянки, зарослі бур’янами (лобода, лобода біла), де і живляться. При підвищенні температури і недостатній вологості жуки в масі збираються на болотах, пошкоджуючи калужницю. На 5-8 день після початку додаткового живлення жуки спарюються. Відкладають яйця на нижній і верхній бік листка характерними купками по 8-20 яєць в кожній і заливають їх швидко застигаючим слизом, який незабаром перетворюється в жовтувату напівпрозору плівку. Яйцекладка продовжується 14-20 днів. Плодючість 150-210 яєць. Ембріональний розвиток продовжується 4-6 днів. Личинки відроджуються у другій половині травня - червні. В залежностівід погодних умов розвиток личинок продовжується від 15 до ЗО днів, проходячи за цей час п’ять віків. Заляльковуються відкрито на листі кормових рослин. Личинка прикріплюється до листка заднім кінцем тіла, скидає личиночну шкурку і перетворюється в лялечку. Тривалість розвитку лялечки 8- 12 днів. У Лісостепу і Степу України поява жуків відмічається у другій половині червня - на початку липня. На протязі 12-16 днів вони активно живляться на рослинах, після чого спарюються і відкладають яйця. Личинки другого покоління живляться буряками і, закінчивши розвиток, приблизно у другій половині серпня, заляльковуються. Новоутворені жуки після 10-12 денного додаткового живлення (у вересні) мігрують у місця зимівлі. Шкодять жуки і личинки. Личинки молодших віків вискоблюють на листі виразки. Жуки і личинки старших віків прогризають наскрізні отвори у листі.
Чисельність щитоносок знижують хижі клопи, личинка мухи-дзюрчалки, яйця заражають хальциди, на личинках і лялечках паразитують евлофіди, мухи-тахіни.
Заходи захисту. Знищення бур’янів із родини лободових на бурякових полях і прилеглих до них ділянках. Економічний поріг шкодочинності: на початку сходів буряків 0,5-1,2 жуки/м ; у фазі 2-6 листків - 10 личинок на одну рослину. При перевищенні вказаного порогу чисельності необхідна обробка інсектицидами (Литвинов, 2005).
Інсектициди, рекомендовані для захисту цукрового буряка від бурякової щитоноски: Актара 25 WG – 0,08 л/га, Базудин 600 EW , Діазинон - 1,5 л/га, Карате 050 ЕС – 0,125 л/га, Нурел Д – 0,8 л/га та ін. (Перелік... 2010).
-
Звичайна бурякова блішка - Chaetocnemaconcinna Marsh.
Родина листоїди - Chrysomelidae
Ряд твердокрилі або Жуки - Coleopter а
Зустрічається повсюди. Пошкоджує буряки, гречку, коноплю. В засушливих умовах може живитися сходами еспарцету, хмелю і хрестоцвітими рослинами (Литвинов, 2005).
Жук 1,9-2,4 мм, темно-бронзовий; надкрила у крапкових борозенках; тіло овальне; основа передньоспинки спереду майже пряма, з невеликою випуклістю біля щитка; передні і середні стегна і вусики темні, задні і середні ноги з глибокою виямкою біля вершини гомілок. Яйце 0,6 мм, світло-жовте (рис. 3). Личинка 3,5-4,5 мм, біла з бурувато-жовтими головою і ногами; ноги з розвинутим тазиком і стегнами; лапки одночленикові, кігтевидні, зверху з прозорою, чашечковидноюзачіпкою; кінець черевця овальний, з двома загнутими уверх шипиками. Лялечка 1,7-2 мм, біла, з двома шипиками на кінці черевця (Мигулин, 1983).
Зимують статево недозрілі жуки у рослинній підстилці в лісосмугах, деревно-чагарникових заростях, садах, окраїнах доріг, на полях багаторічних трав. У холодні і дощові сезони, а також на півночі і заході України до 50% жуків залягають на зимівлю в грунт на глибині 20-30 см. Із місць зимівлі жуки виходять дуже рано - в кінці березня - на початку квітня, коли температура повітря достигає 6-8°С, а на поверхні грунту 12-15°С. При температурі повітря 14-16°С починають живитися бур’янами із родин гречкових і лободових, а з появою сходів цукрових буряків переходять на них. Пересуваються стрибками і перелітають. Масове заселення посівів цукрових буряків відбувається, як правило, у фазі вилочки або першої пари справжніх листків. У перший час концентруються на посівах по краям поля, а потім розселюються по ньому більш або менш рівномірно. Відкладка яєць починається в кінці травня - на початку червня. В жарку суху погоду
відкладка яєць продовжується два — три тижні, у вологу прохолодну погоду вона розтягується до двох і більше місяців. Самки відкладають яйця по одному або невеликими групами в грунт біля стебел гречкових на глибину 3-5 мм. Яйця відкладаються з перервами в 2-6 днів. Максимальна плодючість самки 200-240 яєць.
Через 10-14 днів відроджуються личинки, які проникають до коренів культурної гречки, ревеню, щавлю і живляться на протязі 26-40 днів. Линяють два рази, проходячи відповідно три віки. Заляльковуються личинки в земляних колисочках у грунті на глибині 10-20 см. Лялечка розвивається 14-18 днів. При високій вологості грунту, яка достигає 65-75%, відмічається масова загибель лялечок від бактеріальних хвороб.
Вихід жуків нового покоління починається в кінці червня - на початку липня. До настання осінніх похолодань (вересень - жовтень) жуки живляться на цукрових буряках, на лободових і гречкових бур’янах, потім концентруються в місцях зимівлі. Одна генерація на рік. Найбільші пошкодження цукровим бурякам наносять жуки у сонячну і суху погоду і при недружній появі сходів. Вони вигризають зверху на листі виразки, залишаючи недоторканим нижній епідерміс. З ростом листка епідерміс “віконця” розривається, утворюючи дірочки з нерівними побурілими краями. Іноді пошкоджують стебло і верхівкову бруньку у молодих рослин. При сильних пошкодженнях рослини засихають.
Чисельність звичайної бурякової блішки знижують хижі клопи — Zicrona coerulea L., Pristomerus bidens L., личинка мухи-дзюрчалки — Dufouria ocelusa R.-D., яйця заражають хальциди — Teleopterus erxias Wek., Tetracampe galerucae Fons., Entedon ovulorum Rizd., Closterrocerus ovulorum Rtzb., на личинках і лялечках паразитують евлофіди — Pediobius cassidae Erdos, Tetrastichus cassidarum Rtzb., T. Bruzzonei Masi., T. rhosaceus Wlk., Brachymeria vitripennis Forst, мухи-тахіни — Dionaea foscipata Meig., Dufouria ocelusa R.-D.
Заходи захисту. Знищення бур’янів. Посів насінням, обробленим системними інсектицидами. Якщо посів проведений необробленим насінням, необхідно планувати 1-2 обприскування сходів буряків інсектицидами при чисельності шкідника, що перевищує 1-2 жуки/м або 100-200 жуків на 100 помахів сачка. У першу чергу треба обробляти інсектицидами краї плантації (Литвинов, 2005).
Для обробки насіння застосовують Фурадан, 35%. Для обприскування інсектициди: Фастак, 10% к.е. (0,1-0,3 л/га); Актеллік 500 ЕС, к.е. (2,0 л/га); Карате (0,3 л/га) та ін. (Перелік..., 2010).
3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур
В міру збагачення знань і уявлень про шкідливі організми, цикли їх розвитку, шкодо чинні фази та характер пошкоджень удосконалювали візуальні (окомірні) методи їх виявлення та обліку, а також почали застосовувати для цього різні пристрої і прилади.
Отже, існують методи які можна розділяти на візуальні й приладні.
Візуальні методи застосовані на безпосередньому огляді та підрахунках шкідників і пошкоджених ними органів рослини. За технікою виконання вони можуть бути маршрутними або детальними, діляться на обліки в ґрунті, його поверхні, на рослинах чи в середині окремих їх органів.
У ґрунті визначають чисельність шкідників, що зимують або розвиваються в ньому і шкодять рослинам, живляться коренями, стеблами та іншими органами методом ґрунтових розкопок. Залежно від часу проведення розрізняють осінні, весняні (контрольні) й вегетаційні (періодичні) грунтові розкопки, а від глибини – мілкі (до 10 см),звичайні (до 45-50 см) та глибокі (на 65 см і глибше). Методом грунтових розкопок визначають також кількість шкідників, які зимують у грунті.
На поверхні грунту шкідників обліковують на полях, вільних від рослин, чи при незначній їх вегетативній малі (у фазі сходів), а також виявляють шкідників, які зимують у рослинних рештках. Навесні цим методом встановлюють чисельність жуків бурякового, південного сірого і люцернового довгоносиків. Оглядом поверхні грунту та рослинних решток виявляють і підраховують шкідників.
На рослинах шкідників виявляють оглядом певної кількості рослин у пробах або на облікових ділянках. На просапних культурах на полі площею до 100 га оглядають 100 рослин – по 5 у 20 місцях або у двох суміжних рядках у 10 місцях.
Візуальні методи обліку поряд з високою точністю даних щодо чисельності шкідників значно трудомісткі. Їх вдосконалення спрямовано на мінімалізацію кількості, зручне для обліковця розміщення по полі облікових проб чи рослин та уніфікацію методів для виявлення комплексу шкідників за один облік.
Приладні методи виявлення та обліку шкідників засновані на використанні різних пристроїв від найпростіших типу ентомологічного сачка і ґрунтових пасток до складних електронних приладів з підключенням мінкомп`ютерів. Ними можна ефективніше і значно скоріше визначити заселеність угідь тим чи іншим шкідником.
Для виявлення й обліку комах на рослинах використовують ентомологічні сачки, які бувають роз’ємні, складні, із змінними комахозбірниками. Сачком виявляють значну кількість дрібних або рухливих комах на рослинах. Обстежувач, рухаючись по полю, змахує по переду себе сачком з кутом захвату 90̊ ударяючи по рослинах. Після 10 змахів він аналізує шкідників на місці або висипає їх у морилку і підраховує у лабораторії.