ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.11.2019
Просмотров: 421
Скачиваний: 1
Міністерство аграрної політики України
Харківський національний аграрний університет
ім. В.В.Докучаєва
Кафедра ґрунтознавства
Курсова робота
на тему:
“ Аґрогенетична характеристика
лучних поверхнево солонцюватих суглинкових ґрунтів на алювіальних відкладах “
Виконала: студентка 2 курсу групи
Факультету агрохімії та ґрунтознавства
.
Перевірила: Чекар О.Ю.
Харків-2011
ЗМІСТ
Вступ.
Розділ 1. Морфологічні ознаки, номенклатура та символи генетичних горизонтів ґрунту.
Розділ 2. Материнська порода – мінеральна основа ґрунту.
Розділ 3. Походження, склад і властивості органічної частини ґрунту.
3.1 Кількісна та якісна характеристика гумусу.
3.2 Баланс гумусу.
Розділ 4. Ґрунтові колоїди та вбирна здатність ґрунту.
Розділ 5. Фізичні показники та фізико-механічні властивості ґрунту.
Розділ 6. Водні властивості ґрунту.
Розділ 7. Реакція ґрунтового розчину. Меліорація ґрунту.
Розділ 8. Агрономічна характеристика ґрунту.
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
Ґрунтознавство вивчає ґрунти, їх утворення (генезис), еволюцію, будову, склад, властивості, закономірності розповсюдження, шляхи раціонального використання у різних галузях народного господарства, передусім у зв’язку з формуванням родючості та її підвищенням у різних природно-антропогенних ландшафтах. Ґрунтознавство сформувалося на перехресті біологічних, геономічних, сільськогосподарських, екосоціальних та інших наук у другій половині ХІХ ст. та на початку ХХ ст. завдяки працям В.В. Докучаєва, П.А. Костичева, М.М. Сибірцева, К.Д. Глінки та інших учених.
Мета й завдання курсу «Ґрунтознавство» визначаються його важливістю як однієї з центральних природничих та агрономічних дисциплін, яка вивчає ґрунт різнопланово:
-
генетично — походження самостійного природно-історичного тіла,
-
компоненту і дзеркала ландшафту;
-
екологічно — «геодерма (від. лат. geoderma — шкіра)» планети, надзвичайно впливова підсистема біосфери, довкілля для біоти;
-
агрономічно — середовище для культурних рослин, вирощуваних з метою отримання стабільно високих, доброякісних та екологічно чистих урожаїв;
-
економічно — головний і незамінний засіб сільськогосподарського виробництва (ґрунт є складовою частиною поняття «земля»).
Ґрунтознавство нині вивчається в умовах актуалізації продовольчої, екологічної, демографічної та аграрної проблем, конкретизованих через окультурювання ґрунтів, підвищення їх родючості, охорону від деградації та забруднення, раціональне використання, збільшення врожайності сільськогосподарських культур гарантованої якості з одночасним зміцненням притаманного біосфері ґрунтово-ценотичного біорозмаїття. Водночас постали завдання прогнозування змін земельних ресурсів, ґрунтово-екологічного моніторингу, агрохімічного окультурювання ґрунтів добривами, здатними подвоїти-потроїти врожаї вирощуваних культур при скороченні посівних площ без зменшення валових зборів врожаю.
Зв’язок грунтознавства з іншими науками
Метою курсової роботи є :
1) закріплення і систематизування знань з курсу загального грунтознавства;
2) навчитися аналізувати матеріали польових і лабораторних досліджень;
3) визначитися з методами аналізу конкретного грунту;
4) застосувати на практиці теоретичні знання з курсу загального грунтознавства при вирішенні питань раціонального використання ґрунтів в сільському господарстві.
Задачі курсової роботи :
1) оволодіти технікою опису морфологічних ознак грунту;
2) навчитись «читати» данні аналізу профілю грунту;
3) навчитись співставляти матеріали теоретичної бази з власноруч отриманими данними;
4) навитись надавати характеристику умов грунтоутворення;
5) навчитись розробляти рекомендації по раціональному використанню грунтів.
Розділ 1
Морфологічні ознаки, номенклатура та символи генетичних горизонтів ґрунту
Ґрунт являє собою ієрархічно побудовану природну систему, яка складається з морфологічних елементів різного рівня. Це природні тіла всередині ґрунту, які мають чіткі або дифузні границі, а також свої специфічні форму та властивості. Ґрунти різняться між собою за зовнішнім виглядом, що дає унікальну можливість діагностувати напрямок ґрунтоутворення на рівні типу чи підтипу та класифікувати ґрунти без проведення лабораторних досліджень.
Морфологічними елементами ґрунту є генетичні горизонти, структурні агрегати, новоутворення, включення і пори. Різняться вони між собою за формою і зовнішніми властивостями – морфологічними ознаками Морфологічними ознаками ґрунтів є форма елементів, характер їх меж, забарвлення, гранулометричний склад, взаємне розташування й співвідношення в просторі твердих часток і зв'язаних із ними пор, характер поверхні, щільність, твердість, деякі фізичні властивості (липкість, пластичність) тощо.
1) Забарвлення ґрунту – це найбільш доступна і, перш за все, помітна морфологічна ознака, суттєвий показник належності ґрунту до того чи іншого типу, що визначається кольором тих речовин, з яких він складається, а також гранулометричним складом, фізичним станом і ступенем зволоження;
2) Структура – це агрегати, на які може розпадатися грунт під впливом механічної дії. Ґрунт може бути структурним і безструктурним. При структурному стані маса ґрунту розділена на відмінності тієї чи іншої форми та величини. При безструктурному стані окремі механічні елементи, що складають ґрунт, не з'єднані між собою, а існують окремо або залягають суцільною зцементованою масою;
3) Структурність ґрунту – здатність його розпадатись в природному стані при механічній дії на агрегати визначеного розміру й форми;
4) Гранулометричний склад - це відсоткове співвідношення в ґрунті окремих механічних фракцій (пісок, пил, мул);
У ґрунтовому горизонті переважають часточки розміром від 0,05 до 0,01 мм, тобто часточки крупного пилу. У верхньому горизонті вони становлять 44,9%, у другому їх вміст підвищується до 51,53%, а у двох нижніх горизонтах вміст пилуватих часточок поступово зменшується до 43,33%.
Другою за кількістю частинок в ґрунті є фракція мулу. У верхньому горизонті вона складає 25,5 %, що негативно впливає на родючість, на структуру, на щільність ґрунту, і також призводить до замулення профілю. З глибиною кількість мулу поступово зменшується до 11,8 %. Також наявність мулистих частинок призводить до набухання ґрунту при взаємодії його з водою, до значної усадки при висиханні і перетворення ґрунту в суцільну тверду масу.
5) Складення – це зовнішнє вираження щільності та пористості грунту. Воно залежить від гранулометричного складу, структури, а також діяльності грунтової фауни, розвитку кореневих систем рослин і т. ін.;
6) Новоутворення – це нагромадження речовин різної форми й хімічного складу, які формуються і відкладаються в горизонтах грунту в процесі грунтоутворення. Бувають хімічні (нальоти, вицвіти, кірки), біологічні (кротовини, капроліти);
7) Включення – це сторонні тіла в профілі грунту, присутність яких не пов'язана з процесом ґрунтоутворення;
8) Скипання від 10% НСІ – це обумовлено наявністю в ґрунті карбонатів.
9) Перехід одного горизонту в інший. Визначають за забарвленням, структурою, складенням, новоутвореннями, гранулометричним складом;
10) Грубизна горизонту – глибина горизонту від верхньої до нижньої його межі.
11) Вологість – впливає на інтенсивність забарвлення, структуру ґрунту.
Номенклатура та символи генетичних горизонтів грунту
Розвиток грунтознавства привів до виділення великої різноманітності генетичних горизонтів різних типів грунтів На жаль, до сьогодні в грунтознавстві різних наукових шкіл немає єдиного підходу до діагностики й символіки різних грунтових горизонтів.
У 1936 р. український грунтознавець О.Н.Соколовський запропонував принципово нову систему індексів. Детальніше її розробили його учні М.К.Крупський, Г.С.Гринь та інші. Систему індексів О.Н. Соколовського в наш час з успіхом використовують в Україні:
Н – гумусовий горизонт;
Е – елювіальний горизонт;
І – ілювіальний горизонт;
Р-порода;
Т – торф;
Но(л) - лісова підстилка;
Нd – дернина (степ);
Gl – оглеєння;
M – мергель;
Rf – псевдофібровий;
R - ордзандовий;
Rt – ордштейновий;
D – підстилаюча порода;
Перехідні горизонти сполучають в однаковій мірі ознаки двох сусідніх горизонтів. У грунтах з поступовим ослабленням будь-якої ознаки від поверхні до породи (чорноземах, лугових, дернових та інших) ці горизонти так і називаються – перехідні; у грунтах з диференційованим профілем – за назвою двох суміжних горизонтів. Позначаються символами суміжних горизонтів. Наприклад: