(Байдик, 2005; Літвінов, 2009)

Рівнокрилі – 30,8 %

Напівтвердокрилі – 3,8 %

Твердокрилі – 26,9 %

Лускокрилі – 34, 6

Перетинчастокрилі - 3,8 %

---

2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи яблуневих насаджень

П'ядун зимовий

П'ядун зимовий (Operophthera brumata)

Родина - П'ядуни (Geometridae)

Ряд - Лускокрилі (Lepidoptera)

Клас - Комахи (Insecta)

Тип - Членистоногі (Arthropoda)

П’ядун зимовий дуже поширений шкідник, в окремі роки завдає великих збитків садівництву. Поширений в північній і середній Європі, на півдні межа проходить по північній Італії. На сході зустрічається майже на всій частині, на півдні - в Криму і на Кавказі, на півночі доходить до Балтійського моря, Петербурга та Естонії. (Мигулин, 1983)

Метелики середнього розміру з струнким, тонки тілом і широкими трикутними передніми крилами. Задні крила заокруглені. (Літвінов, 2009)

Метелик з різко вираженим статевим диморфізмом. Самець (Рис. 1) з розмахом крил 20 – 25 мм; передні крила буруватосірі з темними хвилястими поперечними лініями; задні крила світліші, однотонні; добре літає не лише вночі, а й у похмурі дні.

Самка (Рис. 2) буруватосіра, з довгими ногами й вусиками, з короткими недорозвинутими криловими виростами завдовжки 2 – 3 мм, які досягають перших члеників черевця; черевце надуте, в дрібних чорних крапках, довжина тіла — 8 – 10 мм. Вона малорухлива, не літає, заповзає на дерева лише по стовбуру.

Яйце (Рис. 3) овальне, довгасте розміром 0,8 мм, після відкладання жовтуватозелене, оранжеве або жовтуваторожеве з ніжною сіточкою на поверхні.

Гусениця (Рис. 4) завдовжки 25 – 28 мм, жовтуватозелена, голова світлобура, на спині коричнева поздовжня смуга, по боках тіла по три білі смуги; три пари грудних і дві пари черевних ніг. Несправжні ніжки знаходяться тільки на шостому сегменті черевця, так що рухи гусениці характерні з високим вигином середньої частини тіла.

Лялечка (Рис. 5) — 12 – 13 мм, світлокоричнева, з роздвоєним шипиком на кінці черевця, у земляному коконі.

Зимують яйця на пагонах біля основи бруньок, на подушках і стовбурах. Розвиток зародка відбувається восени і продовжується навесні. Ембріони, що не потрапили під дію температури нижче 0 °С, не можуть завершити розвиток. Для завершення ембріонального розвитку у весняний період необхідна сума ефективних температур 79 °С (при порозі 6 °С). Гусениці відроджуються приблизно за 10 – 12 діб в період розпускання бруньок, зазвичай в кінці квітня або в травні, до початку цвітіння яблуні і впродовж 22 – 28 діб живляться листям і генеративними органами. Живуть скрутно між двома листками або навіть в одному листку, який вони склеюють павутиною вздовж по центральній жилці. Линяють 4 рази (5 віків). Завершивши живлення, гусениці спускаються на павутинних нитках і заглиблюються в ґрунт на 5 – 10 см, де в земляній колисочці заляльковуються і перетворюються на лялечок наприкінці травня - в червні. У стані діапаузи лялечка залишається до осені, впродовж 3 – 4 міс. У вересні — жовтні виходять метелики, літ яких триває до пізньої осені.. Сприятлива температура для метеликів — 5 – 11 °С. Вони без особливих втрат переносять короткочасні зниження температури до –15 °С. Спочатку відроджуються самці, яких завжди більше, ніж самок. Літ метеликів відбувається з половини жовтня і в листопаді, в основному в сутінках. Самки дуже швидко піднімаються по стовбуру в крону дерев, де відбувається спарювання і після запліднення відкладають яйця по одному або невеликими групами на молоді пагони, навколо бруньок або в тріщини кори. Плодючість — 250 – 300 яєць. Ембріональний розвиток починається восени і припиняється у фазі зародкової смуги, оточеної оболонками, після чого настає діапауза до весни наступного року. Генерація однорічна.

---

Чисельність зимового п’ядуна обмежує температурний максимум. Для гусениці температурний оптимум лежить у межах 14 – 18 °С, для лялечок — до 18 °С. При вищій температурі відмічається масова загибель шкідника. У зимовий період зниження температури до –35…–40 °С спричинює загибель яєць. (Байдик, 2005; Васильев, 1984)

У зимовий період за температури –30…–35 °С настає масова загибель яєць. У зниженні чисельності значну роль відіграють комахипаразити та хвороби. Яйця заражають Trichogramma cacoeciae March., T. evanescens Westw., Telenomus paeviceps Fцrst.; гусениць — браконіди — Rogas rossicus Westw., Meteorus ictericus Nees., Apanteles dilectus Hall., A. immunis Hall. На гусеницях і лялечках паразитують іхневмоніди — Itoplectis maculator F., Aphanistes armatus Wesm., Ophion luteus L., Agrypon flaveolatum Grav., мухитахіни — Blondelia nigripes Fll., Compsilura concinnata Vg., Phorocera obscurus Fll. та інші — понад 120 видів. (Байдик, 2005)

---

Таблиця 2

Фенологічний календар розвитку зимового п’ядуна (Operophthera brumata)

Зона – східний Лісостеп України

Рік спостережень	Кількість поколінь	Зимуюча стадія	Розвиток комах по місяцях і декадах																					Примітка
			Квітень			Травень			Червень			Липень			Серпень			Вересень			Жовтень
			1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3	1	2	3
Багаторічні спостереження	1	Яйця	.	.	. -	-	-	- 0	- 0	0	0	0	0	0	0	0	0	0 +	0 +	+ .	+ .	.	.	7 – 10 гусениць/1м гілки,

(Васильев, 1984)

Умовні позначення:

0 – лялечка період шкодочинності

+ - імаго захисні заходи

. - яйце

- - личинка

---

Пошкоджує зимовий п`ядун всі плодові, а також дуб, ільмові, клен гостролистий, березу, вербу, граб, ясен, черемху, а також лісові листяні дерева. Цей поліфаг був виявлений на більш ніж на ста видах рослин. (Васильев, 1984)

Гусениці в першому віці пошкоджують бруньки, вигризають бутони, квітки та зав’язі, далі вигризають отвори в листових пластинах, і скріплюють їх павутиною. Пошкодження поступово ростуть і, нарешті, у листя залишаються лише більш товсті жилки. При нестачі їжі гусениці поїдають ціле листя. Нерідко залишають дерева абсолютно об'їденими. (Мигулин, 1983)

Заходи захисту. Рання осіння оранка ґрунту до виходу метеликів. Культивація в міжряддях і розпушування ґрунту в пристовбурних кругах після завершення розвитку гусениць. При чисельності, що перевищує 2 – 5 яєць на 1 м гілок, потрібно рано навесні, до розпускання бруньок, за температури повітря не нижче 4 °С провести обприскування овіцидами. Під час масового відродження гусениць при щільності 4 – 9 гусениць на 1 м гілок — обробка дерев інсектицидами або біопрепаратами. (Байдик, 2005)

Проти зимового п`ядуна можна використовувати такі інсектициди: Бі – 58 Новий, к.е., Біская 240 ОD, о.д., Пірінекс 25, мк.с. (Перелік, 2010)

Верхньобокова плодова мінуюча міль

Верхньобокова плодова мінуюча міль (Lithocolletis corylifoliella)

Родина – моліпістрянки (Gracillariіdae)

Ряд - Лускокрилі (Lepidoptera)

Клас - Комахи (Insecta)

Тип - Членистоногі (Arthropoda)

Верхньобокова плодова мінуюча міль поширена в центральних районах РРФСР, в Молдавії, на Україну, в республіках Закавказзя і Середньої Азії. У Казахстані зустрічається на південно-сході республіки, в окремі роки - в Алма-Атинській плодової зоні, заподіює помітний шкода, коли пошкодженість листя доходить до 10-12%. Значна її чисельність відмічається в степових і лісостепових районах. (Васильев, 1984)

Метелик (Рис. 6)з розмахом крил 8 – 10 мм; передні крила бурокоричневі, на них з верхнього й нижнього боків — по дві трикутні чорні плями, від верхівки крила паралельно верхньому краю проходять дві світлі смуги, бахрома буруватосіра; задні крила вузькі, облямовані довгою рудуватою бахромою.

Яйце (Рис. 7) кругле, розміром 0,3 мм, напівпрозоре з ледь жовтуватим відтінком.

Гусениця (Рис. 8) має дві форми: сокоїдну і тканиноїдну. До третього віку гусениця безнога, з прогнатичною головою, живиться соком; гусениця старших віків циліндрична, 5 – 6 мм завдовжки, має вісім пар ніг.

Лялечка (Рис. 9) — 3 – 4 мм, спочатку кремовожовта, до завершення розвитку темнокоричнева. (Литвинов, 1957)

Зимують гусениці, які завершили живлення, у мінах опалого листя, тріщинах кори. Заляльковуються в період розпускання бруньок (у кінці березня - початку квітня). У стадії лялечки перебувають 16 – 20 діб. Виліт метеликів починається у фазу порожевіння бутонів яблуні. Спарювання і відкладання яєць починаються в добу вильоту і тривають від 3 до 12 діб. Самка відкладає яйця поодинці на верхній бік листка поблизу жилок або на жилки. Плодючість — до 65 яєць. Відроджені через 7 – 10 діб гусениці через нижню оболонку яйця проникають у паренхіму листка, мінуючи його, де й живляться від 24 до 42 діб, з яких у формі сокоїдної гусениці — 10 – 14 діб. До IV віку гусениці живляться соком, а пізніше поглиблюють міну, вгризаються в палісадну і губчасту тканину листка. Гусениця живе під епідермісом з верхньої сторони всередині листка яблуні, виїдаючи палісадну паренхіму. Тривалість розвитку гусениць літніх поколінь - від 24 до 40 днів. Заляльковуються в міні. Тривалість розвитку лялечки навесні від 16 до 36, літніх поколінь — від 5 до 17 діб. В середині червня і в кінці липня, вилітають метелики другого і третього поколінь. Гусениці останнього, третього, покоління, закінчивши харчування, залишаються в мінах і зимують. У Лісостепу розвивається два покоління, в Степу — три. (Байдик, 2005)

---

Смотрите также файлы

• Testi_nasin_-_288_1.doc

• реферат.doc

• маркетинг методичка.doc

• list_do_shkil (2).doc

• Лекції з історії України ГОЛИКОВА.doc