ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 668
Скачиваний: 1
ЛЕКЦІЯ №5.
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ В ДРІБНИХ СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
В основі життєдіяльності організму лежить обмін речовин – складний процес асиміляції (засвоєння) поживних речовин, які надходять із зовнішнього середовища та використовуються організмом для будови клітин і тканин та дисиміляції (розпаду) складних речовин на більш прості зі звільненням необхідної для життєдіяльності енергії шляхом їх окислення киснем. Процес переробки корму до відносно простих одиниць і їх всмоктування називається травленням, яке здійснюється комплексом внутрішніх органів – апаратом травлення.
Травна трубка в дрібних свійських тварин поділяється на наступні відділи:
- головна кишка – ротова порожнина і глотка;
- передня кишка – стравохід і шлунок
- середня кишка – дванадцятипала, порожня і клубова кишки, а також застінні травні залози – печінка і підшлункова залоза.
- задня кишка – сліпа, ободова і пряма кишки.
I. Особливості будови органів головної кишки
Особливості прийому корму в м’ясоїдних зумовлені характером корму та будовою органів головної кишки. Як правило, вони захоплюють корм різцями та іклами, відкушують і відривають шматки, іноді допомагають лапами. У гризунів основим способом прийому їжі є її згризання.
Ротова порожнина в собак залежно від породи може мати різноманітні форму та розміри. Як правило, вона відносно вузька в ростральній частині та сильно розширюється в задній половині. В собак доліхоцефалічних порід ротова порожнина довга й вузька, а в собак брахіцефалічних порід – коротка й широка. В кішок усіх порід порожнина рота коротка та широка. У гризунів ротова порожнина сильно витягнута вперед від корінних зубів і різко тут звужена. Верхні і нижні аркади віділяють дозовні від неї присінок рота, обмежований спереду губами, збоку щоками.
Ротова щілина в собак дуже велика і тягнеться каудально до 3-4-го кутнього зуба. В м’ясоїдних вона може відкриватися на досить великий кут, що значною мірою допомагає захопленню та утриманню здобичі. З цим пов’язаний сильний розвиток вискових м’язів, які призначені для виконання цієї функції завдяки прикріпленню поблизу центру обертання висково-нижньощелепного суглобу. Кут рота в деяких порід сильно звисає, внаслідок чого рот може бути відкритий дуже широко.
У гризунів ротова щілина невелика, кути її досягають рівня передньої третини діастеми.
Присінок та власне ротова порожнина часто сполучаються через широкі щілини між іклами та молярами (відсутність премолярів!), у тому числі при центральній оклюзії (змикання зубів верхньої та нижньої щелепи). Велика ротова щілина м’ясоїдних, яка дозволяє широко відкривати пащу, полегшує дослідження ротової порожнини та глотки, а також проведення оперативних втручань.
Слизова оболонка тварин блідо-рожева, проте у собак може бути пігментована в чорний колір.
А. Присінок ротової порожнини
Губи тонкі, рухлива верхня губа довга, особливо каудально в ділянці переходу в нижню губу. Невелика безволоса пігментована ділянка, яка розміщена посередині, переходить у носове дзеркало. Фільтром називається плоска серединна борозна на верхній губі, яка в деяких брахіцефалічних порід (боксер, мопс, бульдог та ін.) може бути такою широкою та глибокою, що оголює (відкриває) різцеву кістку. Більш коротка нижня губа рострально і частково латерально вкрита верхньою губою і ближче до кута рота має зубчики. Робота губ найчастіше проявляється в оголенні різців та іклів. Шкіра губ густо вкрита волоссям, із них у кішок особливо сильно розвинуте довге пружне синуозне. Це волосся дозволяє кішкам дуже добре рухатися в темряві та сигналізує про можливість проходження вузьких місць.
В кішки на зовнішній поверхні нижньої губи є численні жирові залози.
У гризунів губи рухливі. Верхня губа розсічена борозною.
Щоки порівняно короткі, з гладенькою і часто пігментованою слизовою оболонкою. У гризунів щоки добре розвинуті, мають подушки, які утворені шкірою, що заходить із кутів рота всередину.
Зуби в собаки, як і в інших видів свійських тварин, розміщені на межі присінка і власне ротової порожнин у вигляд верхньої та нижньої зубних аркад. Зубні аркади в них анізогнатні (неспівпадаючі) – нижня аркада вужча, ніж верхня, тому аркади верхніх і нижніх зубів не співпадають. Це означає, що при змиканні щелеп зуби верхньої щелепи своїми язиковими поверхнями контактують з губними та щічними поверхнями зубів нижньої щелепи. Такий прикус характеризує зубну систему собаки як секодонтну і дозволяє відповідно до будови суглобу рух щелеп лише у вертикальній площині.
В результаті виведення численних порід, з дуже різними формами черепа і пов’язаними із цим порушеннями прикусу, зуби собак зазнали дуже сильні зміни, в тому числі часто відносно твердості. Крайні варіанти представляють короткоголові, брахіцефалічні породи, такі як пекінес, мопс, бульдог, боксер та ін., з одного боку та довгоголові, доліхоцефалічні породи, такі як борза, колі, грейхаунд та ін., з іншого боку.
В цілому діють наступні закономірності. Доги, бульдоги, боксери, мопси, пекінеси та подібні до них породи собак відрізняються так званим щучим прикусом (прогенія) – генетично зумовлена аномалія, що характеризується скороченням верхньої щелепи. Такси, колі і тер’єри мають карповий прикус (прогнатія) – скорочення нижньої щелепи. Решта порід собак мають ножицеподібний прикус, який є нормальним.
Собаки великих порід (сенбернари, леонбергери, доги, борзі, колі та ін.) мають м’які зуби, а собаки дрібних порід (тер’єри, пінчери, такси, шпіци) – тверді.
Собакам та кішкам притаманна лише одна зміна зубів – діфіодонтизм (dis – два, двічі; phyo – росту; odus, odontos – зуб). Перший, неповний комплект зубів називається молочним, другий – постійним. Відповідно зуби першого комплекту називаються молочними – dentes decidui (deciduus – випадаючий), зуби другого комплекту – постійними – dentes permanentes. Зміна торкається різців, ікл, а також премолярів, за винятком першого премоляра, який не змінюється. Моляри не мають молочних попередників. Всі постійні зуби прорізаються з язикового боку від молочних.
За функцією зуби собаки поділяють на різці (зачепи, середні, окрайки), ікла, кутні (премоляри – передкутні та моляри – власне кутні). Різці верхньої щелепи більш міцні, ніж різці нижньої щелепи. Їх масивні, овальні в поперечному розрізі корені розміщуються в окремих альвеолах. Недовгі корені більш дрібних різців нижньої щелепи розміщуються в альвеолах, перетинки яких можуть бути частково відсутні. Губна поверхня різців опукла, язикова – ввігнута, із жолобоподібним заглибленням. Різці верхньої щелепи при змиканні дещо заходять спереду нижніх на їх губну поверхню (ножицеподібний прикус), що проте спостерігається не у всіх порід собак. Ікла є на обох щелепах по одному з кожного боку. Їх масивні корені в дорослих собак заходять під корені першого і другого премолярів, що, можливо, є причиною втрати премолярів. Кутні зуби в ростро-каудальному напрямі збільшуються в розмірах, досягаючи максимальної величини на першому молярі, а потім знову зменшуються. Перший нижній премоляр має маленьку коронку з одним зубцем і називається вовчим. Найбільші кутні зуби – четвертий премоляр верхньої щелепи та перший моляр нижньої щелепи називаються січні (хижі) зуби. Як правило, премоляри обох щелеп при змиканні не стикаються, а входять у проміжки між зубами. Лише у фокстер’єра коронки премолярів чітко змикаються як зуби пили. Січний зуб верхньої щелепи контактує із січним зубом, який має аналогічну форму, нижньої щелепи. При змиканні він своєю язичною поверхнею рухається щільно вздовж щічної поверхні нижнього зуба (зрізуюча дія). Обидва січних зуба знаходяться в ділянці дії жувальних м’язів.
Функціонально-морфологічний розподіл зубів дозволяє тварині в природних умовах захоплювати здобич, утримувати її, умертвляти, виривати шматки і після грубого подрібнення шляхом розможження підготувати корм для заковтування, при цьому премоляри служать для відкушування, моляри – для розщеплення.
За будовою всі зуби короткокоронкові (брахідонтні), за формою поверхні змикання – зубчасті.
В цуценят у перші 3 тижні життя зуби відсутні, з 4-го тижня починається прорізування молочних зубів. В кінці молочного періоду з’являються 32 молочних зуба, з яких 12 різців, 4 ікла і 16 кутніх. Приблизно в 6 тижнів зуби досягають своїх постійних розмірів. Постійних зубів 42, з них 12 різців, 4 ікла та 26 кутніх зубів. Молочні зуби суттєво тонші і дрібніші постійних та мають гострі кромки і тонкі, слабкі корені. По мірі наближення зміни зубів, яка відбувається приблизно в 4-7 місяців, відстань між зубами збільшується внаслідок росту щелеп. Зміна зубів і прорізування молярів відбувається досить рано, так що в собаки у відносно молодому віці вже є повністю функціонуюча постійна зубна система. Проте існують індивідуальні та породні відхилення від цих термінів, тому це навряд чи може бути надійним критерієм визначення віку собаки. Те саме стосується термінів сточування зубів, які також залежать від породи, типу утримання та годівлі, призначення собаки. Відсутність премолярів (1 і 2) та молярів (2 верхньої щелепи та 3 нижньої щелепи) у певних порід спостерігається досить часто (вівчарки, такси).
Зубна система кішки подібна до собаки. Кількість молочних зубів, які прорізуються на 1-му місяці життя, 26, з них: 12 різців, 4 ікла, 10 кутніх зубів (премолярів). Кількість постійних зубів, які прорізуються на 6-му місяці життя, складає 30 зубів: 12 різців, 4 ікла, 10 премолярів, 4 моляра. Зубний апарат кішки порівняно із собакою з кожного боку менший на один премоляр і один моляр верхньої щелепи та два премоляра і два моляра нижньої щелепи. Таким чином, зубна система кішки представляє собою крайній варіант секодонтної системи. Різці дуже маленькі і тонкі, в нестертому вигляді мають тризубчасту коронку. Кінжалоподібні гострі ікла є найбільшими зубами в кішки. Нижні ікла верхівками коронок також дещо вивернуті назовні. Із кутніх зубів січними є четвертий премоляр верхньої щелепи і перший моляр нижньої щелепи.
У морських свинок 20 зубів, із них різців по 2 на кожній щелепі, ікол немає премолярів по 2 і молярів – по 6 на кожній щелепі
У кроля 28 зубів по 14 зубів на кожній щелепі, по 2 різці на верхній і по1 на нижній по 3 на верхній і по т2 на нижній щелепі премолярів і по з оляри. Жувальна поверхня корінних зубів має вигляд невеликих горбистостей. У гризунів різці тільки ззовні вкриті емаллю, а з внутрішньої сторони– дентином, що дає змогу їм стиратися та самозаточуватися. У кролів різці вкриті як ззовні так із внутрішньої споверхні емаллю, але більш тонкою
Б. Власне ротова порожнина
На дні власне ротової порожнини поряд з вуздечкою знаходиться під’язиковий сосочок (під’язикова, голодна бородавка). В ньому є отвори вивідних протоків піднижньощелепної та однопротокової під’язикової залоз. При закупорці вивідних протоків може утворюватися дивертикул та «жаб’яча пухлина» - ретенційна киста або ранула, яка в собак досить часто зустрічається.
Тверде піднебіння вузьке в ростральній частині, від різцевих зубів в каудальному напрямку сильно розширюється. Його слизова оболонка роговіє, в собаки незначно, в кішки – більшою мірою. В підслизовому шарі розміщені венозні сплетення. В собаки слизова оболонка твердого піднебіння гладка, в більшості випадків пігментована. В кішки між поперечними валиками розміщені короткі, спрямовані каудально сосочки.
У криси на твердому піднебінні розміщено 8 поперечних валиків, 5 з яких вигніті і перервані посередині.
У кроля кількість валиків 16-17. В передній частині є добре розвинутий різцевий сосочок.
М’яке піднебіння розвинуте помірно, кінцевою ділянкою прилягає до кореня язика. За напруженого дихання м’ясоїдні можуть дихати ротом завдяки активному підніманні піднебінної завіски.
Язик у більшості випадків не пігментований, за винятком чау-чау, в яких язик має синюватий колір. У м’ясоїдних язик служить в основному для прийому рідкого корму. В зв’язку із цим у собаки верхівка язика має форму лопатки; в кішки поглинання рідини здійснюється шляхом занурення та швидкого втягування верхівки язика, вкритого великою кількістю щільно розміщених зроговілих сосочків. В якості тактильного органа і носія органів смаку язик сортує та оцінює їжу, виконує головну роль в акті жування та ковтання, а також служить для очищення та догляду за шерстю і шкірою.
Дуже рухливий рожевий язик м’ясоїдних має плоску форму та загострені краї, по середній сагітальній лінії якого проходить слабка язикова борозна. Морфологічною особливістю м’ясоїдних є наявність на нижньому боці верхівки язика в пухкій сполучній тканині веретеноподібного язикового хряща. Язиковий хрящ представляє собою сполучнотканинний тяж, пронизаний жировою тканиною, в середній частині якого в собаки є окремі посмуговані м’язові волокна і хрящові утвори в формі лінз. Передбачається, що язиковий хрящ служить у м’ясоїдних для підтримки верхівки язика.
Густо розміщені ниткоподібні сосочки м’які, тонкі, спрямовані вершинами назад, біля основи язика вони довгі, а в кішок – із зроговілими верхівками, особливо в передній половині. Вони надають язику, особливо його ростральній частині, характерну структуру щітки і особливо підходять для утримування рідини на язику, «зашліфовування» залишків м’яса з кісток, а також для догляду за шерстю. Грибоподібні сосочки розповсюджені по всій спинці язика, проте біля країв розміщуються рядами і краще помітні. Валикоподібних сосочків 2-3 пари на корені язика, листкоподібні – слабо помітні.
На передній третині язика новонароджених м’ясоїдних з країв є особливі крайові сосочки, які підтримують процес смоктання.
У гризунів на язиці добре розвинуті ниткоподібні сосочки. У кроля є подушка. Серед смакових сосочків є 1 пара валиководібних та спереду від них по великому 5-6 мм листкоподібному сосочку. Грибоподібні сосочки розсіяні по всій поверхні язика. У криси розвинуті в основному зроговілі ниткоподібні сосочки. На основі язика розміщені конічні соосочки у вигляді гачків, а на кореня язика примітивні грибоподібні сосочки. По середній лінії на корені язика розміщений непарний валикоподібний сосочок.
Із пристінних слинних залоз губні і щічні розвинуті слабо, вони мають переважно локальне значення для змочування корму та зволоження слизової оболонки ротової порожнини. Із щічних залоз добре розвинута лише дорсальна щічна залоза округлої форми, зміщена в ділянку орбіти медіально від виличної дуги і називається орбітальна (вилична) залоза – gl. orbitalis (zygomatica); вона має 4-5 дрібних відвідних протоків або один великий, які відкриваються в защічний простір; вентральні залози відсутні або слабо розвинуті.
Застінні слинні залози виділяють частково рідкий серозний, проте в основному густий слизовий секрет, який розмочує та розріджує корм, за необхідності допомагає його ковзанню по стравоходу. В м’ясоїдних слинні залози менші, ніж у травоїдних, що зумовлено особливостями харчування.
Привушна слинна залоза трикутно-округлої форми з виїмкою для вушної раковини (вигляд виделки), протока залози проходить упоперек жувального м’яза; піднижньощелепна - округлої форми, велика, лежить вентрально від привушної слинної залози; під’язикова багатопротокова - лежить збоку від язика, протоки відкриваються на дні ротової порожнини, складається з окремих часточок; під’язикова однопротокова - сильно розвинута і тісно зростається з піднижньощелепною залозою.