Файл: БЖД конспект лекцій.doc

Сфера небезпек визначається в основному сферою практичної діяльності людини (виробничою, гуманітарною, побутовою, спеціальною) і сукупністю природних і екологічних небезпек.

Небезпека є поняттям складним, таким, що має багато ознак, що і грають важливу роль в організації наукового знання у області безпеки діяльності:

Таксономія (від грецького - «класифікація») – це наука про класифікацію і систематизацію складних явищ, понять, об'єктів.

Це можливість провести за певними ознаками класифікацію, що вносить певний порядок і строгість при вивченні такого складного поняття як небезпека. Оскільки небезпека є поняттям складним, таким, що має багато ознак, класифікація їх виконує важливу роль в організації наукового знання у області безпеки діяльності, дозволяє глибше пізнати природу небезпеки. Так, наприклад, небезпека класифікується:

За характером виникнення небезпеки діляться на 6 груп: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні.

За характером впливу на людину: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

За ступенем і місцем локалізації: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом.

Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за певною ознакою. В даний час представляється можливим представити загальну номенклатуру небезпек в алфавітному порядку.

При виконанні конкретних досліджень складається номенклатура небезпек для окремих об'єктів (виробництв, цехів, робочих місць, процесів, професій і т.д.).

Така номенклатура включає повний перелік потенційних небезпек, що полегшує процес їх ідентифікації.

Ідентифікація небезпек – процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових і інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення життєдіяльності.

В процесі ідентифікації виявляються: номенклатура небезпек, вірогідність їх прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток і інші параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання.

Квантифікація – введення кількісних характеристик для оцінки складних, якісно визначуваних понять.

Застосовуються чисельні, бальні та інші прийоми квантифікації.

Найбільш поширеною оцінкою небезпеки є ризик.

4. Ризик – це кількісна оцінка небезпеки або рівень небезпеки, частота небезпеки. Ризик, не дивлячись на різноманітність чинників, має єдиний теоретичний базис і динамічний цикл виникнення і розвитку небезпеки. Це невід'ємний супутник суспільства і людини. Рівнем небезпеки можна управляти. Це твердження призвело до Концепції прийнятного ризику, яка заснована на розумінні недосяжності абсолютної безпеки.

Вона дозволяє визначити ризик (R) загибелі людини на виробництві, транспорті, в побуті і інших сферах.

---

5. Безпека – це стан діяльності, при якій з певною вірогідністю виключається прояв небезпек.

Безпека – це стан об'єкту захисту, при якому дія на нього всіх потоків речовини, енергії і інформації не перевищують максимально допустимих норм.

Реально існують системи безпеки: охорона праці, охорона природного середовища, БЖДЛ, захист в НС, пожежний захист, радіаційний захист, хімічний захист, національна безпека, глобальна безпека.

Безпека – це мета БЖД, а БЖД - це шляхи, засоби, методи її досягнення.

Поняття і визначення теоретичних основ БЖД дозволяють:

• організувати наукові пізнання у області безпеки життєдіяльності;

• глибоко вивчити природу небезпек і причинно-наслідковий зв'язок між небезпеками і небажаними наслідками;

• представити перелік систематизованих небезпек за певними ознаками і кількісними характеристиками для розробки профілактичних і оперативних заходів щодо забезпечення життєдіяльності.

Учбове питання 2. Основні цілі і завдання БЖД як науки

Учбова дисципліна «Безпека життєдіяльності» (БЖД) введена в учбовий процес вищих навчальних закладів наказом Міністерства освіти і Начальника Штабу цивільної оборони України № 182/200 20 червня 1995 року.

Безпека життєдіяльності – це наука, що вивчає проблеми перебування людини в навколишньому середовищі під час трудової і іншої діяльності.

Цілі дисципліни БЖД – озброїти майбутніх фахівців і інженерні кадри теоретичними знаннями і практичними навиками, необхідними:

• створення безпечних умов життєдіяльності;

• проектування нової техніки і технологій відповідно до сучасних вимог з безпеки їх експлуатації і екології;

• прогнозування можливої обстановки в НС мирного і військового часу і ухвалення грамотних рішень з захисту населення і персоналу об'єктів від можливих наслідків НС.

Завдання дисципліни БЖД:

• розробка методів прогнозування і ухвалення рішень в умовах НС природного, техногенного і військового характеру з захисту населення і об'єктів від можливих наслідків, а також в ході їх ліквідації;

• виявлення шкідливих, небезпечних і вражаючих чинників, вивчення їх впливу на людину і навколишнє середовище;

• розробка заходів і способів захисту в умовах НС природного, техногенного і військового характеру.

Основою БЖД людини є Концепція ООН про постійний розвиток людства.

Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого, безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь.

Концепція ООН, сучасний незадовільний рівень безпеки людей вимагають істотних змін у всіх сферах забезпечення безпеки життя і діяльності людини, установах і органах управління, що дає можливість освіті бути такою, що випереджає на шляху рішення проблеми безпеки людини в умовах постійного розвитку людства.

У концепції БЖД людини розглядаються багатогранність сфер діяльності людини в середовищах існування: природному, виробничому, побутовому, міському, в НС мирного і військового часу і процесі пізнання складних зв'язків людського організму і середовища існування.

---

Дія людини на середовище існування, згідно законам фізики, викликає у відповідь протидії всіх її компонентів.

Організм людини безболісно переносить ті або інші дії до тих пір, поки вони не перевищують межі адаптації.

Ці сфери діяльності людини досліджуються в цілях забезпечення безпеки життєдіяльності.

БЖД як наукова дисципліна має власну теорію, методологію і методи і базується на досягненнях таких дисциплін, як інженерна психологія, фізіологія людини, екологія, охорона праці, цивільна оборона, ергономіка і ряду інших.

БЖД як наукова дисципліна ширша, універсальніша вищезгаданих дисциплін, які можна розглядати як окремі випадки забезпечення безпеки в конкретних ситуаціях.

А це означає, що БЖД не тільки наукова дисципліна, що вивчає небезпеки і захист від них, це інтегральна наука, що передбачає процес пізнання складних зв'язків людського організму і середовища існування, яке розглядає:

• безпеку в природному навколишньому середовищі;

• безпеку в побутовому середовищі;

• безпеку у виробничому середовищі;

• безпеку в міському середовищі;

• надзвичайні ситуації мирного і військового часу.

Інтегральним показником БЖД – є тривалість життя людини.

Методологічною базою БЖД є системний аналіз, це сукупність методологічних засобів, використовуваних для підготовки і забезпечення рішень з складних проблем безпеки людини.

З розвитком промисловості і людського суспільства, завдання забезпечення безпеки людини зажадало спеціальних знань.

Збереження біосфери, забезпечення безпеки і здоров'я людини – рішення цих проблем повинне бути метою фахівця в будь-якій сфері діяльності при виконанні професійних обов'язків.

Особливе значення освіта і виховання у області безпеки набуває в технічних вищих навчальних закладах, де досягнутий в процесі навчання рівень професіоналізму майбутніх розробників нової техніки і технології, керівників виробництва багато в чому визначатиме ефективність рішення проблем безпеки безпосередньо в джерелах їх виникнення.

Програма дисципліни БЖД охоплює теоретичні основи і науково-методологічні принципи забезпечення безпеки життєдіяльності в системі «людина – середовище існування - машина».

У програмі розглядаються загальні питання:

• безпека людини і екології;

• взаємодія людини з середовищем існування;

• анатомо-фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних, шкідливих і вражаючих чинників НС;

• розробка заходів щодо захисту населення і виробничого персоналу об'єктів господарювання, ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих;

• правові, нормативно-технічні і організаційні основи безпеки життєдіяльності;

• контроль і управління умовами безпечної життєдіяльності.

У програмі розглядаються також методи дослідження стійкості функціонування об'єктів господарювання і технічних систем в надзвичайних ситуаціях, прогнозування НС і розробка моделей їх наслідків.

---

Вивчення дисципліни БЖД направлене на підвищення гуманітарної підготовки випускників технічних вищих навчальних закладів, базується на знаннях, отриманих студентами при вивченні фундаментальних, професійно-орієнтованих, соціально-економічних, загальнонаукових і суспільно-інженерних дисциплін.

---

ТЕМА 2. КОНЦЕПЦІЯ РИЗИКУ. ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЖД

ЗАНЯТТЯ 1. КОНЦЕПЦІЯ РИЗИКУ. ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЖД

Учбове питання 1. Основні положення теорії ризику

Одна з тривожних тенденцій нашого часу – зростання числа природних, техногенних і екологічних стихійних лих, а також масштабів заподіюваного ними збитку. Так наприклад, в 1995 р. тільки прямий збиток від стихійних бід в світі досяг 180 млрд. доларів. Вказану спрямованість динаміки природних і антропогенних процесів, що підсилює есхатологічні очікування в суспільстві, відзначив ще в 30-х роках нашого сторіччя Тейар де Шарден. Він констатував, що у мірі розвитку і ускладнення цивілізації умножається число внутрішніх погроз людству. Даний феномен дає підставу говорити про якусь перехідну стадію на шляху від біосфери до ноосфери, яка одержала назву «гомосфери», «передньосфери», «стихійної техносфери» і т.д.

Разом з тим, не можна не відмітити і інші процеси, хід яких веде до подолання наростаючої загрози глобальної екологічної кризи і становлення, в історичній перспективі ноосфери. Найважливішої і визначаючої з цих тенденцій є підвищення ролі організаційних процесів в житті суспільства. Це відображається, зокрема, в тому,як бурхливо розвивається, починаючи з 80 років теорія ризику (ризикологія). В рамках цього наукового напряму ризик розглядається як міра небезпеки, що характеризується можливістю збитку і його тяжкістю. Під небезпекою розуміється властивість об'єктів і процесів завдавати збитку собі і (або) оточенню.

Ризик, як імовірнісна величина, дозволяє порівнювати наслідки різних явищ і процесів, як усередині даної групи явищ, так і між групами різних за генезисом явищ (техногенних, природних, біолого-соціальних).

Розвиток концепції ризику в даний час йде по трьох основних напрямах: розробка методів оцінки вірогідність негативних подій, оцінка їх наслідків і визначення прийнятного ризику (нормування ризику). Нормування полягає у встановленні прийнятного рівня безпеки, який найчастіше визначається величиною сумарного індивідуального ризику смерті людини, унаслідок дії різних небезпек (техногенних, природних, біолого-соціальних).

Розглянемо, що ж таке ризик. Ризик – це частота реалізації небезпек. Найбільш загальним визначенням визнається таке: ризик – це кількісна оцінка небезпеки.

Кількісна оцінка – це відношення числа тих або інших несприятливих наслідків до їх можливого числа за певний період:

R=

де n – число небажаних подій, що відбулися;

N – число максимально можливих подій.

Також ризик розглядається як твір частоти подій (аварій) на збиток від аварії, тобто величина ризику може бути обчислена з використанням наступного виразу:

R = λ* γ

де R – величина ризику, 1/год або грн./рік;

λ – частота аварії даного типу, 1/год;

γ – збиток від аварії, без розмірності або грн./рік.

---