- тривалість, - пасивна позиція спостерігача, - не можливо повторити, - об’єктивність даних залежить від позиції дослідника.

Різновиди спостереження:

1) з огляду на статус спостерігача розрізняють

• стороннє спостереження (спостерігач особисто в ситуації участі не бере, а люди, яких він спостерігає, про це не знають);

• включене спостереження (дослідник адаптується до певного соціального оточення і люди, яких спостерігають, мають можливість з ним взаємодіяти).

2) залежно від функціональних позицій спостерігача щодо об’єктів спостереження виокремлюють:

• відкрите – досліджувані знають, що вони є об’єктом спостереження;

• приховане – досліджувані не підозрюють про спостереження за їх поведінкою і діяльністю.

3) за чинником регулярності спостереження поділяються на

• систематичне – досліджуваний відвідує досліджуваний об’єкт протягом певного часу;

• епізодичне.

4) за ступенем фіксації розподіляють на

• суцільне – фіксуються всі прояви;

• вибіркове – реєструються тільки ті явища, які безпосередньо стосуються питання, що вивчається.

5) за наявності програми розрізняють спостереження

• стандартизоване – спостереження за певною програмою;

• вільне – без плану.

Виокремлюють також внутрішнє спостереження – самоспостереження - вивчення, аналіз та синтез власних учинків, дій, порівняння своїх думок з думками інших людей. Однак при цьому слід ураховувати схильність людини до суб’єктивізму і додатково застосовувати інші методи. Самоспостереження або інтроспекція є одним з найперших методів вивчення психіки людини.

Вимоги до спостереження: а) збереження природних умов трудової, навчальної або ігрової діяльності, б) цілеспрямованість (повинно мати мету і завдання), в) систематичність, г) фіксація фактів у щоденнику, д) люди, за якими ведеться спостереження, не повинні знати про це, є) дослідник не повинен втручатися в діяльність обстежуваного.

- експеримент - метод дослідження, у якому дослідник створює певні умови, які сприяють прояву психологічного явища, що досліджується.

+ швидкість, + активна позиція дослідника, + об’єктивність отриманих даних, + можливість повторення;

- деформується природна поведінка людини, - необхідність попередньої розробки, - результати не дозволяють зробити висновок про результати в цілому.

Різновиди експерименту:

• природний експеримент – дослідник створює умови, що викликають бажане явище, а зміст звичних для людини умов лишається без змін (1910, О. Лазурський, Росія). Піддослідний не здогадується про власну участь у дослідах (наприклад, дослідження розвитку уваги під час гри у дитячому садку). Природний експеримент особливо поширений у педагогічній, генетичній, віковій психології;

• лабораторний експеримент – проводиться у спеціально створених умовах, де апаратура (наприклад, тахістоскоп – при обстеженні обсягу уваги – або комп’ютер – для пред’явлення тесту) дозволяє досліджувати взаємодію сенсорних, моторних, інтелектуальних, характерологічних компонентів і таким чином вивчати діяльність людини в цілому (1879, В. Вундт, м. Лейпциг, Німеччина). Дії піддослідного регламентуються інструкцією;

• констатуючий експеримент – вивчення наявних психічних особливостей без зовнішнього втручання;

• формуючий експеримент – коли психічні властивості особистості вивчаються в процесі «штучного» цілеспрямованого розвитку з використанням засобів навчання й виховання людини. Формуючий експеримент може бути навчальним, виховним, розвивальним.

---

Вимоги до експерименту: а) визначення проблеми, б) формулювання мети, в) розроблення плану, г) заповнення протоколу дослідження, д) кількісна та якісна обробка даних, є) графічне й схематичне зображення даних, ж) висновки й запровадження даних у практику.

- опитування - пропонування учаснику дослідження серії запитань, відповідаючи на які він надає досліднику деяку інформацію про себе.

Розрізняють такі форми опитування: бесіда (усне опитування) і анкетування (письмове опитування).

Бесіда - метод отримання інформації про індивідуально-психологічні особливості в процесі безпосередньої вербальної (усної) комунікації за спеціальною програмою.

+ безпосередність отриманих даних, + можливість співставлення словесних відповідей з проявами поведінки, + наявність зворотного зв’язку, + можливість видозміни бесіди; - можливість отримання недостовірних даних, - багато часу потребує на створення довіри.

Анкетування – отримання інформації на основі письмового самозвіту випробуваного. Анкета являє собою набір запитань, кожне з яких логічно пов’язане з центральним завданням дослідження.

Розрізняють відкриті (дається вільна відповідь на питання - …) та закриті (існують фіксовані варіанти відповідей - а, б, в; так-ні…) анкети. У процесі анкетування недопустимо змінювати формулювання запитань, оскільки це унеможливлює їх аналіз.

+ короткочасність, + масовість (охоплення великої кількості людей), + простота обробки результатів, + безпосередність отриманих даних, + щирість відповідей при анонімному заповненні; - отримання недостовірних даних (немає можливості контролювати щирість, якщо анкети не анонімні), - формалізованість відповіді (дам таку відповідь, яку від мене чекають), - неможливість гнучких змін в анкетуванні.

- тестування – метод, який спрямований на вимірювання вже відомих психологічних особливостей випробуваних за допомогою стандартизованих завдань (тестів). Тест – стандартизоване психологічне випробування, в результаті якого здійснюється спроба оцінити той чи інший психічний процес або особистість в цілому. Тестів вже налічується кілька тисяч. Вперше термін «тест» ввів американський психолого Ф.Гальтон, а одержав він широке розповсюдження завдяки дослідженням Дж.Кеттела. Французький психолог А.Біне в 1896 році надрукував першу серію тестів для вивчення особистості.

+ короткочасність, + швидкість обробки, + об’єктивність отриманих даних, + можливість повторення;

- деформується природна поведінка людини, - не можна використовувати як прогноз, а лише як діагноз.

Види тестів:

• індивідуальні тести – виконуються лише одним піддослідним – кубики Коса, тест-трафарет Граса, лабіринти Портеуса та інші;

• групові тести – передбачають участь багатьох досліджуваних, членів колективу (наприклад, дослідження психологічного клімату групи, рівня її згуртованості, взаємовідносин між членами групи);

• тести досягнень (вияв ступеню оволодіння певними уміннями, навичками і знаннями після завершення навчання);

• тести здібностей (визначення рівню розумового потенціалу, творчих здібностей) – шкільний тест розумового розвитку, тест Кеттелла, тест Векслера, тест Мейлі, тест Амтхауера структури інтелекту тощо;

• тести креативності (за їх допомогою досліджують розвиток творчих здібностей) – тест Торренса, тест Е.Е. Туник та інші;

• особистісні тести (використовують з метою вивчення характеристик особистості, її психологічних якостей), які тісно повязані з проективними тестами (методики цілісного вивчення особистості). Назва їх пов’язана з використанням у них процесу проеціювання, коли випробовуваний свідомо чи підсвідомо переносить свої установки, емоційні стани чи особистісні якості на запропоновані до розв’язання завдання чи ситуації:

---

1. Конститутивні тести – вимагають від людини структурування, оформлення стимулів, надання їм смислу (тест чорнильних плям Германа Роршаха, тест хмар).

2. Інтерпретативні тести – вимагають тлумачення подій, ситуацій – ТАТ (тематичний апперцептивний тест) Мюррея, тест малюнкової фрустрації Розенцвейга, тест Сонді тощо.

3. Експресивні тести – малювання на вільну або задану тему - тест «дерева» Коха, тест «добряка» Маковера, тест дім-дерево-людина Бука, автопортрет, малюнок неіснуючої тварини, малюнок сім’ї, сім’я тварин (вивчення взаємостосунків з іншими людьми та в сімейному колі).

4. Адитивні тести – вимагають доповнення, продовження незакінченого стимулу - тест словесних асоціацій Юнга, тест незакінчених речень Роттера, тест незакінчених історій, тести доповнення зображень та інші.

- аналіз продуктів діяльності – система дослідницьких процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз та тлумачення результатів попередньої психічної діяльності людини: трудової, учбової, ігрової. В продуктах діяльності людини (твори, малюнки, вироби з дерева, паперу, пластиліну, ескізи, архівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення тощо) відображається її ставлення до самої діяльності, до оточуючих, до навколишнього світу, а також рівень розвитку її розумових, сенсорних та моторних навичок.

- соціометрія – метод, що застосовується для вивчення стосунків між членами групи, виявляють їхню структуру (лідерів, аутсайдерів тощо) на основі відносно простої процедури вибору одними членами групи інших за параметрами симпатії-антипатії (Джекоб Морено).

- біографічний метод – використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, аналіз важливих подій у її дитинстві, юнацтві, навчанні та трудовій діяльності, внаслідок чого реконструюються характерні риси особистості.

3. Методи обробки даних:

- кількісні методи – статистичні методи (визначення середніх величин та міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць, матриць тощо);

- якісні методи передбачають аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію, диференціацію матеріалу за групами, порівняння з результатами інших досліджень.

4. Методи інтерпретації даних:

- генетичний аналіз - аналіз матеріалу в процесі розвитку з визначенням окремих фаз, стадій, етапів, критичних моментів, суперечностей тощо;

- структурний аналіз – визначення структурних зв’язків між усіма характеристиками особистості.

Отже, сучасна наукова педагогічна психологія має в своєму розпорядженні широкий арсенал методів активного дослідження, пізнання та впливу на психіку людини, щоб допомогти їй у складних умовах нинішнього напруженого, динамічного життя.

---

---

Смотрите также файлы

• семинары1 курс (3).doc

• 86037.docx

• шпори ф_нанси та кредит.docx

• литье илл для студентов.doc

• Записка!!!!!!!!!.docx