ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.06.2020
Просмотров: 744
Скачиваний: 1
97.
Службове підроблення
1,
Основним безпосереднім об'єктом
службового підроблення е визначений
законом порядок діяльності державного
апарату, апарату органів місцевого
самоврядування, об'єднань громадян,
під-дриємств, установ і організацій
незалежно від форми власності в ' частині
підготовки, складання, використання і
видачі офіційних документів, а також
посвідчення фактів, які мають юридичне
значендЛ. факультативним додатковим
об'єктом цього злочину можуть бути права
та свободи людини і громадянина, власність
тощо,2. Документ, який є предметом цього
злочину, - це передбаче1 на законом
матеріальна форма одержання, зберігання,
використан| ця і розповсюдження
інформації, яка має юридичне значення,
шля хом фіксації її на папері, магнітній,
кіно-, відео-, фотоплівці, дискеті І або
іншому носії.3. З об'єктивної сторони
злочин може полягати у таких формах:1)
внесення службовою особою до офіційних
документів завідомо неправдивих
відомостей; 2) інше підроблення документів;
3) складання завідомо неправдивих
документів; 4) видача завідомо неправдивих
документів.Внесення у офіційні документи
неправдивих відомостей передбачає
внесення у дійсний офіційний документ
даних, що не відповідають дійсності
повністю або частково (наприклад,
внесення неправдивих відомостей у
бухгалтерські книги).Службове підроблення,
вчинене з метою приховати зловживання
владою або службовим становищем,
кваліфікується за сукупністю ст. 366 і
ст. 364.У разі, коли ухилення від сплати
податків, зборів, інших обов'язкових
платежів або його приховання вчинено
шляхом службового підроблення, дії
винної особи мають додатково кваліфікуватися
за ст. 366. При цьому підроблення документів
службовою особою може кваліфікуватися
за ст. 366 незалежно від того, до якої
відлові' дальності (кримінальної чи
адміністративної) Її буде притягнуто
за ухилення від сплати податків, зборів,
інших обов'язкових платежів.Злочин,
передбачений ст. 366, вважається закінченим
з моменту підроблення або складання
завідомо неправдивого документа
незалежно від подальшого його використання,
а при видачі документа - з моменту його
передачі зацікавленій особі.4. Суб'єктом
службового підроблення може бути лише
службова особа. Якщо передбачені ст.
366 дії вчиняє приватна особа, то
відповідальність може наставати залежно
від конкретних обставин справи, зокрема,
за ст. 358.5. З суб'єктивної сторони злочин
може бути вчинено лише з прямим умислом.
Психічне ставлення винного до тяжких
наслідків, передбачених ч. 2 ст. 366, може
характеризуватись непрямим умислом
або необережністю.6. Кваліфікуючою
ознакою службового підроблення є тяжкі
наслідки (ч. 2 ст. 366). Про їх поняття див.
коментар, викладений у Загальних
положеннях цього розділу.
98Службова
недбалість -
Ї.
Службова недбалість, тобто невиконання
або неналежне виконання службовою
особою своїх службових обов'язків через
несумлінне ставлення до них, що заподіяло
істотну шкоду охоронюваним законом
правам та інтересам окремих громадян,
або державним чи громадським інтересам,
або інтересам окремих юридичних осіб,Ї.
З об'єктивної сторони службову недбалість
характеризує наявність трьох ознак у
їх сукупності: 1) дія або бездіяльність
служ" бової особи; 2) наслідки у вигляді
істотної шкоди охоронюваним законом
правам та інтересам окремих громадян,
або державним чи громадським інтересам,
або інтересам окремих юридичних осіб;3)
причинний зв'язок між вказаним діями
чи бездіяльністю та шкідливими
наслідками.Службова недбалість може
проявлятись у формі: 1) невиконання
службових, обов'язків через несумлінне
ставлення до них; 2) неналежного виконання
службових обов'язків через несумлінне
ставлення до них.Невиконання службових
обов'язків означає невиконання службовою
особою дій, передбачених як безумовних
для виконання нею по службі. Цей вид
недбалості називають "чистою"
бездіяльністю - службова особа повністю
не виконує свої обов'язки.Неналежне
виконання службових обов'язків - це такі
дії службової особи в межах службових
обов'язків, які виконані не так, як того
вимагають інтереси служби. При службовій
недбалості за наявності об'єктивної
можливості діяти так, як того вимагають
інтереси служби, службова особа
безвідповідально, неякісне ставиться
до виконання своїх обов'язків, у зв'язку
з чим виконує їх неналежним чином
(поверхово, неуважно несумлінно) або
взагалі не виконує.Склад службової
недбалості передбачає заподіяння
істотної шкоди. Про поняття цієї ознаки
див. коментар, викладений у Загальних
положеннях до цього розділу.Для
кваліфікації діяння за ст. 367 слід
встановити, що воно вчинене службовою
особою під час виконання владних,
організаційно-розпорядчих чи
адміністративно-господарських функцій.
Діяння, яке полягало у невиконанні чи
неналежному виконанні професійних
функцій, навіть якщо воно призвело до
істотної шкоди, не може розцінюватись
як службова недбалість (наприклад,
застосування лікарем неправильного
лікування, невдала операція тощо),Шкода,
заподіяна через недосвідченість,
недостатню кваліфікацію службової
особи або з інших обставин, що не залежали
від неї і не давали можливості справитись
належним чином з роботою, не дають
підстав говорити про наявність злочинної
службової недбалості. Так само не
утворюють складу цього злочину шкідливі
наслідки, що настали з причин, які
службова особа не могла усунути,Службова
недбалість вважається закінченим
злочином з моменту настання наслідків,
зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 367.
2.
Суб'єктом службової
недбалості може бути лише службоваособа.3.
Службова недбалість - це єдиний злочин
у сфері службової діяльності, який
вчинюється тільки з необережності. З
суб'єктивної сторони він характеризується
злочинною самовпевненістю (службова
особа передбачає, що внаслідок невиконання
чи неналежного виконання нею своїх
службових обов'язків правам і законним
інтересам може бути завдано істотну
шкоду, але легковажно розраховує на "й
відвернення) або злочинною недбалістю
(службова особа не передбачає, що в
результаті ЇЇ поведінки може бути
завдано істотну шкоду, хоча повинна
була і могла це передбачити).4. Кваліфікуючою
ознакою злочину є спричинення тяжких
наслідків. Про поняття тяжких наслідків
див. коментар, викладений у Загальних
положеннях до цього розділу.
99.
Одержання хабара
4.
Вимаганням хабара визнається вимагання
службовою особою хабара із погрозою
вчинення або невчинення з використанням
влади чи службового становища дій, які
можуть заподіяти шкоду правам чи законним
інтересам того, хто дає хабара, або
умисне створення службовою особою умов,
за яких особа вимушена дати хабара з
метою запобігання шкідливим наслідкам
щодо своїх прав і законних інтересів.3.
Об'єктивна сторона злочину полягає в
одержанні хабара убудь-якому
вигляді.Відповідальність за одержання
хабара настає незалежно від того,
виконала чи не виконала службова особа
обумовлене, збиралася чи ні вона його
виконувати. Відповідальність за одержання
хабара настає незалежновід того, до чи
після вчинення обумовлених дій був
отриманий хабар.Одержання
хабара вважається закінченим
з моменту, коли службова особа прийняла
хоча б
частину хабара. Якщо ж службова особа
виконала певні дії, спрямовані на
одержання хабара, але не одержала його
з причин, які не залежали від її волі,
вчинене нею слід кваліфікувати як замах
на одержання хабара. Одержання службовою
особою хабара від особи, яка діє з метою
ЇЇ викриття і звільняється від кримінальної
відповідальності з підстав, передбачених
законом, є закінченим складом злочину
і кваліфікується „залежно від обставин
справи за відповідною частиною ст.
368.Третя особа, в інтересах якої винний
за хабар має вчинити певні дії з
використанням наданої йому влади чи
службового становила, - це будь-яка
фізична (крім хабародавця) або юридична
особа.3. Суб'єктом одержання хабара може
бути лише службова особа. Про поняття
службової особи див. коментар, викладений
у Загальних положеннях до цього розділу.4.
Суб'єктивна сторона одержання хабара
характеризується ли-ше прямим умислом
і наявністю корисливого мотиву.Особливістю
суб'єктивної сторони складу цього
злочину є тісний зв'язок між умислом
хабарника і умислом хабародавця. Змістом
умислу першого повинно охоплюватися,
крім іншого, усвідомлення того, що
хабародавець розуміє сутність того, що
відбувається, і усвідомлює факт
незаконного одержання службовою особою
винагороди. Якщо особа, надаючи службовій
особі незаконну винагороду з тих чи
інших причин не усвідомлює, що вона дає
хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи
зловживанням довірою), вона не може
нести відповідальність за давання
хабара, а службова особа - за одержання
хабара. Дії останньої за наявності для
того підстав можуть кваліфікуватися
як зловживання владою чи службо-вим
становищем, обман покупців чи замовників,
шахрайство тощо.5. До кваліфікованих
видів злочину закон відносить одержання
хабара: 1) у великому розмірі; 2) службовою
особою, яка займає відповідальне
становище; 3) за попередньою змовою
групою осіб;4) повторно; 5) поєднане з
вимаганням хабара (ч. 2 ст. 368); до особливо
кваліфікованих - одержання хабара: 1) в
особливо великому розмірі; 2) службовою
особою, яка займає особливо відповідальне
становище (ч, 3 ст, 368).Одержання службовою
особою в декілька прийомів одного хабара
за виконання чи невиконання обумовлених
з тим, хто дає хабар, Дій, слід розглядати
як продовжуваний злочин. Кваліфікувати
у таких випадках дії винного за ознакою
повторності не можна.Хабар слід вважати
одержаним групою осіб за попередньою
змовою, якщо у вчиненні злочину як
співвиконавці брали участь дві і більше
службові особи, які домовилися про
спільне одержання хабара, як до, так і
після надходження пропозиції про давання
хабара, але до його одержання. Зговір
при вчиненні цього злочину - це насамперед
згода на спільне з іншими службовими
особами використання службового
становища для одержання одного чи
декількох хабарів.Кваліфікація дій
хабарників за зазначеною ознакою може
здійснюватись тоді, коли учасниками
групового одержання хабара є лише
службові особи - одержувачі хабара,
тобто співвиконавці, а не пособники у
хабарництві як співучасники одержання
хабара. Співвиконавцями слід вважати
службових осіб, які одержують хабар за
виконання чи невиконання дій, які кожен
із них міг чи повинен був виконати з
використанням службового становища.
Для кваліфікації одержання хабара як
вчиненого групою осіб за попередньою
змовою не має значення, як були розподілені
ролі між співвиконавцями, чи всі вони
повинні були виконувати або не виконувати
обумовлені з тим, хто дав хабар, дії, чи
усвідомлював той, хто дав хабар, що в
його одержанні бере участь декілька
службових осіб. Злочин за таких обставин
вважається закінченим з моменту, коли
хабар прийняв хоча б один із
співучасників.Вимагання може бути
вчинене як у формі прямого примушування,
коли службова особа пред'являє вимогу
дати хабар, погрожуючи у випадку
невиконання цієї вимоги вчинити (або
не вчинити) з використанням влади чи
службового становища дії, які можуть
заподіяти шкоди правам і законним
інтересам того, до кого звернута ця
вимога, так і в завуальованій формі -
шляхом умисного створення службовою
особою умов, за яких особа вимушена дати
хабара з метою запобігти шкідливим
наслідкам для своїх прав та законних
інтересів.У випадках, коли особа, в якої
вимагали хабар, незважаючи на вчинення
щодо неї дій, спрямованих на примушування
до давання хабара, з тих чи інших причин
хабар не дала, дії службової особи, яка
вимагала хабар, залежно від конкретних
обставин справи, слід кваліфікувати як
готування до одержання хабара шляхом
вимагання чи замах на вчинення цього
злочину.
99.2 Давання
хабара
1.
Предмет давання хабара є аналогічним
предмету одержанняхабара. Про його
поняття див. коментар до ст. 368.2. Давання
хабара з об'єктивної сторони полягає в
передачі службовій особі матеріальних
цінностей, права на майно чи вчинення
на її користь чи користь третьої особи
дій майнового характеру за виконання
чи невиконання дії, які службова особа
повинна була або могла виконати з
використанням влади чи службового
становища.Склад давання хабара утворюють
і дії службової особи, яка віддала
розпорядження (наказ) підлеглому
добиватися певних благ, пільг чи переваг
шляхом підкупу інших службових осіб,
надала для цього кошти чи інші цінності
або розпорядилася їх виділити, надала
законного вигляду виплатам у випадках
давання хабарів у завуальованих формах
тощо. Якщо ж службова особа лише
рекомендувала підлеглому добиватися
благ, пільг чи переваг за хабарі,
відповідальність за давання хабара
несе той працівник, який, виконуючи таку
рекомендацію, передав незаконну
винагороду. Дії службової особи в цьому
випадку можуть кваліфікуватися як
підбурювання до давання хабара, а за
наявності певної мети як провокація
хабара.Службова особа, яка дала хабар
за одержання певних благ, пільг або
переваг для установи, організації чи
підприємства, несе відповідальність
за давання хабара, а за наявності для
того підстав - і за інший злочин(зловживання
владою або службовим становищем,
розкрадання тощо).Цей злочин вважається
закінченим з моменту, коли службова
особа прийняла хоча б частину хабара.
Якщо запропонований хабар не прийнято,
дії хабародавця слід кваліфікувати як
замах на давання хабара. Таким чином,
правова оцінка дій особи, яка дає хабар,
залежить певною мірою і від дій особи,
яка одержує хабар.3. Суб'єкт злочину
загальний.4. З суб'єктивної сторони
давання хабара характеризується лише
прямим умислом.5. Кваліфікуючою обставиною
давання хабара закон визначає повторність,
поняття якої визначено у п. З примітки
до ст. 368.6. Частина 3 ст, 369 передбачає дві
спеціальні підстави звільнення
хабародавця від кримінальної
відповідальності: 1) якщо стосовно нього
мало місце вимагання хабара; 2) якщо
після давання хабара він добровільно
заявив про це до порушення кримінальної
справи щодо нього органу, наділеному
законом правом на порушення кримінальної
справи.
99.3Провокація
хабара
1.
Провокація хабара, тобто свідоме
створення службовою особою обставин і
умов, що зумовлюють пропонування або
одержання хабара, 1. Провокація хабара
- це спеціальний вид підбурювання до
вчинення злочину а саме, до давання або
до одержання хабара.2. З об'єктивної
сторони провокація хабара полягає у
штучному створенні службовою особою
обстановки чи умов, що викликаютьабо
пропонування хабара, або його одержання.
Можна виділити дві форми цього злочину:
1) свідоме створення обстановки й умов,
що зумовлюють пропонування хабара; 2)
свідоме створення обстановки й умов,
що зумовлюють одержання хабара,'Конкретні
способи провокації, які провокатор
вибирає для досягнення своєї мети
(поради, натяки, рекомендації одержати
від будь-кого хабар чи дати його
кому-небудь), для кваліфікації значення
не мають.3. Суб'єктом провокації хабара
може бути тільки службова особа.4. З
суб'єктивної сторони злочин характеризується
прямим умислом. Винна особа усвідомлює,
що її дії носять провокаційний характер
стосовно іншої особи, яку вона провокує
на одержання чи давання хабара, і бажає
вчинити такі дії.5. Кваліфікуючою ознакою
провокації хабара є вчинення п службовою
особою правоохоронного органу, Про
поняття правоохоронного органу див.
коментар до ст. 342.
100.
Завідомо незаконні затримання, привід
або арешт
1.
Основним
безпосереднім об'єктом
злочину є правосуддя в частині забезпечення
законного затримання, приводу, арешту
або тримання під вартою, а також
конституційне право людини на свободу
і особисту недоторканність Його
додатковим факультативним об'єктом
можуть виступати честь та гідність
особи, й життя і здоров'я, майнові блага.2
Потерпілим
від цього злочину можуть бути підозрюваний,
обвинувачений, підсудний, свідок і
потерпілий.3. З об'єктивної
сторони
злочин може проявлятися у незаконному.
1) затриманні, 2) приводі (ч. 1 ст. 371); 3)
арешті; 4) триманні під вартою (ч. 2 ст.
371).Затримання в кримінально-процесуальному
порядку застосовується до особи, яка
підозрюється у вчиненні злочину, за
який може бути призначено покарання у
виді позбавлення волі, і полягає у
позбавленні її волі до 72 годин. Привід
- це захід процесуального примусу, який
передбачає примусове доставлення
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного
чи свідка органами внутрішніх справ в
орган дізнання, до слідчого, прокурора
або в суд.Затримання і привід є незаконними,
якщо вони здійснюються за відсутності
вказаних у законі підстав, або з порушенням
умов, яківизначають їх порядок затримання.
Наприклад, незаконним є затримання без
складання протоколу або без зазначення
у складеному протоколі підстав, дати
затримання, пояснень затриманого
тощо.Арешт (взяття під варту) є запобіжним
заходом, який застосо-вується лише у
справах про злочини, за які законом
передбачено покарання у виді позбавлення
волі на строк понад три роки. У виняткових
випадках цей запобіжний захід може
застосовуватись у справах про злочини,
за які законом передбачено покарання
у виді позбавлення волі і на строк не
більше трьох років. Взяття під варту
полягає у попередньому ув'язненні
обвинуваченого або підозрюваного.
Незаконним взяття під варту буде як за
відсутності підстав для Його застосування,
передбачених законом, так і у випадку
порушення порядку обрання цього
запобіжного заходу. Злочин, передбачений
ч. ч. 1 і 2 ст. 371, є закінченим з моменту
вчинення передбачених у них дій.
4.
Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може
бути службова особа органу дізнання,
слідчий, прокурор, а у випадку завідомо
незаконного тримання під вартою - також
начальник місця попереднього ув'язнення.
Судді за дії, передбачені ст. 371, несуть
відповідальність за, ст. 375, а інші
службові особи - за ст. ст, 365 або 424.5.
Суб'єктивна
сторона злочину характеризується прямим
умислом.6. Кваліфікуючими
ознаками злочину закон (ч. З ст. 371)
визнає:1) спричинення ним тяжких наслідків;
2) вчинення його з корисливих мотивів
чи в інших особистих інтересах.Поняття
тяжких наслідків є оціночним. Їх
визначення здійснюється судом у кожному
конкретному випадку залежно від обставин
справи. Такими наслідками можуть
визнаватися: самогубство особи чи замах
на нього, тяжке захворювання, позбавлення
життя підозрюваного чи обвинуваченого
іншими затриманими або ув'язненими
тощоСтаття
372. Притягнення завідомо невинного до
кримінальної відповідальності1.
Об'єктом злочину є правосуддя в частині
забезпечення доведеності вини, а також
конституційне право людини на те, що
вона не буде піддана кримінальному
покаранню, доки й" вину не буде доведено
в законному порядку і встановлено
обвинувальним вироком суду.2. Об'єктивна
сторона злочину полягає у притягненні
завідомо невинного до кримінальної
відповідальності. Притягнення до
кримінальної відповідальності як стадія
кримінального переслідування починається
змоменту пред'явлення особі обвинувачення
у вчиненні злочину.Злочин є закінчений
з моменту оголошення (пред'явлення)
потерпілому постанови про притягнення
як обвинуваченого.ЗСуб'єкт злочину
спеціальний. Ним може бути тільки
слідчий, прокурор чи інша особа,
уповноважена законом притягувати до
кримінальної відповідальності.4.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується
прямим умислом. При цьому умислом винного
охоплюється те, що насправді відсутні
докази, які вказують на вчинення даного
злочину саме цією особою, або взагалі
відсутня подія злочину, за який особа
притягується до кримінальної
відповідальності. Склад цього злочину
утворює також і притягнення особи до
кримінальної відповідальності за
злочин, якого вона завідомо не вчинювала,
у разі, коли вчинення нею інших злочинів
доведено сукупністю необхідних і
достатніх доказів. Мотиви злочину
значення для його кваліфікації не мають.
Особа, яка притягнула до кримінальної
відповідальності невинного через
неправильну оцінку зібраних доказів,
несе дисциплінарну відповідальність.
5.
Кваліфікованими видами злочину є
вчинення його у поєднанні з: 1) обвинуваченням
у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого
злочину; 2) штучним створенням доказів
обвинувачення або іншою фальсифікацією
(ч. 2 ст. 372).
101.Стаття
373. Примушування давати показання
1.
Основним безпосереднім об'єктом злочину
є правосуддя в частині забезпечення
доведеності вини, а також конституційне
право людини на те, що її обвинувачення
не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних
незаконним шляхом. Додатковим
факультативним об'єктом злочину виступає
здоров'я, воля, честь і гідність особи.2.
Потерпілим від цього злочину є особа,
яка згідно з КПК може давати показання
при допиті під час дізнання або досудового
слідства, - підозрюваний, обвинувачений,
свідок, потерпілий, експерт3. Об'єктивна
сторона злочину полягає у примушуванні
давати показання при допиті. Обов'язковою
ознакою об'єктивної сторони є також
спосіб - незаконні дії.Допит - це слідча
дія, яка полягає у взятті показань у
певних учасників кримінального
судочинства і фіксації їх у протоколі
допиту. Поняттям допиту у ст. 373 охоплюється
також і така слідча дія, як очна ставка.
Примушування давати показання під час
проведення інших слідчих дій (наприклад,
обшуку, виїмки) не утворює складу злочину,
передбаченого ст. 373, і за наявності
підстав може кваліфікуватися за ст. ст.
365 або 424.Під примушуванням у ч. 1 ст373
розуміється психічний вплив на особу,
яку допитують, з метою отримати потрібні
для особи, яка провадить допит, показання.
Вчинення особою, яка провадить допит,
дій, що ґрунтуються на чинному законодавстві
(наприклад, багаторазове попередження
про кримінальну відповідальність за
завідомо неправдиве показання, правомірне
використання тактичних прийомів
проведення допиту) не містить складу
цього злочину. Не можуть кваліфікуватись
за ст 373 і дії, пов'язані з порушенням
процесуального порядку ї проведення
допиту, якщо вони не були спрямовані на
примушування давати показання при
допиті.Злочин вважається закінченим з
моменту вчинення незаконних дій при
допиті.4. Суб'єкт злочину спеціальний.
Ним е особа, яка провадить дізнання
(начальник органу дізнання, дізнавач),
або досудове слідство (слідчий, начальник
слідчого підрозділу, прокурор).5.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується
умислом.6. Кваліфікуючими ознаками
злочину є вчинення його: 1) із застосуванням
до потерпілої особи насильства; 2) із
знущанням над нею (ч.2 ст. 373).