Файл: Praktikum матеріалознавство.doc

Контрольні питання для самопідготовки

1. Який сплав називається евтектичним?

2. Як формулюється і записується правило важеля?

3. Як формулюється правило фаз?

4. Як виглядають діаграми стану систем:

• з необмеженою розчинністю компонентів;

• з цілковитою нерозчинністю компонентів;

• з обмеженою розчинністю компонентів;

• з хімічними сполуками;

• з поліморфними компонентами.

5. Яке перетворення називається евтектичним? Як записується його реакція?

6. Яке перетворення називається перитектичним та як записується його реакція

7. Яке перетворення називається евтектоїдним та як записується його реакція?

Лабораторна робота № 5 діаграма стану сплавів системи залізо - вуглець

Мета роботи: вивчення діаграми стану залізовуглецевих сплавів, аналіз перетворень, які проходять у сплавах при охолодженні та нагріванні, визначення фазового та структурного стану сплавів у залежності від їх складу та температури.

Матеріали та обладнання. Для виконання даної лабораторної роботи студентам роздаються діаграми стану Fe-C з описанням механізму формування структур типових сплавів в цій системі.

Теоретичні відомості. Найважливішими матеріалами в сучасній машинобудівній промисловості є залізовуглецеві сплави: технічне залізо, сталі та чавуни. Основою для вивчення процесів формування їх структури є діаграма стану системи Fe-C (рис.5.1).

Структура сплаву визначає його властивості. Важливо знати, які фази та структури формуються в сплавах у залежності від їх складу та температури. Необхідно вміти керувати процесом структуроутворення для забезпечення експлуатаційних властивостей сплавів.

Компонентами залізовуглецевих сплавів є залізо та вуглець, який може знаходитись у сплавах у хімічно зв’язаному стані у вигляді цементиту – Fe₃C (Ц) або у вільному стані – у вигляді графіту (Г). В залежності від цього структуроутворення залізовуглецевих сплавів при їх охолодженні з рідкого стану можна розглядати за діаграмою метастабільної рівноваги Fe – Fe₃C ( рис.5.1, суцільні лінії) або за діаграмою стабільної рівноваги Fe – C (рис. 5.1, пунктирні лінії С¹D¹, E¹C¹F¹, E¹S¹, S¹K¹).

Залізо плавиться при температурі 1539⁰С, його густина при кімнатній температурі 7,68*10³ кг/м³. Залізу властивий поліморфізм, тобто в залежності від температури воно має різну кристалічну будову.

При кристалізації (1539 ⁰С) утворюється -Fe, кристалічна будова якого описується об’ємноцентрованою кубічною (ОЦК) граткою. При 1392 ⁰С замість гратки -Fe (ОЦК) шляхом перегрупування атомів утворюється -Fe з гранецентрованою кубічною (ГЦК) граткою. При 910 ⁰С також проходить поліморфне перетворення, внаслідок якого -Fe переходить в -Fe з (ОЦК) граткою. нижче 910 ⁰С таке залізо стає стійким аж до температури абсолютного нуля.

Залізо в залежності від температури може знаходитись в різноманітних магнітних станах. При температурі768⁰С (768…910⁰С) -Fe, так же як і  -Fe і  -Fe, - парамагнетик, тобто є немагнітним, нижче 768⁰С – феромагнетик (магнітне). Температура 768⁰С (точка Кюрі) є температурою переходу  -Fe із парамагнітного стану в феромагнітне при охолодженні заліза і навпаки – при його нагріванні. Залізо  з парамагнітними властивостями іноді називають  -Fe. Таким чином, при 1392⁰С в рівновазі знаходяться  -Fe та  -Fe ( -Fe  -Fe); температура рівноваги  -Fe та  -Fe – 910⁰С (-Fe -Fe).

Рис. 5.1. Діаграма стану системи залізо - вуглець

Температури рівноважного стану двох чи декількох фаз називаються критичними. Їх позначають літерою А з відповідним індексом (порядковий номер температури зростає з її підвищенням). Для заліза: 768⁰С – А₂; 910⁰С – А₃; 1392⁰С – А₄.

Залізо з вмістом вуглецю 0,01…0,1% має наступні властивості: твердість за Брінелем 70…80 НВ; міцність на розрив _в =200…250МПа ; відносне звуження =50…55%; ударна в’язкість КСU⁺²⁰=220…250кДж/м². Цементит містить 6.67% вуглецю і має високі твердість і крихкість, його міцність на розтяг дуже мала. Цементит – метастабільна (нестабільна) фаза, слабо феромагнітна, точка Кюрі (А₀) - 210⁰С. Час стійкості цементиту зменшується з підвищенням температури: при низьких температурах він існує нескінченно довго, при температурах, які перевищують 950⁰С, за декілька годин розпадається на залізо та графіт. На цьому явищі заснований відпал білого чавуну на ковкий.

Графіт – одна із двох кристалічних модифікацій вуглецю. Його температура плавлення 3850⁰С.

В залізовуглецевих сплавах графіт, на відміну від цементиту, є стабільною фазою. Сплавляючи залізо з вуглецем, отримуємо сплави з різноманітною структурою та властивостями.

При підвищених швидкостях охолодження сплавів у результаті процесу кристалізації утворюється цементит. Утворення графіту спостерігається тільки в високовуглецевих сплавах у випадку їх повільного охолодження або при деяких ізотермічних витримках. В сплавах з пониженим вмістом вуглецю утворення графіту малоймовірне.

На діаграмі метастабільної рівноваги крайні ординати відповідають чистим компонентам: GNA – залізу, KFD – цементиту. Ординати між ними – подвійним сплавам, загальний вміст заліза й вуглецю в яких дорівнює 100%. Для заліза на лінії GNA точка А відповідає температурі плавлення (1539^оС); N - перетворенню  -Fe   -Fe; G – перетворенню  -Fe   -Fe. Для цементиту: D – температура плавлення (точно не встановлена).

В системі Fe – Fe₃C можливі рідка фаза — розчин заліза й вуглецю, та чотири твердих –- – та  - тверді розчини – ферит(Ф),  -твердий розчин –аустеніт (А), і цементит Fe₃C. Ліквідус – АВСD; солідус – АНІЕСF.

Затвердівання сплавів, які містять до 0,5% С, починається з утворення  -фериту за реакцією Р_(АВ)   -ферит (Ф_(АН)) (див. рис.5.1). Характер подальшої кристалізації сплавів залежить від вмісту в них вуглецю. Сплави з вмістом до 0,1% С (до точки Н), повністю затвердівають в інтервалі температур, який відповідає лініям АВ та АН з утворенням однофазної структури  -фериту. Цій структурі відповідає ділянка діаграми, що знаходиться по ліву сторону від лінії АНN.

Сплави з 0,1…0,5% С (між точками Н і В) кристалізується дещо складніше. Після виділення з рідини відповідної кількості фериту при температурі 1499^оС (ізотерма НІВ) вони зазнають перитектичного перетворення:

Р_В+_Н  А_І.

В сплаві, який містить 0,16%С (І), обидві вихідні фази (Р+-ферит), взаємодіючи між собою при перитектичному перетворенні, без залишку витрачаються на утворення  - твердого розчину (аустеніту). Після цього сплав набуває однофазної структури – аустеніт. В сплавах, які вміщують 0,1 (Н) до 0,16%С (І), після перитектичної реакції залишається в залишку доля -фериту, який при подальшому охолодженні сплаву (в результаті перетворення гратки ОЦК в ГЦК) в інтервалі температур, які відповідають лініям НN та IN, перетворюється в аустеніт: _(НN)_(IN) (ФА). Сплави з вмістом вуглецю 0,16…0,5% остаточно затвердівають в інтервалі температур ліквідус (ВС) – солідус (ІЕ), при яких залишкова рідина кристалізується в аустеніт: Р_(ВС) А_(ІЕ). Цією ж реакцією також описується процес затвердівання сплавів із вмістом вуглецю 0,5…2,14%С.

Таким чином усі сплави, які включають менше 2,14% С, після першої кристалізації отримують однофазну структуру – аустеніт, яка зберігається при охолодженні до температур, відповідних лінії GSE. При подальшому охолодженні проходить перекристалізація аустеніту, в результаті чого формується кінцева структура сплавів.

У групі сплавів, які містять від 2,14 (Е) до 6,67% С(F), існує евтектичний сплав з 4,3% С (точка С), який при 1147^оС (ізотерма ЕСF), є одночасно насиченим вуглецем і залізом, кристалізується за евтектичною реакцією:

Р_С  А_Е+Ц_F.

Утворена евтектична суміш двох фаз (А+Ц) називається ледебуритом.

Сплави доевтектичні 2,14 (точка Е)…4,3%С (точка С) і заевтектичні 4,3…6,67% С кристалізуються в два етапи. На першому в інтервалі температур ліквідус (ВСD) – солідус (ЕСF) із рідкої фази виділяються первинні кристали: в доевтектичних –аустеніт (А), в заевтектичних – цементит (Ц)_І. На другому етапі рідина, що залишилась, затвердіває з утворенням евтектики – ледебурит (цементит + аустеніт). В результаті первинної кристалізації доевтектичні сплави мають структуру А_Е+Л, заевтектичні – Ц_І+Л. І до- і заевтектичні сплави після первинної кристалізації мають дві фази – аустеніт і цементит.

Лінія АНN (див. рис.5.1) показує границю розчинності вуглецю в -Fe, лінія GPQ – в -Fe, лінія ES – в -Fe. Таким чином, максимальна розчинність вуглецю в -Fe становить 0,1% (точка Н, температура 1499^ОС), в -Fe - 0,02% С при 727^оС ( точка Р) і 0,01% С при 600^оС (Q) ; в -Fe – 2,14% (точка Е).

Сплави заліза з вуглецем, якого в сплаві менше 0,02%, називаються технічним залізом. Праворуч лінії GPQ ферит є пересиченим твердим розчином, на лінії GPQ він гранично насичений вуглецем. При охолодженні сплавів, розташованих на діаграмі праворуч PQ,, нижче 727⁰С із фериту виділяється надлишковий вуглець, що приводить до формування цементиту третинного (Ц_ІІІ) у вигляді сітки на границях зерен фериту. Структура технічного заліза показана на рис.5.3,а. Якщо в структурі сплавів (0,02…6,67%С) уже є цементит, то Ц_ІІІ нашаровується на нього і металографічним методом не визначається.

Лінія ES показує границю насичення аустеніту вуглецем у залежності від температури сплаву. Розчинність вуглецю максимальна при 1147^оС( точка Е) – 2,14%. В результаті аустеніт у сплавах, вміст вуглецю в яких більше 0,8% (точка S), праворуч лінії ES), виявляється перенасиченим твердим розчином і з нього виділяється вуглець, який іде на утворення цементиту вторинного (Ц_ІІ). У сталях Ц_ІІ формується частіше у вигляді сітки на границях зерен аустеніту, в чавунах частіше всього нашаровується на цементиті ледебуриту.

Вуглець, розчинюючись в ОЦК гратці заліза  і , змінює їх і тим самим знижує температурну стійкість цих структур. Тому, чим більше вуглецю розчинено в -Fe, тим при більш високих температурах гратка  перетворюється в  - гратку; чим більше вуглецю в сплаві, тим при більш низьких температурах аустеніт перетворюється в -ферит. Таким чином, розчинення вуглецю в залізі спричиняє підвищенню температури А₄ (лінія NI) і зниженню А₃ (лінія GS), розширенню температурної області існування аустеніту й зниженню області фериту.

При охолодженні сплавів, які містять менше 0,8%С, перетворення аустеніту у ферит починається при температурах, що відповідають лінії GS. Це перетворення через різну розчинність вуглецю у фериті (GР) і аустеніті (ЕS) супроводжується дифузійним перерозподілом вуглецю між ними. Тому перебудова граток проходить в температурному інтервалі GS - GР. Ділянка РGS є ділянкою двофазної структури, в якій ферит знаходиться в рівновазі з аустенітом.

У сплавах, що розташовані між точками Р та S, під час охолодження по мірі утворення фериту в указаному інтервалі температур аустеніт збагачується вуглецем (GS). При 727^оС вміст вуглецю в аустеніті на заключному етапі досягає 0,8% (S), гратка  - Fe (ГЦК) втрачає стійкість і перебудовується в гратку  - Fe (ОЦК), в якій при 727^оС розчиняється тільки 0,02% С (Р).

Поліморфне перетворення ГЦК _{(0,8% С)}  ОЦК _{(0,02% С)} супроводжується виділенням вуглецю з розчину й утворення цементиту:

А_(S=0,8%C)  Ф_(Р=0,02%С)+Ц_(К).

Це трьохфазне перетворення, обумовлене поліморфізмом заліза, що відбувається при 727^оС, називається евтектоїдним. На відміну від трьохфазного евтектичного перетворення при евтектоїдному вихідною фазою є не рідкий, а твердий розчин (в даному випадку аустеніт). Суміш фаз, що виділилася з твердого розчину називається евтектоїдом, при чому число фаз дорівнює числу компонентів системи. Структурна складова залізовуглецевих сплавів, яка утворюється в результаті розпаду аустеніту і яка складається із пластинок двох фаз – фериту і цементиту, які чергуються між собою , називається перлітом (П). Температура утворення перліту відповідає критичній температурі А₁ .

На діаграмі метастабільної рівноваги точці А₁ відповідає лінія РSK (727⁰С). Евтектоїдне перетворення АП, проходить в усіх сплавах, які містять більше 0,02%С (точка Р), тобто в сталях і чавунах.