Файл: Сборный конспект Логистика 1 часть ФЭУП Пудичева.docx

Підсистема закупівель організує вхід матеріального потоку в логістичну систему. Логістика на цьому етапі називається закупівельною (інші назви – заготівельна логістика, логістика постачання).

Закупівельна логістика – це управління матеріальним потоком в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Таким чином, основною метою закупівельної логістики є задоволення потреб виробництва у матеріальних ресурсах з максимально можливою економічною ефективністю. Однак її досягнення залежить від вирішення цілої низки задач. В узагальненому вигляді ці задачі можна згрупувати таким чином:

1. Дотримання обґрунтованих термінів закупівлі сировини і комплектуючих виробів.

2. Забезпечення точної відповідності між кількістю постачань та потребою в них.

3. Дотримання вимог виробництва до якості сировини та комплектуючих виробів.

Взаємозв’язок завдань та послідовність їх виконання відбивається у функціональному циклі постачання.

Під функціональним циклом постачання розуміють проміжок часу між виникненням (ухвалою) потреби та отриманням замовленої продукції. Основні етапи функціонального циклу, реалізованого в постачанні, включають:

1 етап – визначення потреби;

2 етап – вибір постачальників;

3 етап – розміщення замовлення на поставку;

4 етап – контроль замовлення на поставку;

5 етап – надходження і контроль замовлення.

Кожен етап передбачає виконання ряду дій.

На першому етапі здійснюється перевірка рівнів запасів і прогнозуються їх витрати.

Другий етап функціонального циклу в постачанні присвячений визначенню джерел поставки (аналізується наявна на підприємстві база постачальників, у разі необхідності проходить пошук нового джерела поставки, формуються і відправляються запити постачальникам, проводяться переговори, порівнюються пропозиції та приймається рішення про вибір постачальника).

Коли постачальник обраний, з ним укладається угода і до нього направляється бланк замовлення, найчастіше в електронному вигляді. Також виконується передоплата замовлення, якщо за умовами контракту вона передбачена. Всі ці дії виконуються на третьому етапі функціонального циклу постачання.

На четвертому етапі функціонального циклу відбувається контроль замовлення. Для цього ведеться моніторинг замовлення, при необхідності вносяться корективи в замовлення, контролюються терміни виконання замовлення. Інформаційні системи, що використовуються в постачанні, можуть автоматично генерувати нагадування і надавати інформацію про статуси замовлень на поставку.

Надходження і контроль замовлення – це п'ятий етап функціонального циклу постачання. Коли товар прибуває від постачальника, необхідно перевірити замовлення, прийняти його, направити на місце зберігання чи використання. На цьому етапі, якщо за договором поставки визначено, що доставка замовлення – це обов'язок покупця, то підприємство організує транспортування замовленої продукції. Ухвалене замовлення забезпечується всіма необхідними документами, проводиться оплата замовлення (якщо не була внесена стовідсоткова передоплата), а відомості про прибулий товар заносяться в інформаційну систему підприємства.

---

Зараз багато компаній прагнуть зменшити функціональний цикл в постачанні і постійно шукають резерви для прискорення окремих його етапів.

Процес управління потоками в закупівельній логістиці складається з двох основних частин:

• управління диспозицією матеріально-технічних ресурсів, тобто управління запасами (детальніше див. тему 8);

• регулярний аналіз, вибір і організація постачань матеріальних ресурсів на підприємство, тобто управління постачаннями (закупівлями).

Активності в управлінні закупівлями повинні бути об’єднані єдиною політикою відносин з основними постачальниками матеріальних ресурсів. Тому з розвитком управління ланцюгами поставок з’явилася функція управління постачальниками, яка виконується в рамках процесу «управління взаємовідносинами з постачальниками» – одного з базових процесів в управлінні ланцюгами поставок.

Завдання логістичних функцій управління закупівлями та управління постачальниками представлені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Завдання логістичних функцій управління закупівлями та управління постачальниками

Управління закупівлями	Управління постачальниками
Збір та обробка замовлень (заявок) підрозділів підприємства на поставку матеріальних ресурсів та послуг	Моніторинг ринку постачальників
Оцінка і планування потреби в матеріальних ресурсах і послугах	Пошук і оцінка джерел постачання, оцінка постачальників
Визначення і коректування умов контрактів на закупівлю	Вибір постачальників, раціоналізація бази постачальників
Рішення «виробляти або купувати»	Переговори з постачальниками
Отримання закуплених товарів, контроль і оцінка виконання закупівель	Розвиток партнерства з постачальниками
Розрахунки з постачальниками	Оцінка ефективності функціонування постачальника, моніторинг поставки

Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної системи логістики є:

• оптимальна періодичність (час) постачань;

• оптимальна структура матеріальних потоків;

• мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

2. Управління закупівлями. Планування потреби підприємства в матеріальних ресурсах

Планування потреби – одне із завдань управління закупівлями. При її виконанні можуть використовуватися елементи стратегій управління і контролю за рівнем запасів, дані планів виробництва, продажу, проведення маркетингових заходів, методи прогнозування витрати (попиту), а також різні способи опису потреби.

Існує значне число методик визначення кількості матеріалів, що необхідна для виробництва продукції, та періодичність її одержання від постачальників. Потребу в матеріалах можна розраховувати, розглядаючи певну програму виробництва кінцевого продукту, тобто виходячи з залежного попиту. Передбачуваний порядок визначення потреби відповідає маркетинговій концепції планування випуску та реалізації продукції, забезпечує адаптацію компанії до мінливих зовнішніх умов і потреб клієнтів.

---

При визначенні потреби в матеріалах принципово відрізняються наступні підходи:

• розрахунок потреби в матеріалах розпочинається тільки тоді, коли вона виникає, наприклад, при надходженні замовлень споживачів;

• розрахунок на основі відомої витрати використаних матеріалів.

Другий підхід використовується у тих випадках, коли час постачання, який вимагається клієнтом, менший, ніж цикл відновлення складських запасів.

Поряд з цими двома підходами існують три методи розрахунку матеріалів:

• детермінований (в даному випадку відомі період виконання замовлення, і, відповідно, потреба в матеріалах по кількості та термінам);

• стохастичний (основою для розрахунку є математико-статистичні методи, що дають очікувану потребу);

• евристичний (потреба визначається на основі досвіду працівників).

Вибір того чи іншого методу залежить від профілю підприємства, можливостей замовника, типу виробів, наявності та виду складів, системи контролю за станом запасів. На цей процес також впливає складність кінцевого продукту, зміст комплектуючих та матеріалів.

Детермінований метод. При аналітичному підході розрахунок йде від виробу (його специфікації) по щаблях ієрархії зверху вниз, на противагу синтетичному методу, при якому розрахунок виходить з деталей і ступеня їх застосовності на окремих щаблях ієрархії.

При всіх способах детермінованого визначення потреби особливо важливо встановлення часу споживання тих чи інших матеріалів:

• матеріали повинні бути в наявності в найбільш ранній термін з тим, щоб цикл їх надходження та первинної обробки не збільшував цикл виготовлення виробу;

• деталі повинні бути своєчасно готові, щоб залишався необхідний час для складання;

• покупні вироби повинні бути замовлені з урахуванням очікуваного часу поставки.

Потребу підприємства та його окремих підрозділів в матеріально-технічних ресурсах визначають як на основі методів прямого розрахунку, так і завдяки іншим методам.

Для визначення потреби основного виробництва в матеріальних ресурсах методом прямого розрахунку використовують формулу:

Р_ij = В_планj × H_ij, (1)

де Р_ij – потреба в матеріалах і-го виду для виробництва j-го виробу, в натуральних одиницях виміру;

В_планj – запланований обсяг випуску виробів j-го виду, штук, комплектів (визначається виходячи із замовлення споживачів (посередників));

H_ij – норма витрати матеріалів і-го типу для виробництва одиниці j-го виробу, в натуральних одиницях виміру на одиницю виробу (максимально допустимий обсяг сировини, матеріалів для виготовлення одиниці готової продукції).

Норма витрати матеріалів (H_ij) складається з корисної частини матеріалів (КЧ), яка повністю трансформується у майбутній виріб, і відходів (В) у вигляді обрізків, стружки, тирси, які не можуть застосовуватися в основному виробництві, а тому підлягають збору і утилізації в допоміжному виробництві або зовнішніх користувачів:

---

Н = КЧ + В. (2)

Питома вага корисної частини у нормі витрат має бути якомога більшою, тобто наближатися до 100 % або до одиниці.

Прогресивність норми витрат (ПН) визначається наступним чином:

ПН = КЧ / Н ≤ 1. (3)

Метод прямого розрахунку є доволі простим і дає правильні результати, але його недоліком слід вважати обов’язкову наявність великої кількості норм витрат матеріальних ресурсів на кожний виріб. Тому в багатьох випадках використовують модифікацію цього методу, визначаючи потреби за аналогією або за типовими представниками.

Розрахунок потреби в матеріалах, інструменті, паливі, запасних частинах та інших видах ресурсів для допоміжного виробництва також виконують виходячи з планового обсягу виробництва і норм витрат таких матеріально-технічних ресурсів.

У разі наявності у працівників відділу матеріально-технічного постачання масивів статистичних даних про споживання підприємством матеріальних ресурсів за три і більше попередніх років можна прогнозувати потребу в ресурсах за допомогою методів стохастичного визначення, а також евристичного методу.

До стохастичних методів визначення потреби в ресурсах належать:

• апроксимація середніх значень;

• експоненціальне вирівнювання величин;

• регресивний аналіз.

Метод апроксимації дуже простий, але він не дає точного результату, оскільки лише поширює наслідки споживання підприємством матеріальних ресурсів у минулому на майбутнє. Цей метод базується на розрахунках простої середньої величини потреби в ресурсах, ковзної та зваженої середньої величини. Метод експоненціального вирівнювання величин полягає в тому, що вагомість обсягів потреби в ресурсах у минулі часи коригується за допомогою так званого фактора «α». Метод регресивного аналізу – це графічне зображення обсягів потреби залежно від часу споживання ресурсів і побудови кривої, що прирівнюється до відомих у математиці ліній – параболи, еліпсу, косинусоїди тощо.

Евристичний метод – це визначення потреби на перспективу виходячи з досвіду працівників відділу матеріально-технічного забезпечення (МТЗ). Цілком зрозуміло, що цей метод застосовують лише в тому разі, коли немає ані статистичної інформації, ані часу на детальний розрахунок.

Визначивши потребу в сировині, основних і допоміжних матеріалах, слід встановити обсяги закупівлі (О_закуп.) таких ресурсів у товаровласників, виходячи з такої формули:

О_закуп. = Р – З_поч. + З_кін. – О_вл.вир. – М_{вн.ресурс.}, (4)

де Р – потреба в матеріальних ресурсах, нат. одиниць;

З_поч. – перехідний на початок наступного періоду залишок матеріалів на складах підприємства, нат. одиниць;

З_кін. – залишок матеріалів на кінець наступного періоду, нат. одиниць;

О_вл.вир. – обсяг ресурсів власного виробництва, якщо на підприємстві є можливість виготовити окремі види інструменту, обладнання, комплектуючих виробів;

---

М_{вн.ресурс.} – мобілізація внутрішніх резервів використання ресурсів, нат. одиниць.

Перехідний залишок матеріалів розраховують таким чином:

З_поч. = З_факт. + Н_очік. – В_очік. , (5)

де З_факт. – фактичний залишок матеріалів на добу розрахунку, нат. одиниць;

Н_очік. – очікуване надходження матеріалів від товаровласників до кінця поточного періоду, нат. одиниць;

В_очік. – очікуване використання матеріалів на підприємстві до кінця поточного періоду, нат. одиниць.

Що стосується обсягу ресурсів власного виробництва (В_очік.), то фахівці з логістики разом з технологами та іншими спеціалістами повинні визначати доцільність такої діяльності за принципом MOB («make or buy», «виробляти або купувати»).

Мобілізація внутрішніх ресурсів може здійснюватися на підприємстві шляхом економії сировини і матеріалів за рахунок скорочення норм витрати матеріалів, зниження ваги виробів, запровадження матеріалів-субститутів, використання відходів виробництва тощо.

Таким чином, обсяги закупівлі потрібних ресурсів підприємству можуть бути нижчими, ніж потреба в ресурсах. На практиці обсяги закупівлі дуже часто збігаються з потребою, а тому фахівці з логістики зазвичай закуповують усе те, що потрібно підприємству на наступний період.

3. Вибір постачальника. Проблема «виробляти або купувати»

Процес закупівель включає низку певних, логічно пов’язаних видів робіт. Після визначення потреби і опису її з точною дефініцією потрібних характеристик, кількості та якості товарів та послуг, можна виділити наступні стадії закупівель: складання заявок, аналіз заявок, вибір постачальника, розміщення замовлень, аналіз замовлень, виконання замовлень.

Складання заявок. Заявки містять інформацію про те, яка кількість матеріалів необхідна, коли вони повинні бути поставлені. Заявки складаються таким чином, щоб очікувані потреби у необхідних матеріалах випереджали фактичну потребу в них. Час між розміщенням замовлення і отримання по ньому матеріалів називається часом випередження. Завчасне подання заявок послаблює негативний вплив непередбачуваних затримок у постачанні. У той же час, збільшення періоду випередження призводить до зростання розмірів матеріальних запасів, що пов’язано з необхідністю забезпечення безперервної роботи.

Аналіз заявок. На основі отриманих заявок проводиться аналіз споживчих властивостей необхідних матеріалів з використанням методів функціонально-вартісного аналізу та конструювання вартості, мета якого зводиться до забезпечення мінімальних витрат за кожним видом матеріалів. Працівники відділу матеріально-технічного забезпечення повинні проаналізувати заявки, що надійшли, та запропонувати такі варіанти закупівель, які зможуть привести до зниження вартості замовлень.

---