ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 20.02.2019
Просмотров: 918
Скачиваний: 11
Міжнародна торгівля ліцензіями є основним механізмом міжнародного технологічного обміну і наразі набула широкого поширення. Зростання міжнародної торгівлі ліцензіями зумовлене рядом чинників, що стимулюють торгувати ліцензіями:
комерційна зацікавленість у здійсненні технологічного трансферту;
посилення конкурентної боротьби на світовому ринку;
прискорення випуску на ринок нової продукції;
Об'єкти ліцензій:
запатентований винахід чи технологічний процес;
технологічні знання і досвід, ноу-хау;
промислові зразки;
товарний знак.
Ліцензійні угоди в більшості випадків укладають на термін 10-15 р.
18. Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами.
Інжиніринг-це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших науково-технічних розробок.
Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних послуг щодо:
підготовки вир-цтва (передпроектні, проектні, післяпроектні послуг
забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);
забезпечення реалізації продукції;
обслуговування будівництва й експлуатації промислових,
інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів.
Основними чинниками, що впливають на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг, є:
прискорення НТП, що призводить до істотних зрушень у структурі міжнародної торгівлі у бік збільшення торгівлі суміжними видами устаткування, що потребують спеціальних знань для вирішення питань від проектування підприємства до введення в експлуатацію;
зростання обсягу державних і приватних інвестицій, що дозволяє розширювати будівництво і вводити нові об'єкти, при проектуванні яких можуть знадобитися інжинірингові послуги;
наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку
інжинірингових послуг;
високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів для розвідки своїх природних ресурсів, розвитку паливно-енергетичної бази, створення галузей важкої промисловості.
прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, тобто
розширення сфер впливу. Вони використовують надання технічних послуг як один із засобів проникнення в економіку інших країн.
збільшення числа великих інженерних фірм з широкою сферою діяльності, створення національних і міжнародних асоціацій
19. Валюта та валютні курси. Визначення терміну «валюта». Класифікація валют залежно від належності (статусу); по відношенню до курсів інших валют; за режимом використання; за матеріально-речовою формою.
Під валютою слід розуміти будь-який товар, що здатний виконувати функцію засобу обміну в міжнародних розрахунках. У вужчому розумінні наявна частина грошової маси, яка переходить з рук у руки в формі грошових банкнот і монет. Валюта забезпечує зв’язок і взаємодію національного та світового господарства.
Залежно від належності (статусу) валюта поділяються на національну, іноземну, міжнародну (регіональну).
Національна валюта – це встановлений законом платіжний засіб даної країни: грошові знаки у вигляді банкнот, монет та інших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території країни, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті цієї країни. Національна валюта є основою національної валютної системи.
Іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках.
Міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна або регіональна
грошова одиниця, платіжний та резервний засіб(СДР, євро).
По відношенню до курсів інших валют розрізняють сильну (тверду) та слабку (м’яку) валюти. Тверда валюта характеризується стабільним валютним курсом.
За режимом використання розрізняють валюту: вільно конвертовану (це валюти країн, які повністю відмінили валютні обмеження та обмінюють їх на всі інші валюти), частково конвертовану (це валюти країн, що зберігають валютні обмеження певного кола валютних операцій), неконвертовану (це валюти країн, які повністю зберігають валютні обмеження як для нерезидентів, так і резидентів).
За матеріально-речовою формою буває готівковою і безготівковою.
20.Види валютних курсів залежно від ступеня гнучкості.
Валюти, як правило, обмінюються не просто одна до одної, а в певному співвідношенні, що визначається їх відносною вартістю, котра називається обмінним курсом валют.
Обмінний валютний курс– це:кількість одиниць однієї валюти, яка необхідна для придбання одиниці іншої валюти; ринкові ціни однієї валюти, виражені в іншій валюті;
У міжнародній практиці використовують такі основні режими валютних курсів: фіксовані, плаваючі (гнучкі), компромісні.
Режим фіксованих валютних курсів–це система, за якої валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням стабілізаційних заходів.
Фіксований валютний курс може фіксуватися різними способами:
1.Фіксація курсу валюти до найбільш значущих валют.
2.Використання валюти інших країн в якості платіжного засобу.
3.Фіксація курсу нац.валюти до валют головних партнерів.
4.Фіксація курсу національної валюти до колективних валютних одиниць, наприклад, до СДР.
Гнучкі або вільно плаваючі валютні курси – режим, за якого курси обміну валют визначаються безперешкодною грою попиту і пропозиції. Ринок валют урівноважується за допомогою цінового, тобто курсового механізму. У плаваючих валютних курсах більше зацікавлені країни з дефіцитом платіжного балансу і країни, котрі віддають перевагу незалежності у проведенні грошово-кредитної і бюджетної політики.
Компромісні валютні курси – це режим, за яким поєднуються елементи фіксування і вільного плавання курсів, а регулювання валютного ринку лише частково здійснюється рухом самих валютних курсів. Це може бути: підтримування фіксованого курсу шляхом незначних змін в економіці, а у випадку їх недостатності – шляхом девальвації валюти і встановлення нового фіксованого курсу;
регульоване плавання валют, коли офіційні органи змінюють
валютний курс поступово, поки не буде досягнуто нового паритету.
21. Еволюція світової валютної системи. (ЗОЛОТО)
Світова валютна система - сукупність способів, інструментів та органів, за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства. СВС включає: світові гроші (колективні валютні одиниці), валютні курси, валютні ринки, міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв’язків і відносин.
Першою світовою валютною системою була Паризька валютна система. Вона була оформлена міжнародною угодою на конференції в Парижі, яка визнавала золото єдиною формою світових грошей. Основою валютної системи виступав золотий стандарт. Відповідно до золотого вмісту валют установлювались і їхні золоті паритети (співвідношення грошових одиниць різних країн за їхнім золотим вмістом). Тобто за системою “золотого стандарту” всі національні валюти мали фіксований золотий вміст. За цією системою:
валюти вільно конвертувались у золото;
злитки золота мали можливість вільно обмінюватися на монети;
золото вільно продавалося на міжнародних ринках, тобто ринки золота та валютні ринки були взаємозалежними;
всі країни підтримували жорстке співвідношення між своїми
запасами золота і кількістю грошей в обігу.
2-га валютна система була оформлена міждержавною умовою Генуезької міжнародної економічної конференції. В її основу було покладено золотодевізний стандарт, що ґрунтувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися у золото. До головних принципів Генуезької валютної системи належали такі:
основою системи виступали золото та девізи (іноземні валюти).
Міжнародними платіжними засобами почали використовуватися національні кредитні гроші.
збереження золотих паритетів. Конверсія валют у золото почала
здійснюватися також опосередковано, через іноземні валюти;
діяв режим плаваючих валютних курсів;
валютне регулювання здійснювалось у формі міжнародних нарад.
22. Еволюція світової валютної системи. БРЕТТОН-ВУД
Світова валютна система - сукупність способів, інструментів та органів, за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства. СВС включає: світові гроші (колективні валютні одиниці), валютні курси, валютні ринки, міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв’язків і відносин.
На міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944р. провідні країни Заходу узгодили основні принципи Бреттон-Вудської валютної системи. Засновується Міжнародний валютний фонд “зобов’язанням” якого є забезпечення нормального функціонування системи і дотримання принципів, закріплених загальною угодою.
Основні принципи організації валютних відносин згідно з Бреттон-Вудською системою такі:
1.Система ґрунтувалась на золотовалютному стандарті, який означав, що деякі валюти в міжнародних розрахунках розглядаються як еквіваленти золота і можуть бути резервами.
2.Один з основних принципів полягав у фіксованих паритетах,
погоджених у рамках МВФ, на основі яких порівнювались і
обмінювались валюти. МВФ контролював механізм міжнародних розрахунків, вдаючись до валютних інтервенцій, в основному в доларах США. При фундаментальних порушеннях рівноваги, за згодою з МВФ, проводились девальвації і ревальвації валют розвинутих країн.
3. Конвертованість валют, свобода і багатосторонність платежів за поточними операціями.
Бреттон-Вудський режим діяв протягом майже 30 років.
23. Еволюція світової валютної системи. ЯМАЙСЬКА
Світова валютна система - сукупність способів, інструментів та органів, за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства. СВС включає: світові гроші (колективні валютні одиниці), валютні курси, валютні ринки, міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв’язків і відносин.
у 1978 р. в статуті МВФ була закріплена відмова від фіксованих паритетів і офіційно введена в дію Ямайська валютна система.
Відмінності Ямайської валютної системи від Бреттон-Вудської:
1.Змінився носій світових грошей. Якщо Бреттон-Вудська система використовувала в якості засобу розрахунку золото, резервні валюти, то нова система спирається на СДР – колективну валюту МВФ.
2.Нова система дозволяє як фіксовані, так і плаваючі валютні курси
3.Наявність замкнутих валютних блоків, що є учасниками світової валютної системи, але всередині них існують особливі відносини між країнами-учасницями. (Європейська валютна система (ЄВС)).
4. Розширення прав МВФ по нагляду за валютними курсами. МВФ виробив основні принципи, котрих повинні дотримуватись країни-члени МВФ при проведенні курсової політики, з тим, щоб міжнародна валютна система в цілому функціонувала ефективно.
Суть цих принципів зводиться до такого:
Валютний курс повинен бути економічно обґрунтований.
Здійснювати інтервенцію з метою згладжування значних хаотичних короткострокових курсових коливань.
При проведенні інтервенції враховувати інтереси інших країн.
Ямайською системою передбачалося скасування золота як офіційного міжнародного розрахункового засобу та міри вартості.
В реальній практиці Ямайська система функціонує як система керованих плаваючих курсів (з тенденцією до посилення у валютній політиці окремих країн елементів «управління»).
24. Валютні операції на умовах спот та валютні форвардні
Валютний ринок–це система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з конверсійними операціями, наданням в позичку іноземної валюти на певних умовах, міжнародними розрахунками,.
Спотовий ринок –ринок, на якому здійснюються операції поточного, негайного обміну валютами між двома країнами. Дві сторони домовляються про обмін банківськими депозитами і здійснюють угоду на другий робочий день з дня її укладання за курсом, зафіксованими у момент укладання угоди. Курси негайного обміну валют називаються поточними (спот) курсами.
При обміні валют використовуються дві ціни (курси) валют:курс покупця і курс продавця. Банківські і ділерські курси покупця – це ті ціни, котрі банк, ділер готові заплатити за іноземну валюту. Курси продавця–це ціни, за якими банк, ділер готові продати валюту.
Валютні операції з негайною поставкою використовуються для негайного отримання валюти для здійснення зовнішньоторговельних розрахунків. За допомогою операції “спот” банки забезпечують необхідною іноземною валютою своїх клієнтів, переливання капіталів, а також здійснюють арбітражні і спекулятивні операції.
Форвардні угоди — це контракти, за яких дві сторони домовляються про доставку домовленої кількості валюти через певний строк після укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. Курс валют за терміновою угодою називається форвардним обмінним курсом. Він фіксується в момент укладення угоди.
Термінові угоди здійснюються для досягнення таких цілей:
- реальна продаж або купівля валюти;
- обмін валюти в комерційних цілях, завчасний продаж або купівля
іноземної валюти, щоб застрахувати валютний ризик;
- страхування портфельних або прямих інвестицій від ризику,
пов’язаного з пониженням курсу валюти;
- отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.
Найчастіше, термінові угоди здійснюються з провідними валютами, великими корпораціями або банками зі стійким рейтингом.
25. Характеристика ф’ючерсів та валютних опціонів
Валютний ринок–це система валютних та організаційних відносин, пов’язаних з конверсійними операціями, наданням в позичку іноземної валюти на певних умовах, міжнародними розрахунками,.
Валютні ф`ючерси – це угоди з купівлі-продажу валют у майбутньому між двома сторонами за раніше обумовленим курсом, які укладаються на біржовому ринку.
Валютні ф’ючерси є форвардними контрактами та передбачають майбутній обмін валютами. Однак строки та умови обміну відрізняються від умов форвардних контрактів, що дозволяє більш гнучко уникати валютних ризиків. Відмінність: