Порядок розрахунку всіх параметрів системи «мінімум-максимум» представлений в табл. 8.5.

Таблиця 8.5

Розрахунок параметрів системи управління запасами

«мінімум-максимум»

№ з/п	Показник	Порядок розрахунку
1	Потреба, шт.
2	Інтервал часу між замовленнями, дні
3	Час поставки, дні
4	Можлива затримка поставки, дні
5	Очікуване денне споживання, шт. / день	[1] / Кількість робочих днів
6	Очікуване споживання за час поставки, шт.	[3] × [5]
7	Максимальне споживання за час поставки, шт.	([3] + [4]) × [5]
8	Гарантійний запас, шт.	[7] – [6]
9	Граничний рівень запасу, шт.	[8] + [6]
10	Максимальний бажаний запас, шт.	([9] + [2])×[5]
10	Розмір замовлення, шт	Див. формулу 45

Гарантійний (страховий) запас дозволяє забезпечувати споживача у разі передбачуваної затримки поставки. Як і система з заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня, гарантійний запас використовується для розрахунку граничного рівня запасу.

Граничний рівень запасу в системі «мінімум-максимум" виконує роль «мінімального» рівня. Якщо в установлений момент часу цей рівень пройдений, тобто наявний запас дорівнює граничному рівню, або не досягає його, то замовлення оформлюється. В іншому випадку замовлення не видається, і відстеження граничного рівня, а також видача замовлення будуть зроблені тільки через заданий інтервал часу.

Максимальний бажаний запас в системі «мінімум-максимум» виконує роль «максимального» рівня. Його розмір враховується при визначенні розміру замовлення. Він непрямо (через інтервал часу між замовленнями) пов'язаний з найбільш раціональним завантаженням площ складу при обліку можливих збоїв у постачаннях і необхідності безперебійного постачання споживання.

Параметром системи «мінімум-максимум», що постійно розраховується, є розмір замовлення. Як і в попередніх системах управління запасами, його обчислення ґрунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад організації. Розрахунок розміру замовлення здійснюється за формулою (3).

Г

Обсяг замовлення

Максимальний бажаний запас

рафічна ілюстрація функціонування системи управління запасами «мінімум-максимум» приведена на рис. 8.7.

момент замовлення;

час поставки;

час затримки поставки

Умовні позначення:

Час

Граничний рівень

Гарантійний запас

Рис. 8.7. Графік руху запасів у системі управління запасами

«мінімум-максимум»

Крім перерахованих систем управління запасами в практичній діяльності вітчизняних підприємств часто застосовується так звана система оперативного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: «замовляти» або «ні».

---

6. АВС-аналіз та ХYZ-аналіз в управлінні запасами

Усі розглянуті вище системи управління запасами пов’язані з певним порядком контролю їх фактичного рівня на складах, що часто вимагає витрат фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо для багато номенклатурних запасів. Однак зазвичай із загального числа найменувань найбільша вартість запасу (або основна частка витрат на управління ними) припадає на відносно невелику їх кількість.  Дану залежність демонструє АВС-аналіз.

Даний метод ґрунтується на так званому принципі Парето (20/80, "великого пальця"), згідно з яким п'ята частина (20%) від всієї кількості об'єктів дає зазвичай приблизно 80 % результатів. Відповідно внесок решти 80 % становить лише 20 %.

Суть принципу Парето полягає в тому, що в процесі досягнення будь-якої цілі нераціонально приділяти рівну увагу об'єктам, які мають незначну віддачу і об'єктам, які є визначальними.

Фахівець в області TQM Дж. Юран так інтерпретував правило "80-20" стосовно логістики:

- 20% промислових компаній випускають 80% загального обсягу продукції;

- 20% компонентів товару визначають 80% його вартості;

- за 20% робочого часу проводиться 80% щоденного обсягу продукції;

- 20% позицій номенклатури збережених на складі запасів готової продукції визначають 80% пов'язаних із запасами витрат.

У загальному випадку АВС-аналіз є методом, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими елементами якої-небудь множини. У його основу покладено припущення, що відносно невелика кількість видів товарів, які повинні неодноразово закуповуватися, складає велику частину загальної вартості товарів, що закуповуються.

Таким чином, завданням методу ABC є виділення об'єктів першої ваги, яким потрібно приділяти найбільше уваги, і другорядних об'єктів, вкладення коштів в які є недоцільним. Відмінністю даного методу, є те, що він передбачає поділ всього асортименту продукції не на дві, а на три групи.

АВС-аналіз є одним з методів раціоналізації, який може використовуватися в усіх функціональних сферах діяльності підприємства. АВС-аналіз дозволяє:

- виділити найбільш суттєві напрями діяльності;

- направити ділову активність в сферу підвищеної економічної значущості і одночасно понизити витрати в інших сферах за рахунок усунення зайвих функцій і видів робіт;

- підвищити ефективність організаційних і управлінських рішень завдяки їх цільовій орієнтації.

В управлінні матеріальними потоками за допомогою АВС-аналізу встановлюються і вивчаються співвідношення і залежності наступних чинників:

- кількість і вартість придбаних матеріалів по окремих позиціях і групах;

- кількість і вартість витрачених матеріалів по окремих позиціях і групах;

- кількість рахунків, виставлених постачальниками, і розміри оплати по цих рахунках;

---

- кількість постачальників і розміри їх обороту;

- кількість і вартість окремих матеріалів у рамках вартісного аналізу.

При диференційованому підході до організації закупівель і управління складськими запасами АВС-аналіз дозволяє добитися істотного зниження витрат.

Щодо управління запасами метод ABC-аналізу – це спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розділенні номенклатури (N) товарно-матеріальних цінностей, які підпадають під реалізацію, на три нерівномірних підмножини А, В, С за такою схемою:

1) Встановлюється вартість кожного товару (за закупними цінами).

2) Розташовуються товари за зменшенням вартості.

3) Розраховується сума витрат на придбання.

4) Розраховується частка кожної позиції товару в загальній сумі витрат.

5) Асортиментні позиції розташовуються в порядку зменшення частки в загальній сумі витрат.

6) Товари поділяються на три групи — А, В, С залежно від їх питомої ваги в загальних витратах на придбання.

Найбільш розповсюдженою є така класифікація:

- Група "А": найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні;

- Група "В": середні за вартістю товари — їх частка в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% матеріальних ресурсів, які зберігаються;

- Група "С": найдешевші товари — вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Аналіз АВС показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20% всіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80% всіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю.

Роздільна номенклатури товарів, що перебувають у запасі, на групи А, В і С має велике значення для управління запасами, оскільки дозволяє визначити періодичність контролю за станом запасів, що перебувають на складах підприємств, а також вірогідність наявності страхового запасу, вибрати логістичні концепції, щонайкраще відповідні тієї чи іншої групи запасів, методи оцінки майбутньої потреби та ін.

Отримана група товарів А – небагаточисельна група найважливіших товарів, розмір запасів по яких потрібно постійно контролювати, точно визначати витрати, пов'язані із закупівлею, доставкою і зберіганням, а також розмір і момент замовлення. Для А – товарів можна провести такі заходи: точніший аналіз цін закупівель, детальний аналіз структури витрат, всеохоплюючий аналіз ринку, отримання декількох пропозицій від постачальників, більш жорсткі переговори щодо закупівельних цін, ретельніша підготовка замовлень на постачання, регулярний контроль запасів, точніше визначення страхових запасів і т.д

---

Товари групи В – займають середню в плані важливості позицію; за ними здійснюється звичайний контроль і збір інформації про можливе поновлення запасів. Залежно від їх значення з ними варто працювати або як з А-товарами, або як із С-товарами.

Товари групи С – найчисленніші товари, на долю яких припадає найменша частина всіх коштів вкладених в запаси; розрахунки розміру і періоду замовлення не ведуться; поповнення запасів реєструється, але рівень запасів не відслідковується. Головна задача раціоналізації даної групи полягає у зниженні витрат на оформлення замовлень і складування. З цією метою можна проводити такі заходи: спрощення оформлення замовлень, зведені замовлення, застосування простих формулювань замовлень, телефонні замовлення, спрощений складський облік, великі партії замовлень, спрощений контроль замовлень, встановлення більш високого рівня страхових запасів і т.д. Концентрація зусиль на А-товарах чи А-постачальниках не повинна означати, що В- або С-товари чи постачальники залишаються зовсім поза увагою. Однак їх економічний вплив не буде настільки вирішальним, як для А-класу.

Якщо при ABC-аналізі визначальне місце при віднесенні товарів до тієї чи іншої групи має розмір внеску певного товару, то при XYZ-аналізі така роль відводиться ступеню рівномірності попиту і точності його прогнозування.

В групу X відносять товари, попит на які є досить рівномірним і обсяг реалізації цих товарів є добре передбачуваним.

В групу Y відносять товари, обсяги споживання яких коливаються (переважно сезонні товари) і можливість прогнозування попиту на які є середньою.

В групу Z відносять товари, попит на які виникає лише епізодично і прогнозувати такий попит складно.

Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту зараховують до тієї чи іншої групи, є коефіцієнт варіації попиту (v) за цією позицією:

, (4)

де х_і– і-те значення попиту за оцінюваною позицією;

– середнє значення попиту за оцінюваною позицією за період n;

n – величина періоду, за який зроблено оцінку.

Величина коефіцієнту варіації змінюється в межах від нуля до нескінченості. Поділ на групи X, Y і Z може бути здійснений на основі алгоритму:

1. група X – інтервал 0 ≤ v ≤ 10 %;

2. група Y – інтервал 10% ≤ v ≤ 25%;

3. група Z – інтервал 25%≤ v ≤ ∞.

В цілому, для проведення XYZ-аналізу потрібно:

1) встановити середню витрату кожного виду матеріалу з урахуванням коливання потреби в них по періодах, це можуть бути, наприклад, сезонні коливання;

2) розрахувати коефіцієнт варіації по кожній номенклатурній позиції;

3) розташувати матеріали у міру зменшення коефіцієнтів варіації;

4) підсумовувати дані про кількість матеріалів відповідно до зростання коефіцієнтів варіації, нанести їх на схему;

5) розбити матеріали на групи залежно від варіації попиту.

---

XYZ-аналіз служить допоміжним засобом при підготовці рішень по вдосконаленню планування матеріального забезпечення виробництва. Для матеріалів класу X можна рекомендувати закупівлі відповідно до планової потреби синхронно їх витраті у виробництві, для класу Y – створення запасів, а для класу Z – придбання у міру виникнення потреби.

Результатом спільного проведення аналізу АВС і XYZ є матриця, яка складається з дев’яти різних класів (табл. 8.6).

Таблиця 8.6

Комбінація АВС – і XYZ – аналізу

	А	В	С
Х – матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
	Високий ступінь надійності прогнозу споживання	Високий ступінь надійності прогнозу споживання	Високий ступінь надійності прогнозу споживання
Y - матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
	Середній ступінь надійності прогнозу споживання	Середній ступінь надійності прогнозу споживання	Середній ступінь надійності прогнозу споживання
Z - матеріал	Висока споживча вартість	Середня споживча вартість	Низька споживча вартість
	Низькій ступінь надійності прогнозу споживання	Низькій ступінь надійності прогнозу споживання	Низькій ступінь надійності прогнозу споживання

Для позицій, що входять до групи АХ, AY, AZ, слід виробити і впровадити індивідуальні технології управління запасами, оскільки згідно класифікації ABC невелика за чисельністю група А пов'язує в запасах значну частину (80%) фінансових коштів (або на цю групу припадає найбільша частка прибутку або іншого показника, за яким проводився АВС-аналіз). Наприклад, для позицій, що входять до групи АХ, необхідно розрахувати оптимальний розмір замовлення і розглянути можливість застосування технології «точно в строк», обсяг реалізації за цими позиціями відносно стабільний в часі. Позиції ж, що входять до групи AZ, вимагають щоденного контролю, а також значного страхового запасу.

Досить складним питанням є управління запасами по позиціях, що входять до групи ВХ, BY, BZ. Запаси по цих позиціях становлять невелику, але значиму групу. Щодо коливань попиту також складно зробити якісь певні висновки. Взагалі, управління запасами по цих позиціях може здійснюватися як за однаковими, так і за індивідуальними технологіям планування.

Планування запасів по позиціях, що входять до групи СХ, CY, СZ, може здійснюватися на більш тривалий період (наприклад, на один рік) з щоквартальною або щомісячної перевіркою наявності запасу на складі. Це обумовлено тим, що дані запаси «заморожують» порівняно невелику частину грошових коштів, а коливання попиту на ці позиції значні.

Таким чином, поєднання даних про співвідношення кількості та вартості АВС- аналізу з даними про співвідношення кількості та структури споживання XYZ-аналізу дозволяють отримати цінні інструменти планування, контролю й управління для системи постачання в цілому, і управління запасами зокрема.

---

Смотрите также файлы

• ЛОГИСТИКА ТЕСТЫ.docx

• Тесты Международная экономика ШПОРЫ.doc

• Задачі Международная экономика ШПОРИ.doc

• Екзаменаційні питання міжнародна економіка.docx

• Питання до контрольної роботи з фінансів Васютинська.docx