Файл: Сборный конспект Логистика 1 часть ФЭУП Пудичева.docx

Найкращою товаропровідною мережею з розподільчими центрами є та, що забезпечує найвищий рівень обслуговування споживачів за мінімальних загальних витрат.

Відповідно до обраної стратегії розташування товаропровідна мережа може бути організована як централізована структура (з єдиним великим розподільчим центром) і децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).

У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством-виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіони країни (оптовим чи дрібнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрібну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника, відправляючи відразу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта – великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам-замовникам товарів.

При децентралізованій розподільчій системі загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів споживачам буде меншою через те, що розподільчі центри знаходяться на території товарних ринків, поблизу споживачів. Крім цього, локальним розподільчим центрам легше вивчати свої регіональні ринки, і вони можуть гнучко реагувати на ситуацію на цих ринках. Разом з тим у невеликих регіональних складах важко домогтися такої ж низької собівартості переробки вантажів, як у великому автоматизованому розподільчому центрі, що можна спостерігати у централізованій системі організації товаропровідної мережі.

Витрати на оформлення замовлень у централізованій розподільчій системі можуть бути більшими і знижуватися при збільшенні числа розподільчих центрів, оскільки за умови розташуванні складів у різних регіонах і наближення їх до клієнтів зв’язки зі споживачами можуть бути більш оперативними і дешевими.

Під час створення розгалуженої децентралізованої системи розподілу з окремими складами в різних регіонах роль центрального розподільчого складу, власне кажучи, відіграє склад готової продукції підприємства-виробника. У цій системі витрати на складування і переробку вантажів можуть зростати, а вартість транспортування вантажів і оформлення замовлень – знижується. Доставка вантажів у інші райони на свої розподільчі склади виявляється дешевою через порівняно невелику кількість цих складів.

Таким чином, під час визначення найбільш вигідної кількості розподільчих складських центрів виникає оптимізаційна задача: якщо збільшити кількість розподільчих складів у товаропровідній мережі, витрати на транспорт та оформлення замовлень знижуються, витрати на утримання складських запасів зростають, а загальні витрати досягають мінімуму за деякої кількості розподільчих складів n.

---

Задачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів.

Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування. Однак на практиці в умовах розгалужених транспортних мереж метод може виявитися непридатним, тому що число можливих варіантів у міру збільшення масштабів мережі, а з ними і трудомісткість вирішення, зростають за експонентою.

Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального результати за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечують отримання оптимального рішення. В основі цих методів лежать людський досвід та інтуїція. Власне кажучи, метод заснований на правилі Парето, тобто на попередній відмові від великої кількості очевидно неприйнятих варіантів. Таким чином, проблема скорочується до керованих розмірів з погляду кількості альтернатив, які необхідно оцінити. Для цих варіантів ЕОМ виконує розрахунки.

Метод визначення центру ваги (використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визначається як центр маси.

Координати центру ваги вантажних потоків (X_склад, Y_склад), тобто точки, у якій може бути розташований розподільчий склад, визначається за формулами:

, (11)

, (12)

де В_і– вантажообіг і-го споживача;

Х_і, Y_i– координати і-го споживача;

N – кількість споживачів.

Розв’язання задачі розташування щодо відстані дає координати географічної точки, від якої сума відстаней до всіх пунктів попиту мінімальна. В основі цього підходу лежить припущення, що транспортні витрати є функцією виключно відстані. Тим самим передбачається, що варто мінімізувати сумарну відстань перевезень, і ми отримаємо оптимальне за витратами місце для складу. Головним недоліком цього підходу є нехтування вагою і часом.

Застосування описаного методу має ще одне обмеження. На моделі відстань від пункту споживання матеріального потоку до розміщення розподільчого центру обчислюють за прямою. Через це модельований район повинен мати розвинуту мережу доріг, оскільки інакше буде порушено основний принцип – принцип подібності моделі і модельованого об’єкта.

---

Метод пробної точки. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується.

Пробною точкою відрізка називається будь-яка точка, що розташована на цьому відрізку і не належить до його кінців.

Лівий вантажообіг пробної точки – вантажообіг споживачів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від цієї точки.

Правий вантажообіг пробної точки – вантажообіг споживачів, розташованих праворуч від неї.

Ділянку обслуговування перевіряють, починаючи з крайнього лівого її кінця. Спочатку аналізують перший відрізок ділянки: на даному відрізку ставиться пробна точка і підраховується сума вантажообігів споживачів, які знаходяться ліворуч і праворуч від поставленої точки. Якщо вантажообіг споживачів, які знаходяться праворуч, більший, то перевіряють наступний відрізок. Якщо менший, то приймається рішення про розміщення складу на початку аналізованого відрізка.

Перевірка пробних точок триває доти, поки не з’явиться точка, для якої сума вантажообігів споживачів з лівої сторони не перевищить суму вантажообігів споживачів із правої сторони. Рішення приймається про розміщення складу на початку цього відрізка, тобто ліворуч від пробної точки.

Для визначення методом пробної точки оптимального вузла транспортної мережі прямокутної конфігурації, з метою розміщення в ньому розподільчого складу, варто нанести на карту району координатні осі, зорієнтовані паралельно до доріг. Визначивши координати споживачів, необхідно на кожній осі знайти методом пробної точки оптимальне місце розташування координати Х і координати Y шуканого вузла.

Ефективність використання розподільчих центрів залежить від правильного визначення місця розташування та потужності центру, можливості обробки в центрі необхідних споживачам товарів (наприклад, великогабаритні, швидкопсувні, небезпечні), забезпеченості кваліфікованим персоналом, режиму роботи, надання додаткових послуг та інших факторів.

6. Проектування логістичних систем розподілу

Умовою ефективного розподілу є адаптація існуючої системи розподілу підприємства до змін, що відбуваються в зовнішньому та внутрішньому середовищі. Для реалізації цієї умови виникає потреба проектування логістичних рішень у сфері дистрибуції з огляду на маркетингову концепцію діяльності підприємства.

Оскільки розподільча логістика охоплює комплексне планування, керування та фізичне опрацювання готових виробів у межах від моменту здачі-приймання товарів з виробництва до поставки замовнику, то оптимізація збутової діяльності має на меті мінімізацію витрат як в межах, так і поза межами логістичної системи за умови функціонування дистрибуції відповідно до замовлень клієнтів, а отже, мова йде стосовно проектування, як окремих каналів розподілу, так і всієї системи розподілу в цілому.

---

Логістична система розподілу (дистрибутивна система) — це сукупність ланок ланцюга поставок різних товарів виробника / торгівельного посередника до кінцевих споживачів, що інтегровані єдиним процесом управління товарорухом, логістичною інфраструктурою та ресурсами, а також забезпечують високу ступінь задоволення покупця та економію логістичних витрат.

Потреба проектування нової або реорганізації існуючої дистрибутивної системи може бути викликана внаслідок:

• зміни вподобань споживачів відносно попиту або рівня обслуговування;

• появою нових клієнтів;

• зміною товарної спеціалізації;

• появою нових ринків збуту;

• зміною форми власності або виду діяльності підприємства;

• зміною політики збуту;

• оптимізацією логістичних витрат тощо.

Під проектуванням дистрибутивної системи, з точки зору логістики, слід розуміти процес створення проекту оптимальної схеми дистрибуції для конкретних категорій товару, в конкретних умовах, на конкретних географічних територіях, з врахуванням конкретної маркетингової та логістичної стратегії підприємства.

Метою стратегічного проектування дистрибутивної системи є розробка такої її моделі, яка визначала б найбільш економічно доцільний спосіб розподілу товару при стабільних або зростаючих потребах споживача.

Основна задача проектування дистрибутивної системи полягає в підвищенні ефективності її функціонування шляхом скорочення логістичних витрат та максимально повного задоволення вимог споживачів.

Проектування логістичних рішень в збутовій діяльності ґрунтується на встановленні компромісу між ефективністю виробництва та рівнем виконання замовлень споживачів. При формуванні дистрибутивної системи перевага віддається системам, заснованим на принципах інтеграції учасників процесу поставки. Інтегрована оптимізація системи дистрибуції товарів уможливлює раціоналізацію матеріальних, інформаційних і фінансових потоків в певній локалізованій системі, забезпечуючи оптимальне співвідношення витрат дистрибуції і рівня обслуговування клієнта.

В загальному вигляді процес формування системи розподілу передбачає таку послідовність дій:

1. Дослідження кон'юнктури ринку та визначення стратегічних цілей системи розподілу.

2. Прогнозування величини матеріального потоку, що проходить через систему розподілу.

3. Прогнозування необхідної величини запасів у системі в цілому та на окремих ділянках товаропровідного ланцюга.

4. Вивчення транспортної мережі регіону обслуговування, складання схеми матеріальних потоків у межах системи розподілу.

5. Розробка різних варіантів побудови системи розподілу.

6. Оцінка логістичних витрат за кожним варіантом.

7. Вибір для реалізації одного з розроблених варіантів.

Етапи проектування дистрибутивних систем по технології американської компанії Logistics Field Audit, Inc. (LFA) такі:

---

1. Логістичний аудит існуючої дистрибутивної мережі:

- збирання та аналіз даних та інформації про поточний стан операцій;

- аналіз рівня забезпечення вимог клієнтів;

- прийняття припущень щодо плану розвитку;

- формалізація поточної системи дистрибуції;

- формулювання рекомендацій щодо поточної модернізації системи дистрибуції.

2. Моделювання дистрибутивної мережі:

- прийняття припущень, пов'язаних з побудовою моделей;

- розробка моделі поточної системи дистрибуції, верифікація моделі, розрахунок показників з врахуванням плану розвитку;

- розробка альтернативних схем та побудова альтернативних моделей.

3. Вибір оптимальної моделі та її впровадження:

- порівняння, аналіз, оцінка та вибір оптимальної моделі;

- розробка генерального плану впровадження;

- контроль впровадження;

- оцінка функціонування впроваджуваної моделі.

4. Впровадження системи динамічної модернізації системи розподілу:

- формалізація функції постійного моніторингу та аналізу логістичних параметрів дистрибутивної мережі;

- тюнинг та модернізація дистрибутивної мережі.

Вибір найкращого варіанту дистрибутивної системи можна здійснити за критерієм мінімуму приведених витрат:

, (13)

де В_п– приведені витрати за варіантом;

В_експл – річні експлуатаційні витрати;

В_т – річні транспортні витрати;

К – повні капітальні вкладення в будівництво розподільчих центрів, закупівлю обладнання, транспортних засобів приведені за фактором часу (за нормою дисконту);

Т_ок – строк окупності варіанту.

Для реалізації приймається той варіант системи розподілу, який забезпечує мінімальне значення приведених (річних) витрат.

Логістична система розподілу повинна бути керована та ефективна. З точки зору системи розподілу товарів як суб'єкта дистрибуції товарів ефективність розподілу оцінюється рентабельністю розподілу (дистрибуції) (Р_р):

, (14)

де П – прибуток;

В_р – витрати учасників ланцюга розподілу (витрати обслуговування замовлення; транспортування; складування; пакування; утримання запасів; вичерпання запасів; на виконання інших логістичних функцій).

7. «Золоті правила» логістики в розподілі

Всі операції, пов'язані з перетворенням безпосередньо матеріального потоку в розподільчій мережі, складають ключову логістичну функцію – фізичний розподіл. До цих операцій (елементарних функцій) відносяться: навантаження, розвантаження, затарювання, перевезення, зберігання, сортування, комплектація, консолідація тощо. Елементарні функції об'єднуються в комплексні (транспортування, експедирування, складування, захисну упаковку, вантажопереробку, управління запасами та ін.), що здійснюються з метою підвищення ефективності роботи логістичної системи та оптимізації якості логістичного сервісу в сфері розподілу.

---