ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.02.2019
Просмотров: 524
Скачиваний: 1
Український народ вперше в новітню добу проявив себе активним суб’єктом політики та історії, формуючи тим самим громадянське суспільство і сучасну політичну українську націю. Важливою подією у політичному житті України стали парламентські вибори в березні 2006 р., перемогу на яких здобули “помаранчеві” партії, але парламенська криза продовжувалась.
На виборах 2010 року перемогу одержав Віктор Янукович. Активно критикуючи дії попереднього уряду, він розпочав власну політку, разпочавши нову добу в історії українського народу
43.Соціально-економічні перетворення в незалежній Україні, їх сутність та мета.
У жовтні 1991 р. Верховна Рада України розглянула "Основні напрями економічної політики в умовах незалежності». Велике значения надавалось конверсії оборонної промисловості.Передбачалося закриття не-рентабельних підприємств, а машинобу-дування переорієнтувати на задоволення потреб агропромислового сектора, легкої та харчової промисловості.Важливе місце відводилося регіональній господарській політиці. Основними завданиями економіч-ної політики України стала інтеграція в европейську и світову економіку, перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки. У зв'язку з цим в Україні було прийнято Закон "Про приватизацию майна державних підприємств».Після проголо-шення незалежності Украіни основними завданиями економічного розвитку стали: структурна перебудова економіки, відмова від однобічної орієнтації на розвиток важкої індустрії за рахунок інших галузей народного господарства, переорієнтація виробництва на потреби людини, а також здійснення заходів із метою подолання витратного характеру виробництва шляхом запровадження, підвищення конкуренто-спроможності виробів, розширення експорту.Тому основними напрямками економічної политики України стали:роздержавлення в промисловості, перехід до ринкових відносин;приватизація (при збереженні стратегічних галузей у власності держави). Це створює умови для розвитку конкурентоспроможного виробництва, змагання підприємств різ-них форм власності;структурна перебу-дова, в ході якої забезпечується гармо-нічний розвиток усіх галузей;земельна ре-форма, в результаті якої село отримує виробника-власника, а ненайманого пра-цівника на чужій землі.Створення умов переходу до ринку відбувалося з великими труднощами, виробництво продовжувало розвиватися екстенсивно, мало затратний характер. Економіка держави не була зорієнтована на внутрішні потреби. На по-чатку реформ була лібералізована торгівля, відмінена монополія на зовнішню тор-гівлю. Почався процес роздержавлення та приватизаци промислових підприємств, що давало можливість створити приватний сектор в економіці. Проте труднощі пере-хідного періоду, помилки та прорахунки лідерів та не дали змогу Україні здійснити на цьому етапі запланованого прориву Ма-ючи значний економічний та інтелек-туальний потенціал, Україна за рівнем розвитку свого господарства посідала лише 91-е місце серед держав світу.
Наука стверджує, що одним з головних напрямів економічної політики в перехідний період є роздержавлення та приватизація засобів виробництва. Вважається, що ринкові відносини можуть мати місце лише на основі приватної власності. Але ж, як свідчить історичний досвід, виникнення та розвиток товарних відносин обумовлюється не формою власності, а суспільним поділом праці. Тому учасниками сучасного ринку в західних країнах є акціонерні, колективні, кооперативні, державні, індивідуальні та інші економічно відокремлені підприємства. Для переходу від планової економічної системи до ринкової достатньо забезпечити необхідний ступінь економічного відокремлення існуючих підприємств без зміни їх форми власності.
44.Президенти незалежної України, їх роль у сучасному державотворчому процесі (1991 – 2010 рр.)
Л. Кравчук - перший Президент України після здобуття нею незалежності у 1991 році (1991—1994). Намагався трансформувати економіку держави за планової в ринкову. Проте дедалі зростаюча криза та невдоволення народу призвели до дострокових виборі 1994 року.
Леонід Кучма - другий президент України (19 липня 1994 — 23 січня 2005). Його владарювання, фактично, стало експериментом із розбудови держави й реформування, що здійснюються згори при відмові від широкого консенсусу та без публічних дискусій і визначеного проекту.
Діяльність Ющенка як Президента України (2005-2010) є досить суперечливою. У 2005 він зробив чимало кроків, таких як розпуск ДАІ, відміна візового режиму для громадян ЄС та США, введення значної матеріальної допомоги при народженні дитини. Ющенко не зміг припинити розбрат у стані своїх партнерів по Помаранчевій Революції.
В зовнішній політиці України також залишалось чимало проблем. За час президентства Ющенка і за чималих його зусиль Україна вступила в Світову Організацію Торгівлі (СОТ). Хоча відносини з Росією формально залишалися добрими, реально Росія стала проводити надзвичайно агресивну політику економічного та інформаційного пригнічення України («Газова війна», антиукраїнська пропаганда на телебаченні тощо).
За два місяці президентства Януковича та існування пропрезидентських більшості й уряду в Україні посилились тиск на ЗМІ і згортання свободи слова. Зокрема, журналісти двох провідних телеканалів, «1+1» та «СТБ» заявили про запровадження цензури]. Незалежні експерти також констатували політизацію Першого національго телеканалу.Дані соцопитувань свідчать, що наприкінці квітня 2010 року 18% громадян відчули на собі згортання свободи слова в Україні.
В травні 2010 року заявив, що не знає, як покращити життя в Україні вже сьогодні; тоді як гасло «Покращення життя вже сьогодні» було одним з основних лозунгів Януковича під час президентських виборів.
45.Розкрийте основні напрямки зовнішньої політики України у новітню добу (1991-2010 рр.).
Базовою
вимогою у здійсненні зовнішньої політики
України є якнайповніше і якнайефективніше
забезпечення національних інтересів
країни.
Національні інтереси України
у сфері міжнародних відносин становлять
три основні групи:
- стратегічні та
геополітичні інтереси, пов'язані з
забезпеченням національної безпеки
України та захистом її політичної
незалежності;
- економічні інтереси,
пов'язані з інтегруванням економіки
України у світове господарство;
-
регіональні, субрегіональні, локальні
інтереси, пов'язані із забезпеченням
різноманітних специфічних потреб
внутрішнього розвитку України.
З
метою забезпечення національних
інтересів України її зовнішня політика
постійно спрямовується на виконання
таких найголовніших завдань:
1.
Утвердження і розвиток України як
незалежної демократичної держави.
2.
Забезпечення стабільності міжнародного
становища України.
3. Збереження
територіальної цілісності держави та
недоторканності її кордонів.
4.
Включення національного господарства
у світову економічну систему для його
повноцінного економічного розвитку,
забезпечення потреб громадян і підвищення
добробуту народу.
5. Захист прав та
інтересів громадян України, її юридичних
осіб за кордоном, створення умов для
підтримання контактів з зарубіжними
українцями і вихідцями з України, подання
їм допомоги згідно з міжнародним правом.
6. Поширення у світі образу України
як надійного і передбачуваного партнера.
Україна здійснює активну, гнучку і
збалансовану зовнішню політику на таких
головних напрямах:
1. Розвиток
двосторонніх міждержавних відносин.
2. Розширення участі в європейському
регіональному співробітництві.
3.
Співробітництво в рамках Співдружності
незалежних держав.
4. Членство в ООН
та інших універсальних міжнародних
організаціях.
Кожен з цих напрямів
має комплекс пріоритетів, які зумовлюються
національними інтересами України та
її прагненням сприяти підтриманню
регіонального і загального миру,
забезпеченню міжнародної безпеки,
вирішенню глобальних проблем людства.