Файл: Навч.посібник Акушерство, гінекологія та штучне осіменіння с.г. тварин, Харута, 2013.pdf

6

6.3. Основні правила подання рододопомоги  .......................... 240 
6.4. Акушерський інструментарій  ............................................... 241 
6.5. Слабкі перейми і потуги  ........................................................ 247 
6.6. Бурхливі перейми і потуги  .................................................... 248 
6.7. Сухість і набряк родових шляхів  .......................................... 249 
6.8. Звуження каналу шийки матки ............................................ 250 
6.9. Неповне розкриття шийки матки ........................................ 250 
6.10. Спазм шийки матки ............................................................... 251 
6.11. Вузькість вульви і піхви .......................................................... 251 
6.12. Вузькість таза ............................................................................ 252 
6.13. Крупнопліддя  .......................................................................... 252 
6.14. Аномалії і виродливості плода  ............................................ 253 
6.15. Неправильні передлежання і членорозміщення  ............ 254 
6.16. Неправильні позиції  .............................................................. 265 
6.17. Неправильні положення плода ........................................... 268 
6.18. Рододопомога за двієнь  ......................................................... 270 
6.19. Фетотомія  .................................................................................. 271 
6.20. Кесарів розтин  ......................................................................... 273 
6.21. Затримання посліду  ............................................................... 274 
 

РОЗДІЛ  7. Післяродовий період (Лотоцький В.В.)  ............. 282 
7.1. Фізіологія післяродового періоду ......................................... 282 
7.2. Організація утримання і годівлі тварин у післяродово‐
вому періоді ......................................................................................  283 
7.3. Причини захворювання самок у післяродовому періоді. 285 
7.4. Субінволюція матки  ................................................................ 286 
7.5. Сапремія ..................................................................................... 288 
7.6. Виворіт матки ............................................................................ 289 
7.7. Травми тканин статевого апарату  ........................................ 291 
7.8. Післяродовий вульвіт, вестибуліт і вагініт  ......................... 293 
7.9. Післяродовий метрит .............................................................. 295 
7.10. Післяродовий сепсис .............................................................. 298 
7.11. Післяродовий невроз  ............................................................. 300 
7.12. Післяродова еклампсія ........................................................... 301 

7

7.13. Післяродовий парез  ............................................................... 302 
7.14. Залежування після родів  ....................................................... 304 
7.15. Профілактика хвороб післяродового періоду  ................. 305 
 

РОЗДІЛ  8. Фізіологія і хвороби новонароджених  
(Івасенко Б.П.) ................................................................................... 306 
8.1. Морфологічні особливості новонароджених тварин........ 306 
8.2. Асфіксія новонароджених....................................................... 310 
8.3. Запор новонароджених ........................................................... 310 
 

РОЗДІЛ  9. Фізіологія і хвороби молочної залози  
(Плахотнюк І.М.) .............................................................................. 313 
9.1. Особливості будови і фізіологія молочної залози ............ 313 
9.2. Методи клінічного дослідження молочної залози  ........... 326 
9.3. Агалактія і гіпогалактія ........................................................... 331 
9.4. Тугодійність  ............................................................................... 334 
9.5. Лакторея  ..................................................................................... 340 
9.6. Молочні камені  ......................................................................... 341 
9.7. Мастит ......................................................................................... 342 
9.8. Дерматит вим’я ......................................................................... 360 
9.9. Забиття вим’я ............................................................................ 364 
9.10. Рани вим’я ................................................................................. 365 
9.11. Запалення соска молочної залози (теліт) .......................... 367 
9.12. Папіломи (бородавки) дійок  ................................................ 368 
9.13. Тріщини шкіри дійок ............................................................. 370 
9.14. Нориця молочної залози ....................................................... 371 
9.15. Форми і аномалії вим’я, сосків та дійкового каналу ........ 373 
9.16. Догляд за вим’ям...................................................................... 374 
 

РОЗДІЛ  10. Гінекологія сільськогосподарських тварин 
(Власенко С.А.)  ................................................................................. 377 
10.1. Поняття про неплідність і яловість..................................... 377 
10.2. Класифікація неплідності самок ......................................... 378 
10.3. Методи гінекологічного дослідження самок .................... 382 

8

10.4. Хвороби вульви і піхви .......................................................... 386 
10.5. Ураження матки...................................................................... 388 
10.6. Ураження яєчників................................................................. 395 
10.7. Коїтальні інфекції ................................................................... 400 
10.8. Гінекологічна диспансеризація (Лотоцький В.В.) ........... 402 
10.9. Методика визначення збитків від неплідності корів ...... 407 
 

РОЗДІЛ 11. Андрологія (Волков С.С.) ....................................... 411 
11.1. Уроджені хвороби органів парування................................ 411 
11.2. Набуті хвороби органів парування ..................................... 412 
11.3. Хвороби шкіри мошонки...................................................... 420 
11.4. Набуті захворювання статевих органів бугаїв .................. 423 
11.5. Уроджені та спадково обумовлені аномалії статевих  
органів ................................................................................................. 426 
Додатки .............................................................................................. 428 
Література ........................................................................................ 441 

9

ВСТУП 

 
Головна мета відтворення тварин полягає у отриманні від 

кожної  самки  максимальної  кількості  приплоду  та  повне  його 
збереження.  Але  часто  досягнення  цієї  мети  стримується  або 
унеможливлюється  різними  порушеннями  репродуктивної 
функції  тварин,  що  проявляються  неплідністю,  малоплідністю, 
абортами, мертвородами та низькою життєздатністю приплоду. 
У  більшості  випадків  вони  зумовлені  організаційно‐господар‐
ськими  і  біолого‐технологічними  недоліками  (порушеннями  в 
годівлі, утриманні та експлуатації тварин, порушеннями правил 
осіменіння  самок,  незадовільними  умовами  вирощування 
молодняку),  а  також  відсутністю  належного  ветеринарного 
контролю відтворення. 

Безпосередньою  причиною  зниження  чи  повної  втрати 

здатності  до  відтворення  можуть  бути  патологічні  процеси,  що 
виникають  під  час  вагітності,  родів  і  післяродового  періоду 
(акушерська  патологія),  або  хвороби  статевих  органів,  що  про‐
являються поза вказаними періодами (гінекологічна патологія). 

Для профілактики і усунення патології відтворення тварин 

та  збереження  молодняку  необхідний  постійний  контроль  всієї 
системи відтворення. 

Ветеринарне  акушерство  відноситься  до  числа  найдавні‐

ших  наук  і  походить  від  французського  слова  „accousher“,  що 
означає  „допомагати  при  родах“.  Справа  в  тому,  що  спочатку 
роль акушера полягала лише в поданні допомоги під час родів. 
З накопиченням знань функції акушера значно розширювалися. 

Як  відомо,  за  часів  палеоліту  і  потім  неоліту  існування 

людини  залежало  від  вміння  полювати  на  диких  тварин.  Це 
змушувало розвивати мисливські знання, які, зокрема, включали 
спостереження  за  паруванням,  родами,  особливостями  ново‐
народжених.  Пізніше  ці  знання  людина  використала  під  час 
розведення приручених тварин. 

10

До  появи  письменності  накопичений  досвід  з  техніки 

рододопомоги  передавався  у  вигляді наскельних  зображень  або 
малюнків на стінах печер. 

Найбільш  стародавнє  письменне  джерело,  що  описує 

хвороби  тварин,  знайдено  у  Єгипті  при  розкопках;  воно 
відноситься до 1900 р. до нашої ери. 

Грецький  мислитель  і  вчений  Аристотель  близько  2000 

років  тому  написав  книгу  “Історія  тварин”,  де  вперше  наведено 
узагальнені  відомості  про  утримання,  годівлю  тварин,  розмі‐
щення плодів, післяродовий період. Він описав плідні оболонки, 
їх роль у забезпеченні живлення плода, деякі акушерські проце‐
дури  (лапаротомія  у  свині),  допомогу  новонародженим.  Проте 
він припускав, що ембріон розвивається з менструальної крові. 

У  1672  р.  Грааф  описав  яєчникові  фолікули,  а  Хамм  і 

Лівенгук під мікроскопом спостерігали спермій людини. Вольф 
створив  теорію  преформізму,  згідно  з  якою  розвиток  організму 
відбувається  з  яйця,  а  сім’яна  рідина  лише  стимулює  цей 
процес.  Інші  вважали:  все,  що  необхідно  для  розвитку  зародка, 
поміщене  в  спермії;  останній  отримує  імпульс  до  росту  після 
проникнення в яйце. 

Перші в світі ветеринарні школи було створено в 1762 р. в 

Ліоні  та  Альфорі  (Франція)  Клодом  Буржелем,  якого  вважають 
фундатором ветеринарної освіти в усьому світі. Невдовзі подібні 
школи було відкрито в Турині, Геттингені, Відні та інших містах 
Західної Європи. 

У  ХІХ  столітті  розрізнені  наукові  повідомлення  і 

практичний  досвід  було  узагальнено  в  низці  підручників  з 
акушерства.  Серд  них  підручник  Гармса,  що  виданий  в 
Німеччині в 1867 р., Сен‐Сіра і Віоле, що вийшов у Франції в 1875 
р., Флемінга – Англія, 1878 р. У 1849 р. в Санкт‐Петербурзі було 
видано книгу Г. Прозорова „Ветеринарная родовспомагательная 
наука с отделением о болезнях животных“. 

З  відкриттям  ветеринарних  інститутів  (Варшава,  1840  р.; 

Харків,  1851  р.;  Казань,  1875  р.  та  Львів,  1881  р.)  почала