Файл: Тема 12.doc

Тема 12. Зміна соціальної ситуації розвитку дитини як один із методів психологічної корекції

1. Поняття та значення зміни соціальної ситуації розвитку дитини

Часто виникає необхідність впливу різних соціальних служб у зміні умов навчання та виховання дитини з метою психологічної корекції її особистісного розвитку.

Соціальна ситуація розвитку - це поєднання зовнішніх обставин життя дитини з тим, як вона їх переживає. Обставини зумовлюються як макросоціумом (економічні, культурно-історичні, національні особливості та ін.), так і мікросоціумом (сім'я, школа, однолітки, значущі дорослі та ін.). Вплив мікросоціуму більш очевидний і значно більшою мірою може бути змінений.

Тому в цій темі розглянемо можливості соціальної ситуації розвитку дитини у вузькому розумінні, як те реальне коло спілкування, де відбувається виховання та навчання дитини (за Н. Ю. Максимовою, К. Л. Мілютіною, В. М. Піскун).

Зміна соціальної ситуації розвитку дитини у неблагополучній сім'ї. У даному випадку діють закони, інструкції. Неблагополучні сім'ї - ті, де батьки страждають на психічні захворювання, алкоголізм, наркоманію, олігофренію. Через свій стан вони не мають ні можливості, ні бажання займатись вихованням дитини. У цих сім'ях, звичайно, не задовольняються навіть елементарні потреби дитини в їжі, чистоті, спілкуванні з однолітками, бувають випадки жорстокої поведінки з дитиною, сексуального примусу.

Якщо психологу чи педагогу відомо про таке становище дитини в сім'ї, він має право привернути до цього увагу правоохоронних органів, інспекції у справах неповнолітніх, соціального працівника. До компетенції цих служб входить порушення питання про позбавлення батьківських прав, установлення опікунства, передачу дитини на виховання до дитячого будинку та інтернату.

Встановлення опікунства здійснюється, коли дитина, позбавлена батьківського піклування, передається на виховання іншим родичам або стороннім людям (наприклад, сусідам). Якщо ж родичів чи інших дорослих, які хочуть і мають змогу виховувати цих дітей, немає, то діти повинні бути відправлені до дитячого будинку.

Реально в Україні є три види різних закладів:

- будинок дитини (тобто цілодобові ясла);

- дитячий будинок (тобто цілодобовий дитячий садочок);

- школа-інтернат.

Переведення до кожного наступного закладу є стресовим фактором для дитини.

Зміна соціальної ситуації розвитку дитини у випадку неправильного виховання при зовні благополучній сім'ї. Як правило, такі сім'ї недосяжні для будь-якого впливу і звертаються за допомогою лише тоді, коли соціальна дезадаптація дитини стає очевидною вже і для батьків.

У такому випадку, не втручаючись у життя сім'ї, шкільний психолог (або педагог) повинен проводити роботу, що компенсує несприятливий вплив сімейного оточення (наприклад, якщо дитина виховується в ситуації гіпопротекції, педагогу слід виявити до неї більше уваги, піклування, здійснювати ненав'язливий контроль за її успішністю, сприяти розширенню світогляду та пошуку сфери самоствердження тощо).

---

2. Система різнобічного оцінювання як засіб психолого-педагогічної корекції особистісного розвитку підлітка

Застосовується, коли в дитини формується важковиховува-ність, а змінювати ситуацію розвитку у сім'ї, яка зумовлює появу негативних особистісних утворень, шляхи впливу на батьків не вдається.

Системоутворювальним фактором важковиховуваності є розбіжність ставлень (система ставлень таких дітей характеризується конфліктністю, негативними переживаннями).

Тому корекцію соціально дезадаптованої поведінки учнів слід починати із зміни їх ставлень до себе та інших. Треба створити навколо такого підлітка атмосферу доброзичливості, забарвлену позитивним емоційним фоном, зняти конфліктність у спілкуванні з педагогами та однокласниками.

Щоб усунути негативні емоційні переживання, пов'язані з навчанням, слід деякий час уникати негативного оцінювання стосовно учня. Протягом 3-4 тижнів учитель повинен зменшувати міру вимогливості до нього, не "помічати" його негативних впливів, але активно підкріплювати будь-які позитивні прояви, кожен успіх. Треба допомогти школяреві включитись у таку діяльність, де він зможе досягти позитивних результатів у досить стислі терміни, тоді в педагога буде привід його похвалити.

Доцільно допомогти учневі зайняти в класі таку позицію, яка дала б йому можливість впевнитись у необґрунтованості своїх претензій до однокласників, переконала б його у доброзичливому, справедливому ставленні до нього інших дітей.

Система різнобічного оцінювання містить у собі три напрями:

1) організація роботи щодо підвищення рівня досягнень учнів;

2) організація роботи щодо згуртування колективу класу, підвищення ступеня його референтності стосовно важких учнів;

3) організація перевірки знань учнів за "системою взаємооцінок".

Роботу за цими напрямами проводять педагоги-предметники, класний керівник, опосередковано - організатор з виховної роботи:

1) вчителі надають індивідуальну допомогу учням, які відстають з тієї чи іншої дисципліни;

2) коли клас уже не становить для підлітка референтної групи, виховання в умовах цього класу вкрай ускладнене, а нерідко й практично неможливе;

3) система взаємооцінок дає змогу залучати до виховного процесу найважливіший фактор - самооцінку підлітком своєї діяльності та оцінку наслідків цієї ж діяльності його однокласниками; необхідність виступити в ролі оцінюючого спонукає учня до активного пошуку еталонів цієї оцінки, до об'єктивного аналізу діяльності однокласників і своєї власної.

Застосування системи різнобічного оцінювання (за умови достатньої референтності колективу однокласників) сприяє формуванню в підлітка адекватної оцінки своєї поведінки, отже і зниженню проявів соціальної дезадаптації.

Поряд із застосуванням вчителями-предметниками системи "взаємооцінок" класний керівник проводить додаткову роботу щодо включення підлітка в ситуації оцінювання (в ході виконання доручень вчителя, у спілкуванні з однокласниками).

---

3. Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини шляхом диференціювання навчання

Неблагополучність соціальної ситуації розвитку дитини може бути детермінована не лише сферою сімейних стосунків, а й шкільними проблемами.

Ситуація в школі може бути оцінена як абсолютно несприятлива у випадках, коли дитина навчається за програмою, яка не відповідає її інтелектуальним можливостям; коли дитина виявляє психотичні чи невротичні реакції на перебування у даному навчальному закладі. У таких випадках необхідно негайно змінити умови навчання: перевести у школу з відповідною навчальною програмою, перевести до іншого класу чи школи, тимчасово навчати вдома, використати екстернат.

Рішення про направлення дитини до того чи іншого типу спеціальної школи в Україні належить до компетенції психолого-педагогічної консультації, бо для правильного вибору місця і форми навчання дитина має бути обстежена всіма фахівцями, мають бути з'ясовані особливості її психічного та інтелектуального розвитку, стиль засвоєння шкільних знань, умінь, навичок.

За сучасним законодавством, звернення у консультацію є справою добровільною і залежить від бажання батьків даної дитини. Шкільна адміністрація, лікар-психіатр чи шкільний психолог можуть лише запропонувати батькам змінити місце навчання й рекомендувати відвідати психолого-медико-педагогічну консультацію (ПМПК).

Часто батьки ігнорують особливості психічного розвитку дитини, наполягають на тому, щоб їх дитина вчилась у масовій школі, навіть якщо вона нездатна опанувати її програму. Причини:

- викривлена чи недостатня поінформованість про типи спеціальних шкіл (вони сприймаються як школи для "неповноцінних"), що перебування там послаблює контакт дитини з сім'єю;

- хвилює думка родичів та сусідів;

- хвилюють проблеми працевлаштування після закінчення спецшколи та ін.

Психолог, соціальний педагог, соціальний працівник повинен бути проінформованим про те, які спеціальні школи є в районі чи місті, проводити роз'яснювальну роботу серед батьків.

Якщо диференційоване навчання здійснюється в масовій школі, то відбір дітей у класи підвищеної педагогічної уваги звичайно проводить шкільний психолог разом з педагогами молодших класів. Така форма допомоги доцільна для дітей з нескладною затримкою психічного розвитку, мінімальною мозковою дисфункцією. Але не можна покладати на ці класи обов'язки навчання дітей з олігофренією.

Для направлення дитини у психолого-медико-педагогічну консультацію необхідні досить серйозні підстави. Для дітей, які раніше не навчались, це, передусім, - перебування на обліку та лікування у психіатра з приводу захворювання, що порушує психічний розвиток дитини (олігофренія, органічне ураження центральної нервової системи, затримка психічного розвитку і т.д.). У випадку, якщо дитина раніше на обліку не перебувала, а під час обстеження перед вступом до першого класу психолог виявив виражені порушення психічного розвитку (недорозвиток мови, моторики, інтелекту, порушення функції спілкування), психолог повинен направити дитину на обстеження до дитячого психіатра, а той, у свою чергу, у ПМПК.

---

Якщо дитина вчиться у масовій школі, то її направлення у ПМПК може бути обґрунтоване неможливістю опанування шкільної програми, вираженими порушеннями поведінки.

За направлення дитини у консультацію потрібні такі документи: - витяг з історії розвитку дитини з результатами обстеження усіх спеціалістів (особливо отоларинголога (ЛОР) та окуліста, а якщо є підозра щодо порушень слуху, то й у сурдолога);

- висновок про стан психічної хвороби - від районного лікаря-психіатра;

- зі школи: педагогічна характеристика, табель успішності (якщо дитина раніше навчалась), та, за можливістю, висновок психолога й логопеда.

Психолого-педагогічна характеристика повинна задовольняти такі вимоги:

1. Бути підсумком спостережень. У ній має бути вказано, які заходи здійснювались вчителями, щоб допомогти дитині, яка відстала, якою була динаміка її розвитку протягом навчання.

2. Підбирати й систематизувати факти. Вони мають бути характерними для поведінки даної дитини й викладатись послідовно.

3. Уникати абстрактних та оцінних суджень. Висловлювання типу "порушує дисципліну", "займається своїми справами" несуть мало інформації і неконкретні.

4. Зазначити позитивні риси дитини.

У характеристиці обов'язково мають бути:

1. Формальні дані. Якщо дитина навчалась у школі декілька років, то характеристики даються за кожен рік окремо. На характеристиці обов'язково повинна бути дата й підписи вчителя, директора школи та шкільного психолога. Необхідно точно вказати дату, коли дитина була віддана до школи, в яких школах навчалась раніше, чи залишалась на другий рік, чи були довготривалі пропуски занять та з яких причин. Обов'язково слід вказати причини направлення дитини на комісію.

2. Стан шкільних знань і навичок дитини. Тут мають бути відповіді на такі питання:

- що засвоїла дитина з пройденого матеріалу;

- як ставиться дитина до своїх невдач у навчанні;

- які види допомоги застосовувались вчителем для подолання труднощів;

- яких результатів вдалось досягти;

- розуміння дитиною вимог вчителя;

- участь у роботі класу;

- втомлюваність;

- збудливість.

Загальна характеристика особистості дитини та особливостей її поведінки у школі сприяє більш глибокому розумінню причин поганої успішності.

Разом з педагогічною характеристикою бажано подати у ПМПК також продукти діяльності дитини - зошити, контрольні роботи, малюнки, результати патопсихологічного обстеження.

Діти з порушеннями психічного розвитку можуть навчатись не лише у спеціальних школах, а й вдома, у приватній школі, екстерно, за індивідуальною програмою.

Навчання дитини вдома може бути пов'язане з її тяжким психічним чи фізичним станом. їх навчання проводиться на основі висновку лікувального закладу та з дозволу районного (міського) відділу народної освіти. Навчання вдома організовується найближчою школою, що контролює роботу вчителя і піклується про школярів, які навчаються індивідуально або у спецшколі за допоміжною програмою.

---

Індивідуальне навчання дозволяється за таких психічних станів, як:

- виражений психопатоподібний стан з руховою розгальмованістю;

- стан після перенесеного нападу шизофренії;

- епілептичні напади тощо.

4. Рання професійна орієнтація як пошук сфери самоствердження підлітка

Головним новоутворенням підліткового віку є почуття дорослості. Якщо підліток не може задовольнити свою потребу у самоствердженні у єдино відомій йому соціально-схвалюваній діяльності - навчанні, то він шукає інших можливостей. У цьому плані рання професійна орієнтація стає рятівним шляхом, що дозволяє обійти "прірву" асоціальної орієнтації.

Шкільний психолог повинен вміти правильно зорієнтувати підлітка та його батьків у вирішенні проблеми вибору дев'ятикласниками свого подальшого життєвого шляху.

Підлітки з нестійкою акцентуацією характеру потребують постійного контролю, вимогливості, дисципліни (ззовні), їм підійде навчальний заклад армійського типу, де вони будуть підкорятись дисципліні завдяки властивій їм навіюваності - їх однолітки теж так чинять.

Підліткам з гіпертимною акцентуацією характеру слід обирати трудову діяльність, що потребує винахідливості, рішучості, наполегливості (робота менеджера, підприємницька діяльність тощо).

Підліткам з епілептоїдною акцентуацією варто обирати діяльність, що потребує одноманітності, чіткості, посидючості (рукоділля, мозаїка, гравіювальні роботи).

Підліткам з істероїдною акцентуацією слід обирати діяльність, де вони зможуть задовольнити свою потребу бути в центрі уваги (якщо досить розвинуті інтелектуально і художньо - актор, артист естради та ін.; екскурсовод, адміністратор; офіціант, манекенниця, стюардеса).

Вибір професії для підлітка з акцентуацією визначає ступінь соціальної адаптації у дорослому житті.

Для підлітка з відхиленнями у розвитку психіки вибір професії є вирішальним для його життя.

За порушень психічного розвитку існують обмеження стосовно певних видів робіт, а за важких порушень виникає необхідність у встановленні інвалідності.

Епілепсія - категорично протипоказані усі види робіт, пов'язані з перебуванням біля вогню, води, на висоті, біля механізмів, що рухаються, зі струмом високої напруги, зброєю, ріжучими інструментами. Забороняється працювати водіями, машиністами, диспетчерами. Якщо напади бувають частіше одного разу на місяць - не рекомендуються спеціальності, пов'язані з відрядженнями, тривалими поїздками. За частих нападів (більше п'яти разів на місяць) встановлюється інвалідність І-ІІІ групи. Для вирішення питання про інвалідність призначається трудова експертиза.

Порушення емоційної сфери особистості - образливість, зло-пам'ятливість, мстивість, злостивість - знижують здатність хворих до спілкування. Такі хворі навіть після працевлаштування у відповідності з їх знаннями та навичками можуть дезорганізувати усю роботу. Наприклад, через надмірне почуття обов'язку й недостатню критичність до своїх дій вони здатні до агресивних проявів. Так, охоронець, двірник або прибиральник можуть вдатись до фізичного насильства щодо осіб, які порушують порядок, чистоту.

---