Файл: Дипломна робота.docx

1) компенсаторну функцію – полегшує процес навчання;

2) адаптивну функцію – спрямована на підтримку сприятливих умов протікання процесу навчання, організацію демонстрацій, самостійних робіт, адекватність змісту поняття віковим можливостям учнів;

3) функцію інформативності;

4) інтегративну функцію – дозволяє розглядати об’єкт і як частину, і як ціле, та реалізується при комплексному використанні засобів навчання;

5) інструментальну функцію – орієнтований на забезпечення певних видів діяльності і досягнення поставленої методичної мети.

Аналіз літератури показав, що найбільш розробленим є поняття тесту як засобу навчання і контролю. Однак, для цілісного уявлення про використання тестів у процесі навчання, найбільш важливим є поняття тесту як методу навчання і контролю [26, 27].

2. Вимоги до тестових завдань

Тестові завдання повинні відповідати вимогам предметної чистоти (відсутність перетину однієї навчальної дисципліни з іншою), логічної правильності змісту завдання, правильності форми, локальної незалежності, технологічності, ефективності, відомих труднощів [29, 30].

Труднощі (складність) завдання багато в чому залежать від змісту і форми. Труднощі завдання визначається часткою неправильних відповідей (відношення числа неправильних відповідей до загального числа відповідей).

У тестові завдання повинні включатися ті основні, значущі положення, які учень повинен знати в результаті вивчення блоку дисципліни або дисципліни в цілому [9].

Виділимо вимоги до найчастіше використовуваних закритих тестових завдань. Оскільки ці завдання можуть бути з різною кількістю і співвідношенням правильних і неправильних відповідей, то чим більше правильних варіантів відповідей у завданні, тим менше неправильної інформації читатиме (і мимоволі запам’ятовувати) учень. Не рекомендується приводити явно неправильні відповіді, учень відразу їх розпізнає. Неправильні варіанти відповіді мають бути правдоподібними. Кращими вважаються короткі відповіді, що займають один рядок. Більше двох-трьох рядків у варіанті відповіді давати не рекомендується, що тому великий текст погано читається. Слова в завданні краще не переносити (утруднюється читання).

Одна з вимог до тестових завдань – мінімальний обсяг інформації, необхідний для відповіді без втрати сенсу. Тестове завдання не повинно бути перевантажено інформацією. Зайва деталізація, зайві слова, знаки відволікають увагу від сприйняття головного. Не вирівняний текст, погане розташування його елементів, неакуратні ілюстрації, використання не загальноприйнятих скорочень ускладнюють сприйняття інформації. Після складання завдання воно ретельно проглядається і вирішується, без яких слів можна обійтися. Хороші результати дає методичне редагування завдань досвідченими розробниками тестів [19].

Зміст тестових завдань має відповідати пройденим матеріалам, рекомендованим підручникам, доступним студентам інструктивно-методичним матеріалам. Це особливо важливо для нових методик розрахунків, неоднозначно трактованих понять, термінів [21].

При розробці тесту необхідно враховувати принципи відбору змісту навчального матеріалу для тестових завдань [15]:

1) принцип відповідності змісту тесту цілям тестування;

2) принцип значущості (включення в тест тільки тих елементів навчальної програми, які можна віднести до найбільш важливих, без яких знання стають несуттєвими, фрагментарними, що складаються з другорядних елементів);

3) принцип наукової достовірності (спірні точки зору включати в тест не рекомендується);

4) принцип відповідності рівню сучасного стану науки (включення в тест не тільки достовірного, а й сучасного наукового матеріалу);

5) принцип змісту навчальної дисципліни у змісті тесту (при розробці тесту звертається увага на повноту і достатність числа завдань для аргументованого висновку про знання);

6) принцип варіативності змісту (створення безлічі варіантів завдань одного і того ж тесту);

7) зростаюча трудність (від легких завдань, які правильно виконує більшість учнів, до найважчих).

Важливі також співвідношення теоретичних і практичних завдань [43].

З точки зору розробників тестів мінімальні вимоги до складу тестового завдання складаються з наявності таких трьох частин:

1) інструкції;

2) тексту завдання;

3) правильної відповіді.

Інструкція повинна містити вказівки на те, що випробуваний повинен зробити, яким чином виконувати завдання, де і як робити позначки і записи, описувати те, що учень повинен “зробити руками”, яким чином йому слід виконувати завдання, де відзначати, як дописувати і т. д. [31].

Тобто інструкція повинна зробити так, щоб завдання і спосіб його виконання були абсолютно зрозумілі для будь-якого з випробуваних і не призводили до помилок [32].

У тестах допускається робити одну інструкцію для групи однотипних завдань, яка розміщується на початку тесту або даної групи завдань у тесті. Бажано забезпечити інструкцію кількома прикладами, які розбираються разом з викладачем.

Текст завдання або питання являє собою змістовне наповнення завдання. Структура і склад питання визначається більшою мірою змістом навчального матеріалу [33].

Правильна відповідь (еталон) – обов’язковий атрибут будь-якого тестового завдання – без нього завдання, за винятком, мабуть, найтривіальніших, втрачає сенс, оскільки не може бути точно проаналізовано й оцінено.

Рекомендації щодо складання тестових завдань та відповідей до них:

• переконатися, що на тестове завдання можна відповісти, не дивлячись на варіанти відповідей, або що варіанти відповідей на 100% є правильними або неправильними;

• включати в умову найбільшу частину інформації з тестового завдання (умова завдання повинна бути довшою за варіанти відповідей, які, у свою чергу, повинні бути досить короткими);

• уникати надмірної інформації у формулюванні завдань;

• уникати заплутаних складних формулювань;

• складати граматично правильні і логічні варіанти відповідей; розташовувати їх у логічному або алфавітному порядку; писати правдоподібні дистрактори (за довжиною приблизно такі ж, як і правильна відповідь);

• уникати категоричних тверджень (“завжди”, “ніколи”, “все”) та невизначених формулювань (“як правило”, “часто”);

• уникати тестових завдань із запереченнями;

• писати зрозумілі інструкції для відповідей на запитання, по можливості не змінювати формат відповідей;

• не використовувати занадто важких слів;

• не слід задавати два запитання в одному (учитель не може бути впевненим, на яку частину респондент дав відповідь).

3. Технічні помилки тестових завдань

І. Помилки, пов’язані з досвідом учнів, що одержуються при тестуванні:

• граматичні підказки (один чи більше дистракторів граматично не відповідає умові завдання, така невідповідність імовірніша для неправильних відповідей);

• логічні підказки (частина варіантів відповідей вичерпує всі можливі варіанти;

• абсолютні терміни (використання термінів “завжди”, “ніколи”; як правило, учень такі твердження виключає);

• правильна відповідь детальніша або конкретніша, ніж інші варіанти;

• повтор слів (слово чи фраза в умові повторюються в правильній відповіді);

• тенденція до конвергенції (правильна відповідь включає в себе найбільшу кількість загальних елементів з інших варіантів відповідей).

ІІ. Помилки, пов’язані з надмірною складністю:

• варіанти відповідей надто детальні, складні чи подвійні (наприклад, числа подані в різних форматах);

• використання у дистракторах невизначених термінів, що характеризують частоту (“рідко”, “як правило”) – такі терміни призводять до прогнозованих помилок учнів під час відповіді на запитання тесту;

• стилістична неоднорідність варіантів відповідей;

• використання фрази “жодного з перерахованого” як дистрактора (є проблемною, якщо варіанти не є абсолютно правильними або абсолютно неправильними);

• умова занадто складна або заплутана.

4. Класифікація тестових завдань

За структурою і способом відповіді тестові завдання будемо поділяти на тестові завдання закритого типу, тобто завдання з запропонованими відповідями, і відкритого типу, тобто завдання з вільними відповідями [35].

Уявімо класифікацію тестових завдань таким чином:

1. Тестові завдання відкритого типу:

а) завдання-доповнення;

б) завдання вільного викладу.

2. Тестові завдання закритого типу:

а) завдання альтернативних відповідей;

б) завдання з множинним вибором;

в) завдання на встановлення відповідності;

г) завдання на відновлення послідовності;

д) завдання на класифікацію.

Аванесов В. С. пропонує наступну класифікацію тестових завдань [1, 2, 3]:

Рис. 1.1. Форми тестових завдань

Рис. 1.2. Види завдань з вибором правильної відповіді

З двома відповідями

Рис. 1.3. Варіанти завдань з вибором правильної відповіді

5. Тестові завдання закритого типу

Тестові завдання закритого типу висловлюють судження в закінченій формі і передбачають різні варіанти на поставлене питання або завдання. Випробовуваному пропонується набір варіантів, з якого він обирає один або кілька правильних (або неправильних) відповідей. Іноді варіанти неправильних відповідей називають дистракторами (в американській тестовій літературі неправильний, але правдоподібна відповідь називається словом дистрактор, від англійського дієслова to distract – відволікати) [34].

1. Завдання альтернативних відповідей.

До кожного завдання альтернативних відповідей дається тільки два варіанти відповідей. Випробуваний повинен вибрати один з них – “так – ні”, “правильно – неправильно”.

Завдання альтернативних відповідей є найпростішими, але не є найбільш поширеними при складанні тестів. У випробовуваних є можливість на 50% відгадати правильну відповідь на одне запитання. Тому ці завдання доцільно застосовувати серіями до одного елементу знань.

Особливістю завдань альтернативних відповідей є те, що питання мають бути сформульовані у формі ствердження, оскільки він передбачає згоду або незгоду.

Найбільш ефективно використання завдань цього виду при перевірці знання великих визначень, розуміння складних процесів, вміння читати графіки функцій, інтерпретувати діаграми, таблиці, тобто таких елементів знань, які можуть бути структуровані або розбиті на менші частини.

2. Завдання з множинним вибором.

Завдання з множинним вибором припускають наявність варіативності у виборі. Випробуваний повинен вибрати один із запропонованих варіантів, серед яких найчастіше тільки один правильний.

Завдання альтернативних відповідей є найпростішими, але не є найбільш поширеними при складанні тестів. Завдання альтернативних відповідей застосовуються для оцінки одного елемента знань. Використання завдань альтернативних відповідей у вигляді окремого питання, поодиноко, призводить, як правило, до тривіального тестуванню і небажано для використання. Про те ж говорять і рекомендації СIТО: “Питання альтернативних відповідей пропонують тільки одну альтернативу, яку тестований або приймає як правильну, або відкидає”. Таким чином, у випробовуваних є можливість на 50% відгадати правильну відповідь на одне запитання. Тому ці завдання доцільно застосовувати серіями до одного елементу знань.

Інструкція для завдань із множинним вибором: обведіть кружком букву, яка відповідає варіанту правильної відповіді.

У завданнях множинного вибору кількість правильних відповідей об’єктивними причинами не обмежується. У тому випадку, якщо варіантів правильних відповідей декілька, слід змінити інструкцію, вказавши на те, що необхідно відзначити букви, відповідні правильним відповідям. Або іншим чином вказати на те, що правильних варіантів кілька.

Закриті завдання з двома-трьома-чотирма варіантами відповідей і вибором однієї правильної зазвичай використовують для перевірки орієнтованості учнів по дисципліні, самоперевірки знань, експрес-оцінки підготовленості абітурієнтів, слухачів курсів і т. п.

Закриті завдання з вибором кількох правильних відповідей важчі, ніж з однією правильною відповіддю. Відрізняються вони і меншою ймовірністю вгадування правильних відповідей. Можуть використовуватися в дисциплінарних та кваліфікаційних тестах. Передбачається, що учень повинен вказати всі правильні відповіді на завдання.

3. Завдання на встановлення відповідності.

У завданнях на встановлення відповідності необхідно знайти відповідність (або прирівняти частини, елементи, поняття) між елементами двох списків (множин).

Поширеною формою інструкції для учнів при відповіді на дане питання даного виду є варіант з використанням стрілок: намалюйте стрілочки від елементів першого списку до другого, з’єднайте стрілками відповідні поняття і т. д.

Завдання на встановлення відповідності дозволяють перевірити головним чином асоціативні знання, що існують у кожній навчальній дисципліні. Це знання про взаємозв’язок і про відносини між елементами, властивостями, законами, формулами, датами і т. п. двох “списків” (стовпців).

До переваг завдань на встановлення відповідності належать:

- компактність розташування завдань у тесті;

- можливість швидкої оцінки знань, умінь, навичок, як предметних, так і інтелектуальних;

- активізація діяльності учнів за допомогою асоціацій з досліджуваної дисципліни.

Педагогічний зміст застосування таких завдань полягає в прагненні активізувати власну навчальну діяльність учнів за допомогою посилення асоціацій досліджуваних елементів і осмислення результатів контролю і самоконтролю. У піддослідних з’являється важливе для процесу самостійного навчання знання про те, чого вони не знають.

Однією з формальних вимог, що пред’являються до завдань на установлення відповідності, є неоднакова кількість елементів у правому і лівому стовпцях. Надлишкові (правдоподібні, але неправильні) відповіді є тільки в одному стовпці. Вони виконують роль дистракторів. Якби кількість елементів у стовпцях була однаковою, то останню пару випробовувані б вибирали автоматично, використовуючи метод послідовного виключення.

4. Завдання на відновлення послідовності.

Такі завдання дозволяють перевірити алгоритмічні знання, вміння та навички, необхідні для встановлення правильної послідовності різних дій, операцій, розрахунків. Вони підходять для будь-якого предмета, там, де присутня алгоритмічна діяльність або тимчасові події. Для технологій це може бути порядок технологічних операцій, для гуманітарних дисциплін – відновлення тимчасових послідовностей подій, для точних наук – алгоритми розв’язання задач і цей список практично нескінченний.

Роль алгоритмів правильної та ефективної діяльності важлива на всіх етапах навчання, вони особливо необхідні на заключних етапах професійної підготовки. Мета введення таких завдань у навчальний процес – перевірка сформованості алгоритмічного мислення.

Необхідно відзначити і характерну для цієї форми завдань низьку ймовірність вгадування правильної відповіді.

Інструкції для таких завдань: встановіть правильну послідовність; розташуйте в правильній послідовності.