Файл: бух.экзамен.docx

Регістром аналіт. обліку є відомість 3.2, регістром синт. обліку є Ж-О 3б.

48. Економічний зміст запасів на с/г підприємствах і завдання їх обліку

Необхідною умовою підтримання процесу виробництва на певному рівні є постійна наявність оборотних активів у матеріальних формах.

При вик запасів зростають витрати на виробництво, результатом процесу вироб створена продукція і вироб запаси переходять у форму готової продукції. Нормативними Д з обліку запасів є ПСБО №9 згідно з яким запаси визн активом якщо існує ймовірність того, що п-во отримає в майбутньому економ вигоди пов’язані з їх вик та їх в-ть може бути достовірно визначен

Запаси – це активи які : 1) утримаються для подальшого продажу за умов звич господ діяльності

2)перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції в-ва

3) утримуються для споживання під час вироб продук, надання послуг та управл п-ва

Для правильної організації обліку запасів с/г п-ва поділяються на такі класиф групи : насіння і садівний матеріал, корма, нафтопродукти, тверде паливо, с/г сировина для переробки, запасні частини і ремонтні матеріали,мшп,незавершене виробництво, товари придбані або утримані для подальшого продажу.

Завданням бухгалтерського обліку запасів є:

- своєчасне оформлення первинних документів на всі операції, пов'язані з надходженням, зберіганням і витрачанням сільськогосподарської продукції, матеріалів та інших запасів;

- здійснення точного і повного контролю за своєчасним оприбуткуванням, зберіганням і економним витрачанням матеріальних цінностей у процесі виробництва, за додержанням встановлених норм витрат матеріалів;

- одержання на будь-яку дату точних даних про кількість сільськогосподарської продукції, матеріалів та інших запасів, які є в коморах, на складах і виробничих підрозділах підприємства та інших місцях зберігання і використання;

- систематичний контроль за транспортно-заготівельними витратами під час придбання запасів на стороні;

- своєчасне виявлення виробничих запасів, які не використовуються в господарстві і які можна реалізувати для мобілізації внутрішніх резервів, а також готової продукції, яка не користується попитом, і неліквідів.

Облік запасів повинен бути організований відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

У Плані рахунків, затвердженому Наказом Мінфіну України від 30. 11.99 р. №29 для відображення запасів передбачено клас 2 "Запаси", який містить 9 рахунків: 20 "Виробничі запаси"; 21 "Поточні біологічні активи";22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";23 "Виробництво";24 "Брак у виробництві";25 "Напівфабрикати";26 "Готова продукція";27 "Продукція сільськогосподарського виробництва";28 "Товари".

Кожний із названих рахунків передбачає наявність декількох субрахунків (за видами запасів).

---

49. Документи що необхідно надавати в установу банку для відкриття рахунку

Для відкриття поточних рахунків та вкладних (депозитних) рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка . Заяву підписує керівник та головний бухгалтер підприємства. .Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

в) копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту /засновницького договору/установчого акта/положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;

г) копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік, в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

ґ) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

д) копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

е) копії страхових свідоцтв, що підтверджують реєстрацію юридичної особи у Фондах соціального страхування, засвідчені органом, що їх видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банком.

50. Облік запасних частин

Для обліку запасних частин призначено субрахунок 207 "Запасні частини", на якому ведеться облік запасних частин, призначених для ремонту різних машин і механізмів: тракторів, комбайнів, с.-г машин, автомобілів, будівельних і дорожніх машин і т. ін. Тут же обліковується і гума, що є в запасі. Автомобільні шини (покришки, камери), що на колесах і в запасі при автомобілі та включені в купівельну ціну, а значить і в інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів.

Для обліку запасних частин відкриваються такі аналітичні рахунки: запасні частини до тракторів; запасні частини до автомобілів; запасні частини до комбайнів; запасні частини до сільськогосподарських машин; інші запасні частини. В книгах або картках складського обліку завідувачі складів або комірники ведуть облік запасних частин за їх прейскурантними номерами.Видача запасних частин із складів проводиться за відомістю дефектів на ремонт машин, лімітно-забірними картками або накладними, які виписуються окремо на кожну машину, що ремонтується. Витрати заласних частин на ремонт основних засобів, якщо ремонт проводиться в своїй майстерні, списуються в дебет рахунка 23 "Виробництво". При поточному ремонті поза ремонтною майстернею, безпосередньо у виробничих умовах, витрачені запасні частини списуються на витрати відповідних виробництв.

---

Деякі особливості має облік шин. Шини для машин, що зберігаються на складах, обліковуються на субрахунку 207 в оцінці їх придбання на окремих рахунках. Ці рахунки відкриваються за марками машин, для яких призначено шини. При списанні автомобілів та причепів часто знімають шини, ще придатні для використання, і які оприбутковуються бухгалтерською проводкою дебет субрахунка 207, кредит субрахунка 746, як виручка від ліквідації основних засобів.

При здачі шин для відновлення на шиноремонтний завод з обміном на відновлені, вартість зданих шин відображається в межах рахунка 207, тобто дебетується субрахунок 207 і кредитується субрахунок 207 із застосуванням окремих аналітичних рахунків. При одержанні відновлених шин на склад дебетується субрахунок 207, аналітичний рахунок "Автошини на складі" і кредитується субрахунок 207, аналітичний рахунок "Шини на відновленні". На аналітичний рахунок "Шини на відновленні" відносяться всі витрати, що пов'язані з відновленням шин.

51.дивитись пит.6

52. Оцінка запасів

Для правильного визначення кількісних та якісних показників господарської діяльності підприємства велике значення мають наукові методи їх обчислення, особливо оцінки запасів. Оцінка запасів - це спосіб вираження їх у грошовому вимірнику, а сам процес оцінювання полягає в проведенні факту господарського життя у відповідність з комплексом уявлень про ці факти. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю);

- суми, що сплачується за інформаційні, посередницькі та інші подібні

послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів; - суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

---

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Методи оцінки запасів:

Метод ідентифікації передбачає рух матеріальних цінностей з моменту їх придбання і до моменту реалізації або виробничого використання за фактичною їх вартістю, яка склалася на момент придбання. Його зручно застосовувати до матеріальних цінностей з великою вартістю, таких як автомобілі, трактори, комбайни, різне обладнання, партій дефіцитних матеріалів.

Метод середньої вартості (середньозважена собівартість) За цим методом витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходження за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів.

Метод оцінки запасів за цінами перших закупок (ФІФО) Припускає, що матеріали, які придбані першими, відпускаються на виробництво чи реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень.

53. Документи, на підставі яких здійснюються безготівкові розрахунки

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форма розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Встановлені чіткі правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних документів (інструментів):

- меморіального ордера; - платіжного доручення; - платіжної вимоги - доручення; - розрахункового чека;

- акредитива.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

Платіжне доручення оформляється платником та подається в банк, що його обслуговує, не менше чим у двох примірниках і приймається банком до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки.

Банк приймає до виконання платіжне доручення за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватися:

- за фактично відвантажену/ продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

- у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та / або обумовлено в договорі;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше терміну, установленого чинним законодавством;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

---

- для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та / або державних цільових фондів;

- в інших випадках відповідно до укладених договорів та / або чинного законодавства.

Перший примірник доручення виконує функцію меморіального ордера і поміщається в документ для банку платника, другий - видається платнику з відміткою банку про одержання і виконання документа.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхня - вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому за договором продукції,

- нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, проставлену в рядку "Сума до оплати прописом". Вимога-доручення заповнюється отримувачем коштів і направляється безпосередньо платнику. Платник заповнює нижню частину вимоги-доручення (тобто доручення) і здає його в обслуговуючий банк. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути уплачена за наявністю коштів на поточному рахунку.

Акредитив-це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

- виконати платежі третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

- надати повноваження іншому банку виконати цей платіж.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-емітентом на виконуючий банк, він може виступати авізуючим або банком-платником. Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Банк-емітент може відкривати покритий та непокритий акредитиви. Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні. Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітенту Заяву про відкриття аккредитива. Термін дії акредитива у банку-емітенті встановлюється покупцем у межах п'ятнадцяти днів з дня відкриття не враховуючи нормативний термін проходження документів спецзв'язком між банками. На окремому субрахунку рахунка 31 облічують також операції за розрахунковими чеками, які застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними та фізичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту). яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Чекові книжки виготовляються на Банкнотномонетному дворі Національного банку України і вміщують у собі 10, 20 та 25 зброшурованих розрахункових чеків. Чекові книжки є бланками суворої звітності. Для чекових книжок встановлено термін дії-один рік. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом десяти календарних днів. Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента заяву в одному примірнику за підписом осіб, яким надано право підпису документів для здійснення грошово-розрахункових операцій.

---