ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 12.07.2020
Просмотров: 582
Скачиваний: 3
|
Рис.10.15. Природна витікально-притікальна вентиляція санвузлів, які розміщені всередині будинку (за відсутності в санвузлах вікон) |
Рис.10.16. Клапан для регулювання витрати витікального із санвузлів повітряного потоку |
Інше розв’язання показане на рис. 10.17, де застосовано децентралізовану енергоощадну витікальну вентиляцію.
Згідно норми DIN 18017, частина 3 (04.88) вимагаються повітрообміни:
-
мінімальний в душовій кабіні 40 м3/год;
-
мінімальний в санвузлі 20 м3/год.
Рис.10.17. Децентралізована витікальна вентиляція
санвузлів і душових кабін (система „Limodor”)
Вказані величини повітрообмінів є обов’язковими, якщо СВ задіяна щонайменше 12 год на добу. У випадку, коли СВ задіяна 24 год/добу, допускається зменшення повітрообміну (наприклад в нічний час) наполовину від вище вказаних величин.
В СВ, у якій існує можливість відсікання (перекривання) притікання повітря, належить забезпечити додаткове вилучення 5 м3 повітря по виключенні вентилятора. Це означає, що в системі регулювання вентилятора, або закривання клапана в устаткованні для витікання повітря, повинен бути відповідний регулювальний засіб.
Максимальна витрата притікального повітря не повинна перевищувати вище вказаних подвоєних величин повітрообміну.
Розрізняють наступні системи витікальної вентиляції: індивідуальні з власним (індивідуальним) вентилятором; центральні: з нерегульованими клапанами витікального повітря; з регульованими клапанами витікального повітря; з клапанами витікального повітря за сталої витрати притікального повітря.
В усіх випадках належить звертати увагу, аби при відкриванні всіх клапанів, в порівнянні з дією тільки одного відкритого клапана, забезпечувалась планована мінімальна витрата витікального повітря в найнижчому клапані. Допускне відхилення – до 10 %. Завдяки дії вітрових або гравітаційних сил планова (проєктна) витрата притікального повітря не може змінюватись більше ніж на 15 %. Таким чином, при налагодженні СВ, треба старанно добирати характеристики клапанів і вентиляторів.
Якщо йдеться про час задіяння вентилятора, то можливі різні варіанти:
1. Вентилятор вмикається у кожному приміщенні, які приєднані до системи, а вимикається по певнім часі завдяки часовому вимикачу.
2. Вентилятор вмикається годинниковим механізмом тільки в певному означеному часі, наприклад вранці, в полудень і ввечері, причому кожного разу на 2...3 години або більше.
3. Вентилятор діє постійно, але вночі переважно зі зменшеною повітропродуктивністю.
В багатосімейних будинках найбільш оптимальною є система центральної витікальної вентиляції з регульованими клапанами витікального повітря і безступінчастим регулюванням продуктивності вентилятора.
Проста енергоощадна система регулювання витрати витікального повітря за допомогою клапана показана на рис. 10.18. Клапану властиві два положення: клапан в положенні закрито, при якому витрата витікального повітря, залежить від величини отвору в клапані, і виносить, наприклад, 15 м3/год; клапан в положенні відкрито - витрата приблизно 100 м3/год.
Рис. 10.18. Регулювальний автомат витрати витікального повітря
з електротермічним приводом і вимикачем зі спізненням в часі
(фірма „Temset”)
Клапан відкривається завдяки дії, наприклад, вимикача системи освітлення, або під впливом електротермічного приводу, який відразу по вимкненні, внаслідок теплової інерції, втримує клапан (перепускник) відкритим ще протягом 5 ... 10 хв і забезпечує тим самим надійність вентилювання. Завдяки цьому настає подавляння вентилятора системи витікальної вентиляції і зменшення річної витрати енергії на вентиляцію.
Існують також розв’язання вентиляції окремих санвузлів, з керуванням від накривки унітазу або від вхідних дверей. В тих розв’язаннях відсмоктується повітря безпосередньо з мушлі унітазу і викидається назовні або це повітря перетікає через фільтр з активованого вугілля і розподіляється знову в приміщеннях санвузла (повна рециркуляція, фірми „Euosmann”, „Exodor” та інші).
Після запровадження теплоущільненого будівництва і застосування ущільнених вікон вимагається механічна притікально-витікальна вентиляція з рекуперацією теплоти витікального повітря. Треба зауважити, що в душових (ваннах) кімнатах, які розміщені в глибині будинку, наявний повітрообмін є вистарчальним і відповідає вимогам DIN 18017, частина 4 (04.1988).
10.5. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВЕНТИЛЮВАННЯ ДЕЯКИХ ОСНОВНИХ
ПРИМІЩЕНЬ ГРОМАДСЬКИХ БУДИНКІВ
В приміщеннях театрів рекомендуються системи механічної притікально-витікальної вентиляції, окремі для глядацького та сценічного комплексів, кімнат для паління, санітарних вузлів, підсобних приміщень буфетів, світлопроєкційних [24]. Вентиляцію кімнат для паління та санвузлів допускається об’єднувати в одну систему.
Основними забрудниками є теплота, волога та диоксид вуглецю (СО2), які виділяються від глядачів, артистів і обслуги, а також теплонадходження від штучного освітлення та сонячного випромінення.
В СВ глядацької зали та інших приміщень допускається використання рециркуляційного повітря. Кількість зовнішнього повітря приймають з розрахунку розчинення СО2 у внутрішньому повітрі до ГДК, але не менше 20 м3/год на 1 особу. Як зовнішнє, так і рециркуляційне повітря обов’язково очищається від пилу.
Повітророзподільники систем притікальної вентиляції повинні бути регульованими.
У глядацькій залі з колосниковою сценою витрата витікального повітря 90 % від витрати притікального повітря (з метою забезпечення додатнього надлишкового тиску „підпору”). Витікання повітря зі сцени приймають в кількості 17 % загального витоку із зали.
Трюм сцени (сценічна яма) вентилюється окремою механічною системою витікальної загальної вентиляції.
У приміщеннях репетиційних залів, артистичних, апаратних звукозапису, звукофіксації, телебачення та кабін дикторів необхідно передбачати окремі системи витікально-притікальної загальної вентиляції.
Системи механічної місцевої витікальної вентиляції зі смоками передбачаються від клеєварок в столярних, бутафорських та декораційних майстернях.
У приміщеннях пралень, фарбування та просочення декорацій передбачається система механічної притікальної загальної вентиляції, а також системи механічної витікальної місцевої і загальної (змішаної) вентиляції.
Системи вентиляції повинні мати пристрої віброгасіння та шумоглушіння, автоматичного регулювання, дистанційного та місцевого контролю і сигналізації.
Кінотеатри. Рекомендації щодо вентиляції приміщень кінотеатрів вказані в приписах нормативної літератури [21, 28].
В приміщеннях кінотеатрів передбачається притікально-витікальна загальна вентиляція. Рекомендуються системи механічної притікальної вентиляції з підігріванням зовнішнього повітря в ХПР. Витікання повітря із глядацьких залів та інших приміщень, крім комплексу приміщень кінопроєкційної, передбачається системами природної вентиляції (що на теперішній час є застарілим і не ощадним розв’язанням).
В багатозальних кінотеатрах із загальною місткістю залів до 800 місць рекомендується передбачати одну систему притікальної вентиляції для декількох залів. При цьому на відгалуженнях системи до кожної зали треба передбачати додатковий підігрівник повітря та шумоглушник. Підігрівання повітря в центральному повітроготувальнику такої СВ понад + 6 оС. Спонукання руху витікального (рециркуляційного) повітря - механічне.
При загальній місткості глядацьких залів 600 місць і більше необхідно для фойє та вестибюлів передбачати зональне розподілення підігрітого зовнішнього (або суміші зовнішнього і рециркуляційного) повітря.
В глядацьких залах у вигляді амфітеатрів на 200-600 місць розподілення притікального повітря може передбачатись як зі сторони кінопроекційної, так і від екрана. Для повітророзподілення рекомендуються повітропроводи рівномірного витікання.
В глядацьких залах більш ніж на 600 місць передбачають стельові повітророзподільники, або горизонтальне розподілення повітря зі сторони, протилежної екрану. Витікання повітря передбачають з верхньої зони або з верхньої і частково нижньої зон зали.
В глядацьких залах, ширина яких близька до довжини, притікальне повітря розподіляється через стельові отвори біля однієї із бокових стін (або торцевої стіни, залежно від того, яка із стін довша). Витікання внутрішнього повітря передбачається через стельові отвори протилежної бокової (або торцевої) стіни. Можливий варіант розподілення притікального повітря через стельові отвори біля бокових (торцевих) стін, а витікання внутрішнього повітря через отвори посередині стелі.
За наявності у глядацькій залі балконів притікальне повітря розподіляється під стелею балкону зі сторони кінопроєкційної в об’ємі, який відповідає кількості місць на балконі.
Притікальне повітря розподіляється у верхню зону фойє за допомогою окремої СВ або СВ суміщеної з системою притікальної вентиляції зали.
В санітарних вузлах та кімнатах для паління передбачають системи механічної витікальної загальної вентиляції. Притікання повітря в об’ємі витікання організують в суміжні приміщення (фойє, кулуари тощо). При висоті приміщень для паління і санітарних вузлів 3 м, вентиляційні гратки для витікання внутрішнього повітря передбачають в двох рівнях – під стелею та на висоті 2 м, а при їх висоті 3 м витікання повітря передбачають тільки з верхньої зони.
Притікальне у вестибюль повітря може розподілятись у фойє, розподільчих кулуарах або безпосередньо у вестибюлі. Можна об’єднувати в одній системі витікальну вентиляцію із санітарних вузлів та кімнат для паління.
Із приміщень кінопроєкційної і одночасно від кінопроєкторів, перемотувальної, кімнат кіномеханіка і радіовузла витікання повітря передбачають за допомогою механічної СВ.
Повітрообмін глядацької зали місткістю до 800 місць в ТПР не повинен перевищувати 80 м3/год на одне глядацьке місце.
Шахти для витікального повітря з глядацької зали оснащуються утепленими клапанами з дистанційним керуванням та піддонами для збирання і відведення конденсату.
Вентиляційні камери не можуть розташовуватись над і під глядацькими залами. Вентиляційні трубопроводи, які прокладаються на горищі, обов’язково утеплюються.
В клубах [23] рекомендуються системи загальної притікально-витікальної вентиляції, окремі для приміщень глядацької зали та клубної частини з приміщеннями обслуговування і адміністративними приміщеннями.
Передбачається система механічної притікальної вентиляції глядацької зали та приміщень, призначених для її обслуговування, а також фойє. Допускається рециркуляція повітря з глядацької зали.
Рекомендуються самостійні системи механічної витікальної вентиляції із санвузлів, кімнат для артистів, кімнат для паління, акумуляторних та кислотних.
Природна витікальна вентиляція рекомендується із глядацької зали, приміщення сцени, адміністративно-господарських приміщень (таке розв’язання є застарілим і енергозатратним).
У клубній частині рекомендується вентиляція: механічна притікальна в кімнатах для гурткової роботи, бібліотеках, вестибюлях, виставкових залах, приміщеннях дитячого сектора; окрема система механічної притікальної вентиляції для спортивної зали, яка може задіюватись в режимі обігрівальної вентиляції. При цьому допускається рециркуляція повітря. Системи природної витікальної вентиляції рекомендуються для всіх інших приміщень, крім санвузлів та душових кімнат (в цих приміщеннях рекомендується система механічної витікальної вентиляції).
Повітророзподілення у глядацькій залі рекомендується через повітророзподільники, розташовані у площині середньої зони стелі для залів до 400 місць (без балконів); через горизонтальні струминні повітророзподільники, які розташовані у площині торцевої стіни для залів на 400 місць і більше; через вентиляційні гратки в торцевій стіні під стелею балконів, за наявності останніх.
Витікання внутрішнього повітря з глядацької зали рекомендується через отвори в площині стелі або в площині верхньої частини стіни біля порталу чи перед завісою.
Рециркуляційне повітря відбирається від системи витікальної вентиляції глядацької зали, або постачається за допомогою окремих рециркуляційних СВ, повітрозабірні отвори яких розташовані у верхній частині площини внутрішніх капітальних стін.
Розподілення притікального повітря не повинно спричиняти утворення пасивних (непровітрюваних) зон.
У приміщеннях фойє і кулуарах рекомендується тільки притікальна вентиляція з розподіленням повітря у верхню зону і 10 % позитивним дебалансом (венимляція плюсового надлишкового тиску) щодо кількості повітря, яке витікає із приміщень буфету, санвузлів, гардеробу і кімнат для паління з додатковим 2-х кратним притоком у вестибюль.
Проєктування вентиляції приміщень для паління, кінопроєкційних і подібних як в кінотеатрах приміщень здійснюється за аналогією з приміщеннями кінотеатрів.
В загальноосвітніх школах і школах-інтернатах, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладах рекомендуються системи механічної і природної загальної вентиляції. Рециркуляція повітря в системах вентиляції навчальних приміщень не допускається.
В основних приміщеннях передбачається механічна притікально-витікальна вентиляція з підігріванням зовнішнього повітря в ХПР.
10.6. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕНТИЛЮВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
У зв’язку з великим різномаїттям виробничих приміщень існують різні вимоги щодо готування притікального повітря.
Системи вентиляції (СВ) застосовують для підтримання у виробничих приміщеннях умов, які потрібні для нормального здійснення технологічних процесів [36, 37]. При цьому найперше звертають увагу на умови праці людей і раціональне споживання енергії [38, 39]. При проєктуванні СВ нового виробничого приміщення найперше звертають увагу на локалізацію виділень забрудників від технологічного устатковання і потрібне для цього вентиляційне устатковання, на необхідну кількість зовнішнього повітря, на температуру, вологість, рухливість і тиск внутрішнього повітря, наявність електростатичних зарядів, забруднення повітря, шум і вібрації, споживання енергії.
Зазвичай інколи вистачає загальної притікально-витікальної вентиляції або тільки притікальної. Системи кондиціювання (СК) повинні забезпечувати вищі вимоги щодо температури, вологості і чистості повітря і застосовуються, наприклад, в текстильних і ткацьких виробництвах, при виробництві паперу і сигарет, в електронній промисловості тощо.
Якщо в великозальних виробничих приміщеннях є невелика кількість місць праці, на які діє велике теплове випромінення (наприклад, основні корпуси ТЕЦ, металотопильні, виробництво скла), то не потрібно забезпечувати працівникам відповідний тепловий комфорт. Кращим розв’язуванням в цьому випадку є обмеження часу праці, використання охоронного одягу або місцеві водяні екрани.