Робочі характеристики вентилятора СВ:

а) продуктивність вентилятора, м³/год ,

, (10.1)

де - сума розрахункових витрат витікального повітря із вентильованих приміщень, м³/год; А – загальна поверхня стінок трубопроводів, що приєднані до вентилятора, м²; 3 – величина показника (коефіцієнта) щільності класу „А” трубопроводів за середнього розрідження 200 Па, м³/(м²год);

б) тиск вентилятора, Па,

, (10.2)

де - сумарні втрати тиску при розрахункових витратах повітря в межах між приміщенням, що розміщене в половині висоти будинку і верхівкою вентиляційного розвіювача, Па.

Якщо вентилятор обслуговує декілька вертикальних збірних трубопроводів, то потрібно приймати найбільшу величину серед цих збірних трубопроводів.

Характеристика вентилятора має бути плоскою, аби приріст продуктивності на 10% не спричинив втрат тиску більше ніж 20 Па. Рівень шуму, що замірений на відстані 1 м від дахового вентилятора або вентилятора в камері, не повинен перевищувати 65 дБ.

В кінці збірного трубопроводу, перед вентилятором, повинен бути шумоглушник з такою ефективністю глушіння, щоби рівень шуму в житлових приміщеннях, спричинений дією СВ, не перевищував допускної величини.

Даховий вентилятор або вентиляторна камера повинні розміщуватись на амортизаторах, з метою запобігання передачі вібрації на конструкції будинку. Якщо вентилятор розміщений поряд з вікнами інших житлових будинків або помешкань того ж будинку, то він повинен бути оббудований екранами із звукопоглинальних (звуковбирних) матеріялів, аби рівень вентиляційного шуму, який проникає до помешкань, не перевищував допускних величин.

Конструкція збірних вертикальних трубопроводів повинна бути такою, щоби вона не спричиняла зниження потрібної акустичної ізоляційності між помешканнями як по вертикалі, так і по горизонталі.

В нежитлових приміщеннях, в яких розміщені елементи систем витікальної вентиляції, допускний рівень шуму до 40 дБ. В житлових приміщеннях, в яких вимагається встановлення елементів системи витікальної вентиляції, допускний рівень шуму А не повинен перевищувати нормативних величин.

Трубопроводи СВ а також спеціальні захисні перешкоди повинні унеможливлювати розповсюдження вогню і продуктів термічного розкладу на сусідні поверхи. Конструкційне виконання трубопроводів і захисних перешкод (вогнезахисних клапанів) повинно відповідати протипожежним приписам.

Вентилятори СВ повинні задіюватись (увімкнення і вимкнення) з одного або кількох виокремлених і відповідно означених пультів, що доступні для обслуги будинку.

Система електропостачання двигунів вентиляторів повинна бути оснащена устаткованням, що захищає двигуни від перевантаг (перевантажень) і перегрівання (наприклад у випадку пропадання однієї із фаз).

Рекомендується встановлення у вхідних холах будинків сигналізаторів задіяння окремих вентиляторів.

---

Кожний вентилятор повинен мати незалежний вимикач, що розміщений поряд з ним.

СВ повинні бути виконані так, аби забезпечувалась їх тривала щільність, і відповідати вимогам щонайменше класу А щільності [PN-84/8865-40].

Окремі елементи СВ повинні мати сертифікати допуску застосування в будівництві. Стосується це переважно вентиляторів з підставками, вентиляторних камер, шумоглушників, з’єднань і трубопроводів.

Збірні трубопроводи повинні закріплятись до конструкції будинку щонайменше в одній точці в межах кожного поверху. Закріплення клапанів в будівельних конструкціях повинно забезпечувати можливість їх легкого знімання і встановлення без порушення щільності системи.

Для кожної механічної СВ повинні розроблятись дві окремі інструкції з експлуатації:

• для адміністрації будинку;

• для винаймачів (власників) помешкань.

Інструкція з експлуатації для адміністрації будинку повинна вміщувати щонайменше:

а) опис вентиляційної системи і особливості її задіяння;

б) рекомендації щодо обслуговування системи, а саме:

- поточні огляди вентиляторів і електродвигунів та регулювання натягу клинових пасів (приблизно 4 рази протягом року);

- частота зміни мастила (згідно вимог виробника);

- періоди чищення вертикальних збірних трубопроводів і вентиляторів (збірні трубопроводи від кухонь через 3 роки, інші – через 6 років), причому перше чищення, в т.ч. вентиляторів, належить виконувати через два місяці після здачі будинку в експлуатацію;

- періоди чищення фільтру СВ сміттєпроводів;

- список замінних частин, які потрібні в експлуатації, наприклад двигунів (або укомплектованих дахових вентиляторів), клинових пасів.

Інструкція з експлуатації для винаймачів (власників) помешкань повинна вміщувати щонайменше:

а) особливості задіяння СВ;

б) рекомендації з експлуатації, а саме:

• способу ущільнення вікон, балконних і вхідних до помешкання дверей;

• засад і послідовності дій у випадку підтвердження, що вентилятор СВ не діє;

• особливості розміщення в кухнях і гігієнічних приміщеннях вентиляційного обладнання, що приєднується до отворів для витікання внутрішнього повітря, замість клапанів.

Не допускаються перерви задіяння СВ, за винятком періодів виконання необхідних експлуатаційних заходів (наприклад чищення вертикальних збірних трубопроводів, змащування вентиляторів тощо).

10.2. ЕНЕРГООЩАДНЕ ГІГРОКЕРОВАНЕ ВЕНТИЛЮВАННЯ ПОМЕШКАНЬ [47]

Вентилювання помешкань у житлових будинках, з уваги на незначні вимоги щодо рівня кліматичний комфорту в них, було найчастіше поза увагою зацікавленості виробників відповідного вентиляційного обладнання. Воно, на жаль, навіть не ставиться на один рівень з поліпшеним утепленням огорож чи застосуванням щільних вікон.

Такий стан зумовив також і той факт, що не виникало проблем з вентилюванням помешкань житлових будинків із нещільними вікнами. Однак з появою щільних вікон, за допомогою яких розв’язувались задачі заощадження енергії, виникли проблеми із вентилюванням помешкань.

---

Одночасно зі зменшенням коефіцієнта теплопередачі щільних вікон (балконних дверей) суттєво зменшилась інфільтрація зовнішнього повітря до приміщень, а отже погіршились гігієнічні умови в них.

Повітрообмін є необхідний для здоров’я, комфорту і безпеки осіб, які перебувають в приміщеннях, а також для охорони помешкань від некорисного впливу надмірної вологості внутрішнього повітря або її недостачі.

Якщо в приміщенні є занадто сухо, то можуть виникнути хвороби дихальних шляхів людини, надмірно висихають і тріскаються дерев’яні меблі, фарба на картинах, тканини стають крихкими і легко пошкоджуються. На пластикових лицюваннях будівельних конструкцій, меблів і вбрання людей накопичуються і утримуються електричні заряди, які спричиняють неприємне ураження і навіть можуть пошкодити електричні компоненти комп’ютера чи телевізора. Натомість надмір вологості спричиняє відчуття духоти, а на шибках вікон – скраплювання водяної пари. Дерев’яні речі набрякають, можуть почати гнити, появляється гриб.

Забрудники повітря в помешканнях можна розділити на дві основні категорії: помітні (відчутні) і не помітні (не відчутні). До першої категорії належать забруднювальні випари , які спричиняють неприємні запахи, конденсацію водяної пари на шибках тощо. В другій категорії залишаються інші не відчутні забрудники, які пов’язані з метаболізмом людей, домашніх тварин, рослин, а також із сушінням випраних речей чи приготуванням їжі і згорянням палива. Мало хто вважає приємні запахи страв забрудником помешкання вологою, що може конденсуватися на холодних поверхнях будівельних конструкцій і, за браку повітрообміну, може бути поживою для плісняви.

Навколишнє повітря відіграє для людини таку ж важливу, а може навіть і більшу роль, ніж їжа. Однак, загалом, воно є настільки не помітним і так легко доступним, що часто про нього забувають.

Не ефективна дія систем вентиляції (СВ) помешкання може спричинитися в часі обігрівального періоду, до провітрювання приміщень через відкривання щільних вікон і, відповідно, до неконтрольованого і надмірного повітрообміну. В результаті цього можна втратити всі енергозаощадження, досягнуті завдяки теплоізоляції зовнішніх огорож і застосування щільних вікон.

10.2.1. Види систем вентиляції помешкань і їх вплив на мешканців

і будівельні конструкції

В Україні і в сусідніх державах у переважній більшості житлових будинків передбачена природна вентиляція помешкань [1, 49] з використанням стінових каналів для витікання зужитого і забрудненого внутрішнього повітря з окремих приміщень, а також з притіканням зовнішнього повітря через кватирки, відхильні фрамуги та нещільності вікон [50]. Ця вентиляція є залежною від атмосферних умов, температур внутрішнього і зовнішнього повітря, а також швидкості та напрямку вітру. Природна вентиляція працює за підвищених температур зовнішнього повітря дуже нестабільно і непередбачувано (рис. 10.1), виникає зворотна тяга.

---

З рис. 10.1 видно, що майже протягом всього часу досліджень в липні зовнішнє повітря притікало в приміщення через вентиляційний канал (явище оберненої тяги). Крім цього СВ працювала дуже нестабільно і непередбачувано. З рис. 10.1 видно, що в теплий період року природна вентиляція не забезпечує потрібного повітрообміну.

^м3/год

дні

Рис.10.1. Зміни повітропродуктивності природної вентиляції житлового приміщення 1-го поверху в 5-ти поверховому житловому будинку у липні

Більшість мешканців проживають у будинках, у яких вікна виконують допоміжну функцію найпростішої вентиляції. Проєктанти передбачили, що притікання зовнішнього повітря в помешкання буде відбуватися через нещільності вікон. Таке розв’язання забезпечували дерев’яні вікна, виконані з не висушеної деревини низької якості.

Застосування щільних вікон спричинило до майже повного зникнення повітрообміну.

Проаналізуємо, чому щільні вікна негативно впливають на дію природної вентиляції.

Видимими наслідками поганого вентилювання помешкання є: пліснява на будівельних конструкціях; запаровані шибки вікон; притікання зовнішнього повітря через вентиляційні гратки в кухні або ванній кімнаті (зворотна тяга).

Невидимими наслідками поганого вентилювання є: шкода здоров’ю мешканців (алергія, хвороби верхніх дихальних шляхів, болі голови, спричинені недостатнім повітрообміном); поступове нищення конструкцій будинку в результаті проникнення в них вологи.

Виробники щільних вікон можуть оснащувати свої вироби, замість повітророзподільників, системою мікровентиляції. Але тоді самі мешканці вручну регулюють витрату зовнішнього повітря, що притікає до приміщення, відкриваючи вікна в певній позиції. Оскільки людина не може визначити необхідну кількість повітря для повітрообміну, рекомендується використовувати самочинні СВ (дія яких не залежить від впливу людини).

Застосування систем механічної вентиляції робить повітрообмін помешкання незалежним від дії природних сил. Не зважаючи на температуру зовнішнього повітря і напрямок вітру, вони забезпечують потрібний і регульований повітрообмін. Однак такі СВ не позбавлені вад: погані конструкційні виконання і експлуатація є джерелом шуму, а також можливих надмірних протягів; через споживання досить великої кількості електроенергії не є дешевими.

В пошуках енергоощадності в групі країн ЄС виник проект “RESHYVENT”. Він передбачав створення чотирьох різних варіантів розв’язань вентилювання помешкань, пов’язаних з перевагами природної (гравітаційної) вентиляції, а саме її низькими інвестиційними і експлуатаційними витратами та безшумною роботою і ефективністю та надійністю механічної вентиляції. Проєктовану вентиляцію було названо механічно-природною (гібридною).

Найбільш вдале конструкційне розв’язання запропонувала фірма “Aereko”. Був розроблений і запатентований спеціальний тип трубопровідної (канальної) вентиляторної насадки низького тиску VBP (рис. 10.2).

---

a) б)

Рис. 10.2. Вигляд вентиляторної насадки низького тиску VBP фірми “Aereko”:

а – загальний вигляд; б – будова (конструкція) в розрізі

Насадка VBP забезпечує повітропродуктивність до 250 м³/год і створює розрідження у приміщенні від 8 до 20 Па. Вказані величини дозволяють реалізувати ефективне вентилювання помешкання, особливо в теплий період року (рис. 10.3). Величини розрідження та спричинені ними швидкості руху повітря є характерними для природної вентиляції. Великою перевагою є забезпечення розрідження в теплий період року, а не тільки за низьких температур зовнішнього повітря, як це має місце в традиційних системах природної гравітаційної вентиляції.

Двигун насадки споживає приблизно 9 Вт електроенергії. Про ефективність, отриману завдяки цій ощадності, свідчить простий приклад: вентилятор традиційної конструкції, призначений для системи вентиляції п’яти приміщень, споживає приблизно 260 кВт^.год електроенергії щорічно, а вентилятор насадки VBP споживає тільки 18 кВт^.год протягом року, що в 14 разів менше. Ще однією перевагою насадки VBP є її тиха дія.

Коефіцієнт місцевого опору насадки VBP приблизно рівний 0,93.

м³/год

дні

Рис. 10.3. Повітрообмін житлового приміщення 1-го поверху в 5-ти поверховому будинку у липні, спричинений вентиляторною насадкою VBP

Системами мішаної (гібридної) вентиляції можуть оснащуватись як нові, так і реконструйовані будинки з наявними трубопроводами (каналами) гравітаційної вентиляції.

10.2.2. Вимоги до повітрообміну окремих приміщень помешкань

Згідно з проєктними приписами [1] притікання зовнішнього повітря передбачається в основні приміщення і спальні, а також кухні із зовнішнім вікном, таким чином, щоби воно потрапляло в ці приміщення найменш забрудненим, а зужите і забруднене внутрішнє повітря витікало з допоміжних приміщень (кухні, ванни, санвузла чи ватерклозета) через трубопроводи (канали) систем витікальної вентиляції.

Треба пам’ятати, що притікання зовнішнього повітря в помешкання залежить від витікання внутрішнього зужитого і забрудненого повітря з нього [1, 29]. Для того щоби СВ помешкання функціонувала ефективно, потрібно передбачити перетікання повітря через окремі приміщення, застосовуючи для цього щілинні (або інші) вентиляційні отвори у вхідних дверях окремих приміщень. Згідно приписів [29] живий переріз цих отворів повинен бути: в дверях основних приміщень рівним 80 см²; в дверях кухні і ванни - 200 см².

Недоліки наявних СВ помешкань найбільше проявляються в приміщеннях зі значним виділенням забрудників. У помешканні до таких приміщень належать кухня і ватерклозет (санвузол).

Найперше розглянемо проблеми вентилювання кухні. Правильне вентилювання кухні тісно пов’язане з видом кухонного обладнання. Можемо вирізнити чотири стандарти обладнання кухні:

1 – кухня із зовнішнім вікном, обладнана газовою плитою;

---

Смотрите также файлы

• K_11.doc

• K_13_14.doc

• Ищем отличия windows and Linux.doc

• Ryady.doc

• Cherednichenko_I_P__Telnyh_N_V_-Psihologia_up.doc