В залежності від будівельного розв’язання приміщення кухні існують різні варіанти загальної витікально-притікальної вентиляції (рис. 10.9).

Рис.10.9. Схема загальної притікально-витікальної вентиляції кухні середньої величини

Корисним з архітектурного погляду є умонтування повітропроводів СВ у підвісній стелі. Застосовуються повітропроводи з алюмінію або неіржавійної сталі (рис.10.10).

Рис.10.10. Вентиляційні повітропроводисистем загальної притікально-витікальної вентиляції,

умонтовані в підвісну стелю кухні

10.3.3. Вентилювання великих кухонь [32-34]

Стаціонарні армійські кухні, а також кухні лікарень, фабрик і заводів тощо, вимагають завжди механічної притікально-витікальної вентиляції. Головним технологічним устаткованням цих кухонь, окрім іншого обладнання, є котли для варіння їжі, з яких при відкриванні накривок (покришок), виділяється в приміщення значна кількість водяної пари. Окрім головного приміщення (кухонної зали), велика кухня має певну кількість допоміжних приміщень. Частково потрібна в них вентиляція, перш за все йдеться про приміщення для миття посуду і дієтичну кухню. В цьому і в інших випадках існує багато варіантів прокладання трубопроводів систем витікально-притікальної вентиляції (два приклади показані на рис. 10.11 і рис. 10.12).

Рис.10.11. Схемасистем механічної притікально-витікальної вентиляції великої кухні з модульованим витікально-притікальним обладнанням і котлами для готування їжі

Рис.10.12.Схема механічної притікально-витікальної вентиляції

великої кухні з вентиляційною шахтою для витікального повітря

У великих кухнях обов’язковими є також конструкційні вимоги, які ставляться до кухонь середньої величини.

Рис.10.13. Комплексне розв’язання підвісної вентиляційної стелі з трубопроводами систем притікально-витікальної вентиляції та електричним освітленням великої кухні

(обладнання фірм Wimböck, Reit im Winkel)

Повітроготувальник системи притікальної вентиляції найчастіше розміщується в підвальному приміщенні або в одному із сусідніх допоміжних приміщень (рис. 10.11). Витікальне з кухні повітря належить розвіювати в атмосфері вище від верхівок дахів сусідніх будинків (вимога охорони довкілля). Схема прокладання вентиляційних трубопроводів і шахти (каналу) витікального повітря зображена на рис. 10.12. Верхівка шахти викидного повітря повинна перевищувати щонайменше на 5 м найвищу відмітку даху будинку де розміщена кухня або сусіднього будинку.

На сьогодні використовують також замкнені (ущільнені) вентиляційні стелі в яких умонтовані також засоби освітлення (рис. 10.13). Жировловні фільтри мають ефективність 99,8% і їх треба встановлювати так, щоби було зручно демонтувати (переважно в отворах систем витікальної вентиляції). Крім цього повинна передбачатись можливість їх зручного встановлення в місцях, в яких є найбільше забрудників. Вони повинні зручно очищатись від жирових осадів (промивання гарячою водою).

---

• ПРОДУКТИВНІСТЬ ВЕНТИЛЯТОРІВ

Повітрообмін (в т.ч. і продуктивність вентиляторів) систем загальної притікальної і витікальної вентиляції рекомендується найчастіше в м³/год на 1 м² поверхні підлоги (табл. 10.1, VDI 2052, 03.84).

Кращим є метод визначення повітрообміну відповідно до кількості і виду кухонного устатковання та його встановлюваної (номінальної) потужності (табл. 10.2). В цьому методі коефіцієнт одночасності задіяння обладнання великих і середніх кухонь приймають 0,5...0,8, а малих кухонь 0,8...1,0.

Таблиця 10.1

Нормований повітрообмін кухонь, м³/год на 1 м² підлоги [35]

Тип кухні	Для кухні в цілому, м3/(год1м2)	Для окремих приміщень кухні в м3/(год1м2), які призначені для:
		варіння	смаження, обпікання і випікання	миття і змивання	допоміжних технологічних процесів
Кухня при барі чи буфеті	80	-	120	-	-
Кухня в ресторані, кав’ярні	60	105	120	120	45
Кухня в клубі, їдальні	90	105	120	120	45
Кухня в лікарні: - головна кухня - кухня відділення і роздавання порцій	90 60	105 -	120 -	150 -	45 -
Кухня в будинку престарілих	60	105	120	120	45
Кухня для готування страв на винос	80	105	120	120	120
Кухня морожених продуктів, кухня на кораблі, кухня в центральних закладах	90	120	120	-	60

Заувага: Годинну кратність повітрообміну одержують, якщо величину, що подана в табл. 10.1, поділити на висоту приміщення. Приклад: В кухні ресторану висота приміщення 3 м. Відповідно повітрообмін кухні год^-1.

Дотепер існувала тенденція розріджувальної вентиляції кухонь (перевищення витрати витікального повітря над витратою притікального повітря). Однак на сьогодні, згідно VDI 2052 (03.84), рекомендується вентиляція нульового надлишкового тиску, тобто баланс повітрообміну за умови застосування шлюзів (шлюзових приміщень), якими кухні поєднуються із залами для відвідувачів (в шлюзах плюсовий баланс завдяки задіянню тільки притікальної вентиляції).

Розріджувальна вентиляція допускається ще для малих кухонь, а інколи і для кухонь середньої величини.

Належить забезпечувати, в критичних щодо гігієнічних вимог, зонах кухні (холодна кухня, готування м’яса), збільшене притікання зовнішнього повітря, ніж, наприклад, в зонах готування картоплі і овочів.

В кухнях заборонена рециркуляція повітря.

З метою зменшення продуктивності систем вентиляції і споживання енергії вентиляційним устаткованням належить застосовувати теплову ізоляцію відповідних поверхонь кухонного обладнання. У випадку невеликої завантаги (завантаження) кухонного обладнання необхідно обмежувати продуктивність систем вентиляції, наприклад через регулювання числа обертів вентиляторів СВ.

---

Таблиця 10.2

Явні і приховані тепло- та вологовиділення в приміщеннях кухонь,

а також повітрообмін при асиміляції тепловиділень (при t_p=8^oC) і вологовиділень (при d = 5 г/кг.с.пов) згідно VDI 2052-03.84

Зона кухні /вид устатковання/	Устатковання з електричним нагріванням*
	повні теплови-ділення, Вт/кВт	явні теплови-ділення, Вт/кВт	приховані теплови-ділення, Вт/кВт	виділення водяної пари, г/(годкВт)	повітрообмін**, м3/год при
					tp=8 oC	d = 5 г/кг.с.пов
1	2	3	4	5	6	7
Зона готування: - котли для варіння з доброю теплоізоляцією;	111	41	70	102	15	17
- котли для варіння під тиском.	87	58	29	43	22	7
- автомати для готування	81	29	52	77	11	13
- потужні випарники	116	46	70	102	17	17
- грійні повітряні шафи	325	58	267	395	22	66
- грійні парові шафи	407	105	302	446	39	74
Зона смаження обпікання і випікання: - сковороди перекидні, або плити для смаження і обпікання;	714	377	337	497	141	83
- устатковання для обпікання типу саламандри	906	732	174	257	273	43
- пічки для смаження і випікання	540	383	157	231	143	39
- устатковання на гаряче повітря	407	105	302	446	39	74
- автомати для сма-ження і обпікання малих порцій	488	256	232	343	96	57
- те ж, великих порцій	233	198	35	51	74	9
- автомати для соусів	343	180	163	240	67	40
- апарати для смаження фрі	803	93	715	1054	35	176
- автомати для смаження фрі	564	41	523	770	15	128
Різні зони кухні: - пічки і котли для готовання, які розмі-щені на підлозі;	499	418	81	120	156	20
- пічки мікрохвильові	291	279	12	17	104	3
- ванни водні	419	105	314	463	39	77
продовження табл. 10.2
1	2	3	4	5	6	7
- теплі креденси	552	552	-	-	206	-
- шафи для підігрівання	349	349	-	-	130	-
- шафи охолоджувальні	726	726	-	-	271	-
- роботи кухонні	174	174	-	-	65	-
- переносники	1000	1000	-	-	374	-
Видавання страв: - експреси для кави, які видають гарячу каву	290	75	215	317	28	-
- те ж, які видають зимну каву	726	726	-	-	271	-
Видавання посуду	296	296	-	-	111	24
Устатковання для парення напоїв	198	99	99	145	37	-

---

Зауваги: для устатковання з місцевими смоками величина табличних даних зменшується:

при t_p = 8^o C на 20 %; при d = 5 г/кг.с.пов – на 30 %;

^*устатковання з газовим і паровим обігріванням і обігріванням гарячою водою – див. VDI 2052 (03.84); там же подані дані, які стосуються мийок посуду;

^**повітрообмін вказаний за відсутності біля обладнання смоків (вентиляційних ковпаків, локалізаторів).

Рис.10.14. Спеціальний, активований плоским притікальним струменем ненагрітого (частково нагрітого) зовнішнього повітря, вентиляційний ковпак над кухонною плитою

Метою зменшення коштів на нагрівання повітря є конструкційне розв’язання, схема якого зображена на рис. 10.14. Завдяки застосуванню спеціального смока (вентиляційного ковпака) зі щілинним отвором в його нижній частині деяка кількість зовнішнього повітря, без підігріву або з частковим підігрівом (біля 70%), не розподіляється в приміщенні, а безпосередньо плоским притікальним струменем в напрямку жировловного фільтра, завдяки чому над плитою формується вертикальний, а не розширюваний, конвективний потік. За стабілізованого процесу такого вентилювання вилучається тільки 30 % внутрішнього повітря. Відповідно таку ж кількість зовнішнього повітря належить нагрівати до необхідного рівня зимою.

Рівень акустичного тиску в кухні не повинен перевищувати 50 ... 60 дБ (А).

• Зауваги щодо будівельних розв’язань

Кількість кухонного устатковання, яке виділяє теплоту, повинна бути оптимальною щодо площі приміщення. В разі накопичення значної кількості устатковання на малій площі реалізувати ефективну вентиляцію неможливо.

Можна приймати, що максимальні надходження теплоти 80 ... 100 Вт/м². Якщо є можливість, то за великої кількості кухонного устатковання, потрібно застосовувати системи місцевої витікальної вентиляції зі смоками від устатковання, навіть при мийках посуду. Стіни і стеля повинні бути лицьовані тиньком, що добре поглинає (вбирає) вологу (з метою поглинання з внутрішнього повітря певної кількості вологи). Не можна застосовувати фарбування олійними фарбами. Якщо є можливість, то треба застосовувати подвійні і не дуже великі вікна, аби уникати скраплювання на них водяної пари. Санвузол (ватерклозет) повинен знаходитись, по можливості, якомога віддаленіше від кухонної зали, щоби можна було створити природні протизапахові шлюзи.

Вентиляційні трубопроводи, по можливості, бажано виконувати з оцинкованої сталевої бляхи. Трубопроводи систем витікальної вентиляції, що прокладаються через холодні при­мі­щення, повинні теплоізолюватись, аби запобігати скраплюванню в них водяної пари. Повітропроводи повинні бути ущільнені (наприклад з пропаяними фальцевими з’єднаннями).

• Протипожежна безпека

В зажирених трубопроводах систем витікальної вентиляції може легко виникнути пожежа. Тому в місцях поворотів трубопроводів і при жировловних фільтрах потрібно передбачити отвори для чищення. З метою обмеження можливості розповсюдження вогню належить, відразу поза кухнею, в трубопроводах передбачати вогнезахисні клапани (заслінки) і відповідні конструкції повітропроводів.

---

10.4. ВЕНТИЛЮВАННЯ САНВУЗЛІВ (ВАТЕРКЛОЗЕТІВ) І ДУШОВИХ КІМНАТ

Санвузли належать до тієї групи приміщень, в яких завданням вентиляції є запобігання розповсюдженню запахів. З цієї причини в них повинна діяти розріджувальна вентиляція.

Найпростішим розв’язанням, якщо не брати до уваги віконне провітрювання, є задіяння осьового вентилятора у віконному або в зовнішньостіновому отворах. Можливі збурення за рахунок вітрового підпору.

Кращим розв’язанням є застосування вентиляційної шахти з вентилятором на найвищому поверсі або на стриху (покрівлі). До цієї шахти приєднуються всі санвузли будинку, які розміщені один над другим. Вікна в таким чином вентильованих приміщеннях повинні бути закриті.

Не слід передбачати загального спеціального отвору, через який мало би опосередковано притікати зовнішнє повітря, а передбачати кілька менших вентиляційних отворів (розміром біля 150 см²) в дверях тамбура санвузла.

Можна також передбачати щілинні отвори в нижній частині дверей над підлогою висотою 1 – 2 см (підрізані знизу двері). Найчастіше як двері так і вікна є нещільними і завдяки цьому забезпечується достатнє опосередковане притікання зовнішнього повітря. Належить також звертати увагу на рекомендовані приписи протипожежної безпеки.

Кратності повітрообміну в санвузлах:

громадських на вулицях і площах 10…15 год^-1;

будинків виробничого призначення 8...10 год^-1;

службових (адміністративних) будинків 5...8 год ^-1;

помешкань 4...5 год ^-1.

На увагу заслуговують санвузли і ванні кімнати без зовнішніх вікон, які не межують із зовнішніми будівельними огорожами (розміщені всередині помешкань). Щодо природної вентиляції цих приміщень існують рекомендації норми DIN 18017, частина 1 (02.87), які стосуються нового будівництва з ущільненими вікнами. При цьому передбачається власний вентиляційний канал для кожного приміщення санвузла, яке повинно бути вентильованим. Верхня частина цього каналу служить для витікання внутрішнього повітря і закінчується шахтою, що умонтована в дах; натомість виокремлена нижня (долішня) частина каналу служить для притікання зовнішнього повітря в надпідлоговий простір санвузла (рис. 10.15).

Провітрювання завдяки дії природних (гравітаційних) сил в такому каналі є невистарчальним, особливо влітку. Набагато ефективнішим є механічна витікальна вентиляція за допомогою вентилятора, який розміщують переважно на найвищому рівні (на стриху). Перенесення звуків і запахів з одного поверху до другого уникається в той спосіб, що передбачаються окремі вентиляційні трубопроводи діаметром 50...60 мм для кожного санвузла, який розміщений всередині помешкання (будинку), або спільний трубопровід з відгалуженнями, в яких передбачені клапани і глушники шуму (звуків), див. рис. 10.16. Важливим є правильний вибір вентиляційних граток для витікального повітря, які повинні мати певний регульований опір (приблизно 100 Па), щоби на процес витікання внутрішнього повітря негативно не впливали такі явища, як дія вітру, відкриття вікна і тощо. Вентилятор повинен мати спадну (вертикальну) характеристику, завдяки чому, при змінах опору СВ, настає тільки невелика зміна його повітропродуктивності.

---

Смотрите также файлы

• K_11.doc

• K_13_14.doc

• Ищем отличия windows and Linux.doc

• Ryady.doc

• Cherednichenko_I_P__Telnyh_N_V_-Psihologia_up.doc